Рішення

від 26.05.2021 по справі 643/6811/20

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/6811/20

Провадження № 2/643/730/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2021 року Московський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого - судді Довготько Т.М.

за участю секретаря судового засідання - Хотян К.В.

представника позивача - Мух К.Б.

представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю АРТЕЛЬ ПРОМАЛЬП АГРО , Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гончаренко Тарас Андрійович про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину - реституції,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому після уточнення позовних вимог, просить суд: визнати недійсним договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю АРТЕЛЬ ПРОМАЛЬП АГРО (код ЄДРПОУ: 41489009) від 20 грудня 2017року; застосувати наслідки недійсності правочину та зобов`язати ОСОБА_4 повернути ОСОБА_1 у власність частку в розмірі 33,33 % у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю АРТЕЛЬ ПРОМАЛЬП АГРО (код ЄДРПОУ: 41489009); стягнути з відповідачів на користь державного бюджету судовий збір.

В обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначає, що 19.01.2015 року сталася ДТП, внаслідок якої йому було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження. 19.01.2015 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015170310000019 про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України. 07.12.2017 року кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_1 перекваліфіковано із ч.1 ст. 286 КК України на ч.2 ст. 286 КК України. 02.11.2017 року ним було пред`явлено цивільний позов до ОСОБА_1 в межах кримінального провадження. 21.12.2017року ОСОБА_1 будучи обізнаним про наявність кримінального провадження, пред`явленням ним позову та наміру вручення йому повідомлення про підозру, усвідомлюючи наслідки та бажаючи їх уникнути, відчужив належні йому майнові права на частку в статутному капіталі ТОВ Артіль ПРОМАЛЬП АГРО у розмірі 33,33 на користь своєї матері - ОСОБА_4 . 22.12.2017року ОСОБА_1 було вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Вироком Чутівського районного суду Полтавської області від 16.05.2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та стягнуто з ОСОБА_1 на його користь моральну шкоду в розмірі 250000 грн. Вирок набрав законної сили. Постановою державного виконавця Московського відділу ДВС м.Харкова від 08.01.2020 року було відкрито відповідне виконавче провадження. Договір про відчуження частки у статутному капіталі було укладено лише з метою уникнення ОСОБА_1 матеріальної відповідальності перед ним, шляхом відчуження належного йому права на майно, що перешкоджає стягненню з ОСОБА_1 грошових коштів на відшкодування моральної шкоди, а тому такий договір підлягає визнанню судом недійсним з підстави фіктивності.

Представником відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 було подано відзив на позов, в якому остання просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що факт того, що відповідачу було відомо про наявність цивільного позову та зобов`язань по ньому на момент укладання спірного правочину не підтверджується будь-якими належними доказами. Вказує, що позивачем не доведено ознак фіктивності правочину, відсутності в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки, а сам факт наявності кримінального провадження в цей період, не може вважатися підставою для визнання спірного правочину фіктивним, що укладений начебто без відповідних правових наслідків.

Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 14.05.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Розпорядженням №01-08/284 від 27.07.2020 року призначено повторний автоматичний розподіл справ судді Московського районного суду м.Харкова Короткого І.П.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2020 року справа розподілена судді Московського районного суду м. Харкова Довготько Т.М.

Ухвалою суду від 03.08.2020 року справу прийнято та призначено в підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 03.08.2020 року, заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову залишено без задоволення.

Ухвалою від 08.12.2020року, відмовлено в задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про відвід судді Довготько Т.М.

Ухвалою від 18.03.2021року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача Мух К.Б. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі з підстав викладених у позові. Крім того під час розгляду зазначеної справи представник позивача адвокат Мух К.Б. вказала, що докази на підтвердження витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, будуть надані до суду в строк, визначений ч.8 ст.141 ЦПК України, про що зробила відповідну заяву.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася у встановлений законом порядок.

Представник третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю АРТЕЛЬ ПРОМАЛЬП АГРО , третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гончаренко Т.А. в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення поштового відправлення.

Суд, заслухавши представника позивача Мух К.Б. , представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 19.01.2015 сталася ДТП, внаслідок якої ОСОБА_3 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження.

19.01.2015 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015170310000019 про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, а 07.12.2017 дії останнього перекваліфіковані з ч.1 ст. 286 КК України на ч.2 ст. 286 КК України.

08.12.2017 повивач ОСОБА_3 звернувся до Решетилівського районного суду Полтавської області з позовною заявою до ОСОБА_1 з ціною позову 1470000,00 грн., в якому просив визнати його цивільним позивачем в рамках кримінального провадження та стягнути матеріальну шкоду в сумі 520 000 грн., та моральну шкоду у розмірі 950 000 грн.

22 грудня 2017 року ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження №12015170310000019 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Вироком Чутівського районного суду Полтавської області від 16.05.2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, і призначено покарання - чотири роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на один рік. Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_1 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі звільнено з випробуванням з іспитовим строком два роки. На підставі ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_1 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноваженому органу з питань пробації про зміну місця свого проживання та роботи. На підставі Закону України Про амністію у 2016 р. ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі та від відбуття додаткового покарання у виді позбавленням права керувати транспортними засобами. Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Українська страхова група задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Українська страхова група на користь ОСОБА_3 57 553 грн. 54 коп. в рахунок відшкодування заподіяної матеріальної шкоди та 2 877 грн. 68 коп. в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди, а всього 60 431 грн. 22 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 250000 грн. в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 982 грн. 08 коп. в рахунок відшкодування витрат на проведення експертизи.

Із матеріалів справи вбачається, що на примусовому виконанні у Московському відділі державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) перебуває виконавче провадження ВП №6943885 з виконання виконавчого листа №546/125/18 виданого 20.12.2019року Чутівським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 250 000, 00грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. 08.01.2020 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

20 грудня 2017 року між ОСОБА_1 (Продавцем) та ОСОБА_4 (Покупцем) укладено спірний договір купівлі-продажу в простій письмовій формі, відповідно до якого ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_4 усю належну йому частку у статутному капіталі ТОВ Артіль ПРОМАЛЬП АГРО в розмірі 33,33%. Вартість частки, що придбаває покупець складає 3333,0грн.

Крім того в судовому засіданні встановлено та не заперечувалось сторонами, що відповідач ОСОБА_4 є рідною матір`ю відповідача ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Відповідно до частини 2 статті 147 ЦК України відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. Аналогічні положення закріплено в Законі України Про господарські товариства (частина друга статті 53 цього Закону).

Таким чином, вищеназваними правовими актами надано право учасникам товариства при складанні установчих документів самостійно визначати порядок переходу частки (її частини) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи - за згодою інших учасників чи без такої згоди.

Як вбачається, з копії сторінок реєстру для реєстрації нетральних дій №3 за 2017 рік та повідомлення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гончаренка Т.А. від 22.01.2021року, ним 29.12.2017року за реєстровим №3707 засвідчено справжність підпису ОСОБА_1 на заяві загальним зборам учасників ТОВ АРТІЛЬ ПРОМАЛЬП АГРО про вихід з цього ТОВ та продаж своєї частки у статутному капіталі ОСОБА_4 , та за реєстровим №3708 засвідчено вірність копії цієї заяви. Також, ним 20.12.2017 року за реєстровими №№ 3709, 3710 засвідчено справжність підписів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на протоколі №2 загальних зборів ТОВ АРТІЛЬ ПРОМАЛЬП АГРО щодо зміни складу учасників та видів діяльності ТОВ, та за реєстровим №3711 засвідчено вірність копії цього протоколу. Також, ним 20.12.2017року за реєстровими №№ 3712-3714 засвідчено справжність підписів ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 на двох примірниках статуту (нова редакція) ТОВ АРТІЛЬ ПРОМАЛЬП АГРО .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) викладено правовий висновок про те, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.

Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку).

Так, судом встановлено, що 08.12.2017 ОСОБА_3 звертаючись, у рамках кримінального провадження, з цивільним позовом, просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь суму у загальному розмірі 1470000,00 грн, у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди, який вироком суду було частково задоволено та стягнуто з останнього на користь позивача 250 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, а вже 20.12.2017 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено спірний договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі.

Суд приходить до висновку, що боржник ОСОБА_1 , який відчужив майно на підставі договору купівлі-продажу на користь своєї матері після пред`явлення до нього позову про стягнення матеріальної та моральної шкоди, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника.

Вказане також підтверджується звукозаписом розмови ОСОБА_1 з іншими особами, що був здійснений в ході проведення негласних розшукових дій в рамках іншого кримінального провадження та наданий заступником начальника СВ Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області на запит позивача ОСОБА_3 , щодо надання дозволу на часткове розкриття відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні, а саме інформацію отриману за результатами проведення НСРД відносно ОСОБА_1 та наших осіб, а саме лазерних дисків із файлами в яких містяться звукозаписи розмов фігурантів справи. Суд не вбачає підстав для визнання вказаного доказу недопустимим.

Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсним правочину внаслідок укладення договору, зміст якого суперечить ЦК України, судом враховано, що відповідач відчужив майно після пред`явлення до нього позову про відшкодування матеріальних витрат та моральної шкоди; майно відчужене на користь близького родича. Сукупність наведених обставин доводить той факт, що відповідач діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.

Відповідно до правових висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 17 липня 2019 року у справі № 299/396/17, провадження № 61-26562св18, від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17, провадження № 61-2761св19, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.

Таким чином, враховуючи, що договір купівлі-продажу від 20.12.2017року був укладений з метою уникнення звернення стягнення на майно, належне ОСОБА_1 , тобто всупереч інтересам позивача, що вказує на наявність умислу обох сторін правочину приховати справжні наміри його укладення, а саме вивести нерухоме майно з власності ОСОБА_1 , під час існування майнового спору за його участю як боржника, з метою уникнення виконання відповідного грошового зобов`язання на підставі вироку суду, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Що стосується доводів позивача про те, що рішення Московського районного суду м. Харкова від 24.09.2020року у справі №643/5952/20, яким позов ОСОБА_3 задоволено та визнано недійсним договір дарування квартири за адресою: АДРЕСА_1 від 20.12.2017року, зареєстрованого в реєстрі за №3697 укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ; застосовано наслідки недійсності правочину та зобов`язано ОСОБА_4 повернути ОСОБА_1 у власність квартиру, а також скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на квартиру, та постанова Харківського апеляційного суду від 16.02.2021року мають преюдиційне значення для розгляду даної справи, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 82 ЦПК України обставини встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Частиною першою статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини (далі - Конвенція) та практику суду як джерело права. У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції, рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 Совтрансавто-Холдінг проти України , а також рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 Брумареску проти Румунії встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) зазначено, що преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ.

Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом , що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Разом із тим, правові висновки суду і встановлені ним обставини не є тотожними поняттями. Висновки (судження) суду щодо прав і обов`язків сторін, зроблені на підставі встановлених при розгляді справи обставин не є преюдиційними, відтак під час вирішення спору суд зобов`язаний розмежувати вказані поняття і навести обґрунтовані висновки.

Тобто, вказані судові рішення не можуть бути взяті судом до уваги, як преюдиційні, оскільки предмет спору у цій справі, та у справі №643/5952/20, є різним.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідачів на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 840,80 грн. в рівних частках по 420,40 грн. з кожного.

Керуючись ст. 10, 12, 13, 81, 89, 141, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю АРТЕЛЬ ПРОМАЛЬП АГРО (код ЄДРПОУ: 41489009) від 20 грудня 2017року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Застосувати наслідки недійсності правочину та зобов`язати ОСОБА_4 повернути ОСОБА_1 у власність частку в розмірі 33,33 % у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю АРТЕЛЬ ПРОМАЛЬП АГРО (код ЄДРПОУ: 41489009).

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в дохід держави судовий збір в сумі 840,80 грн. в рівних частках по 420,40 грн. з кожного.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду, протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 02.06.2021року.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю АРТЕЛЬ ПРОМАЛЬП АГРО , ЄДРПОУ: 41489009, місце знаходження - Харківська область, Харківський район, с.Борове, вул.Лугова,25.

Третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Тарас Андрійович, місцезнаходження: м.Харків, пр-т Гагаріна, 43.

Суддя - Т.М. Довготько