Ухвала

від 03.06.2021 по справі 361/4680/21

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

03.06.2021

УКРАЇНА

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/4680/21

провадження № 2-з/361/137/21

УХВАЛА

03 червня 2021 року м. Бровари

Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Петришин Н.М. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ,-

в с т а н о в и в :

02 червня 2021 року до Броварського міськрайонного суду Київської області надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Броварський завод пластмас , державного реєстратора приватний нотаріус Києво-Святошинського районного округу Селіверстова Владислава Олеговича про визнання права власності на нерухоме майно, визнання незаконними та скасування рішень державного реєстратора.

Разом із позовом, надійшла заява про забезпечення вищевказаного позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, комплекс за реєстраційним номером 2238410832106, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ПрАТ Броварський завод пластмас , та накладення заборони Міністерству юстиції України, та будь-яким іншим його структурним підрозділам та територіальним органам, включаючи Департамент нотаріату та державної реєстрації, Державному підприємству Національні інформаційні системи та будь-яким іншим суб`єктам та органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам), будь-яким державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, особам, які виконують функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно, приватним та державним нотаріусам вчиняти будь-які реєстраційні дії і приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, в тому числі здійснювати скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно чи державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно стосовно об`єкту нерухомого майна - комплексу за реєстраційним номером 2238410832106, який розташований за адресою АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ПрАТ Броварський завод пластмас до набрання рішенням суду у даній справі законної сили. В обґрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 посилається на те, що на підставі укладеного та нотаріального посвідченого приватним нотаріусом КМНО Панченком О.В. договору-купівлі продажу від 11.10.2019 р. за № 2538 на праві власності належало нежитлове приміщення літ. З , загальною площею 8,6 кв.м., за реєстраційним номером 1927995232106, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Нерухоме майно фактично передано позивачу за актом-приймання передачі 11.10.2019 р., а ОСОБА_1 сплачені кошти за нього. Продавцем за даним договором є ТОВ Валгрі , яке в свою чергу, придбало його у ТОВ СП Завод пластмас на підставі договору купівлі-продажу. До виділення даного майна, як окремого об`єкту нерухомості, воно входило до складу майнового комплексу належного Відповідачу 1 - ПрАТ Броварський завод пластмас . Як стало відомо, придбане заявником нерухоме майно за № 1927995232106 є предметом розгляду у справі № 911/243/20, що розглядалась Господарським судом Київської області, що підтверджується змістом рішення суду від 19.06.2020 р. Відповідно до пункту 12 резолютивної частини судового рішення, договір купівлі- продажу нерухомого майна нежитлового приміщення за № 1927995232106 укладеного між ТОВ СП Завод пластмас та ТОВ Валгрі визнано недійсним. Проте, судом взагалі не досліджено обставин придбання ОСОБА_1 нерухомого майна та не надано жодної оцінки правочину, що є підставою для набуття нею права власності, законність якого презюмується відповідно до ст. 204 ЦК України. Після чого, 30.11.2020 р. Відповідач 2 - приватний нотаріус Києво-Святошинського нотаріального округу державний реєстратор Селіверстов Владислав Олегович прийняв рішення про припинення за ОСОБА_1 права власності на спірний об`єкт нерухомого майна. Отже, з цього часу заявника фактично позбавлено права власності на належний об`єкт нерухомого майна, а Відповідач 1 не визнає права власності на нього. Далі, приватний нотаріус Києво-Святошинського нотаріального округу державний реєстратор Селіверстов Владислав Олегович іншими своїми рішеннями скасовує всі реєстраційні дії та припиняє всі речові права щодо належного заявнику об`єкту нерухомого майна з моменту його первинної державної реєстрації і повертає його до складу майнового комплексу, що належить Відповідачу 1, юридичній особі, з якою ОСОБА_1 не мала ніяких правовідносин. Крім того, як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 03.12.2020 р. приватний нотаріус Києво-Святошинського нотаріального округу державний реєстратор Селіверстов Владислав Олегович приняв рішення про державну реєстрацію іпотеки на майновий комплекс Відповідача 1, до складу якого увійшло належне позивачу майно. Заявник вважає, що зазначений ланцюг вчинених реєстраційних дій є достатньо обґрунтованим припущенням, що майно, яке перебуває у власності Відповідача 1 та іпотеці іншої юридичної особи може бути змінено за своєю складовою повністю або частково, відчужено, змінено його власника та/або іпотекодержателя. Також, іпотекодержатель, керуючись нормами може в будь-який час застосувати процедуру позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, до складу якого увійшло і майно позивача, що зробить фактично неможливим виконання рішення суду у цій справі у разі задоволення позову. З огляду на те, що рішенням Господарського суду Київської області від 19 червня 2020 року № 911/243/20 визнано недійсним правочин щодо поділу об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 684104832106 - комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на 16 окремих об`єктів нерухомого майна, включно з предметом спору у цій справі - нежитловим приміщенням літ. З , загальною площею 8,6 кв.м., за реєстраційним номером 1927995232106, заходи забезпечення позову мають охоплювати весь комплекс.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, приходжу до висновку про відмову у задоволенні заяви, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом ст. 150 ЦПК України способами вжиття заходів забезпечення позову є, зокрема: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно із ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має право з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Верховний Суд України в Постанові Пленуму від 22.12.2006 № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову зазначає, що клопотання про забезпечення позову повинно бути вмотивованим і обґрунтованим доказами наявності реальних загроз чи утруднень майбутнього виконання рішення суду, співмірністю заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам, їх відповідність предмету позовної вимоги, відсутністю порушень прав третіх осіб заходами забезпечення позову.

Отже, підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обґрунтованого припущення, що незастосування даних заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; належність майна відповідачу на праві власності.

Також, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову.

Відповідно до вимог ч.1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Із позову, та заяви про забезпечення позову встановлено, що позивачем пред`явлено вимоги про визнання права власності та визнання незаконними та скасування рішень державного реєстратора щодо припинення за позивачем права власності на спірний об`єкт, реєстрації права власності - за відповідачем ПАТ Броварський завод пластмас та реєстрацію обтяжень. Проте, з доданих матеріалів вбачається, що реєстратором вчинялися відповідні реєстраційні дії на виконання рішення Господарського суду Київської області від 19 червня 2020 року у справі № 911/243/20.

Отже, із заяви позивача не вбачається, що між позивачем та відповідачами дійсно виник спір.

Як вбачається із заяви про забезпечення позову, у ній заявник не навів обґрунтованих доказів, які б свідчили про те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у даній справі, що свідчить про те, що наведені у заяві доводи ґрунтуються лише на припущеннях.

З урахуванням викладеного, а також того, що у заяві про забезпечення позову позивачем не наведено обґрунтованих та об`єктивних доказів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке належить відповідачу, як і не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також, що такі заходи є співмірними із заявленими вимогами, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись Постановою Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 р., ст. ст. 149 - 153, 260, 261, 354 ЦПК України, суддя,-

у х в а л и в :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала, що постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя Н.М. Петришин