Постанова

від 03.06.2021 по справі 922/3442/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2021 р. Справа № 922/3442/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О. , суддя Крестьянінов О.О. , суддя Шевель О.В.

за участю секретаря судового засідання Курченко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного агропромислового підприємства "Юліан" (вх.№1074 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 09.03.2021 ухваленого у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Жельне С.Ч. у справі № 922/3442/20

за позовом Акціонерного товариства "ПроКредит Банк", м. Київ

до 1) Приватного агропромислового підприємства "Юліан", м. Харків

2) ОСОБА_1 , м. Харків

про стягнення 1956304,98 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2020 року позивач, АТ ПроКредит Банк , звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом (з урахуванням зменшення позовних вимог) про солідарне стягнення з Приватного Агропромислового підприємства "ЮЛІАН" та ОСОБА_1 інфляційні втрати нараховані на прострочену суму заборгованості по сплаті капіталу в розмірі 5003929,80 за період з 13.03.2017 по 31.07.2017 в сумі 296621,32 грн, в розмірі 4493978,58 грн за період з 01.08.2017 по 28.08.17 в сумі 4493,98 грн, в розмірі 4243978,58 грн за період з 29.08.2017 по 31.08.2017 в сумі 916682,40 грн, 3% річних від простроченої суми заборгованості по сплаті капіталу в розмірі 5003929,80 за період з 13.03.2017 по 31.07.2017 в сумі 57990,75 грн, в розмірі 4493978,58 грн за період з 01.08.2017 по 28.08.17 в сумі 10342,31 грн, в розмірі 4243978,58 грн за період з 29.08.2017 по 31.08.2017 в сумі 383120,80 грн, всього 1660263,60 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.03.2021 у справі №922/3442/20 позов задоволено частково, стягнуто солідарно з Приватного Агропромислового підприємства "ЮЛІАН" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" інфляційні витрати нараховані на прострочену суму заборгованості по сплаті капіталу за період з 21.10.2017 по 31.08.2020 у розмірі 755 499 грн. 24 коп., 3% річних від простроченої суми заборгованості по капіталу за період з 21.10.2017 по 31.08.2020 у розмірі 364 865 грн. 88 коп. та витрати по сплаті судового збору 16 805 грн. 48 коп. В решті позову відмовлено.

Вказане рішення в частині задоволених вимог мотивоване невиконанням відповідачами рішень Господарського суду Харківської області від 19.04.2017 року у справі №922/937/17 та Ленінського районного суду м. Харкова від 16.06.2017 року у справі №642/1272/17-ц про стягнення заборгованості за Кредитним договором №1101.45152 від 13.01.2016.

Відмовляючи в іншій частині позову, судом застосовано позовну давність.

Приватне Агропромислове підприємство "ЮЛІАН" з рішенням суду не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви АТ "ПроКредит Банк".

В апеляційній скарзі 1-й відповідач зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що строк позовної давності за частиною вимог позивача сплив, однак, судом застосовано статті 256-261 ЦК України з порушенням їх дійсного змісту.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2021 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.04.2021 відкрито апеляційне провадження; призначено справу до розгляду на 03.06.2021 о 14:15 год, про що повідомлено учасників справи в порядку статей 120, 268 Господарського процесуального кодексу України.

31.05.2021 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №6253), в якому позивач просить залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

03.06.2021 представники 1-го та 2-го відповідача у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не сповістили, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Відповідно до статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи що явка сторін обов`язковою судом не визнавалась та враховуючи належне повідомлення учасників даної справи, а також достатність матеріалів справи для об`єктивного, повного та всебічного розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи без участі представників 1-го та 2-го відповідача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами у відповідності до статті 269 ГПК України, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

13.01.2016 між Публічним акціонерним товариством "ПроКредит Банк" (кредитор) та Приватним Агропромисловим підприємством "ЮЛІАН" (позичальник) укладено кредитний договір №1101.45152, відповідно до п.1.1. якого кредитор на підставі цього договору зобов`язується надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується належно виконати усі умови, необхідні для отримання кредиту, своєчасно і належно здійснювати погашення грошових зобов`язань, а також належно виконувати усі інші зобов`язання, що передбачені цим договором.

У відповідності до умов пункту 1.2 договору, розмір кредиту складає 5140000,00 грн. Строк користування, у урахуванням додаткової угоди №1 від 20.10.2016, 23 місяці, від дати видачі кредиту включно.

У відповідності до підпункту 3 пункту 1.2. договору розмір процентів складає 24% річних, виходячи з 360 календарних днів у році.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.04.2017 у справі №922/937/17 позов ПАТ ПроКредит Банк задоволений частково, стягнуто з ПАП "Юліан" на користь банку заборгованість за вказаним кредитним договором, а саме: основний борг у розмірі 5003929,80 грн; проценти у розмірі 210026,04 грн; проценти за неправомірне користування кредитом у розмірі 67278,10 грн; витрати по сплаті судового збору в сумі 79218,50 грн. В частині стягнення пені в сумі 50389,71 грн позовні вимоги залишено без розгляду. 03.05.2017 рішення набрало законної сили.

13.01.2016 між Публічним акціонерним товариством "ПроКредит Банк" (кредитор) та ОСОБА_1 (поручителем) укладено договір поруки №340022-ДП2, відповідно до п.2 якого поручитель поручається перед кредитором за виконання усіх зобов`язань позичальнику у їх повному обсязі як солідарний із позичальником боржник. Встановлена у договорі порука поширюється на зобов`язання позичальника із врахуванням усіх змін та/або доповнень до кредитних договорів з моменту набрання ними чинності.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 16.06.2017 року в справі №642/1272/17-ц позовні вимоги АТ "ПроКредит Банк" до ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 , як солідарного із ПАП Юліан на користь АТ "ПроКредит Банк" заборгованість за кредитним договором №1101.45152 від 13.01.2016 а саме: основний борг у розмірі 5003929,80 грн; проценти у розмірі 210026,04 грн; проценти за неправомірне користування кредитом у розмірі 67278,10 грн; витрати по сплаті судового збору в сумі 79218,50 грн.; пеня у розмірі 50389,71 грн. Вказане рішення набрало законної сили.

31.08.2020 в рамках виконавчого провадження, відкритого відповідно до наказу Господарського суду Харківської області від 05.05.2017 у справі №922/937/17, за результатами примусової реалізації майна ПАП "ЮЛІАН" приватним виконавцем Близнюковим Ю.В. було перераховано АТ "ПроКредит Банк" кошти в розмірі 4 821 223,41 грн.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 року по справі №922/937/17, ухваленою за результатами розгляду заяви ПАП "ЮЛІАН" про визнання наказу Господарського суду Харківської області від 05.05.2017 №922/937/17 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення грошових коштів встановлено, що ПАП Юліан на виконання рішення Господарського суду Харківської області від 19.04.2017 року у справі №922/937/17 було сплачено в рахунок погашення основного боргу (капіталу) 31.07.2017 - 509951,22 грн, 28.08.2017 - 250000,00 грн.

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором позики, яке боржником не виконано, не припиняє правовідносин сторін та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, передбаченого статтею 625 Цивільного кодексу України.

Заявляючи позовні вимоги про стягнення з відповідачів інфляційних втрат та 3% річних на суму невиконаного за рішеннями судів кредитного зобов`язання, банк зазначає, що сума невиконаного основного грошового зобов`язання, згідно із рішенням Господарського суду Харківської області від 19.04.2017 в справі №922/937/17 та рішенням Ленінського районного суду м. Харкова та з урахуванням обставин справи щодо добровільної сплати 1-м відповідачем сум заборгованості 31.07.2017 у розмірі 509951,22 грн та 28.08.2017 у розмірі 250000,00 грн, які встановлені у постанові Східного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 у справі №922/937/17, у періоді з 13.03.2017 по 31.07.2017 становила 5 003 929,80 грн, у періоді з 01.08.2017 по 28.08.2017 становила 4 493 978,58 грн, у періоді з 29.08.2017 по 31.08.2020 становила 4 243 978,58 грн.

Тож позивачем нараховано суму інфляційних втрат та 3% річних:

на суму основної заборгованості 5 003 929,80 грн за період з 13.03.2017 по 31.07.2017 в сумі 296 621,32 грн. та 57 990,75 грн, відповідно;

на суму основної заборгованості 4 493 978,58 грн за період з 01.08.2017 по 28.08.2017 в сумі 4 493,98 грн та 10 342,31 грн, відповідно;

на суму основної заборгованості 4 243 978,58 грн за період з 29.08.2017 по 31.08.2020 в сумі 916 682,40 грн та 383 120,80 грн, відповідно.

Враховуючи несвоєчасне виконання відповідачами рішення Господарського суду Харківської області від 19.04.2017 року у справі №922/937/17 та рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 16.06.2017 року у справі №642/1272/17-ц позивач звернувся до суду з даним позовом.

Як зазначалось, 09.03.2021 Господарським судом Харківської області прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи, що заявником в апеляційній скарзі викладено доводи тільки щодо застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин позовної давності, передбаченої статтями 256-261 Цивільного кодексу України, колегія суддів розглядаючи апеляційну скаргу в межах доводів апеляційної скарги та, надаючи оцінку аргументам місцевого господарського суду в межах доводів апеляційної скарги, погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині, з огляду на таке.

Досліджуючи підстави застосування судом першої інстанції позовної давності до спірних правовідносин, колегія суддів зазначає наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Частиною 1 статті 261 ЦК України, унормовано, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість цивільних відносин.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на позов, 1-м відповідачем заявлено про застосування позовної давності щодо спірних правовідносин. Зокрема, ПАП Юліан відзначає, що до позовних вимог, заявлених за період до 27.10.2017 строки позовної давності сплили.

Із суті спірних правовідносин вбачається, що до заявлених позовних вимог застосовується загальна позовна давність.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з даним позовом 21.10.2020 (згідно штемпеля на конверті), тому позовна давність застосовується до вимог, що виникли до 21.10.2017 (3 роки від дати подання позову).

Враховуючи зазначене, у задоволенні сум інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих позивачем за період 13.03.2017 по 31.07.2017 на суму основної заборгованості 5003 929,80 грн та за період з 01.08.2017 по 28.08.2017 на суму основної заборгованості 4 493 978,58 правомірно відмовлено судом першої інстанції, адже вказані періоди не увійшли до загальної позовної давності.

Крім того, судом першої інстанції правомірно, з урахуванням приписів статей 256-261 Цивільного кодексу України, визначено період - з 21.10.2017 по 31.08.2020, за якій належить стягнути з відповідачів інфляційні втрати та 3% річних, нарахованих на суму основної заборгованості у розмірі 4 243 978,58 грн, оскільки дата 21.10.2017 є кінцевою, що передує трирічному строку звернення позивача до суду, а дата 31.08.2020 є датою виконання відповідачами рішення Господарського суду Харківської області від 19.04.2017 року у справі №922/937/17 та рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 16.06.2017 року у справі №642/1272/17-ц, тобто погашення основної заборгованості.

З урахуванням наведеного, колегією суддів не встановлено порушення судом першої інстанції застосування статей 256-261 ЦК України до спірних правовідносин.

Отже, встановлені у даній справі обставини не призвели до скасування рішення Господарського суду Харківської області від 09.03.2021, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Статтею 74 ГПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам статті 236 ГПК України, тому відсутні підстави для його скасування. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в матеріалах даної справи.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Приватного агропромислового підприємства "Юліан" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 09.03.2021 у справі № 922/3442/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. ст. 286- 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 07.06.2021

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.В. Шевель