Постанова

від 26.05.2021 по справі 914/2033/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2021 року

м. Київ

Справа № 914/2033/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого , Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.;

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Червона калина 2009"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.02.2021

та рішення Господарського суду Львівської області від 27.10.2020

у справі № 914/2033/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд"

до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Червона калина 2009"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. ОСОБА_1 ,

2. ОСОБА_2 ,

3. ОСОБА_3 ,

4. Сихівська районна адміністрація,

про зобов`язання здійснити переміщення контейнерів для вивозу твердих побутових відходів.

Представники сторін та учасників справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд " (далі - ТОВ "Сільпо-Фуд ") звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Червона калина 2009" (далі - ОСББ "Червона калина 2009") про зобов`язання здійснити переміщення контейнерів для вивозу твердих побутових відходів (далі - ТПВ) з території біля нежитлових приміщень позначених цифрами 11, 12, 14, 15, 16, 17, 18, 19 за адресою: м. Львів, пр . Червоної Калини, буд. 64 та території навпроти входу у приміщення офісу Західного регіонального управління мережі "Сільпо" (далі - ЗРУМ "Сільпо") ТОВ "Сільпо-Фуд ", розташованого у будівлі ТРЦ "ВАМ", ТОВ Пам`ять" за адресою: м. Львів, проспект Червоної Калини, 62 на територію біля будинку № 64 по проспекту Червоної Калини, в м. Львові визначену у Генеральному плані "План благоустрою", М 1:500 будинок № 64 по пр .Червоної Калини, м. Львів та прилеглої території, II Експлікація будинків та споруд під №7, господарський майданчик, площею 9,0 м.кв .

Позов обґрунтовано тим, що 16.04.2018 ОСББ "Червона Калина 2009" самовільно без відповідних погоджень та порушуючи Державні санітарні норми та Правила утримання територій населених місць, здійснило переміщення контейнерів для вивозу ТПВ з території біля будинку по проспекту Червоної Калини, 64 на вищезазначену територію, що порушує права позивача та третіх осіб, які користуються нежитловими приміщеннями для ведення підприємницької діяльності у ТРЦ "ВАМ", оскільки вказані контейнери розташовані від об`єктів позивача та третіх осіб на відстані меншій ніж 20 м, що суперечить вимогам законодавства.

Обставини справи, встановлені судами

ТОВ "Сільпо-Фуд" є орендарем нежитлового приміщення в ТЦ "ВАМ" за адресою: м.Львів, проспект Червоної Калини, 62.

16.04.2018 ОСББ "Червона Калина 2009" здійснило переміщення контейнерів для вивозу ТПВ з території біля будинку по проспекту Червоної Калини, 64 до території навпроти входу у приміщення офісу ЗРУМ "Сільпо" ТОВ "Сільпо-Фуд", розташованого у будівлі ТРЦ "ВАМ" ТОВ "Пам`ять" за адресою: м. Львів, проспект Червоної Калини, 62.

26.04.2018 позивач направив скаргу за № 372/06 на неправомірні дії по встановленню контейнерів ТПВ перед входом офісу ЗРУМ "Сільпо" ТОВ "Сільпо-Фуд" в Управління державного нагляду за додержанням санітарного законодавства ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області, Сихівську РА Львівської міської ради, ПАТ "Львівобленерго", ТОВ "Пам`ять", ТОВ "ДВ "ЕКОСВІТ" та ОСББ "Червона Калина 2009". За скаргою позивача не вчинено відповідних дій та не надано відповідей.

20.07.2018 позивачем направлено лист № 537/06 начальнику ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області з вимогою проведення позапланової перевірки відповідача щодо порушення державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць про неналежне встановлення контейнерного майданчика для твердих побутових відходів та притягнути винних осіб до відповідальності.

20.07.2018 головним спеціалістом відділу державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Львівського міського управління ГУДПСЛ у Львівській області Гармадій О.Ю., головним спеціалістом ВЖГ Сихівської РДА Фостій З.В., головним спеціалістом Сихівської РДА Кисіль Г.М., у присутності директора з адміністративної діяльності ЗРУМ "Сільпо" ТОВ "Сільпо-Фуд" ОСОБА_7, головного юрисконсульта ТОВ "Сільпо-Фуд" ОСОБА_4 , голови правління ОСББ "Червона Калина 2009" ОСОБА_5 , члена правління ОСББ "Червона Калина 2009" ОСОБА_6 складено акт комісійного обстеження з приводу встановлення контейнерного майданчика для ТПВ на приватній території ОСББ "Червона Калина 2009", яка межує з будівлею ТРЦ "ВАМ" ТОВ "Сільпо-Фуд". У вказаному акті встановлено, що відстань від стіни будівлі ТРЦ "ВАМ" до контейнерного майданчика становить 10,50 м.

Вищенаведені обставини слугували підставою для звернення позивача з позовом про зобов`язання ОСББ "Червона Калина 2009" здійснити переміщення контейнерів для вивозу ТПВ з території біля нежитлових приміщень та території навпроти входу у приміщення офісу ЗРУМ "Сільпо ТОВ "Сільпо-Фуд", на територію визначену у Генеральному плані "План благоустрою".

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.06.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.09.2019, позов задоволено частково. Зобов`язано ОСББ "Червона Калина 2009" здійснити переміщення контейнерів для вивозу ТПВ з території біля нежитлових приміщень позначених цифрами 11, 12, 14, 15, 16, 17, 18, 19 за адресою: м. Львів, пр. Червоної Калини, буд. 64 та території навпроти входу у приміщення офісу ЗРУМ "Сільпо" ТОВ "Сільпо-Фуд", розташованого у будівлі ТРЦ "ВАМ" ,ТОВ "Пам`ять" за адресою: м.Львів, проспект Червоної Калини, 62 на іншу територію, згідно вимог чинного законодавства України.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.11.2019 постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.09.2019 та рішення Господарського суду Львівської області від 20.06.2019 у справі № 914/2033/18 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Львівської області від 27.10.2020 позов задоволено. Зобов`язано ОСББ "Червона калина 2009" здійснити переміщення контейнерів для вивозу твердих побутових відходів з території біля нежитлових приміщень позначених цифрами 11, 12, 14, 15, 16, 17, 18, 19 за адресою: м.Львів, проспект Червоної Калини, будинок 64 та території навпроти входу у приміщення офісу ЗРУМ "Сільпо" ТОВ "Сільпо-Фуд", розташованого у будівлі ТЦ "ВАМ" ТОВ "Пам`ять" за адресою: м. Львів, проспект Червоної Калини, будинок 62 на територію біля будинку 64 по проспекту Червоної Калини в м. Львові, визначену у Генеральному плані "План благоустрою" М 1:500 будинку № 64 по проспекту Червоної Калини у м.Львові та прилеглої території, II Експлікація будинків та споруд під № 7, господарський майданчик, площею 9,0 м.кв.

Рішення суду мотивовано тим, що самовільне переміщення контейнерів з території біля будинку за ініціативи відповідача суперечить вимогам чинного законодавства України, оскільки порушуються вимоги п.2.8 Санітарних норм - контейнери знаходиться від нежитлових приміщень на відставні 4,7 м, та від території навпроти входу у приміщення офісів розташованих у будівлі ТРЦ "ВАМ" за адресою: м. Львів, проспект Червоної Калини, 62 на відстані 10,50 м, що підтверджується актом від 20.07.2018, складеним за участі представників ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області та сторін спору, що призвело до порушення відповідачем законних прав позивача.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 рішення Господарського суду Львівської області від 27.10.2020 залишено без змін.

Апеляційний господарський суд погодився з висновком місцевого суду, та зазначив, що самовільне розміщення контейнерного майданчику в межах власної території, яка навіть належить на праві власності на земельну ділянку, має узгоджуватись з положеннями законодавства, і зокрема статті 319 ЦК України, відповідно до якої власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Короткий зміст касаційної скарги

ОСББ "Червона Калина 2009" (скаржник) звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 27.10.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові ТОВ "Сільпо-Фуд" до ОСББ "Червона Калина 2009" про зобов`язання здійснити переміщення контейнерів для вивозу твердих побутових відходів у повному обсязі.

У касаційній скарзі підставами касаційного оскарження ОСББ "Червона Калина 2009" зазначило:

- пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України - застосування п. 2.8 Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, які затверджені наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.03.2011 № 145, без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 26.11.2019 у цій справі № 914/2033/18 при первісному розгляді справи;

- пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України (пункт 1 частини 3 статті 310 ГПК України) - судами першої та апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справа, а саме: суди не дослідили Генеральний план "План благоустрою" М 1:500 та фотокопії господарського майданчику № 7. Скаржник вказує, що суди не дослідили, що переміщення контейнерів для збирання твердих побутових відходів на господарський майданчик № 7, визначений в Генеральному плані не відповідає положенням чинного законодавства України, що регулює вимоги щодо відстані розміщення контейнерів до вікон та дверей, під`їздів, житлового будинку, дитячого майданчику, а саме: п.п. 7.1.7 п.7 Правил благоустрою м. Львова, затвердженого 21.04.2011 ухвалою Львівської міської ради № 376, п. 3.6.6. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій", затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76; п. 2.8 Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.03.2011 № 145;

- пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України (пункт 4 частини 3 статті 310 ГПК України) - суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, а саме: акт від 20.07.2018, який складений представниками ГУ Держпродспоживслужби у Львівській обставі за результатами проведення позапланового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю) - обстеження власної території відповідача щодо встановлення контейнерного майданчику є недопустимим доказом у даній справі, оскільки проводився всупереч положень ст. 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері здійснення господарської діяльності".

Доводи інших учасників справи

Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу не надійшли, що відповідно до положень частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, дійшов висновку, що судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до положень статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередньо мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

За приписами статті 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Звертаючись з позовом у цій справі, позивач зазначав, що відповідачем самовільно без відповідних погоджень та порушуючи Державні санітарні норми та правила утримання територій населених місць, ДБН В.2.2-9:2018, ДСТУ-НББ.2.2.-7, було здійснено переміщення контейнерів для вивозу твердих побутових відходів з території біля будинку по проспекту Червоної Калини, 64 на територію до нежитлових приміщень позначених цифрами 11,12,14.15,16,17.18,19 за адресою: місто Львів, проспект Червоної Калини, 64 та до території навпроти входу у приміщення офісу ЗРУМ "Сільпо" ТОВ "Сільпо-Фуд", розташованого у будівлі ТРЦ "ВАМ" ТОВ "Пам`ять" за адресою: м. Львів, проспект Червоної Калини, 62.

Позивач не погоджується з діями відповідача щодо розміщення контейнерів для накопичення ТПВ, розміщення яких порушує державні санітарні норми та правила, чинні норми законодавства України, що підтверджено актом комісійного обстеження з приводу встановлення контейнерного майданчика для ТПВ на приватній території ОСББ "Червона Калина 2009", яка межує з будівлею ТРЦ "ВАМ" ТОВ "Сільпо-Фуд" від 20.07.2018.

Згідно із статтею 4 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" громадяни мають право, зокрема, на безпечні для здоров`я і життя харчові продукти, питну воду, умови праці, навчання, виховання, побуту, відпочинку та навколишнє природне середовище.

Статтями 15, 19, 22 цього Закону встановлені вимоги до атмосферного повітря в населених пунктах, до жилих приміщень, в тому числі зобов`язання підприємств, установ, організацій утримувати надані в користування чи належні їм на праві власності земельні ділянки, споруди будь-якого призначення, території відповідно до вимог санітарних норм.

Згідно з пунктом "а" статті 14 Закону України "Про відходи", громадяни України, іноземці та особи без громадянства у сфері поводження з відходами мають право на безпечні для їх життя та здоров`я умови при здійсненні операцій щодо поводження з відходами.

Відповідно до частини 6 статті 35-1 Закону України "Про відходи", житлові масиви і внутрішньодворові території, дороги загального користування та інші об`єкти благоустрою населених пунктів, а також місця проведення масових заходів обладнуються контейнерними майданчиками, урнами для побутових відходів.

Пунктами 1, 3 статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинк" визначено, що співвласники багатоквартирного будинку зобов`язані: забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; використовувати спільне майно багатоквартирного будинку за призначенням; додержуватися вимог правил утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм.

Відповідно до пункту 1.2. Державних санітарних норм та правил утримання, територій населених місць (надалі - Санітарні норми), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 05.04.2011 за № 457/19195, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.03.2011 №145, Санітарні норми встановлюють вимоги до санітарного очищення територій населених місць, а також правила виконання робіт з належного прибирання об`єктів благоустрою та державного санітарно-епідеміологічного нагляду у сфері благоустрою населених пунктів і поводження з відходами.

Державні санітарні норми та правила утримання територій населених місць встановлюють вимоги до санітарного очищення територій населених місць, а також правила виконання робіт з належного прибирання об`єктів благоустрою та державного санітарно-епідеміологічного нагляду у сфері благоустрою населених пунктів і поводження з відходами.

Пунктом 1.3 Санітарних норм передбачено, що дія Санітарних норм поширюється на відносини, що виникають у сфері благоустрою населених пунктів та поводження з відходами, та вони є обов`язковими для виконання органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та підпорядкування і громадянами.

Згідно з пунктом 2.6 Санітарних норм, у разі застосування планово-подвірної системи збирання побутових відходів на об`єктах благоустрою населених пунктів мають бути виділені спеціально обладнані майданчики для розміщення контейнерів для зберігання побутових відходів (контейнерні майданчики) із зручними під`їздами для сміттєвозів.

Відповідно до пункту 2.7. Санітарних норм контейнерні майданчики повинні мати водонепроникне тверде покриття та бути обладнані навісами, огорожею та ізольовані від об`єктів обслуговування населення, господарських дворів і магістральних вулиць смугою зелених насаджень шириною не менше 1,5 м, не повинні бути прохідними для пішоходів і транзитного руху транспорту.

Пунктом 2.8. Санітарних норм передбачено, що контейнерні майданчики повинні бути віддалені від меж земельних ділянок навчальних та лікувально-профілактичних закладів, стін житлових та громадських будівель і споруд, майданчиків для ігор дітей та відпочинку населення на відстань не менше 20м.

Згідно із пунктом 2.9 Санітарних норм, місця розташування контейнерних майданчиків на об`єктах благоустрою населених пунктів визначаються у складі проектів будівництва житлових і громадських будівель і споруд, а для території садибної забудови - у складі проектів детальних планів цих територій.

Вимоги, які необхідно враховувати під час проектування, будівництва та утримання контейнерних майданчиків, встановлено національним стандартом ДСТУ-Н Б Б.2.2-7:2013 "Настанова з улаштування контейнерних майданчиків", затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.10.2013 № 506 (далі- ДСТУ-Н Б Б.2.2-7:2013).

Суди обох інстанцій в межах власної компетенції оцінили надані сторонами докази та встановили самовільне розміщення та облаштування контейнерів для вивозу твердих побутових відходів (контейнерний майданчик) на відстані 10,5 м від стіни будівлі ТЦ "ВАМ" ТОВ "Сільпо-Фуд", в межах земельної ділянки, що належить ОСББ "Червона калина 2009" без узгодження із уповноваженим органом.

Вказані дії відповідача призвели до порушення пункту 2.8. Санітарних норм, оскільки контейнерний майданчик самовільно було розміщено та облаштовано відповідачем на відстані меншій ніж 20 метрів від приміщення для ведення підприємницької діяльності позивача, що зафіксовано в Акті комісійного обстеження з приводу встановлення контейнерного майданчика для ТПВ на приватній території ОСББ "Червона Калина 2009", яка межує з будівлею ТРЦ "ВАМ" ТОВ "Сільпо-Фуд" від 20.07.2018, що свідчить про порушення відповідачем законних прав позивача.

За таких обставин суди дійшли висновку, що переміщення контейнерів для вивозу ТПВ з ініціативи відповідача призвело до порушення законних прав позивача, а також зважаючи на те, що у відповідності до Генерального плану План благоустрою М1:500 будинку № 64 по проспекту Червоної Калини у місті Львові та прилеглої території, II Експлікація будинків та споруд, під № 7 передбачено лише господарський майданчик, площею 9,0 м.кв. та при цьому не було визначено іншого місця розташування контейнерного майданчика для відповідача, суди визнали обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи позовну вимогу до ОСББ "Червона калина 2009", а її задоволення - таким, що призведе до усунення порушень прав позивача, за захистом яких він звернувся з підстав, визначених у позовній заяві.

При цьому суди звернути увагу відповідача, що у випадку існування обставин, що передбачені п.2.8. Санітарних норм та пунктом 7.1.8. Правил благоустрою міста Львова, прийняття рішення щодо встановлення іншого місця розташування контейнерних майданчиків належить до виключної компетенції комісії, створеної у відповідності до вказаних норм.

Наведене в касаційній скарзі обґрунтування пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, здійснене скаржником з посиланням на застосування судами пункту 2.8. Санітарних норм без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові Верховного Суду від 26.11.2019 у цій же справі, колегією суддів оцінюються критично.

Зі змісту пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України вбачається, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої цією нормою, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Водночас, наведену скаржником постанову від 26.11.2019 Верховним Судом ухвалено у цій же справі № 914/2033/18, справу передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції у зв`язку із тим, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 26.11.2019 у цій же справі, якою було скасовано рішення судів попередніх інстанцій та направлено справу на новий розгляд, не можна вважати правовою підставою касаційного оскарження судових рішень, передбаченою пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави. При цьому, направлення справи на новий розгляд не означає вирішення спору, а, отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у такій справі та в судових рішеннях з них.

Щодо оскарження рішення судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

У касаційній скарзі скаржник стверджує, що судами попередніх інстанцій не досліджено докази, зокрема Генеральний план "План благоустрою" М 1:500 та фотокопії господарського майданчика № 7.

Верховний Суд вважає необґрунтованими заперечення скаржника щодо недослідження судами попередніх інстанцій вказаних доказів, оскільки вони дослідили та проаналізували всі надані сторонами в справі докази та дійшли відповідних висновків, зокрема, суди брали до уваги, що Генеральним планом "План благоустрою" М1:500 будинку №64 по проспекту Червоної Калини у м.Львові та прилеглої території, II Експлікація будинків та споруд, під №7 передбачено господарський майданчик, площею 9,0 м.кв.

Посилання скаржника на недослідження судами невідповідності визначеного Генеральним планом господарського майданчику № 7 положенням чинного законодавства України, яке регулює вимоги щодо відстані розміщення контейнерів до вікон та дверей, під`їздів житлових будинків, фактично зводяться до надання іншої оцінки вказаному доказу, ніж була зроблена судами попередніх інстанцій, тобто до переоцінки зібраних у справі доказів, що відповідно до статті 300 ГПК України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції, а відтак колегіє суддів відхиляються.

Крім того, згідно з пунктом 4 частини 3 статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів.

За доводами скаржника, суди попередніх інстанцій встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. А саме, на думку скаржника, Акт від 20.07.2018, складений представниками ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області за участі представників сторін за результатами проведення позапланового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю) - обстеження власної території відповідача щодо встановлення контейнерного майданчику, є недопустимим доказом, оскільки позаплановий захід стосовно скаржника проводився безпідставно, всупереч положень статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері здійснення господарської діяльності".

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону.

Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17, від 16.02.2021 у справі 913/502/19, від 16.03.2021 у справі № 905/1232/19.

З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що скаржником не доведено того факту, що судом застосовано недопустимі докази у справі, в матеріалах справи відсутні докази, що державний орган діяв поза межами своїх повноважень. Отже, скаржник незгідний з правовою оцінкою доказу, проте аргументів про недопустимість доказу не наводить.

При цьому Верховний Суд зазначає, що деякі доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 ГПК України.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Зважаючи на викладене, наведені скаржником підстави касаційного оскарження не отримали підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних рішення та постанови судів попередніх інстанцій.

Висновки Верховного Суду

Відповідно до частин 1 - 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Згідно із статтею 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд, переглянувши оскаржувані рішення та постанову судів попередніх інстанцій в межах наведених у касаційних скаргах доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для їх зміни чи скасування.

Судові витрати

Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані рішення та постанову судів попередніх інстанцій, судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Червона калина 2009" залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 та рішення Господарського суду Львівської області від 27.10.2020 у справі №914/2033/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий, суддя Огороднік К.М.

Судді Жуков С.В.

Ткаченко Н.Г.