Постанова

від 18.05.2021 по справі 439/48/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 439/48/20 Головуючий у 1 інстанції: Бородійчук О.І.

Провадження № 22-ц/811/2839/20 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.

Категорія:76

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2021 року м.Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря - Жукровської Х.І.,

з участю: представників позивача ОСОБА_1 -

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представника

відповідача Радивилівської міської ради - Гущі С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області, правонаступником якої є Радивилівська міська рада Дубенського району Рівненської області, на рішення Бродівського районного суду Львівської області від 06 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області, правонаступником якої є Радивилівська міська рада Дубенського району Рівненської області, треті особи: відділ освіти, культури, туризму, молоді та спорту Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області, Бугаївський заклад дошкільної освіти Дивосвіт загального розвитку Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області, перейменований на Бугаївський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) Дивосвіт комбінованого типу Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області, відділ освіти, культури, молоді та спорту Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області, управління Державної казначейської служби України у Радивилівському районі Рівненської області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій,

в с т а н о в и в:

17.01.2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, уточненим під час розгляду справи, з остаточними вимогами про: визнання протиправною бездіяльності Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області щодо прийняття її на роботу в порядку переведення на посаду завідувача (директора) дитячим навчальним закладом (далі - ДНЗ) Дивосвіт Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області (Бугаївського закладу дошкільної освіти Дивосвіт загального розвитку Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області - після зміни назви) та поновлення її на роботі шляхом зобов`язання Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області укласти з нею трудовий договір на посаду завідувача (директора) Бугаївського закладу дошкільної освіти Дивосвіт загального розвитку Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області (до зміни назви - ДНЗ Дивосвіт Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області) з 02.01.2020 року; скасування рішення (розпорядження) Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області за підписом сільського голови Креселюка В.А. від 13.01.2020 року №6-к Про призначення на посаду директора Бугаївського закладу дошкільної освіти , як незаконного; стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області середньомісячного заробітку за весь час вимушеного прогулу за період з 01.01.2020 року по день ухвалення судового рішення із урахуванням коригуючого коефіцієнта у зв`язку з підвищенням мінімальної заробітної плати з 01.01.2020 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що відповідно до наказу відділу освіти Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області №76-к від 31.08.2011 року прийнята на роботу в порядку переведення з посади вихователя Бугаївського НВК школа І-го ст. - садка на посаду завідувача Бугаївським ДНЗ Дивосвіт з 01.09.2011 року, засновником якого є Бугаївська сільська рада Радивилівського району Рівненської області.

27.12.2019 року, згідно з домовленістю між Бугаївською сільською радою та відділом освіти, туризму, молоді та спорту Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області, позивач подала до названого відділу районної держадміністрації заяву про звільнення із займаної посади шляхом переведення на посаду завідувача Бугаївським ДНЗ Дивосвіт Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області з 31.12.2019 року і наказом від 27.12.2019 року №61-к її звільнено з посади завідувача Бугаївським ДНЗ Дивосвіт шляхом переведення на посаду завідувача Бугаївським ДНЗ Дивосвіт Бугаївської сільської ради.

Зазначає, що Бугаївська сільська рада зобов`язана була прийняти її на роботу на посаду завідувача ДНЗ Дивосвіт Бугаївської сільської ради, який з 09.01.2020 року перейменований на Бугаївський заклад дошкільної освіти Дивосвіт загального розвитку Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області, шляхом укладення з нею трудового договору, як з особою, запрошеною в порядку переведення, - з першого робочого дня, наступного після дня звільнення з попереднього місця роботи, однак, в порушення вимог закону, 09.01.2020 року голова Бугаївської сільської ради видав розпорядження №2-к від 09.01.2020 року про призначення виконувачем обов`язків на вказаній посаді іншої особи - ОСОБА_4 , яку розпорядженням від 13.01.2020 року №6-к призначив на посаду директора Бугаївського закладу дошкільної освіти Дивосвіт загального розвитку Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області на постійній основі, про що їй (позивачу) стало відомо після звернення 10.01.2020 року до Бугаївської сільської ради.

Вважає, що внаслідок протиправної бездіяльності Бугаївської сільської ради щодо прийняття її на роботу в порядку переведення на обумовлену посаду за її згодою, порушене її право на працю, гарантоване статтею 24 КЗпП України, якою передбачено, що особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства за погодженням між керівниками підприємств, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Позивач просить відновити своє порушене право у спосіб поновлення її на роботі на посаді, на яку її було запрошено в порядку переведення, з першого робочого дня, наступного після дня звільнення з попереднього місця роботи, шляхом зобов`язання укласти з нею трудовий договір та виплати середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу із урахуванням коригуючого коефіцієнта у зв`язку з підвищенням мінімальної заробітної плати за цей період.

Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 06 серпня 2020 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області щодо прийняття ОСОБА_1 на роботу в порядку переведення на посаду завідувача (директора) дитячим навчальним закладом Дивосвіт Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області (після зміни назви - Бугаївського закладу дошкільної освіти Дивосвіт загального розвитку Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області).

Поновлено ОСОБА_1 на роботі шляхом зобов`язання Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області укласти із ОСОБА_1 трудовий договір на посаду завідувача (директора) Бугаївського закладу дошкільної освіти Дивосвіт загального розвитку Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області (до зміни назви - Дитячий навчальний заклад Дивосвіт Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області) з 02.01.2020 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 02.01.2020 року по день ухвалення судового рішення із врахуванням коригуючого коефіцієнту у зв`язку із підвищення мінімальної заробітної плати, у сумі 70914 грн. 40 коп.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі шляхом зобов`язання Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області укласти з нею трудовий договір та стягнення середньомісячного заробітку за один місяць, допущено до негайного виконання.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 35500 грн.

Стягнуто з Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області в дохід держави судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп.

В задоволенні решти вимог - відмовлено.

Рішення суду оскаржила Бугаївська сільська рада Радивилівського району Рівненської області, просить його скасувати з підставневідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що провадження у даній справі відкрито з порушеннями правил територіальної підсудності, оскільки на момент подання до суду позовної заяви зареєстрованим місцем проживання позивача було село Бугаївка Радивилівського району Рівненської області, окрім того, суд безпідставно звільнив позивача від сплати судового збору за подання позовної заяви, а, в подальшому, прийняв до розгляду заяви позивача про уточнення позовних вимог після закінчення підготовчого засідання, допустивши порушення норм процесуального закону, та необґрунтував належним чином свої висновки щодо залучення третіх осіб.

Також апелянт вважає, що по суті вимоги позивача є безпідставними і не ґрунтуються на нормах закону, оскільки частиною другою статті 235 КЗпП України не передбачено поновлення на роботі працівника шляхом зобов`язання власника укласти з ним трудовий договір.

Звертає увагу, що звільнившись із займаної посади, позивач повинна була 02.01.2020 року подати заяву про прийняття її на роботу в порядку переведення, однак, такої заяви до 09.01.2020 року вона не подала, а подала вже тоді, коли виконувачем обов`язків на посаді директора дошкільного закладу освіти було призначено іншу особу.

Зазначає, що суд вийшов за межі позовних вимог, встановивши факт перебування позивача у трудових відносинах з відповідачем у період з 01 по 09 січня 2020 року, та не дав належної правової оцінки доказам у справі.

Апелянт вважає неспівмірним розмір присудженого позивачу відшкодування витрат на правничу допомогу із заявленими вимогами і не погоджується із визначеною адвокатом вартістю наданих послуг.

Апелянт вважає, що Бугаївська сільська рада могла б нести відповідальність за умови, коли б на наступний робочий день після звільнення відділом освіти, позивач звернулась до голови сільської ради із заявою та надала відповідні документи, а він відмовив їй у видачі відповідного розпорядження.

Звертає увагу, що законом не передбачено поновлення працівника шляхом укладення нового трудового договору, а лише відновлення дії раніше існуючого договору, незаконно розірваного або припиненого.

Апелянт наголошує, що Бугаївська сільська рада не приймала ОСОБА_1 на роботу, а відділ освіти, який наказом №61-к від 27.12.2019 року правомірно її звільнив з роботи шляхом переведення до Бугаївської сільської ради, відтак, має місце неукладення з позивачем трудового договору, що не може мати наслідком поновлення на роботі з оплатою вимушеного прогулу та застосування статті 430 ЦПК України про допущення рішення до негайного виконання.

На думку, апелянта суд не вірно обрахував середній заробіток за час вимушеного прогулу.

30.11.2020 року позивач подала відзив на позовну заяву, в якому заперечила доводи та вимоги апелянта та, окремо зазначивши, що апеляційна скарга подана особою, яка не мала права її підписувати, оскільки вона не є адвокатом і не є працівником Бугаївської сільської ради, а довіреність, видана на її ім`я сільським головою, не відповідає вимогам закону, тому, апеляційне провадження підлягає закриттю, як помилково відкрите.

Вважає, що суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин, повно і всебічно встановив усі обставини справи, належним чином оцінивши подані сторонами докази і не допустивши порушень закону при вирішенні спору по суті.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 23 березня 2021 року залучено до участі у справі Радивилівську міську раду Дубенського району Рівненської області, як правонаступника відповідача Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області.

Ухвалою суду від 27 квітня 2021 року, занесеною до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволенні клопотання сторони позивача про закриття апеляційного провадження.

Ухвалою суду від 27 квітня 2021 року відмовлено у задоволенні заявленого судді Бойко С.М. відводу.

Ухвалою суду від 18 травня 2021 року повторно заявлений судді Бойко С.М. відвід залишено без розгляду.

В судове засідання апеляційного суду інші учасники справи, окрім сторони позивача та сторони відповідача, не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи всі були належним чином повідомлені, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, тому справу розглянуто апеляційним судом відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України у їхній відсутності.

Заслухавши пояснення сторони відповідача в підтримання апеляційної скарги, заперечення сторони позивача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено , що наказом відділу освіти Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області №76-к від 31.08.2011 року, ОСОБА_1 , вихователя Бугаївського НВК школа І ст. - садка , переведено за її згодою на посаду завідувача Бугаївського дошкільного навчального закладу (далі - ДНЗ) Дивосвіт з 01.09.2011 року з оплатою праці згідно штатного розпису (а.с.9 т.1).

Згідно з п.1.1 Статуту Бугаївського ДНЗ Дивосвіт Радивилівського району, затвердженого рішенням Бугаївської сільської ради від 19.08.2011 року №145 та погодженого наказом відділу освіти Радивилівської районної державної адміністрації (а.с.170-175 т.1), Бугаївський ДНЗ Дивосвіт Радивилівського району створений шляхом реорганізації Бугаївського НВК ЗОШ 1 ступеня - садок на підставі рішення Бугаївської сільської ради №85 від 12.05.2011 року, наказу відділу освіти Радивилівської районної державної адміністрації і є правонаступником НВК та знаходиться у комунальній власності.

У п.1.3 Статуту вказано, що засновником і власником Бугаївського ДНЗ Дивосвіт є Бугаївська сільська рада Радивилівського району Рівненської області.

Відповідно до п.8.1 Статуту, загальне управління дошкільним закладом здійснювалось його засновником - Бугаївською сільською радою.

Безпосереднє керівництво роботою дошкільного закладу здійснював його завідувач, який призначався і звільнявся з посади уповноваженим ним органом управління освітою з дотриманням чинного законодавства за погодженням засновника (п.8.2 Статуту).

08.10.2019 року Радивилівською районною радою Рівненської області прийнято рішення №501 про передачу із спільної власності територіальних громад Радивилівського району у комунальну власність Бугаївської сільської ради Бугаївської об`єнаної територіальної громади, що утворилась згідно із законом, відповідні бюджетні установи, заклади та майно, які розташовані на її території (а.с.74-75 т.2).

Рішенням сесії Бугаївської сільської ради №196 від 20.12.2019 року затверджено нову редакцію Статуту Бугаївського закладу дошкільної освіти (далі - Бугаївський ЗДО) Дивосвіт загального розвитку Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області, погодженого відділом освіти, культури, туризму, молоді та спорту Радивилівської районної державної адміністрації (а.с.176-179 т.1).

Згідно з п.1.1 цього Статуту, Бугаївський ЗДО Дивосвіт загального розвитку Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області є комунальною власністю Бугаївської сільської ради.

У п.1.4 Статуту вказано, що названий заклад дошкільної освіти є бюджетною неприбутковою організацією, органом управління якого є відділ освіти, культури, туризму, молоді та спорту Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області.

Заклад дошкільної освіти підпорядкований і підзвітний засновнику - Бугаївській сільській раді, уповноваженому ним органу управління - відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Бугаївської сільської ради (п.8.1).

У п.8.2 Статуту зазначено, що безпосереднє керівництво роботою закладу дошкільної освіти здійснює його директор, який призначається і звільняється з посади сільським головою за результатами конкурсного відбору відповідно до чинного законодавства України.

26.12.2019 року сільський голова Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області звернувся до відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області з листом №02-26/628, в якому просив звільнити із займаних посад до кінця поточного року за пунктом 5 статті 36 КЗпП України в порядку переведення на посади Бугаївської сільської ради працівників, в тому числі ОСОБА_1 - завідувача Бугаївським ДНЗ Дивосвіт (а.с.76 т.1, 77 т.2).

27.12.2019 року ОСОБА_1 подала до відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Радивилівської районної державної адміністрації заяву про звільнення із займаної посади шляхом переведення на посаду завідувача Бугаївського ДНЗ Дивосвіт Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області з 31.12.2019 року (а.с.10 т.1).

Відповідно до статті 8 Закону України Про добровільне об`єднання територіальних громад , рішення Радивилівської районної ради Рівненської області №501 від 08.10.2019 року та листа-відношення Бугаївської сільської ради №02-26/628 від 26.12.2019 року, на підставі поданої позивачем ОСОБА_1 заяви про звільнення, відділ освіти, культури, туризму, молоді та спорту Радивилівської районної державної адміністрації видав наказ від 27.12.2019 року №61-к (п.5) про звільнення ОСОБА_1 , завідувача Бугаївським ДНЗ Дивосвіт шляхом переведення на посаду завідувача Бугаївським ДНЗ Дивосвіт Бугаївської сільської ради (а.с.11 т.1, 73 т.2).

За загальним правилом статті 32 КЗпП України, норма якої є імперативною, переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника.

Отже, при звільненні в порядку переведення безпосередньою підставою припинення трудового договору є п.5 ч.1 ст.36 КЗпП України - переведення працівника за його згодою на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду.

В КЗпП України немає чіткої процедури переведення працівника за його згодою на інше підприємство, разом з тим, Міністерство соціальної політики України у листі від 25.09.2013 року №175/06/186-13 дає певні рекомендації.

Так, зокрема, для припинення трудового договору в порядку переведення та захисту прав працівника власник або уповноважений ним орган підприємства, куди переводиться працівник, повинен подати відповідний лист-запит власнику або уповноваженому ним органу підприємства, на якому працює працівник, з проханням звільнити його з роботи на підставі переведення згідно з п.5 ст.36 КЗпП України. У цьому листі має міститись прохання звільнити конкретного працівника за переведенням і, як правило, зазначається бажана дата звільнення працівника, що зобов`язує нового працедавця прийняти на роботу нового працівника з урахуванням зазначеного у листі-запиті строку.

Після цього, працівник повинен подати за старим місцем роботи заяву про звільнення його в порядку переведення згідно з п.5 ст.36 КЗпП, що разом із листом-запитом є підставою для оформлення наказу про звільнення працівника з відповідною датою і формулюванням.

Припинення трудового договору і прийняття на роботу мають бути оформлені наказами чи розпорядженнями відповідних власників підприємств або уповноважених ними органів про звільнення працівника з попереднього місця роботи та про прийняття його на нове місце роботи в порядку переведення з посиланням на п.5 ст.36 КЗпП у погоджений сторонами строк.

Між звільненням і прийняттям на роботу в порядку переведення, зазвичай, перерви бути не може, з метою забезпечення працівнику безперервного трудового стажу.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться у п.6 постанови №9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів , у разі обґрунтованості позову суд своїм рішенням зобов`язує власника або уповноважений ним орган укласти трудовий договір з особою, запрошеною на роботу в порядку переведення, з першого робочого дня (наступного після дня звільнення з попереднього місця роботи), якщо не було обумовлено іншої дати.

Відповідно до ст. 24 КЗпП України, особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства за погодженням між керівниками підприємств, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору (ч.4 ст.24 КЗпП).

Враховуючи наведене й те, що ініціатором звільнення позивача із займаної посади шляхом переведення на відповідну посаду завідувача Бугаївським ДНЗ Дивосвіт Бугаївської сільської ради була Бугаївська сільська рада в особі сільського голови, який у своєму листі просив провести звільнення позивача до закінчення поточного 2019 року, однак, після оформлення відділом освіти, культури, туризму, молоді та спорту Радивилівської районної державної адміністрації звільнення позивача за п.5 ст.36 КЗпП України з попередньої роботи із дотриманням домовленостей та строків, вказаних Бугаївською сільською радою, в порушення наведених вище вимог КЗпП України, сільська рада не оформила наказ про прийняття позивача на роботу в порядку переведення, чим порушила встановлені для позивача гарантії щодо заборони відмови у прийнятті на роботу на обумовлену посаду, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про незаконність таких дій (бездіяльності) Бугаївської сільської ради.

При цьому, безпідставними є посилання відповідача на не подання позивачем заяви про прийняття її на роботу в Бугаївську сільську раду (а.с.186 т.1), оскільки, написавши заяву про звільнення з роботи у зв`язку з переведенням, згідно домовленості між Бугаївською сільською радою, як новим працедавцем, та відділом освіти, культури, туризму, молоді та спорту Радивилівської районної державної адміністрації, як попереднім працедавцем, позивач надала свою згоду працювати на посаді завідувача Бугаївським ДНЗ Дивосвіт Бугаївської сільської ради, а тому саме відповідач зобов`язаний був уживати всіх необхідних заходів для належного оформлення такого переведення та не допускати порушень права позивача та встановлених для неї законом гарантій.

Ураховуючи допущення відповідачем порушення вимог закону при переведенні позивача на роботу на посаду завідувача Бугаївським ДНЗ Дивосвіт Бугаївської сільської ради та у зв`язку із звільненням позивача з попереднього місця праці, колегія суддів погоджується, що ефективним способом захисту порушених прав позивача буде поновлення її на роботі на посаді, на яку відповідач зобов`язаний був її прийняти в порядку переведення з першого робочого дня (наступного після дня звільнення з попереднього місця роботи), - з 02.01.2020 року, оскільки такі незаконні дії відповідача призвели до вимушеного прогулу позивача внаслідок звільнення її з попереднього місця роботи та не оформлення з нею трудових відносин шляхом видачі відповідного наказу відповідача про прийняття позивача на роботу за новим місцем праці.

Колегія суддів звертає увагу, що в КЗпП України немає чіткого визначення способу захисту порушених прав працівника при порушенні його права бути прийнятим на роботу в порядку переведення внаслідок звільнення з роботи за п.5 ч.1 ст.36 КЗпП, а тому, оскільки відповідач заперечує допущення позивача до роботи і, до того ж, вчинив дії щодо прийняття на посаду, яку мала право обіймати позивач у зв`язку з її переведенням, іншу особу, видавши про це відповідні накази від 09 та 13 січня 2020 року (а.с.11, 12 т.2), табелювання позивача з 01.01.2020 року не здійснювалось (а.с.35-36 т.2), відтак, одним лише зобов`язанням відповідача укласти з позивачем трудовий договір, без поновлення її на роботі з виплатою середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, право позивача в повній мірі відновлене не буде.

Крім того, необхідно зазначити, що на момент звільнення позивача з попередньої роботи та на момент виникнення спірних правовідносин Бугаївська сільська рада була засновником названого дошкільного закладу, який у зв`язку із змінами в системі органів місцевого самоврядування, спочатку (з 09.01.2020 року) було перейменовано на Бугаївський ЗДО Дивосвіт загального розвитку Бугаївської сільської ради, а в подальшому, з 09.02.2021 року - на Бугаївський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) Дивосвіт комбінованого типу Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області (а.с.82 т.3), в якому робоче місце позивача залишалось тим же, а тому Бугаївська сільська рада мала усі необхідні документи для належного оформлення трудових відносин з позивачем (особову картку, трудову книжку, паспортні дані тощо), що також підтверджується листом відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Радивилівської районної державної адміністрації від 10.01.2020 року №01-17/28 у відповідь на звернення позивача (а.с.10 т.2) та листом названого відділу від 03.06.2020 року №01-17/338, адресованим Бродівському районному суду Львівської області (а.с.66-67 т.2), про відсутність у відділі трудової книжки позивача з моменту її переведення на посаду завідувача Бугаївським ДНЗ відповідно до наказу відділу освіти Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області від 31.08.2011 року №76-к до звільнення її з роботи в порядку переведення відповідно до наказу відділу від 27.12.2019 року №61-к.

Правильним є й висновок суду першої інстанції про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням коригуючого коефіцієнта у зв`язку з підвищенням мінімальної заробітної плати, оскільки доказів на спростування тієї обставини, що посадовий оклад завідувача ЗДО у спірний період не підвищувався, відповідач суду не надав, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в цій частині теж немає.

Що ж стосується посилання апелянта на допущення судом процесуальних порушень, то необхідно зазначити, що хоча на момент відкриття провадження у справі 21.01.2020 року позивач не мала зареєстрованого місця проживання на території Бродівського району Львівської області, однак, з 12.02.2020 року і на момент розгляду справи в суді зареєстрованим місцем проживання позивача є: АДРЕСА_1 (а.с.89-91 т.1).

В частині вирішення судом питання витрат на правничу допомогу, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.137 ЦПК).

З матеріалів справи встановлено, що для підтвердження витрат на правничу допомогу стороною позивача надано укладений з адвокатським бюро Бернацький і Партнери договір про надання правової допомоги, ордер, детальний опис робіт із розрахунком наданих послуг адвокатом по даній справі та акти виконаних робіт/наданих послуг, підписані сторонами, адвокати активно брали участь у справі і вчиняли передбачені договором процесуальні дії, а тому підстав для застосування ч.5 ст.137 ЦПК немає.

Посилання апелянта на те, що позивачем не надано платіжного документа на підтвердження оплати витрат на правничу допомогу, спростовується заявою позивача про зобов`язання оплатити надані послуги після ухвалення рішення по справі.

Отже, доводи апелянта не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для відшкодування позивачу за рахунок відповідача витрат на правничу допомогу.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин і фактичні обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду по суті вирішення спору, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

В судовому засіданні апеляційного суду сторона позивача подала заяву про постановлення окремої ухвали щодо незаконних дій посадових осіб Бугаївської сільської ради по сплаті судового збору в готівковій формі та некоректного висловлювання на адресу суду першої інстанції, однак, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення такої заяви.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області, правонаступником якої є Радивилівська міська рада Дубенського району Рівненської області, залишити без задоволення.

Рішення Бродівського районного суду Львівської області від 06 серпня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 28 травня 2021 року.

Головуючий: Бойко С.М.

Судді: Копняк С.М.

Ніткевич А.В.