Рішення

від 27.05.2021 по справі 911/3325/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2021 р. м. Київ Справа № 911/3325/20

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Лилака Т.Д. за участю секретаря судового засідання Ворко Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Троян-Торг (39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. ІванаМазепи, 59, код 39879491)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Букаєвиця ЛТД (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Шолуденка, 1, код 24211753);

про стягнення 775 992,00 грн.

за участю представників:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - Красильникова К.О. (ордер серія ВЕ №1031971)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява від товариства з обмеженою відповідальністю Троян-Торг (позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю Букаєвиця ЛТД (відповідач) про стягнення 775 992,00 грн. заборгованості.

В обґрунтування заявлених вимог ТОВ Троян-Торг послалося на порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом №17/12/18-тр від 17.12.2018 з оплати наданих позивачем послуг з перевезення вантажів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.11.2020 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви.

05.01.2021 на адресу Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про прийняття позовної заяви до розгляду у зв`язку з усуненням недоліків (передана судді Лилаку Т.Д. після виходу з відпустки 21.01.2021).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 18.02.2021.

11.02.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.02.2021 відкладено підготовче судове засідання у справі до 11.03.2021.

10.03.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.03.2021 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 08.04.2021.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.04.2021 закрито підготовче провадження у справі № 911/3325/20 та призначено справу до розгляду по суті на 29.04.2021.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.04.2021 оголошено перерву у судовому засіданні до 27.05.2021.

27.05.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення, в яких зокрема у прохальній частині викладено клопотання про проведення судового засідання, яке призначене на 27.05.2021, без участі повноважного представника ТОВ Троян-Торг .

В судовому засіданні 27.05.2021, заслухавши вступне слово представника відповідача, з`ясувавши обставини, на які посилаються сторони, суд дослідив в порядку статей 209-210 ГПК України докази у справі.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд оголосив про перехід до судових дебатів. Представник відповідача виступив з заключним словом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

27.05.2021 року, після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17 грудня 2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю Троян-Торг (Перевізник) та товариством з обмеженою відповідальністю Букаєвиця ЛТД (Замовник) укладено Договір № 17/12/18-ТР перевезення вантажів автомобільним транспортом, за яким Перевізник, зобов`язувався протягом терміну дії договору доставити Замовнику, автомобільними цистернами вантаж (зріджений газ), а Замовник оплатити послуги з перевезення.

Відповідно до 2.1 Договору, вартість послуг складає 24,00 грн. з ПДВ, за один кілометр.

Факт прийому-передачі виконаних послуг підтверджується Актом виконаних послуг, який підписується не пізніше 5 (п`яти) календарних днів місяця наступного за звітним. (п. 2.2. Договору).

Пунктом 2.3. Договору, сторони передбачили, що оплата за надані послуги здійснюється в національній валюті України, шляхом перерахування суми на поточний рахунок Перевізника протягом 30 днів від дати Акту виконаних послуг.

Згідно з актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), що засвідчені підписами представників сторін та скріплені печатками товариств, копії яких наявні у матеріалах справи, позивач надав, а відповідач прийняв послуги з перевезення вантажів на загальну суму 15 532 128,00 грн.

Відповідач, у свою чергу частково оплатив послуги, надані позивачем за Договором у розмірі 14756136,00 грн., у зв`язку з чим за ним рахується заборгованість у розмірі 775 992,00 грн.

Звертаючись до суду з позовом у даній справі, позивач зазначив, що відповідач порушив умови Договору щодо повної та своєчасної оплати послуг з перевезення вантажів, наданих позивачем та не сплатив наявну у нього заборгованість у розмірі 775 992,00 грн. у добровільному порядку.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що 01 серпня 2019 року сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору № 17/12/18-ТР перевезення вантажів автомобільним транспортом якою доповнили Договір рядом пунктів.

Зокрема, пунктом 4.7 Договору в редакції Додаткової угоди передбачено, що при виконанні цього Договору Перевізник зобов`язаний своєчасно виписувати та реєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові накладні та/або розрахунки коригування до таких податкових накладних, у відповідності до вимог чинного законодавства України, ст.ст. 200'-201 Податкового кодексу України та Постанови КМУ №1246 від 29.12.2010 Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних (надалі податкові накладні/розрахунки коригування ).

Пункт 5.4 Договору в редакції Додаткової угоди встановлює, що у випадку порушення Перевізником вимог п. 4.7 Договору, Перевізник вважається таким, що завдав Замовнику збиток на суму недоотриманого податкового кредиту з податку на додану вартість, та зобов`язується відшкодувати такий збиток на користь Замовника у формі компенсації.

За пунктом 5.5 Договору і редакції Додаткової угоди, сторони дійшли згоди, що розмір компенсації дорівнює сумі податкового кредиту з податку на додану вартість, не отриманого Замовником внаслідок зупинення реєстрації або відмови Перевізнику в реєстрації податкової накладної з податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 5.6 Договору в редакції Додаткової угоди, за вибором Замовника, компенсація може бути здійснена шляхом зарахування Замовником зустрічних однорідних вимог, у порядку визначеному ст. 601 Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктом 5.7 Договору в редакції Додаткової угоди, сума компенсації, яка має бути сплачена Перевізником на користь Замовника відповідно до пунктів 5.4-5.5 Договору, вважається дебіторською заборгованістю Перевізника перед Замовником з моменту порушення зобов`язання Перевізника, передбаченого пунктом 4.7 Договору.

Як стверджує відповідач, при виконанні Договору перевезення позивач неодноразово порушував зобов`язання з реєстрації в ЄРПН податкових накладних з податку на додану вартість, передбачене пунктом 4.7 Договору в редакції Додаткової угоди. Зокрема, позивач не зареєстрував в ЄРПН податкові накладні з ПДВ на загальну суму 779 840 гривень.

Таким чином, відповідач, як платник ПДВ, втратив право віднести до податкового кредиту суму нарахованого податку в розмірі 779 840,00 грн., що фактично збільшило зобов`язання відповідача перед державним бюджетом з ПДВ та завдало збитків.

Як зазначив відповідач, у зв`язку з порушенням позивачем зобов`язань за пунктом 4.7 Договору в редакції Додаткової угоди, ТОВ Букаєвиця ЛТД застосувало взаємозалік зустрічних вимог на суму 775 992,00 грн., про що повідомило позивача.

У свою чергу, ТОВ Троян-Торг не погоджується з заявою про зарахування однорі дних вимог на суму 775 992, грн., оскільки: заяву про зарахування однорідних вимог ТОВ Троян-Торг від ТОВ Букаєвиця ЛТД не отримував; вимоги за зобов`язаннями не є однорідними; строк виконання зобов`язання по виплаті компенсації по розблокуванню реєстрації податкових накладних у позивача перед відпові дачем не настав, оскільки Договором та Додатковою угодою № 1 даний строк не врегульовано, а ст. 102 ПКУ врегульовано питання застосування строків давності визначення податкових зо бов`язань, які становлять 1095 днів; Договором перевезення вантажів автомобільним транспортом № 17/12/18-ТР від 17.12.2018р. з урахуванням Додаткової угоди № 1 не передбачений такий вид забезпечення виконання зобов`язання, як притримання (ст. 594 ЦК України) сум по даткового кредиту з ПДВ до моменту розблокування податкових накладних.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, суд дійшов таких висновків.

Як унормовано відповідно до вимог статей 202, 203 ГК України зобов`язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Отже, заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином.

Згідно з вимогами частин 1, 2 статті 601 ЦК України - зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Отже, припинення господарського та/або цивільного зобов`язання шляхом зарахування можливо здійснити при наявності сукупності таких умов: 1) зустрічність вимог, тобто сторони беруть участь у двох зобов`язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов`язанні є боржником в іншому зобов`язанні: 2) однорідність вимог (гроші, однорідні речі), строк виконання яких настав 3) безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань (зокрема, така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2018 року у справі № 908/3039/16).

Виходячи з положень статті 601 ЦК України та статті 203 ГК України, для зарахування однорідних зустрічних вимог достатньо заяви однієї сторони. В той же час, хоч для припинення зобов`язання достатньо волевиявлення однієї із сторін, інша сторона не позбавлена права звернутись до суду з позовом про примусове виконання зобов`язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, передбачених законом. При цьому, оскільки в даному випадку захист прав здійснюється судом в межах позовного провадження по суті розгляду позовних вимог, за наслідками яких вирішується спір, передбачена статтею 601 ЦК України заява не є способом вирішення спору і наявність чи відсутність заборгованості позивача підлягає встановленню в межах захисту відповідних прав відповідача (за його позовом).

У силу положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до п. 9.1. Договору перевезення, будь-які зміни і доповнення до даного договору мають силу в тому випадку, якщо вони оформлені в письмовому вигляді і підписані уповноваженими представниками сторін.

Суд зазначає, що спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством; за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми), відповідну заяву про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони.

В даному випадку, з урахуванням п. 9.1. Договору перевезення, заява про зарахування вважається зробленою у момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням.

В матеріалах справи наявна заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог, проте докази отримання такої заяви позивачем до матеріалів справи не надано. При цьому, суд звертає увагу на те, що квитанція та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, за відсутності опису-вкладення у цінний лист, не можуть бути належним та допустимим доказом отримання заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог у розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України.

Крім того, варто зазначити, що однією з важливих умов, за наявності якої можливе припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог, є безспірність (прозорість) вимог, які зараховуються, а саме відсутність спору щодо характеру, змісту, умов виконання та розміру зобов`язань. Таким чином, зобов`язання з оплати заборгованості за договором може бути припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за наявності умов, установлених статтею 601 ЦК України, та за відсутності обставин, передбачених статтею 602 ЦК України, за яких зарахування зустрічних вимог не допускається (постанова Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 914/2326/18).

Схожий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №910/18256/17, від 30.07.2019 у справі №918/556/18, від 26.05.2020 у справі №910/7807/19, від 11.06.2020 у справі №910/7804/19,, від 22.01.2021 у справі №910/11116/19 у яких, зокрема зазначено, що наявність заперечень однієї сторони не є перешкодою для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони. Однак припинення зобов`язання зарахуванням можливе не тільки за умов однорідності та зустрічності вимог сторін, строк виконання яких настав, але й за обов`язкової їх безспірності. Адже, за відсутності безспірності вимог спір щодо боргу за договором має бути вирішено у порядку позовного провадження, а до цього спірна сума не може бути прийнята судом як зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки вказане зарахування не підтверджується належними і допустимими доказами.

Як вже було зазначено вище, користуючись правом на компенсацію збитків (пункти 5.4-5.6 Договору в редакції Додаткової угоди), що виникли у Замовника (відповідача) в зв`язку з порушенням Перевізником (позивачем) зобов`язань за пунктом 4.7 Договору в редакції Додаткової угоди, ТОВ Букаєвиця ЛТД застосувало взаємозалік зустрічних вимог на суму 775 992,00 грн.

З даного приводу суд зазначає, що збитки є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника, які підлягають доведенню у судовому порядку.

За відсутності хоча б однієї із названих умов цивільно-правова відповідальність у виді відшкодування майнової шкоди не настає (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18 березня 2015 р. у справі № 3-18гс15).

Зарахування є можливим лише у разі відсутності між сторонами спору щодо наявності підстав і розміру цих нарахувань, та чіткого встановленого розміру боргових зобов`язань, їх розмір повинен носити ясний та безспірний характер.

Отже, у спірних правовідносинах між сторонами може мати місце зарахування зустрічних однорідних вимог за наявності в зобов`язаннях сторін прозорості та безспірності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №920/240/18 від 26.11.2019.

Вимоги про сплату нарахувань у зв`язку з порушенням зобов`язань, зокрема і збитків, хоча й мають грошовий характер, але за своєю природою не є основним зобов`язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов`язань, й відтак ці вимоги не можуть бути зараховані як зустрічні в порядку ст. 601 ЦК України (п. 1.14 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Визначена ТОВ Букаєвиця ЛТД у заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог сума збитків не є безспірною, оскільки між сторонами існує спір щодо наявності або відсутності підстав для відшкодування збитків, який має вирішуватися в судовому порядку з встановленням всієї сукупності наявних елементів для застосування цивільно-правової відповідальності, за яких можливе відшкодування збитків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду № 910/9038/17 від 10.07.2018.

Питання про стягнення відповідачем з позивача збитків в частині недотримання товариством вимог податкового законодавства України не є предметом розгляду даної справи, відтак підлягає вирішенню в судовому порядку шляхом звернення з окремим позовом з дотриманням вимог підвідомчості та підсудності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/6781/17 від 25.04.2018.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Враховуючи обставини справи та умови Додаткової угоди № 1 до Договору № 17/12/18-ТР перевезення вантажів автомобільним транспортом, судом встановлено, що строк виконання зобов`язань з компенсації за порушення зобов`язань з реєстрації в ЄРПН податкових накладних з податку на додану вартість у позивача перед відповідачем не настав.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що підстави для зарахування зустрічних однорідних вимог відсутні, а відповідачем не доведено припинення свого грошового зобов`язання за Договором № 17/12/18-ТР перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Також, частиною першою статті 307 ГК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, в свою чергу відповідачем не спростований.

Враховуючи наведені обставини справи, положення законодавства, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є правомірними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Букаєвиця ЛТД (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Шолуденка, 1, код 24211753) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Троян-Торг (39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Івана Мазепи, 59, код 39879491) 775 992 (сімсот сімдесят п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 00 коп. основного боргу та 11 639 (одинадцять тисяч шістсот тридцять дев`ять) грн. 88 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 та з урахуванням п.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 07.06.2021

Суддя Т.Д. Лилак