Ухвала

від 28.05.2021 по справі 503/933/19

КОДИМСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 503/933/19

Провадження № 2-з/503/13/21

УХВАЛА

28 травня 2021 року Кодимський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Сердюк Б.С.,

за участю секретаря судового засідання Журби С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кодима заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Кодимського районного суду Одеської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Грабівської сільської ради Кодимського району Одеської області, третя особа: ОСОБА_4 , про визнання заповіту недійсним.

До суду надійшла заява позивача в якій вона просить вжити заходів для забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок та земельну ділянку, які розташовані в АДРЕСА_1 .

В обґрунтування поданої заяви позивач вказує, що житловий будинок та земельна ділянка, являються спадковим майном з приводу якого виник спір. Відповідачі та третя особа уникають з нею контактів та не бажають врегулювати спір мирним шляхом. Крім того їй стало відомо, що третя особа з відома відповідачів вирішує питання про продаж спадкового будинку. Посилаючись на вказані обставини позивач стверджує, що існує ризик відчуження спадкового майна, а тому для його уникнення, просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту.

У відповідності до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Оскільки заяву про забезпечення позову розглянуто судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать, зокрема накладення арешту на майно, що і просить застосувати позивач.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (постанова Верховного Суду від 04.06.2020 року у справі № 200/12227/17).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд вважає за необхідне зазначити, що до суду заявником не надані докази отримання відповідачем свідоцтва про право на спадщину, оскільки згідно діючого законодавства відчуження спадкового нерухомого майна можливе лише після отримання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, крім того заявником не надано доказів права власності на вищевказані будинок та земельну ділянку, не надано також доказів, що ці будинок та земельна ділянка взагалі входять до спадкового майна спадкодавця та йому належали. Таким чином посилання заявника на те, що існує загроза відчуження спадкового майна не підтверджено жодними доказами, а є лише її припущеннями.

Також не є співмірним із заявленими позивачем вимогами і спосіб забезпечення позову обраний заявником у виді накладення арешту, оскільки предметом позову є визнання заповіту недійсним.

Враховуючи наведене, суд не знаходить підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Поряд з цим суд вважає за необхідне роз`яснити заявнику можливість самостійного звернення до нотаріуса із заявою про зупинення нотаріальних дій пов`язаних із видачею свідоцтв про право на спадщину, у порядку визначеному п. 3 глави 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ 22.02.2012 року № 296/5, відповідно до якого, за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулася до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.

Керуючись ст.ст. 149-153, 258-261 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №503/933/19 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Кодимський районний суд Одеської області протягом п`ятнадцяти днів з дня складення тексту ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Б.С. Сердюк