Рішення

від 18.05.2021 по справі 291/1555/20

РУЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 291/1555/20

2/291/188/21

У К Р А Ї Н А

Ружинський районний суд Житомирської області

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

18 травня 2021 року

Ружинський районний суд Житомирської області

в складі : головуючого - судді Митюк О.В.,

за участю секретаря - Підгорної А.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Ружині Житомирської області цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до Приватного підприємства Ташір , Сектору державної реєстрації Ружинської районної державної адміністрації Житомирської області про повернення земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію речового права,

В С Т А Н О В И В:

29 грудня 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства Ташір , Сектору державної реєстрації Ружинської районної державної адміністрації Житомирської області про повернення земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію речового права, посилаючись на те, що є власником земельної ділянки площею 3.5522 га, яка розташована на території Вербівської сільської ради Ружинського району Житомирської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та має кадастровий номер 1825281600:07:000:0233, що стверджується Державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серії ЖТ 05-36 №000250, виданим 21.11.2002р..

01.01.2009р. ним з ПП ТАШИР був договір оренди земля, згідно якого передав вказаному підприємству в оренду, тобто в строкове платне користування, належну йому земельну ділянку строком на 10 років. Ще до закінчення строку дії вказаного договору, зокрема, у вересні 2018 року, він попереджав відповідача про свій намір не продовжувати його дію та самостійно обробляти земельну ділянку. Однак, після вересня 2018 року дізнався про існування іншого договору оренди належної йому земельної ділянки, а саме: договору оренди землі від 05.01.2015р., згідно якого визначено термін оренди до 05.01.2025р. На підставі вказаного договору 09.02.2016р. державним реєстратором було зареєстровано за відповідачем право оренди до 05.01.2025р., номер запису 13255623. Вказаний договір від 05.01.2015р. підписаний нібито позивачем та керівником ПП ТАШИР . Однак даний договір б\н від 05.01.2015р. не підписував і у нього було відсутнє волевиявлення на його укладення і, відповідно, на продовження строку оренди належної йому земельної ділянки до січня 2025 року. З приводу вказаного звертався до Ружинського районного суду Житомирської області з позовом (справа № 291/60/19) про визнання недійсним вищевказаного договору оренди землі від 05.01.2015р. Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи від 11.09.2019р., яка була проведена за його клопотанням по вказаній цивільній справі, підпис на оспорюваному ним договорі оренди землі від 05.01.2015р. виконаний не ним, а іншою особою. Проте суд своїм рішенням від 18 грудня 2020р. відмовив у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем вибрано невірний спосіб захисту своїх прав. На підставі вказаного, враховуючи правову позицію Верховного Суду, яка викладена в постанові від 19.08.2020р. у справі № 385/344/16-ц, а також те, що ПП ТАШИР , незважаючи на доведеність експертом відсутності його підпису на договорі оренди від 06.01.2015р., добровільно не повертає його земельну ділянку, був вимушений звертатись до суду з позовом про повернення земельної ділянки та скасування запису про державну реєстрацію речового права.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позові, та просив суд їх задовольнити.

Відповідачі, ПП Ташір , Сектор державної реєстрації Ружинської районної державної адміністрації Житомирської області в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлені.

Суд заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, матеріали цивільної справи №291/60/19 (2/291/15/20) за позовом ОСОБА_1 , представник позивача - ОСОБА_2 до Приватного підприємства Ташір про визнання недійсним договору оренди землі, встановив наступне.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. За правилами ст.207 ЦК України, правочин ввважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Судом встановлено, що позивач є власником земельної ділянки площею 3.5522 га, яка розташована на території Вербівської сільської ради Ружинського району Житомирської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1825281600:07:000:0233. Право власності на дану земельну ділянку підтверджується державним актом на право приватної власності на землю Серія ЖТ -05-36 № 000250, виданим 21 листопада 2002 року Ружинською районною державною адміністрацією, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 250 (а.с.10).

Як вбачається з договору оренди землі б/н від 01 січня 2009 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ПП Ташір було укладено договір оренди землі, щодо об`єкта оренди, земельної ділянки належної позивачу, який зареєстрованоий у Ружинському відділі Житомирської філії Центру державного земельного кадастру 29.12.2010 року за № 041022100308, з терміном дії 10 років (а.с.8-9, цивільна справа №291/60/19 (2/291/15/20), який як стверджує позивач він укладав та підписував.

Згідно договору оренди землі б/н від 05 січня 2015 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ПП Ташір було укладено договір оренди землі, щодо об`єкта оренди, земельної ділянки належної позивачу, який згідно інформації про право власності на вищевказану земельну ділянку, внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 13278034, дата державної реєстрації 09.02.2016 р. реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 848886318252, та відповідно даної інформаційної довідки № 53348121 від 16.02.2016 року, 09.02.2016 року на земельну ділянку зареєстровано право оренди, на підставі договору оренди землі від 05.01.2015 року, з строком дії :05.01.2025 року,номер запису про інше речове право: 13255623 (а.с.11-16).

Згідно рішення Ружинського районного суду Житмоирської області від 18 грудня 2020р. у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПП Ташір про визнання недійсним договору оренди землі було відмовлено, оскільки позивачем вибрано невірний спосіб захисту своїх прав (а.с. 226-229, цивільна справа №291/60/19 (2/291/15/20).

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи за №1/3-312 від 11.09.2019 року досліджуваний підпис від імені ОСОБА_1 у графі Орендодавець розділу Підписи сторін договору оренди землі від 05.01.2015 року, який укладений між ОСОБА_1 та ПП Ташір щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1825281600:07:000:0233 та загальною площею 3,5522 га, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с.137-143, цивільна справа №291/60/19 (2/291/15/20).

Згідно із ч.І ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

У ст.203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути • вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятисяу формі, встановленій законом.

Згідно із ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок, що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому утілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами .

Відповідно до ч.І ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.І ст.14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач, договір оренди землі від 05.01.2015р. не підписував, відповідно, істотні умови цього договору не погоджував, тому у нього було відсутнє волевиявлення на укладення цього Договору.

Разом з цим, у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує ч.ч.2, 3 ст.215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення .

В постанові від 16.09.2020р. №352/1021/19 Верховний Суд роз`яснив, що відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18) рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. А тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача. За певних умов таким належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права.

Проте, згідно із Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству, який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх < обтяжень викладено у новій редакції. Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми права у чинній редакції належними нині способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є саме скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець застеріг, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Оскільки речове право - право оренди земельної ділянки строком до 05.01.2025р. на підставі вищевказаного Договору у відповідача -не виникало, то воно, відповідно, не підлягає припиненню.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 16.09.2020р. у справі № 352/1021/19.

Згідно ч.І ст.15, ч.І ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що, спірний договір оренди землі є неукладеним, тому суд для усунення перешкод у користуванні належним позивачу майном, задовольняє його позовні вимоги шляхом повернення земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію речового права.

Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96).

З відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по справі.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 204, 207, 215, 638 ЦК України , Законом України Про оренду землі , Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ст.ст.19, 48, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства Ташір , Сектору державної реєстрації Ружинської районної державної адміністрації Житомирської області про повернення земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію речового права - задовольнити.

Витребувати у Приватного підприємства ТАШИР та повернути ОСОБА_1 належну йому на праві власності на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЖТ 05-36 №000250, виданого 21.11.2002р., земельну ділянку площею 3.5522 га, яка розташована на території Вербівської сільської ради Ружинського району Житомирської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1825281600:07:000:0233.

Скасувати рішення державного реєстратора Ружинського районного управління юстиції Житомирської області індексний номер 28241029 від 15.02.2016р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень , а саме: права оренди Приватного підприємства ТАШИР земельної ділянки кадастровий номер 1825281600:07:000:0233 строком дії до 05.01.2025р. (номер запису про інше речове право -13255623).

Стягнути із Приватного підприємства ТАШИР на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 судові витрати по справі в сумі 1876 грн. 91 коп. (Одну тисячу вісімсот сімдесят шість гривень 91 копійку).

Повне рішення по справі виготовлено 28 травня 2021 року.

Сторони:

позивач- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач - Приватне підприємство Ташір , місцезнаходження:13600, Житомирська область, Ружинський район смт.Ружин, вулШкільна, буд.9, код ЄДРПО 31826055;

відповідач: Сектор державної реєстрації Ружинської районної державної адміністрації Житомирської області, місце знаходження:13600, Житомирська область, Ружинський район, смт.Ружин, вул..Бірюкова, буд.2, код ЄДРПОУ 40387077.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається за правилами, що діяли відповідно до ЦПК України в в редакції чинній до 15.12.2017р.

Суддя О. В. Митюк.