Постанова

від 03.06.2021 по справі 554/3072/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/3072/19 Номер провадження 22-ц/814/1152/21Головуючий у 1-й інстанції Савченко Л.І. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Кузнєцової О.Ю., Прядкіної О.В., при секретарі судового засідання: Ряднині І.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої апеляційну скаргу подано її представником - адвокатом Петько Антоном Володимировичем на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 лютого 2021 року (ухвалене суддею Савченко Л.І., повний текст рішення складено суддею 05 березня 2021 року) у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Торговельна компанія Юліс до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, КП ЖЕО №2 про стягнення матеріальної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2019 року ТзОВ Торговельна компанія Юліс звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, у якому прохав стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ ТК ЮЛіС 81 915 грн. матеріальної шкоди завданої внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 , а також судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ ТК ЮЛіС на підставі Договору оренди № 1 від 01 січня 2018 року, укладеного між ТОВ ТК ЮЛіС та ФОП ОСОБА_3 , винаймає нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , з метою провадження господарської діяльності (магазин канцтоварів). 02 грудня 2018 року близько 14.00 приміщення магазину за даною адресою було затоплено, а саме було виявлено значне затоплення приміщення: обвалилася значна частина стелі (під квартирою АДРЕСА_3 ), на підлозі стояла вода (товщиною близько 10 см), залиті товари, комп`ютери та техніка, меблі. З метою збереження майна, припинення потоку води та встановлення можливих винних осіб, близько 16.00 була викликана патрульна поліція, та здійснено обхід квартир другого поверху з проханням до мешканців перевірити, чи не з їх квартир було здійснено затоплення. Мешканців квартири АДРЕСА_3 вдома не було. Після телефонного дзвінка, ОСОБА_4 , прізвище якої зазначено зі слів сусідів та яка нібито є власницею квартири, прибула на місце та відмовилася спілкуватися із працівниками ТОВ ТК Юліс , а також відмовилася надати працівнику поліції дозвіл на огляд приміщення, впустивши їх тільки до коридору, мотивуючи ніби в решті кімнат у неї сухо. 03.12.2018 року ТОВ ТК ЮЛіС звернулося до КП ЖЕО-2 з проханням направити відповідного спеціаліста з метою складення акту обстеження нежитлового приміщення, в якому сталося затоплення.

04 грудня 2018 року комісією КП ЖЕО-2 було здійснене обстеження затопленого приміщення та складений відповідний акт, яким встановлено, що приміщення магазину ТОВ ТК ЮЛіС по АДРЕСА_2 підтоплене з вище розташованої квартири АДРЕСА_3 . З метою встановлення розміру заподіяної шкоди ТОВ ТК ЮЛіС замовило незалежну оцінку вартості матеріального збитку суб?єкту оціночної діяльності. Відповідно до звіту про незалежну оцінку вартості матеріального збитку від 18 грудня 2018 року, затвердженого суб?єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 , вартість матеріального збитку, завданого ТОВ ТК ЮЛІС становить 81 915 грн., які прохав стягнути з ОСОБА_6 , яка є власником квартири АДРЕСА_1 .

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 25 лютого 2021 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торговельна компанія Юліс - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговельна компанія ЮЛіС у відшкодування матеріальної шкоди 81 915 грн, судові витрати, а саме 1921 грн. - судового збору сплаченого при подачі позовної заяви до суду та 5 000 грн. оплати робіт за незалежну оцінку вартості матеріального збитку, а всього 88 836 грн.

З вказаним рішенням суду не погодиласяОСОБА_1 , в інтересах якої апеляційну скаргу подано її представником - адвокатом Петько Антоном Володимировичем . В апеляційній скарзі прохала скасувати рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 лютого 2021 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ ТК Юліс відмовити, вирішити питання щодо стягнення з позивача на її користь 2881,50 грн. судового збору за подання цієї скарги.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що судом неповно з?ясовано обставини справи, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Зокрема вказує, що судом першої інстанції при розгляді вказаної справи не було з?ясовано, що особа, яка проживала в квартирі АДРЕСА_1 , а саме: донька відповідача ОСОБА_7 в період залиття приміщення магазину перебувала на навчанні в м. Харків. Разом з тим, 02.12.2018 року, після отримання інформації про залиття відповідач ОСОБА_2 зі своїм чоловіком прибула до квартири доньки, однак при огляді квартири з працівниками поліції жодних сілідів підтоплення не було виявлено. При цьому Акт б/н від 04.12.2018 року про залиття приміщення був складений лише через 2 дні після події безпосередньо в приміщенні КП ЖЕО 2 . Тобто, працівники, що складали Акт не виходили на місце, а причина підтоплення була визначена виключно зі слів представників ТОВ ТК ЮЛІС . Проте, судом однобічно не було враховано позицію відповідача щодо неналежності та суперечності вказаного документу. Посилається на те, що вказаний акт не містить відомостей щодо місця можливого затоплення, не зазначено схем розташування приміщень тощо. Крім того, не було встановлено, чи протікання відбулося по стояку, чи в інший спосіб. Тому вважає, що Акт б/н від 04.12.2018 року складеного комісією КП ЖЕО 2 не відповідає вимогам законодавства щодо складання такого документу, у відповідності до вимог п.2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлового-комунального господарства від 17.05.2005 №76, а самеу разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт (додаток 4). Також, посилається на те, що суд не надав оцінку тому факту, що із п?яти квартир, розташованих над магазином оглянуто було лише дві, при цьому відповідач після виявлення підтоплення самостійно підїхала до квартири та надала її оглянути.

Крім того, зазначила, що визначені позивачем розмір заподіяних збитків є безпідставними, оскільки звіт б/н від 18.12.2018 року про незалежну оцінку вартості матеріального збитку та всі матеріали справи вцілому не містять жодного переліку чи опису пошкодженого майна. Також, матеріали справи не містять відомостей щодо проведених інвентаризацій із зазначенням кількості пошкодженого майна, його початкової вартості, тощо. Крім того, в резолютивній частині Звіту визначено розмір збитків власнику магазину канцтоварів ТОВ ТК ЮЛІС , а не власнику нежитлового приміщення ФОП ОСОБА_3 .

Від позивача ТзОВ ТК ЮЛІС надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній спростовуючи доводи викладені в апеляційній скарзі, та підтримуючи рішення суду першої інстанції прохав апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Судове засідання проводилося в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення сторін згідно положень передбачених ч.13 ст.7 ЦПК України, та ч.1ст. 369 ЦПК України , з дотриманням принципу гласності судового процесу та забезпеченням сторонам права на своєчасне та повне отримання інформації про хід та результати розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п.п.3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що ТОВ ТК ЮЛіС на підставі Договору оренди № 1 від 01 січня 2018 року, укладеного між ТОВ ТК ЮЛіС (орендар) та ФОП ОСОБА_3 (Орендодавець), орендує нежитлове приміщення площею 194, 8 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 з метою провадження господарської діяльності (магазин канцтоварів) (а.с.8-10).

02 грудня 2018 року близько 14.00 відбулося затоплення вказаного магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_2 , а саме обвалилася значна частина стелі під квартирою АДРЕСА_3 , на підлозі стояла вода, товщиною близько 10 см, були залиті товари, меблі, техніка.

З метою встановлення винних осіб директор магазину ОСОБА_8 викликав патрульну поліцію, які близько 16.00 провели опитування мешканців квартир, які знаходяться над приміщенням магазину, та здійснили огляд. Мешканки квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_4 вдома не було, проте близько 17.40 до квартири приїхала власник квартири, її мати ОСОБА_9 , та батько ОСОБА_10

03 грудня 2018 року директор ТОВ ТК ЮЛІС Щербина В.Є. звернувся до начальника КП ЖЕО №2 із заявою про направлення спеціаліста з метою складення акту обстеження нежитлового приміщення, розташованого за адресою АДРЕСА_2 , у зв`язку із його затопленням (а.с.12).

З копії акту від 04.12.2018 року КП ЖЕО-2 вбачається, що було здійснене обстеження затопленого приміщення за адресою АДРЕСА_2 , яким встановлено, що приміщення магазину ТОВ ТК ЮЛІС по АДРЕСА_2 підтоплене з вище розташованої квартири АДРЕСА_3 (а.с.14).

Вказані обставини встановлені також в результаті допитів свідків.

Так, свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні показав, що перед Новим роком зателефонувала дочка і сказала, що їй необхідно відчинити квартиру. Він разом із дружиною приїхали, піднялися у квартиру разом із 2 чи 3 патрульними, які пересвідчилися, що води немає, запаху затхлості не було та було сухо. Повідомив, що донька у квартирі була за день, щось брала з речей. З представниками магазину він не спілкувався.

Допитаний свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснив, що працював патрульним поліцейським та отримав виклик з магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 . Коли приїхали на місце побачили багато води, поодпадали стіни, стеля. Піднімалися у під`їзд, три квартири двері не відчинили, це була одна квартира над Юлісом та дві - з другої сторони. Також оглянули горище, підвал. Потім додзвонилися по телефону власнику квартири над Юлісом , їм повідомили, що вони зараз в Епіцентрі та приїдуть через 15 хв. Чекали їх близько години, приїхала жінка, яка пішла на другий поверх. Через 15 хвилин вони постукали, вона впустила їх в коридор. Попросили її відкрити ванну, вона сказала, що у неї сухо, що ми стоїмо у неї в квартирі, без згоди ніхто не може перебувати у квартирі і вони вийшли. Крім цієї квартири, оглядали і інші, які точно не пам`ятає, ніде слідів підтоплення не бачили.

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснив, що він працював дільничним інспектором та до нього надійшли матеріали перевірки за заявою ОСОБА_13 , у зв`язку з затопленням. Разом з напарником виходили на місце розташування магазину по АДРЕСА_2 03.12.2018 року. Представники магазину показали затоплення, з однієї сторони впала стеля, був затоплений товар. Разом з представниками магазину вони піднялися до квартири поверхом вище, але двері ніхто не відчиняв. Потім зателефонували власниці, але вона повідомила, що знаходиться в м.Харків. Сказала, що до неї вже телефонували працівники поліції, які виїжджали на місце події. Також повідомила, що як буде в м.Полтаві, надасть квартиру для обстеження. Після цього вона не передзвонила. Також повідомив, що вдруге виходив на місце 04.12.2018 року разом із власником і працівником ЖЕО, який повідомив, що затоплення відбулося саме з квартири АДРЕСА_3 . Обхід здійснювали по всіх квартирах 2-го та 3-го поверхів, хтось відчиняв двері, а хтось ні.

Свідок ОСОБА_14 під час допиту показав, що працює майстром КП ЖЕО №2 та був викликаний на затоплення. Посеред приміщення побачив значне підтоплення. Плити на стелі були наповнені водою, все повідпадало. Затоплення відбулося з квартири АДРЕСА_3 на другому поверсі, тієї квартири, яка знаходилася над магазином. Коли в квартиру стукали, двері ніхто не відчиняв. Оглядали також інші квартири, в квартирі праворуч нічого не було. Також показав, що по стояку пошкоджень не було, від нього йшли відгалуження.

Санвузли були над боковими квартирами. Місце підтоплення визначив, виходячи із свого досвіду, оскільки маса води текла із верхньої квартири. З третього поверху чи з горища затоплення не було. Якби вода йшла по стояку, то вода була б в під`їзді.

Допитний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 показав, що 2 грудня в другій половині дня зателефонували працівники магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 та повідомили, що відбулося затоплення. Коли двері магазину відчинили, то полилася вода, товща якої була 10-15 см. Зазначив, що телефонував власнику квартири АДРЕСА_3 , вона сказала, що була в квартирі і там сухо, приїжджати вона не буде, вказала, що ніде не працює і коштів у неї немає. Пізніше все-таки до квартири приїхали, поки він спустився вниз, поліція сказала, що жінка прийшла і сказала, що в квартирі сухо і пішла. В квартиру його не впустили. Наступного дня він знову телефонував власнику, але вона повідомила, що зустрічатися з ним не буде, що в квартирі сухо. Вказав, що для того, щоб набігло скільки води, треба, щоб вона текла десь 6-8 годин. Скоріш за все кран було закрито і вода припинила бігти.

З копії відповіді ПП Полтавське Бюро технічної інвентаризації Інвентаризатор від 20.03.2019 вих. № 2614 вбачається, що власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 (а.с.88). Вказана обставина визнається відповідачем, а тому не потребує доказування згідно ч.1 ст. 82 ЦПК України.

За інформацією Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб виконавчого комітету Полтавської міської ради від 11.07.2019 року за вих. № 16-20/14345 місце реєстрації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровано за адресою АДРЕСА_4 (а.с.86).

З поверхового плану будинку по АДРЕСА_2 слідує, що над приміщенням, яке було підтоплено, знаходиться квартира АДРЕСА_3 (том 2 а.с.38-39).

З копії Звіту про незалежну оцінку вартості матеріального збитку від 18 грудня 2018 року, затвердженого суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 , вбачається, що вартість матеріального збитку, завданого ТОВ ТК ЮЛІС в результаті залиття магазину, розташованого за адресою АДРЕСА_2 , становить 81 915 грн. (вісімдесят одна тисяча дев`ятсот п`ятнадцять грн. 00 коп.) (а.с. 15-16).

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ ТК ЮЛІС суд першої інстанції аналізуючи зібрані по справі докази, та виходячи з норм чинного законодавства України, дійшов висновку, що залиття приміщення магазину ТОВ ТК ЮЛІС відбулося з квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 на праві власності. Таким чином, враховуючи, що позивачу ТОВ ТК ЮЛіС спричинено матеріальної шкоди у сумі 81 915 грн., що підтверджено звітом про незалежну оцінку вартості матеріального збитку від 18.12.2018 р. суд дійшов висновку, що позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Проте, з таким висновком суду, колегія суддів не може погодитися виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У відповідності до вимог ст.ст. 76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вирішуючи питання щодо доказів, суд враховує інститути належності, допустимості та достатності засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Основним доказом винуватості відповідача ОСОБА_2 , на який покликається позивач, є Акт б/н від 04.12.2018, складений комісією КП ЖЕО 2 , Звіт б/н від 18.12.2018 р. про незалежну оцінку вартості матеріального збитку, завдану власнику магазину в результаті залиття.

Однак, згідно до правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207 (далі - Правила), передбачено, що у разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил). В додатку № 4 до цих Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов`язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття. Акт обов`язково має бути підписаний всіма членами комісії. Відмова від підпису складеного акта присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної не впливає на його чинність: у такому випадку в акті має бути зазначено що згадані особи (прізвище ім`я по батькові) підписувати складений акт відмовилися з тих чи інших причин.

Окрім забезпечення присутності осіб, визначених у зазначених Правилах, зацікавленим особам слід домогтися належного оформлення акта (оскільки нерідко представники ОСББ, житлово-експлуатуючих організацій та інші особи, що входять до складу комісій не мають юридичної освіти, в силу чого складають акти про залиття, не вказуючи необхідної інформації). Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій визначено, що з актом про залиття повинні бути ознайомлені мешканці відповідних квартир шляхом його підписання, що дає змогу майбутньому відповідачу включити до акту свої пояснення.

Окрім цього, в актах повинна бути вказана чітка причина залиття, як того вимагає Додаток 4 до п. 2.3.6 зазначених Правил: чітко зазначити причини . Проста фіксація замокання стін та стелі не буде розцінена судом як належний доказ того, що залиття сталося з вини Відповідача.

Аналогічної позиції викладена у Постанові Верховного Суду України: у справі № 6-2125цс16 від 23.07.2017 року, в якій було зазначено, що позивачі не надали комісійного акта, складеного за участю представників обслуговуючої організації, яким би було зафіксовано сам факт затоплення, а також причини затоплення та завдані пошкодження, а суди попередніх інстанцій, установивши факт залиття квартири, не з`ясували причини залиття квартири позивачів та не установили особу, відповідальну за завдану шкоду.

На думку колегії суддів, наданий позивачем Акт КП ЖЕО 2 б/н від 04.12.2018 складений в порушення вимог Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76, оскільки акт від 04.12.2018 року не відповідає зазначеній вище нормі, зокрема в ньому не відображено даних про саму подію - залиття, дати залиття; прізвище, ім`я, по батькові власника, наймача, орендаря квартири, з вини якого сталося залиття; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода, обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість; висновок комісії щодо встановлення вини особи, яка вчинила залиття. Крім того, в акті не зазначені особи, які допустили таке залиття, а також відсутні дані про причини відсутності зацікавлених осіб (від потерпілої сторони та з боку винної), присутність яких є обов`язковою. Це при тому, що відсутність у акті вказаних даних, та його складання у відсутність зацікавлених осіб, ставлять під сумнів об`єктивність таких даних, оскільки підприємство, яке його складало також є зацікавленою особою. Доводи позивача, що відповідач ухилилася від участі у обстеженні не мають відповідних належних і допустимих підтверджень.

Крім того, колегією суддів, при проведенні оцінки вказаних доказів, взято до уваги, поведінку позивача в ситуації яка склалася, який фактично з самого початку виявлення залиття орендованого ними приміщення, без належного зясування всіх обставин даної події, самостійно визначив винного та не вживав заходів до встановлення істини, хоча виходячи з встановлених обставин винними могли бути інші власники суміжних квартир або підприємство, яке відповідає за стан будинку та його систем. Це при тому, що фактично винність відповідача ґрунтується лише на припущеннях позивача та працівників КП ЖЕО-2 .

Судом при розгляді вказаної справи враховується правова позиція, викладена у Постановах ВС від 21.02.2018 в справі №2-1974/11, згідно до якої зазначено, що акт, який не відповідає вимогам, викладеним у Правилах, не може бути належним і допустимим доказом заподіяння відповідачем майнової шкоди.

У постанові від 10.05.2018 року в справі №465/2120/14-ц суд касаційної інстанції також наголосив, що зважаючи на викладене, суди не звернули увагу на невідповідність акта обстеження від 6 лютого 2014 року зазначеним Правилам, оскільки він не містить відомостей щодо характеру залиття, не зазначено осіб, які допустили таке залиття, а також інші потрібні відомості, які слід зазначити під час складання такого виду документа.

А тому враховуючи, що акт КП ЖЕО 2 б/н від 04.12.2018 не містить необхідних даних, які б визначали дату залиття квартири, дані про власника житла, яке зазнало залиття, зафіксовану причину такого залиття, дані про власника житла, з вини якого відбулося залиття, участь власників залитої та винної квартир та висновок комісії щодо винності саме власника квартири ОСОБА_2 , не містить визначення причин залиття, меж залиття, обсягу пошкоджень, орієнтовної суми на відшкодування, та родових ознак речей, що пошкоджені, без участі власників житла, без допуску комісії до приміщень квартир, а тому складений КП ЖЕО 2 Акт б/н від 04.12.2018 є такий, що складений в порушення до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76 і зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року №927/11207 (надалі - Правила), передбачено, що в разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил).

Згідно до ч. 1 ст. 78 ЦПК України, ст. 79 ЦПК України, ст. 80 ЦПК України, не може бути прийнятий судом до уваги, як допустимий, достовірний та достатній доказ, оскільки оформлений в порушення зазначених вимог не містить даних, які б надали можливість встановити дійсні обставини, та у своїй сукупності не надає змоги дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

При цьому, суд бере до уваги і той факт, що акт від 04.12.2018 року складений через 2 дні з моменту можливого залиття приміщення позивача.

Також, суд звертає увагу на те, що згідно показів свідка ОСОБА_11 , який працював патрульним поліцейським підтверджено той факт, що відповідач ОСОБА_1 відразу після отримання інформації про залиття, 02.12.2018 року разом зі своїм чоловіком ОСОБА_10 прибули до квартири, проте слідів підтоплення не бачили.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, шкода завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із роз`ясненнями, наданими у Постанові Пленуму Верховного суду України №6від 27.03.1992 року Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Частиною 2 ст.1166 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За загальними правилами деліктних зобов`язань, закріплених ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З аналізу наведеної статті ЦК України та роз`яснень, наданих в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.02.2012 р., вбачається, що відсутність своєї вини відповідно до вимог ч. 2 ст.1166 ЦК України має доводити саме заподіювач шкоди, а не позивач має доводити наявність вини відповідача, хоча він не позбавлений цього права.

Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

В підтвердження розміру завданої шкоди позивачем надано Звіт б/н від 18.12.2018 р. про незалежну оцінку вартості матеріального збитку, завдану власнику магазину в результаті залиття, виготовлений ФОП ОСОБА_5 на підставі Договору б/н від 03.12.2018 р. укладеного між ТОВ ТК ЮЛІС та ФОП ОСОБА_5 . Згідно вказаного Звіту вартість матеріального збитку склала 81 915 грн.

Аналізуючи зміст постанов Верховного Суду від 19.03.2018 в справі № 398/5325/15-ц, від 28.03.2018 в справі № 638/9832/15-ц, від 05.12.2018 в справі № 577/4972/16-ц, від 25.04.2018 в справі № 522/8363/13-ц, від 02.05.2018 в справі № 401/2142/16-ц, від 04.04.2018 в справі № 362/7517/13-ц, від 02.05.2018 в справі № 401/2142/16-ц, від 04.03.2019 № 752/20375/15-ц, фактичний розмір збитків, завданих залиттям квартири, може підтверджуватися наступними джерелами доказової інформації.

Так, це може бути кошторисний розрахунок вартості об`єкта будівництва щодо ремонтно-відновлювальної роботи квартири, проведеної архітектором, повноваження якої підтверджуються сертифікатом архітектора, що зареєстрований у реєстрі сертифікованих архітекторів; або висновок судової будівельно-технічної експертизи; або звіт, складений особою, що має сертифікат суб`єкта оцінної діяльності; або звіт про визначення вартості відновлювальних ремонтно-будівельних робіт; або висновок про оцінку майна.

Відповідно до ч.4 ст. 11 ЗУ Про оцінку майна, майнових прав на професійну оціночену діяльність в Україні - істотними умовами договору на проведення оцінки майна є: зазначення майна, що підлягає оцінці; мета, з якою проводиться оцінка; вид вартості майна, що підлягає визначенню; дата оцінки; строк виконання робіт з оцінки майна; розмір і порядок оплати робіт; права та обов`язки сторін договору; умови забезпечення конфіденційності результатів оцінки, інформації, використаної під час її виконання; відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; порядок вирішення спорів, які можуть виникнути під час проведення оцінки та прийняття замовником її результатів.

Однак, з наявного в матеріалах справи Договору б/н від 03.12.2018 року вбачається, що в ньому відсутні обов`язкові істотні умови, визначені законом, а саме не наведено перелік майна, що підлягає оцінці, не визначено вид вартості майна, що підлягає визначенню тощо.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, наданий позивачем Звіт б/н від 18.12.2018 р. про незалежну оцінку вартості матеріального збитку, завдану власнику магазину в результаті залиття, виготовлений ФОП ОСОБА_5 на підставі Договору б/н від 03.12.2018 р., не є належним та допустимим доказом.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 і 2 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Беручи до уваги вказані норми ЦК України, а також наявні в матеріалах докази суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність доказів вини відповідача у заподіянні шкоди.

За змістом статті 1166 ЦК України, відсутність вини має доводити особа, яка завдала шкоди, тоді як у даному випадку факт завдання шкоди саме відповідачем не встановлений.

Виходячи із встановлених обставин справи, відсутність належних та допустимих доказів вини відповідача, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Така позиція суду узгоджується з постановами Верховного Суду від 21.02.2018 в справі №2-1974/11, від 10.05.2018 в справі №465/2120/14-ц, постановою Верховного Суду України від 23.08.2017р. № 6-2125цс16.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 лютого 2021 року з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ ТК ЮЛіС .

Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.13 ст.141 ЦПК України ). Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України , у разі відмови в позові покладаються на позивача.

При подачі апеляційної скарги до суду відповідачем ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 2881,50 грн.

Враховуючи, що вказаною постановою суду у задоволенні позовних вимог відмовлено, тому з ТОВ ТК ЮЛіС на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2881,50 грн.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої апеляційну скаргу подано її представником - адвокатом Петько Антоном Володимировичем - задовольнити .

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 лютого 2021 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Торговельна компанія Юліс до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, КП ЖЕО №2 про стягнення матеріальної шкоди - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговельна компанія Юліс на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір у розмірі 2888 (дві тисячі вісімсот вісімдеят одну) гривню 50 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 03 червня 2021 року.

Головуючий суддя :

---

Г.Л. Карпушин

Судді:

---

О.Ю. Кузнєцова

---

О.В. Прядкіна