Рішення

від 26.05.2021 по справі 910/4129/20 (910/20402/20)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.05.2021Справа № 910/4129/20 (910/20402/20) За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іммобілен-Груп" (01010, м. Київ, вул. Московська,8, ідентифікаційний номер 34729360)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігре" (69041, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Кремлівська,63-А, ідентифікаційний номер 33471820);

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Центр факторингових послуг" (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська,35, оф.9, ідентифікаційний номер 36593523)

про визнання недійсним договору відступлення права вимоги

в межах справи №910/4129/20

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Конкорд Факторинг" (01010, м. Київ, вул. Михайлівська,21-Б, нежиле приміщення №34, ідентифікаційний номер 40487592)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іммобілен-Груп" (01010, м. Київ, вул. Московська,8, ідентифікаційний номер 34729360)

про відкриття провадження у справі про банкрутство

Суддя Мандичев Д.В.

секретар судового засідання Судак С.С.

Представники учасників:

від позивача - Булах О.І.,

від відповідача - Кошліченко В.С.,

від третьої особи - не з`явилися,

від ТОВ "ФК "Конкорд Факторинг" - Байда В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду м. Києва знаходиться справа №910/4129/20 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Конкорд Факторинг" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Іммобілен-Груп".

22.12.2020 до Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Іммобілен-Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігре" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 09.12.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на укладення спірного договору з порушеннями законодавства.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 01.02.2021, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Центр факторингових послуг" (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 35, оф.9, ідентифікаційний номер 36593523).

27.01.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява відповідача про застосування строків позовної давності.

27.01.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява відповідача про відкладення підготовчого засідання, а також про зупинення провадження у справі.

28.01.2021 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання третьої особи про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.02.2021 відкладено підготовче засідання у справі №910/4129/20 (910/20402/20) на 24.02.2021.

24.02.2021 до суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігре" на позовну заяву.

24.02.2021 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.02.2021 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Лігре" у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі. Продовжено підготовче провадження у справі № 910/4129/20 (910/20402/20) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іммобілен-Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігре" про визнання недійсним договору на 30 днів до 24.03.2021. Відкладено підготовче засідання у справі № 910/4129/20 (910/20402/20) на 15.03.2021.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.03.2021 закрито підготовче провадження у справі № 910/4129/20 (910/20402/20) та призначено справу до розгляду по суті на 19.04.2021.

У судовому засіданні 19.04.2021 судом оголошено перерву до 26.05.2021.

Представник позивача в судовому засіданні 26.05.2021 підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив застосувати строк позовної давності.

Представник ініціюючого кредитора також просив позов задовольнити.

Після виходу суду з нарадчої кімнати судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Під час здійснення ліквідаційної процедури Товариства з обмеженою відповідальністю "Іммобілен-Груп" ліквідатору стало відомо про те, що ТОВ "Іммобілен-Груп" було кредитором у справі про банкрутство за № 11/84 Товариства з обмеженою відповідальністю СІЛІКОН , яку порушено ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 06.11.2009 (оголошення про порушення справи про банкрутство боржника було опубліковано в газеті Голос України № 234 (4734) від 10.12.2009).

Розмір вимог ТОВ "Іммобілен-Груп" до ТОВ СІЛІКОН у розмірі 97 897 921,03 грн., що відповідало сумі в розмірі 8 370 027,81 дол. США включено ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 26.03.2015 у справі № 11/84 до четвертої черги вимог кредиторів, а вимоги в розмірі 1 520 186,85 грн., що відповідало сумі в розмірі 129 972,18 дол. США - до шостої черги реєстру вимог кредиторів, на підставі договору № 2-14/ВБ від 03.11.2014 про відступлення права вимоги (цесїї), який було укладено між ТОВ Альфа Солар (первісний кредитор) та ТОВ "Іммобілен-Груп" (новий кредитор) щодо права вимоги до ТОВ СІЛІКОН на суму 8 499 99,99 дол. США.

У подальшому, на підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Центр факторингових послуг Господарський суд Кіровоградської області виніс ухвалу від 06.06.2019 № 11/84, якою замінено кредитора Товариство з обмеженою відповідальністю "Іммобілен-Груп" на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІГРЕ" на підставі договору про відступлення права вимоги (цесії) від 09.12.2016; замінено кредитора Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІГРЕ" на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Центр факторингових послуг" на підставі договору про відступлення права вимоги (цесії) від 30.01.2019 № 300119-1.

09.12.2016 між ТОВ "Іммобілен-Груп" (первісний кредитор) та ТОВ ЛІТРЕ (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) (далі - договір від 09.12.2016), за яким первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, що належить первісному кредиторові у відповідності до:

1.1.1. Кредитного договору (про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії) від 26.10.2007 № 55ВД (далі - Основний договір 1), укладеного між Відкритим акціонерним товариством ВТБ БАНК та Товариством з обмеженою відповідальністю СІЛІКОН (далі - боржник), з додатками та інформацією про рух коштів;

1.1.2. Договору про відступлення права вимоги за Основним договором 1 від 22.07.2011 № 55ВП, укладеного між Публічним акціонерним товариством ВТБ БАНК та ТОВ Альфа Солар (далі - Основний договір 2);

1.1.3. Договору по відступлення права вимоги з Основним договором 1 від 22.07.2011 № 55/1ВП, укладеного між Публічним акціонерним товариством ВТБ БАНК та ТОВ Альфа Солар (далі - Основний договір 3);

1.1.4. Договору про відступлення права вимоги (цесії) від 03.11.2014 № 2-14/ВБ, укладеного між ТОВ Альфа Солар та ТОВ "Іммобілен-Груп".

Пунктом 1.2. договору від 09.12.2016 встановлено, що за цим договором новий кредитор одержує замісь первісного кредитора право вимагати від боржника виконати обов`язок щодо здійснення оплати:

1.2.1 За Основним договором 1 та Основним договором 2 - частини заборгованості боржника перед первісним кредитором, що є сумою кредитних коштів і процентів, та становить 8 370 027,81 доларів США та в гривневому еквіваленті складає 97 897 921,03 грн. (згідно офіційного курсу НБУ на дату відкриття ліквідаційної процедури Боржника 1 долар США дорівнює 11,696248 грн.).

1.2.2. За Основним договором 1 та Основним договором 3 - частини заборгованості боржника перед первісним кредитором, що є сумою штрафів та пені, та становить 129 972,18 доларів США та в гривневому еквіваленті складає 1 520 186,85 грн. (згідно офіційного курсу НБУ на дату відкриття ліквідаційної процедури Боржника 1 долар США дорівнює 11,696248 грн.).

Як передбачено пунктом 1.3. договору від 09.12.2016, за передане право вимоги новий кредитор зобов`язується сплатити первісному кредитору грошові кошти в розмірі, строки та на умовах визначених даним договором.

Відповідно до положень пункту 2.1. договору від 09.12.2016 за передане право вимоги до боржника за Основними договорами новий кредитор перераховує на користь первісного кредитора суму відшкодування (компенсації) в розмірі 80 000,00 грн. у строк до 31.05.2019. Сторони передбачають можливість проведення розрахунків в інший спосіб не заборонений вимогами чинного законодавства.

Пунктом 3.3. договору від 09.12.2016 встановлено, що право вимоги переходить від первісного кредитора до нового кредитора в повному обсязі в момент підписання договору та акту приймання-передачі документів, визначених п. 3.2. даного договору.

За умовами пункту 6.5. договору від 09.12.2016 даний договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

09.12.2016 сторони договору підписали та скріпили печатками акт прийому-передачі визначених документів та зазначили, що претензій одна до одної не мають.

У подальшому, 30.01.2019 між ТОВ ЛІГРЕ , як первісним кредитором, та ТОВ Фінансова компанія Центр Факторингових послуг , як новим кредитором, укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 300119-1.

За Основним договором 1 та Основним договором 2 - частини заборгованості Боржника перед Первісним кредитором, що є сумою кредитних коштів та процентів та становить 8 370 027,81 дол. США та в гривневому еквіваленті складає 97 897 921,03 грн. (згідно офіційного курсу НБУ на дату відкриття ліквідаційної процедури Боржника 1 долар США дорівнює 11,696248 грн.). За Основним договором 1 та Основним договором 3 - частини заборгованості Боржника перед Первісним кредитором, що є сумою штрафів та пені та становить 129 972,18 дол. США та в гривневому еквіваленті складає 1 520 186,85 грн. (згідно офіційного курсу НБУ на дату відкриття ліквідаційної процедури Боржника 1 долар США дорівнює 11,696248 грн.) (п. 1.2. Договору).

Звернувшись з даним позовом до суду, позивач зазначив, що ТОВ "Іммобілен-Груп" здійснило відчуження права вимоги до ТОВ СІЛІКОН в розмірі 8 499 999,99 дол. США за ціною 80 000,00 грн. після отримання статусу кредитора у справі про банкрутство ТОВ СІЛІКОН № 11/84. Натомість, ТОВ "Іммобілен-Груп" будь-якої суми грошових коштів від ТОВ ЛІГРЕ в якості оплати за відступлене право вимоги на підставі договору від 09.12.2016 не отримувало. Крім того, загальними зборами учасників ТОВ "Іммобілен-Груп" не приймалося рішення щодо надання згоди на укладання договору від 09.12.2016. Також позивач наголошував на підписанні такого договору значно пізніше зазначеної на ньому дати для уникнення можливості оспорювання такого правочину з підстав накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно ТОВ "Іммобілен-Груп" у виконавчому провадженні № 56057459, відкритого на підставі наказу № 910/13359/15.

У відзиві на позовну заяву ТОВ ЛІГРЕ зазначило про недоведеність позивачем фіктивності оспорюваного договору та вчинення його без наміру створення правових наслідків. Крім того, відповідач просив застосувати строк позовної давності, оскільки відповідний договір був укладений ще 09.12.2016.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку задовольнити заяву з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з договорів та інших правочинів.

За змістом статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 ЦК України).

Так, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені нормами статті 215 ЦК України.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16 тощо.

Недійсність договору як приватно - правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати (висновок об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17).

Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20.02.2020 у справі № 922/719/16.

Як слідує з умов оспорюваного договору про відступлення права вимоги (цесії) від 09.12.2016, ТОВ "Іммобілен-Груп", як первісним кредитором, відступлено ТОВ ЛІТРЕ , як новому кредитору, право вимоги до ТОВ СІЛІКОН на суму кредитних коштів і процентів у розмірі 8 370 027,81 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 97 897 921,03 грн., та суму штрафів та пені в розмірі 129 972,18 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 1 520 186,85 грн.

За умовами спірного договору ТОВ ЛІТРЕ мав перерахувати на користь ТОВ "Іммобілен-Груп" суму відшкодування (компенсації) в розмірі 80 000,00 грн. у строк до 31.05.2019.

Відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом із цим, суд наголошує, що сума прав грошової вимоги, відступленої відповідно до умов даного договору, становить у сукупності 8 499 999,99 дол. США, у той час як ціна відступлення прав грошової вимоги складає 80 000,00 грн.

Тобто, за договором відступлення права вимоги (цесії) від 09.12.2016 ТОВ "Іммобілен-Груп" відчужило належне йому право вимоги до ТОВ СІЛІКОН за значно нижчою ціною, ніж розмір відступленого права.

При цьому, відповідне право вимоги ТОВ "Іммобілен-Груп" до ТОВ СІЛІКОН було визнано за ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 26.03.2015 у справі № 11/84 про банкрутство ТОВ СІЛІКОН у розмірі 97 897 921,03 грн., що відповідало сумі в розмірі 8 370 027,81 дол. США, до четвертої черги вимог кредиторів, а вимоги в розмірі 1 520 186,85 грн., що відповідало сумі в розмірі 129 972,18 дол. США - до шостої черги реєстру вимог кредиторів.

У той же час суд зауважує, що не перерахування ТОВ ЛІТРЕ на користь ТОВ "Іммобілен-Груп" суми відшкодування (компенсації) у розмірі 80 000,00 грн. за відступлене право в утановлений договором строк не свідчить про безумовну недійсність такого правочину. Відповідна правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 201/8412/18, за якою невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для його визнання недійсним.

Поряд із цим, відповідно до частини 2 статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з абзацом 2 частини 3 статті 92 Цивільного кодексу України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до частини 1 статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Отже, з огляду на положення статей 92, 241 Цивільного кодексу України вчинення правочину органом (посадовою особою) юридичної особи з перевищенням наданих йому повноважень може бути підставою для недійсності такого правочину лише за умови обізнаності контрагента про наявність відповідного обмеження повноважень (коли він знав чи за всіма обставинами не міг не знати про такі обмеження), а також відсутності подальшого схвалення правочину.

Обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 910/14081/17.

Відповідно до пункту 5.4.14 статуту ТОВ "Іммобілен-Груп", затвердженого загальними зборами учасників ТОВ "Іммобілен-Груп", рішення яких оформлене протоколом від 29.09.2014, до виключної компетенції Загальних зборів учасників Товариства відносяться: надання дозволу Директору на укладення Товариством будь-яких угод щодо відчуження об`єктів нерухомого майна та основних фондів Товариства, отримання кредитів, застави майна Товариства, надання гарантій, поручительств та на укладання інших угод на суму понад 100 000,00 гривень.

Положеннями пункту 5.20 статуту встановлено, що до компетенції Директора відносяться всі питання, пов`язані з діяльністю Товариства, крім тих, що віднесені до виключної компетенції Загальних зборів учасників Товариства, а також питання, що відносяться до компетенції цих органів, але віднесені їх рішенням до компетенції Директора.

Пунктом 5.24. статуту визначено, що Директор не має права від імені Товариства без отримання дозволу Загальних зборів учасників Товариства, Голови зборів (у разі надання йому відповідних повноважень) укладати будь-які угоди щодо відчуження об`єктів нерухомого майна та основних фондів Товариства, отримання кредитів, передачі у заставу майна Товариства, надання гарантій, поручительств, та укладати інші угоди на суму понад 100000,00 гривень.

Із преамбули спірного договору поруки слідує, що останній підписаний зі сторони ТОВ "Іммобілен-Груп" в особі директора Поронько К.В., що діє на підставі статуту.

Отже, положеннями статуту ТОВ "Іммобілен-Груп" станом на час укладення спірного договору були встановлені обмеження на укладення директором товариства будь-яких правочинів, що перевищують 100 000,00 грн.

Разом із цим, за предметом оспорюваного договору від 09.12.2016 ТОВ "Іммобілен-Груп" в особі директора здійснено відчуження прав грошової вимоги на суму 8 499 999,99 дол. США, що значно перевищує встановлену статутом граничну суму в 100 000,00 грн.

Наведені обставини свідчать про те, що підписання директором Поронько К.В. ТОВ "Іммобілен-Груп" спірного договору, за яким товариство відчужило право грошової вимоги на суму 8 499 999,99 дол. США за відсутності необхідного обсягу повноважень.

Суд зауважує, що в матеріали даної справи не містять доказів надання загальними зборами учасників ТОВ "Іммобілен-Груп" директору Поронько К.В. повноважень на укладення відповідного договору про відступлення права вимоги (цесії) від 09.12.2016, що значно перевищує встановлене статутом обмеження повноважень директора на укладання угод на суму понад 100 000,00 грн.

Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Отже наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено.

Однак, схвалення спірного правочину має відбуватися у належній формі, яка встановлена статутом ТОВ "Іммобілен-Груп", тобто загальними зборами цього товариства. Не може бути схвалений правочин особою, яка його вчинила з перевищенням повноважень, без надання їй відповідного права загальними зборами.

Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ТОВ "Іммобілен-Груп" не здійснено подальше схвалення спірного договору, враховуючи що в матеріалах справи відсутні докази прийняття загальними зборами учасників товариства на вчинення спірного правочину.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.04.2020 у справі № 925/1147/18.

Обґрунтування позивача щодо недійсності спірного правочину внаслідок укладення його іншою датою, ніж фактично зазначена в договорі, не знайшли свого підтвердження, однак не впливають на встановлені судом інші обставини щодо наявності підстав для визнання такого правочину недійсним.

У той же час, відповідачем заявлено заяву про застосування строку позовної давності, оскільки вчинення спірного правочину мало місце 09.12.2016.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відтак, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи, за захистом яких той звернувся до суду.

Відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Вирішуючи питання про застосування строку позовної давності, судом ураховано, що оспорюваний правочин вчинено представником за відсутності на те відповідних повноважень - без надання дозволу загальних зборів учасників товариства, а відтак суд дійшов висновку про те, що вперше юридична особа позивача мала змогу дізнатися про наявність такого правочину під час винесення Господарським судом Кіровоградської області ухвали від 06.06.2019 у справі № 11/84, якою замінено кредитора ТОВ "Іммобілен-Груп" на його правонаступника ТОВ "ЛІГРЕ" на підставі оспорюваного наразі договору про відступлення права вимоги (цесії) від 09.12.2016.

У зв`язку з цим суд вважає не доведеним та не погоджується з поясненнями ліквідатора позивача, що інформація про наявність такого правочину вперше з`явилася під час здійснення ліквідаційної процедури Товариства з обмеженою відповідальністю "Іммобілен-Груп" на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 у справі № 910/4129/20.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про те, що позивачем строк позовної давності до вимог про визнання недійсним правочину не пропущений, а відтак порушене право позивача підлягає захисту.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.07.2020 у справі № 910/13150/19.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини", зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції") від 16.12.1992).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню (пункт 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).

Згідно зі статтею 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про доведеність позивачем обставин недійсності оспорюваного правочину, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Інші доводи учасників процесу судом розглянуті, проте на результат вирішення спору не вплинули.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статі 2 ГПК України).

Згідно статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Аксіома цивільного судочинства "Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem" означає: "У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права".

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 у справі № 15-рп/2004 суд зазначив: "Відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права."

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги (цесії) від 09.12.2016, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Іммобілен-Груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лігре".

3.Застосувати наслідки недійсності договору про відступлення права вимоги (цесії) від 09.12.2016, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Іммобілен-Груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лігре".

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігре" (69041, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Кремлівська,63-А, ідентифікаційний номер 33471820) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іммобілен-Груп" (01010, м. Київ, вул. Московська,8, ідентифікаційний номер 34729360) витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 204 (чотири тисячі двісті чотири) грн. 00 коп.

5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 07.06.2021

Суддя Д.В. Мандичев