Рішення

від 16.05.2021 по справі 910/173/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.05.2021Справа № 910/173/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Інжинірінг" (03067, м. Київ, пров. Чугуївський, будинок 19-А; ідентифікаційний код: 36308885)

про стягнення 23 565, 96 грн,

без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулася Військова частина НОМЕР_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Інжинірінг" про стягнення заборгованості в розмірі 23 565, 96 грн, з яких: 9 543, 24 грн - пені, 13 633, 20 грн - штрафу, 389, 52 грн - інфляційних втрат, яка утворилася у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором на виконання робіт № Д078-20/17.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

05.02.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява відповідача про заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

10.02.2021 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі та заяву, якою просив постановити ухвалу про розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 заяву відповідача із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, залишено без задоволення.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

17.04.2020 між Військовою частиною НОМЕР_1 (далі замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Інжинірінг" (далі виконавець) укладено договір № Д078-20/17 про виконання робіт за умовами якого виконавець зобов`язується виконати роботи з виготовлення проект-кошторисної документації на впровадження сучасної автоматизованої системи контролю та обліку світлих нафтопродуктів в резервуарному парку та заправному пункті із використанням ультразвукових рівнемірів на складі пального та мастильних матеріалів військової частини НОМЕР_1 (м. Харків) "Автоматизована системи контролю та обліку пально-мастильних матеріалів у військовій частині НОМЕР_1 . Капітальний ремонт" та проходження Державної експертизи проекту (ДК 021:2015 - 4522 - інженерні та будівельні роботи), які належать військовій частині НОМЕР_1 та розташовані на території складу пального та мастильних матеріалів (надалі об`єкт), в порядку та на умовах, визначених цим договором, згідно кошторису на проектні (вишукувальні роботи (додаток 1) і технічних вимог на впровадження сучасної автоматизованої системи контролю та обліку світлих нафтопродуктів в резервуарному парку та заправному пункті із використанням ультразвукових рівнемірів на складі пального та мастильних матеріалів військової частини НОМЕР_1 (м. Харків) "Автоматизована системи контролю та обліку пально-мастильних матеріалів у військової частини НОМЕР_1 . Капітальний ремонт", за адресою АДРЕСА_2 , та в терміни, зазначені у Календарному плані виконання робіт (додаток 2), які є невід`ємною частиною цього договору, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити ці роботи на умовах дійсного договору.

Відповідно до п. 1.2. договору об`єкт надання робіт: резервуарний парк складу пального та мастильних матеріалів військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно п. 1.5. договору строк розробки документації виконавцем становить 90 календарних днів з дати укладення договору.

За приписами п. 2.2. договору виконання робіт з виготовлення проектно-кошторисної документації на впровадження сучасної автоматизованої системи контролю та обліку світлих нафтопродуктів в резервуарному парку та заправному пункті із використанням ультразвукових рівнемірів на складі пального та мастильних матеріалів військової частини НОМЕР_1 "Автоматизована системи контролю та обліку пально-мастильних матеріалів у військової частини НОМЕР_1 . Капітальний ремонт", передбачених календарним планом виконання робіт, починається з дати набрання чинності даного договору.

Відповідно до пп. 6.3.2. договору, виконавець зобов`язаний виконати роботи у строки, встановлені цим договором.

Пунктом 9.1. визначено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими на те особами сторін.

Оскільки договір набрав чинності 17.04.2020, відповідно до п. 1.5. договору строк розробки документації становить 90 календарних днів, а відтак, термін виконання робіт відповідачем сплив 16.07.2020.

Позивач вказує, що відповідач направив на адресу військової частини акт здачі-приймання робіт № 214 від 04.09.2020 на суму 194 760,00 грн, однак, до виконання робіт відповідач так і не приступив.

Внаслідок викладеного, позивач направляв відповідачу претензії № 2935 від 04.08.2020 та № 3579 від 23.09.2020 на суми 3 700, 44 грн та 19 476, 00 грн, у зв`язку з порушенням строків виконання робіт за спірним договором в розмірі.

Відповідач направив позивачу відповіді на претензії вих. № 12/08-01-2020 від 12.08.2020 та вих. № 13/10-01-2020 від 13.10.2020, в яких зазначив, що затримка виконання робіт сталася не з вини відповідача, адже, він отримав документи від замовника тільки 24.07.2020, а тому не міг вчасно виконати своє зобов`язання, у зв`язку з чим нарахована позивачем пеня є безпідставною.

Обґрунтовуючи необхідність звернення до суду з даним позовом, позивач вказує про невиконання відповідачем умов договору, оскільки, останнім не виготовлено проектно-кошторисну документацію в строки, передбачені договором, внаслідок чого, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 9 543,24 грн, штраф в розмірі 13 633,20 грн та інфляційні втрати в розмірі 389, 52 грн.

Із поданого відзиву вбачається, що відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог, мотивуючи це тим, що останній тільки 24.07.2020 отримав від позивача завдання на проектування та інші вихідні документи, а також експертний звіт щодо проекту, а тому датою початку виконання робіт має бути саме 24.07.2020. Відтак, відповідач вважає, що ним не було прострочено виконання робіт по проектно-кошторисній документації, а позовні вимоги є необґрунтованими.

Так, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України вказано, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № Д078-20/17 від 17.04.2020, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором надання послуг.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно частини 1 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 906 Цивільного кодексу України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як про це вказує позивач та, що у свою чергу, встановлено судом, відповідач мав виготовити проектно-кошторисну документацію впродовж 90 календарних днів від дня укладання спірного договору.

Про що вказувалося вище, договір № Д078-20/17 на виконання робіт був укладений 17.04.2020, що підтверджується підписами уповноважених представників сторін, які скріплені печатками установ, а відтак, останнім днем, згідно п. 1.5. договору, для надання послуг є 16.07.2020.

Крім того, суд зазначає, що додатком № 2 до договору, передбачено календарний план відповідно до якого видача проектної документації замовнику має бути виконана протягом 83-90 календарних днів, про необхідність отримувати експертний звіт на який посилається відповідач у договорі не йдеться, додаткових угод до договору про продовження строку виконання відповідачем робіт сторонами укладено не було, лист від відповідача позивачу з проханням продовжити термін виконання робіт у матеріалах справи відсутній.

Відтак, суд відзначає, що сторони вільні у своєму волевиявленні в частині укладання договору, втім, відповідач, у свою чергу, жодним чином не сприяв тому, щоб виконання ним обумовлених договірних зобов`язань перед позивачем відбулось в строки передбачені договором.

Водночас, суд вказує, що доводи відповідача є безпідставними, адже строк виконання робіт, згідно з умовами договору, не ставиться в залежність від отримання документів відповідачем від третіх осіб.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Приписами ч. 1, 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки, відповідач не надав суду доказів виконання ним проектно-кошторисної документації, то за таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, у зв`язку з чим, вимоги позивача є обґрунтованими.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 9 534, 21 грн, інфляційних втрат в розмірі 389, 52 грн та 7 % штрафу в розмірі 13 633,20 грн, то суд вказує наступне.

Згідно п. 7.1 договору за порушення строків надання робіт виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів з виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

За умовами ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом 6 місяців.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо нарахувань позивачем інфляційних втрат, суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Здійснивши розрахунок 7% штрафу та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що він виконаний вірно, а тому, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 13 633, 20 грн штрафу та 389, 52 грн інфляційних втрат.

Втім, у розрахунку пені позивачем допущено помилку. Відтак, за розрахунком суду, обґрунтованою сумою пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача є 3 128, 93 грн, оскільки розмір пені, передбачений договором перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ, а відтак, відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" суд частково задовольняє позовні вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 3 128,93 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-24 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Інжинірінг" (03067, м. Київ, пров. Чугуївський, будинок 19-А; ідентифікаційний код: 36308885) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 7% штрафу в розмірі 13 633 (тринадцять тисяч шістсот тридцять три) грн 20 коп., пеню в розмірі 3 128 (три тисячі сто двадцять вісім) грн 93 коп., інфляційні втрати в розмірі 389 (триста вісімдесят дев`ять) грн 52 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 529 (одна тисяча п`ятсот двадцять дев`ять) грн. 86 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 17.05.2021

Суддя Д.О. Баранов