Постанова

від 27.05.2021 по справі 632/616/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2021 року

м. Харків

справа № 632/616/19

провадження № 22-ц/818/421/21

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Тичкової О.Ю.,

суддів - Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря судового засідання - Супрун Я.С.,

сторони справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області, ухвалене 20 липня 2020 року в складі судді Библіва С.В.

УСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору емфітевзису від 10.04.2019 земельної ділянки сільськогосподарського призначення (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), площею 5,9166 га в територіальних межах Киселівської сільської ради Первомайського району Харківської області, кадастровий номер 6324584500:07:000:0042.

Позов мотивований тим, що позивач є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), площею 5,9166 га, в територіальних межах Киселівської сільської ради Первомайського району Харківської області, кадастровий номер 6324584500:07:000:0042. Між ним та приватним підприємством (надалі ПП) ТИТАН 04.06.2014 був укладений договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 5 років. Також 29.03.2016 ОСОБА_1 видав довіреність на ім`я ОСОБА_2 на представлення його інтересів з питань, пов`язаних з укладанням, підписанням, реєстрацією договорів оренди, внесення до них змін та доповнень, розірвання цих договорів, отримання орендної плати, а також передав йому правовстановлюючий документ на земельну ділянку (державний акт). Заявою від 12.03.2019 ОСОБА_1 скасував довіреність, про що повідомив ОСОБА_2 листами від 12.03.2019 та 10.04.2019, просив повернути йому оригінал державного акту на земельну ділянку. Також 12.03.2019 та 10.04.2019 ОСОБА_1 направив листи на адресу ПП ТИТАН , у яких зазначив, що після закінчення дії договору оренди землі в подальшому буде особисто обробляти належну йому на праві власності земельну ділянку. 10.04.2019 ОСОБА_2 приїхав до нього додому з документами для розірвання договору оренди, які підписали сторони. Проте жодних документів відповідач ОСОБА_1 не залишив, не повернув державний акт на землю. 12.04.2019 ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора з заявою про заборону вчинення будь-яких реєстраційних дій в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо належної йому земельної ділянки. Під час реєстрації вказаної заяви встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрував припинення дії договору оренди та зареєстрував 10.04.2019 договір емфітевзису між ним, ОСОБА_2 , та позивачем, ОСОБА_1 , строком на 49 років. Вважає, що договір емфітевзису є недійсним, оскільки у ньому відсутній пункт, у якому сторони зазначають суму плати за земельну ділянку, але у п.5 договору вказано, що власник одноразово отримав плату в розмірі орендної плати до 2036 року. Позивач стверджує, що договір емфітевзису ним підписано під впливом обману. Договір емфітевзису не відповідає вимогам ч.ч.1,2,5 ст. 203 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), оскільки договір не містить істотної умови щодо розміру та порядку сплати орендної плати, порядку сплати земельного податку, умов використання та цільового призначення земельної ділянки, збереження стану об`єкта оренди, умов та строків передачі, повернення земельної ділянки орендарю. Фактично договір емфітевзису від 10.04.2019 укладений без розірвання договору оренди від 04.06.2014, який мав діяти на той час.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 20 липня 2020 року у задоволені позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог, а саме, порушення форми договору емфітевзису та введення позивача в оману з боку відповідача у справі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким позов задовольнити. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд в повному обсязі не встановив обставини у справі, не дав належної оцінки наданим позивачем доказам, зробив помилкові висновки з приводу спірних правовідносин та, як слідство, неправильно застосував норми матеріального права. А саме, перевіряючи наявність досягнення згоди сторін договору емфітевзису щодо оплати за цим договором, суд прийняв у якості доказу розписку від 26.03.2016, хоча вона не є належним та допустимим доказом, оскільки не містить відомостей про отримання певної кількості грошей та складена набагато раніше, ніж оспорюваний договір. Допитаний у якості свідка позивач, який є особою похилого віку, в судовому засіданні пояснив, що коли підписував договір емфітевзису, вважав, що підписує угоду про розірвання договору оренди, що був укладений між ним та ПП Титан 04.06.2014 строком на 5 років. Суд не дав належної оцінки тому, що на підтвердження введення позивача з боку ОСОБА_2 в оману щодо природи оспорюваного правочину позивачем надано докази, що ОСОБА_2 є директором ПП Титан , 12.03.2019 позивач повідомив ПП Титан в особі ОСОБА_2 про намір в подальшому самостійно обробляти земельну ділянку та небажання в подальшому поновлювати договір оренди. Позивач, якому 83 роки, не міг мати бажання укласти договір емфітевзису на 49 років. Крім цього, оспорюваний договір укладений під час дії договору оренди землі до 04.06.2019.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Вважає, що суд правильно встановив характер спірних правовідносин, дослідив докази у справі та дійшов обґрунтованого та законного висновку про відмову в задоволенні позову. Наведені апелянтом постанови Верховного Суду не стосуються правовідносин, що виникли між сторонами у справі. ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з пропозицією розірвати оспорюваний договір від 10.04.2019 починаючи з жовтня 2020 року, що свідчить про те, що він визнає його умови.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , пояснення ОСОБА_2 та його представника, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини 1, частини 2 статті 376 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Як установлено судовим розглядом, не оспорюється сторонами та підтверджується матеріалами справи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,9166 га в територіальних межах Киселівської сільської ради Первомайського району Харківської області, кадастровий номер 6324584500:07:000:0042 (а.с. 7, 9).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 12.03.2019 за ПП Титан 04.06.2014 було зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 5,9166 га в територіальних межах Киселівської сільської ради Первомайського району Харківської області, кадастровий номер 6324584500:07:000:0042 (надалі Земельна ділянка), терміном дії на 5 років на підставі укладеного між ОСОБА_1 та ПП Титан договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення (строк дії договору оренди до 04.06.2019) (а.с. 10).

12.03.2019 ОСОБА_1 склав у приватного нотаріуса Первомайського районного нотаріального округу Вовк І.В. нотаріально посвідчену заяву про скасування довіреності на ім`я ОСОБА_2 на представництво з питань, пов`язаних з укладенням, підписанням, реєстрацією договорів оренди, внесенням до них змін та доповнень, розірванням цих договорів з особами та на умовах на свій розсуд щодо належної йому земельної ділянки, посвідчену 29.03.2016 за реєстром № 576, про що в Єдиному реєстрі довіреностей зроблено відповідний запис ( а.с. 13,14).

В той же день ОСОБА_1 направив на адресу директора ПП Титан - ОСОБА_2 повідомлення про скасування довіреності, витяг про реєстрацію скасування довіреності та вимогу про повернення оригіналу державного акту на Земельну ділянку, що підтверджується даними рекомендованих поштових відправлень ( а.с. 17, 18).

Одночасно позивач направив на адресу директора ПП Титан - ОСОБА_2 повідомлення про намір в подальшому самостійно господарювати на належній йому земельній ділянці та не бажання поновлювати в подальшому договір оренди від 04.06.2014 ( а.с. 15, 16).

10.04.2019 ОСОБА_1 повторно звернувся на адресу директора ПП Титан - ОСОБА_2 з повідомленнями про скасування довіреності, проханням повернути оригінал державного акту на Земельну ділянку та повідомленням про намір в подальшому самостійно господарювати на належній йому земельній ділянці й не бажання поновлювати в подальшому договір оренди ( а.с. 19 - 22).

12.04. 2019 ОСОБА_1 звернувся до виконавчого комітету Первомайської міської ради Харківської області з проханням зареєструвати у базі даних заяв Державного реєстру речових прав на нерухоме майно його заяву про заборону вчинення будь - яких реєстраційних дій відносно належної йому Земельної ділянки( а.с. 23,24).

З договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) вбачається, що 10.04.2019 ОСОБА_1 передав у користування ОСОБА_2 належну йому Земельну ділянку на 49 років з дати державної реєстрації права емфітевзису. За користування земельною ділянкою власник одноразово отримав орендну плату до 2036 року. Плата за користування земельною ділянкою з 2036 року до закінчення строку цього договору буде визначена додатковою угодою між сторонами ( а.с. 11 - 12).

На підставі зазначеного договору 10.04.2019 за ОСОБА_2 було зареєстроване право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), строк дії речового права з 10.04.2019 до 10.04.2068, що підтверджується даними інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.07.2019 ( а.с. 46 - 47).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 (провадження №12-161гс19) вказано, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу .

Зі змісту позовної заяви (а.с. 2 - 6) вбачається, що ОСОБА_1 просив визнати недійсним договір емфітевзису з підстав укладення його в результаті обману, а також того, що у ньому відсутній пункт про розмір орендної плати за користування землею. При цьому посилався на те, що 10.04.2019 ОСОБА_2 приїхав до нього додому для оформлення припинення договору оренди Земельної ділянки з ПП Титан , що його не здивувало, оскільки він повідомляв ОСОБА_2 про своє бажання самостійно господарювати на належній йому землі. З часом виявилося, що замість договору про припинення договору оренди ОСОБА_1 підписав 10.04.2019 договір емфітевзису.

В подальшому у своїх письмових поясненнях та промові в дебатах адресованих суду ОСОБА_3 , який діяв в інтересах ОСОБА_1 , просив суд самостійно встановити характер спірних правовідносин та застосувати закон, що їх регулює, з урахуванням відсутності у позивача волевиявлення на укладення оспорюваного договору, що підтверджується: віком ОСОБА_1 (повних 83 роки), його бажанням обробляти землю самостійно, відсутності у договорі домовленості сторін щодо його істотних умов про розмір та порядок сплати орендної плати, порядок сплати земельного податку, умов використання та цільового призначення земельної ділянки, збереження стану об`єкта оренди, умов та строків передачі, укладення договору емфітевзису під час дії договору оренди між ПП Титан , засновником та директором якого є ОСОБА_2 , відсутністю у останнього прав та можливості використовувати спірну Земельну ділянку для сільськогосподарських потреб. Також звертав увагу суду на те, що передбачене в п.10 договору від 10.04.2019 право землекористувача на відчуження прав користування земельною ділянкою іншій особі є порушенням вимог закону (а.с. 53-54, 134-142).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що відповідно до принципу jura novit curia ( суд знає закони ) неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц. У пункті 7.43 постанови від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

З викладених вище позовної заяви та пояснень ОСОБА_1 і його представника вбачається, що договір емфітевзису від 10.04.2019, на їх думку, має бути визнаний недійсним: внаслідок його укладення під впливом обману, відсутності в ньому істотних умов для відповідного виду договорів. Посилання ОСОБА_1 на те, що він думав, що підписує договір про припинення договору оренди, а підписав 10.04.2019 договір емфітевзису, свідчить про оспорювання договору емфітевзису з підстави допущення помилки стосовно правової природи договору, хоча на правові норми, що стосуються цієї підстави, ОСОБА_1 з представником прямо не послався.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач). Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Строк договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб встановлюється договором і для земельних ділянок державної або комунальної власності не може перевищувати 50 років. Якщо договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб укладено на невизначений строк, кожна із сторін може відмовитися від договору, попередньо попередивши про це другу сторону не менш як за один рік (стаття 408 ЦК України).

ЦК України не встановлює істотних умов для договору емфітевзису, тому при укладенні цього договору треба виходити з загальноприйнятих істотних умов для договорів - предмет, ціна та строк дії (ст. 638 ЦК України). Договір емфітевзису може бути як безоплатним, так і оплатним.

Права та обов`язки сторін договору емфітевзису наведені у ст. 409, 410 ЦК України. Так, власник землі має право вимагати від користувача використання її за встановленим у договорі призначенням (ч. 1 ст. 409 ЦК України). Тобто використовувати ділянку потрібно тільки за основним цільовим призначенням. Також власник має право на одержання плати за користування ділянкою. Її розмір, форма, умови, порядок та строки виплати уточнюються в договорі.

Основний обов`язок власника земельної ділянки - не перешкоджати землекористувачеві у реалізації його права на ділянку (ч. 3 ст. 409 ЦК України). Передавши ділянку за емфітевзисом, власник повинен надати землекористувачеві безперешкодний доступ на період дії договору. Зазвичай сторони вказують, що порушення цього правила є підставою для дострокового розірвання договору.

Землекористувач, у свою чергу, має право користуватися ділянкою у повному обсязі, як це визначено умовами договору. Крім того, він зобов`язаний (ч. 2, 3 ст. 410 ЦК України): вносити плату за користування та інші платежі, визначені законом; ефективно використовувати земельну ділянку за її цільовим призначенням, застосовувати природоохоронні технології виробництва, підвищувати родючість землі, утримуватися від дій, які можуть погіршити екологічну ситуацію.

Перелічені права та обов`язки сторін не є остаточними в частині укладання договору емфітевзису. Вони є основними, але можна додавати нові умови, які є принциповими і важливими для кожної сторони.

За змістом положень ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Однак згідно зі статтями 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Таким чином, не досягнення згоди щодо істотних умов договору є підставою для визнання такого договору неукладеним, а не недійсним.

Вимог про визнання договору емфітевзису від 10.04.2019 неукладеним ОСОБА_1 не заявляв, тому підстави для визнання такого договору недійсним з підстав відсутності в ньому істотних умов договору в суду немає.

Висновок суду про недоведеність позивачем вчинення оспорюваного правочину під впливом обману з боку ОСОБА_2 є законним та обґрунтованим.

Правові наслідки вчинення правочину під впливом обману передбачені статтею 230 ЦК України.

Тлумачення статті 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

Тобто, правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

ОСОБА_1 не довів суду належними й допустимими доказами, що договір емфітевзису від 10.04.2019 укладений ним з ОСОБА_2 під впливом обману. Тому в задоволенні позовних вимог про визнання договору недійсним з підстави його укладення під впливом обману слід відмовити.

Разом з тим, суд першої інстанції не звернув уваги на посилання позивача на те, що на час укладення оспорюваного договору емфітевзису він перебував у договірних відносинах з ПП Титан . І підписуючи 10.04.2019 договір уважав, що підписує договір про припинення договору оренди з ПП Титан від 04.06.2014.

За змістом ст. 31 Закону України від 06 жовтня 1998 року

№ 161-XIV Про оренду землі договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. В такому випадку може бути оформлений відповідний договір. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

12 березня 2019 року та 10 квітня 2019 року ОСОБА_1 повідомив відповідача, як директора ПП Титан , про скасування довіреності на право розпорядження ОСОБА_2 належною йому земельною ділянкою та своє бажання припинити відносини з приводу оренди належної йому земельної ділянки.

Проте 10.04.2019 між сторонами був укладено оспорюваний договір емфівтезису на строк 49 років.

12.04.2019 позивач звернувся до виконавчого комітету Первомайської міської ради Харківської області з проханням не вчиняти жодних реєстраційних дій з приводу Земельної ділянки (а.с. 24), а 25.04.2019 - звернувся до суду з позовом про визнання договору емфітевзису недійсним (а.с. 4-6, 25).

Згідно з даними витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань засновником та директором ПП Титан є відповідач у справі, ОСОБА_2 ( а.с. 42 - 44), тому йому було достовірно відомо про бажання позивача самостійно обробляти належну йому Земельну ділянку.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 пояснив, що знаючи про бажання позивача розірвати укладений з ПП Титан договір оренди запропонував йому укласти з ним, як фізичною особою, договір емфітевзису, при цьому сторони домовилися, що позивач отримав від відповідача плату за договором до 2036 року, що підтверджується розпискою від 26.03.2016 ( а.с. 68).

Проте надана суду копія розписки не є належним доказом отримання позивачем плати за договором емфітевзису до 2036 року, оскільки містить дані про отримання ОСОБА_1 орендної плати від ОСОБА_2 , який мав право діяти від імені та в інтересах орендаря ПП Титан .

Суд першої інстанції помилково вважав, що оскільки визнання ОСОБА_1 факту отримання орендної плати від ОСОБА_2 до 2036 року, що зазначено у розписці, збігається з умовою договору емфітевзису про отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_2 плати за цим договором до 2036 року, позивач мав волевиявлення на укладення договору емфітевзису.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 указав, що у 2016 році до нього звернувся орендодавець ОСОБА_1 з проханням позичити значну суму грошей на медичну операцію дружині, гроші просив зарахувати в рахунок орендної плати, про що склав розписку. Довідавшись про те, що ОСОБА_1 отримавши орендну плату за договором оренди до 2036 року, не бажає продовжувати дію укладеного договору оренди на новий строк, ОСОБА_2 запропонував йому укласти договір емфітевзису безпосередньо з ним, а не з ПП ТИТАН , а отриманні позивачем гроші врахувати як плату за договором емфітевзису. На що останній повністю погодився.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України ).

При цьому, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частини першої статті 229 ЦК України).

Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку, - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно була і має істотне значення.

Відповідно до статей 229-233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України ), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно була і має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не може бути підставою для визнання правочину недійсним.

Позивач на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним у зв`язку із помилкою в правовій природі правочину пояснив, що підписував не договір емфітевзису, а договір про розірвання договору оренди між ним та ПП Титан в особі ОСОБА_2 .

Колегія суддів відзначає, що на підставі договору емфітевзису виникає окреме речове право, яким користувач може вільно розпоряджатися (через договори дарування, купівлі - продажу та інші). Позивач напередодні та в день укладення договору емфітевзису однозначно висловився про відсутність у нього бажання надавати ОСОБА_2 права розпоряджатися Земельною ділянкою. Враховуючи те, що на час укладення договору емфітевзису на 49 років ( до 10.04.2068) позивачу було 83 роки, сторони у справі не заперечували, що грошові кошти та Земельна ділянка за оспорюваним договором фактично не передавалися, судова колегія вважає, що помилка в правій природі укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 10.04.2019 договору емфітевзису Земельної ділянки дійсно була і має істотне значення.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлена наявність обставин, які вказують на неправильне сприйняття ОСОБА_1 фактичних обставин договору емфітевзису, що вплинуло на його волевиявлення. Такими обставинами є: вік позивача, скасування ним довіреності на право розпорядження ОСОБА_4 його Земельною ділянкою, прохання повернути йому оригінал державного акту на Земельну ділянку, виявлене бажання позивача самостійно господарювати на Земельній ділянці та відсутність фактичної передачі грошей та спірного нерухомого майна за оспорюваним договором.

Наявність неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення позивача під час укладення договору емфітевзису замість договору про розірвання договору оренди, є підставою для визнання укладеного між сторонами договору емфітевзису недійсним.

Тому апеляційна скарга представника позивача підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про задоволення позову ОСОБА_5 з указаних вище підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 386, 382 - 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області ухвалене 20 липня 2020 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати недійсним укладений 10 квітня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір емфітевзису земельної ділянки сільськогосподарського призначення (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), площею 5,9166 га в територіальних межах Киселівської сільської ради Первомайського району Харківської області, кадастровий номер 6324584500:07:000:0042.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2029 (дві тисячі двадцять дев`ять) гривень 60 ( шістдесят) копійок судового збору сплаченого при зверненні до суду першої та апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 1 червня 2021 року.

Головуючий О.Ю. Тичкова

Судді С.С. Кругова

Н.П. Пилипчук