Постанова

від 03.06.2021 по справі 939/668/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 939/668/20 Головуючий у 1 інстанції: Унятицький Д.Є.

провадження №22-ц/824/5569/2021 Головуючий суддя: Олійник В.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 червня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Головуючого судді: Олійника В.І.,

суддів: Болотова Є.В., Музичко С.Г.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 02 вересня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

У квітні 2020 року позивач АТ КБ Приватбанк звернувсяіз позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 28 вересня 2010 року, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ Приватбанк заборгованість в сумі 27 477 грн. 98 коп., а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102 грн.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 28 вересня 2010 року відповідач підписав заяву № б/н про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ Приватбанк , правонаступником якого є АТ КБ Приватбанк .

При підписанні заяви відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява на отримання кредиту разом з Умовами та правилами надання банківських послуг , Тарифами Банку складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується його підписом у заяві. Відповідач ознайомлений з умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується його підписом у анкеті-заяві, де є відповідні запевнення відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді, а також наказом банка про їх затвердження.

Проте, відповідачем умови кредитного договору не виконувалися, внаслідок чого утворилася заборгованість перед банком, яка станом на 12 березня 2020 року становила 27 477 грн. 98 коп., що складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту - 17 721 грн. 71 коп., заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 - 1 667 грн. 47 коп., заборгованість за простроченими відсотками - 6 239 грн. 85 коп., пені - 64 грн. 28 коп., штрафу (фіксована частина) - 500 грн., штрафу (процентна складова) - 1 284 грн. 67 коп.

Оскільки відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав та має заборгованість, то позивач був змушений звернутися з відповідним позовом до суду.

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 02 вересня 2020 року позов АТ КБ Приватбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ КБ Приватбанк заборгованість за кредитним договором в сумі 25 693 грн. 31 коп. та на відшкодування судових витрат 2 102 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази щодо письмової домовленості сторін про надання відповідачу на підставі анкети-заяви від 28 вересня 2010 року кредитних коштів у розмірі та на умовах, встановлених Умовами та правилами надання банківських послуг, а також обов`язку позичальника повернути кредит, сплатити проценти та неустойку.

Вказує, що в анкеті-заяві позичальника від 28 вересня 2010 року процентна ставка не зазначена та у цій заяві, підписаній сторонами відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді комісії та строку кредитування.

Наголошує на тому, що Умови та Правила надання банківських послуг у Приватбанку не підписував, а отже й не доведено правомірність дій банку щодо нарахування відсотків та комісії.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач АТ КБ Приватбанк просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та зазначає, що в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах. Таким чином, між Банком та Позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії, який задля придбання, припинення або зміна цивільних прав та обов`язків, що за змістом ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають Заява, Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи, з якими Позичальник ознайомлений, про що свідчить підпис в Заяві.

Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача - баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції).

Вказує, що виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами по справі. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий і судово-економічні експертизи по справі не призначались.

Крім того, зазначає, що підписавши Анкету-Заяву відповідач підтвердив, що він був ознайомлений з умовами кредитування та погодився з ними, що засвідчив власним підписом. Погашаючи заборгованість по кредиту відповідач прийняв умови договору та погодився з ними.

Також зазначає, що посилання відповідача на постанову ВСУ по справі №6-16цс15 є недоречними, оскільки в зазначеній постанові ВСУ вказав, що суд не встановив наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, проте, в даній справі позивач надав докази, що відповідача було ознайомлено саме із Умовами та правилами надання банківських послуг та наказом Банку, яким були затвердженні Умови та Правила надання банківських послуг.

Вказує, що з виписки за рахунками вбачається, що відповідач активно користувався послугами банку, здійснював погашення заборгованості, протягом тривалого часу, в тому числі після підключення до послуги "Миттєва розстрочка", яка не є окремим кредитним договором, а є тільки додатковою послугою для власників кредитних карт і підписання окремого кредитного договору не вимагається.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, відповідач звернувся до банку у передбачений договором строк для оскарження операцій, здійснених за допомогою карти.

Крім того, жодних доказів того, що відповідач не здійснював даних транзакцій по кредитній картці, відповідачем не надано, а при оформленні послуг за сервісом Миттєва розстрочка були дотриманні всі умови.

Також відповідачем не надано доказів того, що ним було своєчасно повідомлено банк про втрату/крадіжку карти чи ПІНу, інформації щодо незаконного використання картки, згідно матеріалів справи відповідачем не вжито заходів щодо запобігання втрати чи розкрадання картки, ПІНу (персонального ідентифікаційного номера), тому в даному випадку відповідальність за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНа або нанесеними на карті даними несе тільки відповідач.

Наголошує, що при розгляді судової справи №342/180/17, на яку посилається апелянт, Верховним Судом звернуто увагу на відсутність доказів тотожності наданих банком разом із позовною заявою Умов та Правил надання банківських послуг з тими, що були чинними у момент підписання заяви позичальника.

Також вважає за необхідне зауважити, що з виписки по рахунку вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за договором, а тому посилання відповідача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не має прийматись судом до уваги.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

За частиною 3 статті 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Згідно з частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини 1 статті 274 ЦПК України .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 367 ЦК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково доданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із частиною 1 статті 376 ЦК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем обставин справи щодо наявності у відповідача грошового зобов`язання за кредитним договором б/н від 28 вересня 2010 року на умовах та розмірах, якими обґрунтовано позовні вимоги.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо доведеності позивачем підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 25 693 грн. 31 коп. виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626 , 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 28 вересня 2010 року відповідач ОСОБА_1 підписав анкету-заяву №б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приват Банк.

Доводи апеляційної скарги не містять обставин, що спростовують факт підписання відповідачем вказаної анкети-заяви.

Крім того, в заяві позичальника від 28 вересня 2010 року процентна ставка не зазначена, а до позову позивачем додана довідка про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", яка підписана відповідачем (а.с.22).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про доведеність обставини, що підтверджує досягнення у письмовому вигляді згоди між позивачем і відповідачем про ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Аналогічного висновку у подібній справі № 382/327/18-ц дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 12 лютого 2020 року.

На підтвердження розміру заборгованості позивачем до позову було надано виписку по рахунку за договором станом на 16 березня 2020 року, яка відповідачем не спростована та є належним доказом, що підтверджує наявність боргу та його розмір (а.с.14-18).

Такого ж висновку про те, що виписка по рахунку є належним доказом розміру заборгованості, дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №200/5647/18.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, підписаної відповідачем 28 вересня 2010 року довідки про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду" сторонами узгоджено, що базова відсоткова ставка нараховується на залишок непростроченої заборгованості, виходячи з розрахунку 360 днів у році і становить 2,5%. Щомісячна комісія за кредитне обслуговування становить 1% на залишок заборгованості, що непогашена на протязі пільгового періоду. Розмір щомісячних платежів (включає плату за використання кредитних коштів у звітному періоді) - 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості. Строк внесення платежів - до 25 числа місяця, наступного за звітним. Пеня за несвоєчасне погашення заборгованості: Пеня = пеня(1) + пеня(2), пеня(1) = (базова відсоткова ставка за договором) / 30 - нараховується за кожен день прострочення кредиту; пеня(2) = 1% від заборгованості, але не менше 30 грн. в місяць, нараховується 1 раз в місяць, за наявності прострочення по кредиту або відсоткам 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму від 50 грн. Штраф при порушенні строків платежу по будь-якому грошовому зобов`язанню, передбаченому договором, більш ніж на 30 днів - 500 грн. + 5% від суми позову (а.с.22).

Отже, сторонами передбачено та погоджено сплату відсотків за користування кредитом та неустойки.

Таким чином, вимоги позову щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 25 693 грн. 31 коп., з яких: 17 721 грн. 71 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 6 239 грн. 85 коп. - заборгованість за простроченими відсотками, 1 667 грн. 47 коп. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України, та 64 грн. 28 коп. - пеніє доведеними належними доказами та не спростовані відповідачем.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не користувався кредитними коштами, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки в матеріалах справи наявні докази протилежного, а саме, довідки про надані кредитні картки та виписка по рахунку, що підтверджує сам факт використання і повернення грошових коштів (а.с.20).

Таким чином, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ ПриватБанк не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

У зв`язку з цим колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач довів, що відповідачеві була видана кредитна картка, що він використовував кредитні кошти, що підтверджено поданими позивачем доказами, а саме, заявою ОСОБА_1 , розрахунком заборгованості, з якого вбачається, що позичальник частково погашав кредит.

Суд першої інстанції всебічно і об`єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави до його скасування з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, відсутні.

Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить.

Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Бородянського районного суду Київської області від 02 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених в статті 389 ЦПК України.

Головуючий:

Судді: