Постанова

від 08.09.2021 по справі 910/4129/20 (910/20402/20)

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2021 р. Справа№ 910/4129/20 (910/20402/20)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Грека Б.М.

суддів: Копитової О.С.

Остапенка О.М.

за участю секретаря судового засідання Кочурової Т.О.

за участю представників відповідно до протоколу судового засідання від 08.09.2021

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігре"

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2021

у справі №910/4129/20(910/20402/20)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іммобілен-Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігре"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Конкорд Факторинг"

про визнання недійсним договору відступлення права вимоги

в межах справи №910/4129/20

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Конкорд Факторинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іммобілен-Груп"

про відкриття провадження у справі про банкрутство

В С Т А Н О В И В :

Суть спору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Іммобілен-Груп" (далі - ТОВ "Іммобілен-Груп"; Позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігре" (далі - ТОВ Лігре ; Відповідач) про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги (цесії) від 09.12.2016 та застосування наслідків недійсності правочину.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.05.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство позивача; постановою Господарського суду м. Києва від 21.09.2020 позивача визнано банкрутом; укладенням оспорюваного договору позивач не мав наміру створення реальних правових наслідків, оскільки, зокрема не отримувало від контрагента оплату за придбання вимоги; директор не мав повноважень для укладення такого договору без відповідного рішення загальних зборів товариства; укладення договору було економічно невиправданим, оскільки продане право вимоги в 40 (сорок) разів перевищує вартість, яка зазначена в оспорюваному договорі; товариство уникло виконання зобов`язань, визнаних судовим рішенням від 11.09.2015 у справі №910/13359/15 Господарського суду м.Києва; відступлені за оспорюваним договором вимоги були чи не єдиним джерелом погашення кредиторських вимог у справі про банкрутство позивача.

Оскаржуване судове рішення (ухвала) господарського суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 року (суддя Мандичев Д.В.) вирішено:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги (цесії) від 09.12.2016, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Іммобілен-Груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лігре".

Застосувати наслідки недійсності договору про відступлення права вимоги (цесії) від 09.12.2016, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Іммобілен-Груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лігре".

Місцевий господарський суд дійшов висновку про підписання директором Поронько К.В. ТОВ "Іммобілен-Груп" спірного договору, за яким товариство відчужило право грошової вимоги на суму 8 499 999,99 дол. США, за відсутності необхідного обсягу повноважень; доказів надання загальними зборами учасників ТОВ "Іммобілен-Груп" директору Поронько К.В. повноважень на укладення відповідного договору про відступлення права вимоги (цесії) від 09.12.2016, що значно перевищує встановлене статутом обмеження повноважень директора на укладання угод на суму понад 100000,00 грн, не надано; ТОВ "Іммобілен-Груп" не здійснено подальше схвалення спірного договору, враховуючи що в матеріалах справи відсутні докази прийняття загальними зборами учасників товариства на вчинення спірного правочину.

Апеляційне провадження (рух справи).

ТОВ "Лігре" в апеляційній скарзі просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального права, недоведеності обставин, що мають значення для справи, а у задоволенні позовних вимог відмовити.

Скаржник заперечує доводи про фіктивність правочину з підстав їх недоведеності належними та допустимими доказами, відповідно до норм ст.ст. 74, 76 ГПК України, оскільки не встановлено, зокрема наявності умислу у сторін правочину. Судом в порушення ст.ст. 256, 261 Цивільного кодексу України не застосовано позовну давність, перебіг якої слід розпочинати з 09.12.2016, і про застосування якої заявив відповідач.

ТОВ "Іммобілен-Груп" у відзиві на апеляційну скаргу проти задоволення останньої заперечило, звертаючи увагу, зокрема на встановлені обставини укладення оспорюваного договору директором з порушенням повноважень; суд дійшов правильного висновку про те, що позовна давність для вимог позову про визнання договору недійсним не пропущена.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2021 для розгляду справи визначено склад колегії суддів: Грек Б.М. - головуючий суддя, Сотніков С.В., Отрюх Б.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2021 витребувані матеріали справи №910/4129/20(910/20402/20) з Господарського суду міста Києва за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іммобілен-Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігре" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2021 для розгляду справи визначено склад колегії суддів: Грек Б.М. - головуючий суддя, Копитова О.С., Поляков Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2021 прийнято справу №910/4129/20(910/20402/20) до провадження у складі колегії суддів: головуючого судді - Грека Б.М., суддів: Копитової О.С., Полякова Б.М.; відкрито апеляційне провадження у справі №910/4129/20(910/20402/20) за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігре" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 у визначеному складі; призначено справу до розгляду на 31.08.2021.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2021 для розгляду справи визначено склад колегії суддів: Грек Б.М. - головуючий суддя, Копитова О.С., Остапенко О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 прийнято справу №910/4129/20(910/20402/20 до провадження у складі колегії суддів: головуючого судді - Грека Б.М., суддів: Копитової О.С., Остапенка О.М.; розгляд апеляційної скарги призначено на 31.08.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 розгляд справи №910/4129/20(910/20402/20) відкладено на 08.09.2021.

Учасники справи про дату, час і місце судового засідання повідомлені відповідно до вимог статей 120, 270 ГПК України скористалися правом, передбаченим статтею 42 ГПК України, та взяли участь у судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції не встановив обставин, що перешкоджають розгляду справи у суді апеляційної інстанції за участю сторін.

Обставини справи, встановлені апеляційним господарським судом.

09.12.2016 між ТОВ "Іммобілен-Груп" (первісний кредитор) та ТОВ ЛІГРЕ (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) (далі - договір від 09.12.2016), за яким первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, що належить первісному кредиторові у відповідності до:

1.1.1. Кредитного договору (про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії) від 26.10.2007 № 55ВД (далі - Основний договір 1), укладеного між Відкритим акціонерним товариством ВТБ БАНК та Товариством з обмеженою відповідальністю СІЛІКОН (далі - боржник), з додатками та інформацією про рух коштів;

1.1.2. Договору про відступлення права вимоги за Основним договором 1 від 22.07.2011 № 55ВП, укладеного між Публічним акціонерним товариством ВТБ БАНК та ТОВ Альфа Солар (далі - Основний договір 2);

1.1.3. Договору по відступлення права вимоги з Основним договором 1 від 22.07.2011 № 55/1ВП, укладеного між Публічним акціонерним товариством ВТБ БАНК та ТОВ Альфа Солар (далі - Основний договір 3);

1.1.4. Договору про відступлення права вимоги (цесії) від 03.11.2014 № 2-14/ВБ, укладеного між ТОВ Альфа Солар та ТОВ "Іммобілен-Груп".

За умовами пункту 2.1. за передане право вимоги до Боржника за Основними договорами Новий кредитор перераховує на користь Первісного кредитора суму відшкодування (компенсації) в розмірі 80000 (вісімдесят тисяч) гривень 00 коп. в строк до 31 травня 2019 року.

За умовами пункту 6.5. даний договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Із преамбули спірного договору поруки слідує, що останній підписаний зі сторони ТОВ "Іммобілен-Груп" в особі директора Поронько К.В., що діє на підставі статуту.

Відповідно до пункту 5.4.14 статуту ТОВ "Іммобілен-Груп", затвердженого загальними зборами учасників ТОВ "Іммобілен-Груп", рішення яких оформлене протоколом від 29.09.2014, до виключної компетенції Загальних зборів учасників Товариства відносяться: надання дозволу Директору на укладення Товариством будь-яких угод щодо відчуження об`єктів нерухомого майна та основних фондів Товариства, отримання кредитів, застави майна Товариства, надання гарантій, поручительств та на укладання інших угод на суму понад 100 000,00 гривень.

Положеннями пункту 5.20 статуту встановлено, що до компетенції Директора відносяться всі питання, пов`язані з діяльністю Товариства, крім тих, що віднесені до виключної компетенції Загальних зборів учасників Товариства, а також питання, що відносяться до компетенції цих органів, але віднесені їх рішенням до компетенції Директора.

Пунктом 5.24. статуту визначено, що Директор не має права від імені Товариства без отримання дозволу Загальних зборів учасників Товариства, Голови зборів (у разі надання йому відповідних повноважень) укладати будь-які угоди щодо відчуження об`єктів нерухомого майна та основних фондів Товариства, отримання кредитів, передачі у заставу майна Товариства, надання гарантій, поручительств, та укладати інші угоди на суму понад 100000,00 гривень.

Мотиви постанови апеляційного господарського суду.

Згідно з нормами статті 92 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону; орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень; у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до частини 2 статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до частини 1 статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з`ясовувати пов`язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.04.2019 зі справи №904/2178/18).

При цьому, при оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 зі справи № 910/8794/16).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Апеляційний господарський суд враховує, що ліквідатор позивача під час реалізації своїх прав та обов`язків зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов`язки надано, зокрема забезпечити публічно-правову мету інституту банкрутства - задоволення вимог кредиторів.

Задля цієї мети ліквідатор банкрута зобов`язаний, зокрема вживати заходів по захисту майна боржника, проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, звертатися до суду про визнання недійними договорів вчинених боржником, якщо вони завдали збитків боржнику.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що приводить до бажаних правових результатів, наслідків, що дають найбільший ефект для відновлення порушеного права.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та відповідати природі правових відносин між сторонами спору.

Отже, ліквідатор, оцінюючи можливість відновлення порушених прав боржника та кредиторів у випадку оспорення, зокрема укладеного боржником спірного договору, може і повинен звернутися до господарського суду з вимогами про визнання недійсним такого договору.

В іншому випадку, бездіяльність ліквідатора боржника може мати наслідком втрату можливості збільшення конкурсної маси боржника.

Таким чином, суд приймає до уваги доводи ліквідатора позивача, що вартість уступленого права вимоги - 97 897 921,03 грн + 1 520 186, 85 грн (п.1.2.) значно перевищує його оцінку за умовами оспорюваного договору у 80000 грн (п.2.1.); уступлене право вимоги може бути джерелом погашення кредиторських вимог до позивача у справі про його банкрутство.

Судом встановлено, що, вчиняючи оспорюваний правочин, директор позивача діяв з перевищенням повноважень, оскільки його повноваження щодо оспорюваного договору обмежені пунктом 5.24. статуту.

При цьому, судом встановлено, що наступного схвалення цього договору уповноваженими органами товариства не було.

За таких обставин слід погодитися з висновками господарського суду першої інстанції про наявність підстав для визнання оспорюваного договору недійсним з підстав не дотримання вимог статті 203 ЦК України.

Вирішуючи питання застосування позовної давності, суд апеляційної інстанції враховує, що предметом позовних вимог є визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності.

У постанові Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі №464/5089/15 (провадження №61-1256св18) наведено висновок, що:

Тлумачення частини першої та п`ятої статті 261 ЦК свідчить, що потрібно розрізняти початок перебігу позовної давності залежно від виду позовних вимог. Вимога про визнання правочину недійсним відрізняється від вимоги про виконання зобов`язання не лише по суті, а й моментом виникнення права на захист. Для вимоги про визнання правочину недійсним перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась, або могла довідатись про вчинення цього правочину. Натомість для вимоги про виконання зобов`язання початок перебігу позовної давності обумовлюється виникненням у кредитора права на вимогу від боржника виконання зобов`язання. Тому положення частини п`ятої статті 261 ЦК застосовуються до вимог про виконання зобов`язання, а не до вимог про визнання правочину недійсним.

Таким чином, апеляційний господарський суд, приймаючи до уваги умови пункту 2.1. оспорюваного договору, якими встановлено строк виконання зобов`язання (31.05.2019), вважає, що початок перебігу позовної давності не можна визначати окремо для вимоги про визнання договору недійсним (день укладення оспорюваного договору), і для застосування наслідків недійсності правочину (після виникнення права вимоги виконання зобов`язання), тому вважає, що позовну давність слід обраховувати з дня наступного за днем розрахунку за передане право вимоги - 31.05.2019, тобто з 01.06.2019.

Таким чином, оскільки позов у даній справі подано 22.12.2020, тому позовна давність не пропущена.

Апеляційна інстанція не приймає до уваги доводи відповідача, зокрема щодо позовної давності, оскільки дійшла висновку про те, що позовна давність не пропущена; доводи про недоведення обставин справи, зокрема фіктивності відхиляються, оскільки правильності правових висновків щодо встановлених обставин не спростовують, а саме судом в межах доводів позову щодо вчинення оспорюваного договору директором з перевищенням повноважень, встановлені обставини, що директор не міг вчинити спірний договір без погодження з вищим органом товариства з огляду на норми статуту.

Відповідно до частини першої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї; суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до норм статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема залишити судове рішення без зміни, а скаргу - без задоволення.

Враховуючи наведене, Північний апеляційний господарський суд встановив, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції - без зміни.

Керуючись статтями 267, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Лігре залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 у справі №910/4129/20(910/20402/20) залишити без зміни.

3. Матеріали справи №910/4129/20(910/20402/20) повернути до Господарського суду м.Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, встановлені ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та нормами Кодексу України з процедур банкрутства.

Головуючий суддя Б.М. Грек

Судді О.С. Копитова

О.М. Остапенко

Повний текст постанови складений 10.09.2021.