Постанова

від 24.05.2021 по справі 2-7466/11

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-7466/11

П О С Т А Н О В А

Іменем України

24 травня 2021 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів МАЦУНИЧА М.В., СОБОСЛОЯ Г.Г.

за участю секретаря БАЛАЖ Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за заявою Акціонерного товариства УкрСиббанк про видачу дубліката виконавчого листа у справі № 2-7466/11 за позовом Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк до ОСОБА_1 про стягнення боргу, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства УкрСиббанк на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 11 вересня 2020 року, повний текст якої складено 11 вересня 2020 року, головуючий суддя Придачук О.А., -

встановив:

АТ УкрСиббанк 31.07.2020 звернулося до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа у справі 2-7466/11 за позовом банку до ОСОБА_1 про стягнення боргу. Мотивувало тим, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 06.04.2012 у зазначеній справі стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк (зараз - Акціонерне товариство УкрСиббанк ) з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 14.12.2007 № 11269280000 у сумі 63071,00 дол. США (що на 09.11.2011 було еквівалентом 503350,71 грн), а також 1820,00 грн у рахунок відшкодування судових витрат.

05.07.2012 суд видав виконавчий лист на виконання рішення про стягнення заборгованості, 29.08.2016 Ужгородським МВ ДВС було відкрито виконавче провадження № 52053796.

09.01.2020 банк зробив письмовий запит до органу ДВС про хід виконання рішення суду та про надіслання оригіналу виконавчого документа, а в разі, якщо такий надсилався раніше, про надання доказів повернення стягувачу виконавчого документа. Ужгородський МВ ДВС листом від 26.02.2020 повідомив на запит, що 27.06.2018 постановою держвиконавця виконавчий документ було повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження .

Однак, ані постанова, ані виконавчий документ не були надіслані стягувачу, докази надсилання документів засобами поштового зв`язку не були надані.

Відсутність у банку виконавчого документа унеможливлює виконання рішення суду, тоді як таке підлягає обов`язковому виконанню, а реальне виконання рішення суду є складовою права на судовий захист і справедливий суд.

Тому на підставі п. 17.4. Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України заявник просив видати дублікат виконавчого листа у справі 2-7466/11 за позовом ПАТ УкрСиббанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту в розмірі 63071,00 дол. США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 09.11.2011 становить 503350,71 грн, та сплачених позивачем судових витрат, що складаються із судового збору у розмірі 1700,00 грн та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 11.09.2020, з урахуванням ухвали суду від 17.12.2020 про виправлення описки у ухвалі від 11.09.2020, у задоволенні заяви відмовлено.

Відмовляючи в заяві про видачу дубліката виконавчого листва, суд першої інстанції виходив із відсутності доказів втрати виконавчого документа, доказів того, що рішення суду не виконане в рамках виконавчого провадження чи поза межами такого провадження, а також із того, що встановлений на час ухвалення рішення та видачі виконавчого документа річний строк пред`явлення його до виконання з моменту повернення виконавчого документа стягувачу 27.06.2018 закінчився, тому із заявою про видачу дубліката виконавчого документа стягувач звернувся після закінчення строку пред`явлення документа до виконання.

Стягувач АТ УкрСиббанк оскаржив ухвалу суду як постановлену з порушенням вимог закону. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що в справі є достатньо даних і доказів про втрату виконавчого документа. Про це свідчить передусім відповідь органу ДВС на запит стягувача та відсутність будь-яких доказів надсилання виконавчого листа стягувачу. Стягувач не отримав виконавчого листа від органу ДВС і сама по собі його відсутність вже є доказом втрати виконавчого документа.

Відсутність доказів щодо виконання рішення суду не має значення для вирішення питання про видачу дубліката виконавчого документа, як на це помилково вказав суд першої інстанції.

Беручи до уваги чинні на відповідний час положення Закону України Про виконавче провадження та обставини щодо пред`явлення виконавчого листа до виконання і його повернення стягувачу, банк своєчасно, в межах трирічного строку, передбаченого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, звернувся до суду по дублікат виконавчого листа. Тому невірним є висновок суду про те, що заява про видачу дубліката виконавчого документа подана після спливу строку, встановленого законом для пред`явлення його до виконання.

АТ УкрСиббанк просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, заяву про видачу дубліката виконавчого листа - задовольнити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника АТ УкрСиббанк адвоката Демчука О.В., який апеляцію підтримав, розглянувши справу за правилами ст. 212, ст. 372 ч. 2 ЦПК України за відсутності боржника ОСОБА_1 , оглянувши матеріали виконавчого провадження № 52053796, обговоривши апелянта, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 06.04.2012 у справі № 2-7466/11 за позовом ПАТ УкрСиббанк до ОСОБА_1 про стягнення боргу позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ УкрСиббанк заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 14.12.2007 № 11269280000 (11269280001) в сумі 63071,00 дол. США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ на 09.11.2011 становить 503350,71 грн, а також судовий збір у розмірі 1700,00 грн і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120,00 грн (а.с. 37-40). Даних про оскарження рішення суду в справі немає.

06.04.2012 представник ПАТ УкрСиббанк подав до суду заяву про видачу виконавчого листа в цій справі (а.с. 43).

У виконавчому провадженні № 52053796 міститься копія виконавчого листа, виданого Ужгородським міськрайонним судом 05.07.2012 у справі № 2-7466/11, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ УкрСиббанк боргу за договором про надання споживчого кредиту від 14.12.2007 № 11269280000 (11269280001) в сумі 63071,00 дол. США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ на 09.11.2011 становить 503350,71 грн, і про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ УкрСиббанк судового збору в розмірі 1700,00 грн і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120,00 грн (а.с. 7 в.п.).

Із запису в Довідковому листі до справи (справа № 2-7466/11) випливає, що представник ПАТ УкрСиббанк отримав копію рішення та виконавчий лист 12.12.2012.

Закон України Про виконавче провадження (Закон № 606-XIV) на час ухвалення судом рішення (06.04.2012) і на час отримання стягувачем виконавчого листа (12.12.2012) передбачав, що:

строк для пред`явлення виданого судом виконавчого листа становить один рік за загальним правилом - з наступного дня після набрання рішенням законної сили (ст. 22 ч. 1 п. 2, ч. 2 п. 1);

строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається пред`явленням його до виконання; після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється; час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується (ст. 23 ч. 1 п. 1, ч. 2);

у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони. (ст. 23 ч. 3);

державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред`явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову (ст. 24 ч. 1).

05.10.2016 набрав чинності Закон України Про виконавче провадження (Закон № 1404-VIII), який передбачає строк для пред`явлення виданого судом виконавчого листа до виконання протягом трьох років з дня набрання рішенням законної сили (ст. 12 ч.ч. 1, 2), переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання пред`явленням цього документа до виконання (ст. 12 ч. 4 п. 1). Закон № 1404-VIII також передбачає, що:

у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (ст. 12 ч. 5);

виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання (ст. 4 ч. 4 п. 2);

виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом (п. 5 Розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення ).

Таким чином, Законом установлені загальні правила про те, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається пред`явленням його до виконання, у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Заявою від 26.08.2016 стягувач ПАТ УкрСиббанк пред`явив до Ужгородського МВ ДВС виданий Ужгородським міськрайонним судом 05.07.2012 у справі № 2-7466/11 виконавчий лист до виконання (а.с. 5-6 в.п.). Постановою держвиконавця від 29.08.2016 було відкрито виконавче провадження № 52053796 (а.с. 12 в.п.).

27.06.2018 держвиконавець Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ в Закарпатській області склав одноосібно акт про те, що у боржника ОСОБА_1 відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення в рахунок погашення боргу; зареєстрований за боржником транспортний засіб був реалізований на електронних торгах ДП СЕТАМ ; на належну боржнику квартиру неможливо звернути стягнення у зв`язку з мораторієм на реалізацію майна (а.с. 33 в.п.).

Постановою від 27.06.2018 держвиконавець повернув виданий Ужгородським міськрайонним судом 05.07.2012 у справі № 2-7466/11 виконавчий лист стягувачу АТ УкрСиббанк на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України Про виконавче провадження (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними) з посиланням на встановлений Законом України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті мораторій на звернення стягнення на належну боржнику квартиру (предмет іпотеки) (а.с. 4 в.п.).

Держвиконавець склав супровідний лист від 27.06.2018 № 537 про надіслання на адресу стягувача копії постанови від 27.06.2018 про повернення виконавчого документа стягувачу із вказівкою на додаток, в якому повинна була бути вказана постанова із зазначенням кількості аркушів (а.с. 3 в.п.). Однак, у цьому додатку постанова на відповідній кількості аркушів не вказана, доказів додержання держвиконавцем вимог частини 1 статті 28 Закону № 1404-VIII щодо надсилання такої постанови рекомендованим поштовим відправленням у матеріалах виконавчого провадження немає. У справі немає будь-яких доказів ані надсилання органом ДВС відповідно до закону вказаної постанови стягувачу, ані одержання цієї постанови стягувачем, який факт такого одержання заперечує.

Заявою від 09.01.2020 стягувач АТ УкрСиббанк з`ясувавши за даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень про завершення виконавчого провадження № 52053796 повідомив Ужгородський МВ ДВС про те, що оригінал виконавчого листа не надходив і просив повідомити про хід провадження, надіслати оригінал виконавчого листа, а в разі його надіслання раніше - надати докази цього (а.с. 50).

Листом від 26.02.2020 № 29874 Ужгородський МВ ДВС повідомив АТ УкрСиббанк про повернення виконавчого документа стягувачу постановою держвиконавця від 27.06.2018, яку разом з виконавчим документом було скеровано на адресу заявника по АДРЕСА_1 , а також про те, що цей виконавчий документ повторно на виконання до органу ДВС не надходив (а.с. 51).

Даних про інший, аніж указаний вище, час пред`явлення виконавчого листа № 2-7466/11 до виконання (до моменту подачі заяви від 26.08.2016) у справі немає, як, утім, немає й даних про наявність постанов про відмову у відкритті виконавчого провадження (проваджень), про оскарження дій виконавця щодо відкриття виконавчого провадження (проваджень). Виходячи з презумпції правомірності дій державного виконавця та законності відкриття 29.08.2016 виконавчого провадження № 52053796 (оскільки не доведено протилежне), слід констатувати, що заявою від 26.08.2016 виконавчий лист № 2-7466/11 був пред`явлений до примусового виконання з дотриманням строку, передбаченого ст. 22 ч. 1 п. 2 Закону № 606-XIV, пред`явленням виконавчого документа до виконання строк для такого пред`явлення був перерваний, а початок перебігу строку для його повторного пред`явлення до виконання підлягає визначенню з урахуванням факту поверненням стягувачу виконавчого документа постановою держвиконавця від 27.06.2018 і підстав такого повернення.

Конституцією України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України (ст. 124 ч. 5 в редакції, що була чинною до 30.09.2016). Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, яка є чинною з 30.09.2016, судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Аналогічні положення щодо обов`язковості виконання на всій території України судового рішення, що набрало законної сили, встановлені й частиною 1 статті 14 ЦПК України, а частина 2 цієї статті містить правило, відповідно до якого невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (у редакції на час ухвалення судом рішення про стягнення боргу), що відповідає положенням ст. 18 редакції цього Кодексу, чинної з 15.12.2017.

Особа, на користь якої судом ухвалено рішення, управі вимагати його виконання. Рішення суду, що набрало законної сили, за заявою особи, на користь якої воно ухвалено, звертається до виконання (ст. 368 і ст. 431 ЦПК України відповідних редакцій ЦПК України). Реальне виконання рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковою складовою реалізації особою права на справедливий суд, передбаченого п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, що підтверджується і висловленою Європейським судом з прав людини правовою позицією у пілотному рішенні Юрій Миколайович Іванов проти України (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine) від 15.10.2009 (заява № 40450/04) і в багатьох інших справах як щодо України, так і щодо інших країн.

Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), сукупністю дій визначених у цьому законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законами України та іншими нормативно-правовими актами, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону № 606-XIV, ст. 1 Закону № 1404-VIII).

Попри наведене, АТ УкрСиббанк було позбавлене можливості повторно пред`явити виконавчий лист, оригіналу якого не отримало фактично, до виконання. Факти невиконання органом ДВС вимог закону щодо порядку надсилання стягувачу постанови про повернення виконавчого документа та оригіналу вказаного документа, відсутності доказів такого надсилання і, відповідно, доказів одержання документів стягувачем, встановлені під час апеляційного розгляду справи. Суд першої інстанції не з`ясував дійсних обставин справи, не перевірив матеріали виконавчого провадження, внаслідок чого дійшов необґрунтованих висновків щодо відповідних обставин. Висновок суду про те, що із заявою про видачу дубліката виконавчого листа стягувач звернувся після закінчення строку пред`явлення його до виконання, теж помилковий, позаяк не враховує фактичних обставин справи та не узгоджується з нормами закону, якими врегульовані відповідні питання. Поза тим, стягувач в будь-якому разі звернувся до суду по дублікат виконавчого листа в межах трирічного строку з моменту прийняття держвиконавцем рішення про повернення виконавчого документа.

За правилами, встановленими п. 17.4. Розділу ХІІІ Перехідні положення чинної редакції ЦПК України, дублікат виконавчого документа за наявності та доведеності для того підстав може бути виданий, якщо відповідна заява подана до суду до спливу строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, дублікат виконавчого документа видається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ.

Для ухвалення судом рішення про видачу стягувачу АТ УкрСиббанк дубліката виконавчого листа, виданого Ужгородським міськрайонним судом 05.07.2012 у справі № 2-7466/11 про стягнення боргу з ОСОБА_1 , були фактичні та правові підстави, що знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви стягувача про видачу дубліката виконавчого листа з порушенням вимог закону, тоді як заява є обґрунтованою, правова позиція стягувача не спростована.

Відтак, на підставі ст. 376 ч. 1 п.п. 1, 2, 4 ЦПК України та з урахуванням положень п. 17.4. Розділу ХІІІ Перехідні положення цього Кодексу апеляційну скаргу, доводи якої заслуговують на увагу, слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції, яка не відповідає вимогами ст.ст. 89, 260, 263-265 ЦПК України, скасувати, заяву стягувача задовольнити, прийнявши рішення про видачу дубліката виконавчого документа (ст. 374 ч. 1 п. 2 ЦПК України), безпосередня видача якого належить до компетенції суду першої інстанції.

Керуючись ст. 374 ч. 1 п. 2 , ст. 376 ч. 1 п.п. 1, 2, 4, п. 17.4. Розділу ХІІІ Перехідні положення , ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд -

постановив:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства УкрСиббанк задовольнити, ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 11 вересня 2020 року скасувати, заяву Акціонерного товариства УкрСиббанк про видачу дубліката виконавчого листа у справі № 2-7466/11 за позовом Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк до ОСОБА_1 про стягнення боргу задовольнити, видати дублікат виконавчого листа, виданого Ужгородським міськрайонним судом 05.07.2012 у справі № 2-7466/11, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк боргу за договором про надання споживчого кредиту від 14.12.2007 № 11269280000 (11269280001) в сумі 63071,00 дол. США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ на 09.11.2011 становить 503350,71 грн, і про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк судового збору в розмірі 1700,00 грн і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 2 червня 2021 року.

Судді