Постанова

від 16.08.2021 по справі 911/3325/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2021 р. Справа№ 911/3325/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Попікової О.В.

Євсікова О.О.

за участю секретаря судового засідання: Костяк В.Д.

за участю представника(-ів): згідно протоколу судового засідання від 16.08.2021,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Букаєвиця" ЛТД

на рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2021, повний текст якого складено 07.06.2021

у справі №911/3325/20 (суддя Лилак Т.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Троян Торг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Букаєвиця" ЛТД

про стягнення 775 992,00 грн,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Троян Торг" (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Букаєвиця" ЛТД (надалі - відповідач) про стягнення 775 992,00 грн заборгованості.

Позов мотивовано тим, що відповідачем порушено взяті на себе зобов`язання за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом №17/12/18-тр від 17.12.2018 з оплати наданих позивачем послуг з перевезення вантажів.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.Рішенням Господарського суду Київської області від 27.05.2021 у справі №911/3325/20 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Букаєвиця" ЛТД на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Троян Торг" 775 992 грн 00 коп. основного боргу та 11 639 грн 88 коп. судового збору.

Суд виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Букаєвиця" ЛТД звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2021 у справі №911/3325/20 скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Зокрема скаржник наголошує на наявність правових підстав для зарахування зустрічних однорідних вимог, здійснених відповідачем заявами від 19.11.2020, від 09.12.2020.

Також відповідач наполягає, що судом не надано правової оцінки факту отримання позивачем заяви відповідача від 09.12.2020, згідно доказів відправлення, які було долучено до справи.

Серед іншого, відповідач зазначив, що позовна заява підлягала залишенню без руху, через порушення пп. 2 п. 3 ст. 162 ГПК України, так як позивачем у позовній заяві невірно зазначено найменування юридичної особи, а саме ТОВ "Троян -Торг", замість вірної ТОВ "Троян Торг".

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2021, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Попікова О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Букаєвиця" ЛТД на рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2021 у справі №911/3325/20. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 16.08.2021 о 15:40 год. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 11.08.2021. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 11.08.2021. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання є необов`язковою.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Троян Торг" звернулося із відзивом, у якому зазначено, що оскаржене рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Явка представників сторін.

В судове засідання від 16.08.2021 з`явився представники скаржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Букаєвиця" ЛТД.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Троян Торг" до судового засідання не з`явився. Про час та місце судового засідання належним чином повідомлений у відповідності до ст. 120, 242 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, зокрема залучені поштові повідомлення.

Крім того, позивач у відзиві просив розгляд апеляційної скарги здійснити у судовому засіданні без участі його повноважного представника.

Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання - 16.08.2021 - від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом апеляційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у цьому судовому засіданні.

Беручи до уваги те, що суд апеляційної інстанції не визнавав участь учасників справи обов`язковою, учасники належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, а також з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту здоров`я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням рекомендацій уповноважених суб`єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з огляду на наявність достатніх у матеріалах справи доказів для вирішення даної справи, колегія суддів дійшла до висновку про можливість здійснення апеляційного перегляду оскарженого рішення за наявними матеріалами справи.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши думку присутнього представника відповідача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене рішення у даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

17 грудня 2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Троян Торг" (Перевізник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Букаєвиця" ЛТД (Замовник) укладено Договір № 17/12/18-ТР перевезення вантажів автомобільним транспортом, за яким Перевізник, зобов`язувався протягом терміну дії договору доставити Замовнику, автомобільними цистернами вантаж (зріджений газ), а Замовник оплатити послуги з перевезення.

Відповідно до 2.1 Договору, вартість послуг складає 24,00 грн з ПДВ, за один кілометр.

Факт прийому-передачі виконаних послуг підтверджується Актом виконаних послуг, який підписується не пізніше 5 (п`яти) календарних днів місяця наступного за звітним. (п. 2.2. Договору).

Пунктом 2.3. Договору, сторони передбачили, що оплата за надані послуги здійснюється в національній валюті України, шляхом перерахування суми на поточний рахунок Перевізника протягом 30 днів від дати Акту виконаних послуг.

Згідно з актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), що засвідчені підписами представників сторін та скріплені печатками товариств, копії яких наявні у матеріалах справи, позивач надав, а відповідач прийняв послуги з перевезення вантажів на загальну суму 15 532 128,00 грн.

Відповідач, у свою чергу частково оплатив послуги, надані позивачем за Договором у розмірі 14 756 136,00 грн, у зв`язку з чим за ним рахується заборгованість у розмірі 775 992,00 грн.

Звертаючись до суду з позовом у даній справі, позивач зазначив, що відповідач порушив умови Договору щодо повної та своєчасної оплати послуг з перевезення вантажів, наданих позивачем та не сплатив наявну у нього заборгованість у розмірі 775 992,00 грн у добровільному порядку.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що 01 серпня 2019 року сторони уклали Додаткову угоду №1 до Договору №17/12/18-ТР перевезення вантажів автомобільним транспортом якою доповнили Договір рядом пунктів.

Зокрема, пунктом 4.7 Договору в редакції Додаткової угоди передбачено, що при виконанні цього Договору Перевізник зобов`язаний своєчасно виписувати та реєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові накладні та/або розрахунки коригування до таких податкових накладних, у відповідності до вимог чинного законодавства України, ст.ст. 200'-201 Податкового кодексу України та Постанови КМУ №1246 від 29.12.2010 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних (надалі "податкові накладні/розрахунки коригування").

Пункт 5.4 Договору в редакції Додаткової угоди встановлює, що у випадку порушення Перевізником вимог п. 4.7 Договору, Перевізник вважається таким, що завдав Замовнику збиток на суму недоотриманого податкового кредиту з податку на додану вартість, та зобов`язується відшкодувати такий збиток на користь Замовника у формі компенсації.

За пунктом 5.5 Договору і редакції Додаткової угоди, сторони дійшли згоди, що розмір компенсації дорівнює сумі податкового кредиту з податку на додану вартість, не отриманого Замовником внаслідок зупинення реєстрації або відмови Перевізнику в реєстрації податкової накладної з податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 5.6 Договору в редакції Додаткової угоди, за вибором Замовника, компенсація може бути здійснена шляхом зарахування Замовником зустрічних однорідних вимог, у порядку визначеному ст. 601 Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктом 5.7 Договору в редакції Додаткової угоди, сума компенсації, яка має бути сплачена Перевізником на користь Замовника відповідно до пунктів 5.4-5.5 Договору, вважається дебіторською заборгованістю Перевізника перед Замовником з моменту порушення зобов`язання Перевізника, передбаченого пунктом 4.7 Договору.

Як стверджує відповідач, при виконанні Договору перевезення позивач неодноразово порушував зобов`язання з реєстрації в ЄРПН податкових накладних з податку на додану вартість, передбачене пунктом 4.7 Договору в редакції Додаткової угоди. Зокрема, позивач не зареєстрував в ЄРПН податкові накладні з ПДВ на загальну суму 779 840 гривень.

Таким чином, відповідач, як платник ПДВ, втратив право віднести до податкового кредиту суму нарахованого податку в розмірі 779 840,00 грн, що фактично збільшило зобов`язання відповідача перед державним бюджетом з ПДВ та завдало збитків.

Як зазначив відповідач, у зв`язку з порушенням позивачем зобов`язань за пунктом 4.7 Договору в редакції Додаткової угоди, ТОВ "Букаєвиця" ЛТД застосувало взаємозалік зустрічних вимог на суму 775 992,00 грн, про що повідомило позивача.

У свою чергу, ТОВ "Троян Торг" не погоджується з заявою про зарахування однорі дних вимог на суму 775 992,00 грн, оскільки: заяву про зарахування однорідних вимог ТОВ "Троян Торг" від ТОВ "Букаєвиця" ЛТД не отримував; вимоги за зобов`язаннями не є однорідними; строк виконання зобов`язання по виплаті компенсації по розблокуванню реєстрації податкових накладних у позивача перед відпові дачем не настав, оскільки Договором та Додатковою угодою № 1 даний строк не врегульовано, а ст. 102 ПКУ врегульовано питання застосування строків давності визначення податкових зо бов`язань, які становлять 1095 днів; Договором перевезення вантажів автомобільним транспортом № 17/12/18-ТР від 17.12.2018р. з урахуванням Додаткової угоди № 1 не передбачений такий вид забезпечення виконання зобов`язання, як притримання (ст. 594 ЦК України) сум по даткового кредиту з ПДВ до моменту розблокування податкових накладних.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Також, частиною першою статті 307 ГК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, в свою чергу відповідачем не спростований.

Твердження відповідача щодо наявності правових підстав для зарахування зустрічних однорідних вимог, здійснених відповідачем на суму 775 992,00 грн суд визнає недоведеними та відхиляє, виходячи із наступних міркувань.

Як унормовано відповідно до вимог статей 202, 203 ГК України зобов`язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Отже, заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином.

Згідно з вимогами частин 1, 2 статті 601 ЦК України - зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Отже, припинення господарського та/або цивільного зобов`язання шляхом зарахування можливо здійснити при наявності сукупності таких умов: 1) зустрічність вимог, тобто сторони беруть участь у двох зобов`язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов`язанні є боржником в іншому зобов`язанні: 2) однорідність вимог (гроші, однорідні речі), строк виконання яких настав 3) безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань (зокрема, така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 908/3039/16).

Виходячи з положень статті 601 ЦК України та статті 203 ГК України, для зарахування однорідних зустрічних вимог достатньо заяви однієї сторони. В той же час, хоч для припинення зобов`язання достатньо волевиявлення однієї із сторін, інша сторона не позбавлена права звернутись до суду з позовом про примусове виконання зобов`язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, передбачених законом. При цьому, оскільки в даному випадку захист прав здійснюється судом в межах позовного провадження по суті розгляду позовних вимог, за наслідками яких вирішується спір, передбачена статтею 601 ЦК України заява не є способом вирішення спору і наявність чи відсутність заборгованості позивача підлягає встановленню в межах захисту відповідних прав відповідача (за його позовом).

У силу положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до п. 9.1. Договору перевезення, будь-які зміни і доповнення до даного договору мають силу в тому випадку, якщо вони оформлені в письмовому вигляді і підписані уповноваженими представниками сторін.

Суд зазначає, що спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством; за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми), відповідну заяву про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони.

В даному випадку, з урахуванням п. 9.1. Договору перевезення, заява про зарахування вважається зробленою у момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням.

В матеріалах справи наявна заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог від 19.11.2020 №Т-1189 (т. 2 а.с. 61) та повідомлення (повторно) відповідача про зарахування взаємозаліку зустрічних однорідних вимог від 09.12.2020 №Т-1192. (т. 2 а.с. 58)

Ці заяви були подані відповідачем до відзиву на позову заяву та датовані після подачі позову у даній справі.

Суд першої інстанції не прийняв заяву від 19.11.2020 до уваги, з посиланням на те, що докази отримання такої заяви позивачем до матеріалів справи не надано.

На підтвердження надсилання цієї заяви відповідач надав до справи оригінал конверту, із зазначенням адресата - ТОВ Троян Торг за адресою: 39600, м. Кременчук, Полтавська обл., 7-ий Хорольський тупик, б. 3/24. Поштове відправлення повернулось, як не отримане адресатом з відміткою фірма вибула . Судом з`ясовано, що вказана адреса відповідає адресі зазначеній у договорі перевезення вантажів автомобільним транспортом від 17.12.2018 №17/12/18-ТР.

Дослідивши ці обставини, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, про те, що квитанція та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, за відсутності опису вкладення у цінний лист, у даному випадку не можуть бути належним та допустимим доказом отримання заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог у розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України.

В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що останній повторно надіслав заяву про зарахування взаємозаліку зустрічних однорідних вимог, однак ці обставини залишені судом першої інстанції без уваги.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем було подано до відзиву на позов окрім заяви від 19.11.2020, також повідомлення (повторно) відповідача від 09.12.2020 про зарахування взаємозаліку зустрічних однорідних вимог №Т-1192. (т. 2 а.с. 58)

Як доказ надсилання відповідачем заяви від 09.12.2020 останнім додано рекомендоване повідомлення, відповідно до якого було вручено поштове відправлення 24.12.2020.

При цьому, з аналізу п. п. 2, 11, 19 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (зі змінами), ст. 13 Закону України "Про поштовий зв`язок" вбачається, що квитанція або касовий чек (в яких зазначено найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, що надають послуги, дата та вид послуги, її вартість) є доказами надіслання документів.

Колегія суддів, оцінюючи подані відповідачем докази зазначає, що саме по собі рекомендоване повідомлення за відсутності квитанції/чеку, опису вкладення у цінний лист, не дозволяють суду встановити як факт надіслання, так і вміст поштового відправлення, тому у даному випадку не може бути належним та допустимим доказом отримання повідомлення від 09.12.2020 про зарахування зустрічних однорідних вимог у розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України.

Аргументи апеляційної скарги про те, що належним доказом надсилання є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість по суті є цілком вірними в контексті з`ясування обставин факту здійснення направлення кореспонденції. Однак, у даному випадку мова йде про те, що за відсутності опису вкладення не можливо встановити зміст відповідного поштового відправлення. Тому такі аргументи відповідача не спростовують висновку суду щодо неможливості встановлення надіслання саме заяв від 19.11.2020, 09.12.2020.

Щодо доводів відповідача як на підтвердження обставини надсилання заяви від 09.12.2020 на копію поштової квитанції суд апеляційної інстанції встановив таке. Як було зазначено, до відзиву на позов, як доказ надсилання відповідачем заяви від 09.12.2020, відповідач подав рекомендоване повідомлення. Поряд з цим, матеріали справи містять оригінал квитанції від 09.12.2020 (т. 2 а.с. 57), яку долучено до справи 27.05.2021. Колегією суддів встановлено, що цю квитанцію було подано відповідачем з порушення процедури подачі доказів, що визначена ч.ч. 3, 4, 8 ст. 80, п. 6 ч. 2 ст. 165 ГПК України, позаяк така подана під час розгляду справи по суті. При цьому у відзиві відповідач посилався на вказану квитанцію, проте до відзиву її не долучив. Суд враховує, що відповідач повинен подати суду відповідні докази разом з поданням відзиву. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Подавши квитанцію до суду 27.05.2021, відповідач не навів причин неподання квитанції у передбачений процесуальним законом строк.

Колегія суддів зазначає, що зазначене залишено поза увагу судом першої інстанції, однак це не призвело до неправильного вирішення справи.

Серед іншого, щодо суті доводів відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог, суд зазначає наступне.

Однією з важливих умов, за наявності якої можливе припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог, є безспірність (прозорість) вимог, які зараховуються, а саме відсутність спору щодо характеру, змісту, умов виконання та розміру зобов`язань. Таким чином, зобов`язання з оплати заборгованості за договором може бути припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за наявності умов, установлених статтею 601 ЦК України, та за відсутності обставин, передбачених статтею 602 ЦК України, за яких зарахування зустрічних вимог не допускається (постанова Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 914/2326/18).

Схожий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №910/18256/17, від 30.07.2019 у справі №918/556/18, від 26.05.2020 у справі №910/7807/19, від 11.06.2020 у справі №910/7804/19,, від 22.01.2021 у справі №910/11116/19 у яких, зокрема зазначено, що наявність заперечень однієї сторони не є перешкодою для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони. Однак припинення зобов`язання зарахуванням можливе не тільки за умов однорідності та зустрічності вимог сторін, строк виконання яких настав, але й за обов`язкової їх безспірності. Адже, за відсутності безспірності вимог спір щодо боргу за договором має бути вирішено у порядку позовного провадження, а до цього спірна сума не може бути прийнята судом, як зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки вказане зарахування не підтверджується належними і допустимими доказами.

Як вже було зазначено вище, користуючись правом на компенсацію збитків (пункти 5.4-5.6 Договору в редакції Додаткової угоди), що виникли у Замовника (відповідача) в зв`язку з порушенням Перевізником (позивачем) зобов`язань за пунктом 4.7 Договору в редакції Додаткової угоди, ТОВ "Букаєвиця" ЛТД застосувало взаємозалік зустрічних вимог на суму 775 992,00 грн.

З даного приводу суд зазначає, що збитки є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника, які підлягають доведенню у судовому порядку.

За відсутності хоча б однієї із названих умов цивільно-правова відповідальність у виді відшкодування майнової шкоди не настає (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18 березня 2015 р. у справі № 3-18гс15).

Зарахування є можливим лише у разі відсутності між сторонами спору щодо наявності підстав і розміру цих нарахувань, та чіткого встановленого розміру боргових зобов`язань, їх розмір повинен носити ясний та безспірний характер.

Отже, у спірних правовідносинах між сторонами може мати місце зарахування зустрічних однорідних вимог за наявності в зобов`язаннях сторін прозорості та безспірності. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №920/240/18 від 26.11.2019).

Суд зазначає, що вимоги про сплату нарахувань у зв`язку з порушенням зобов`язань, зокрема і збитків, хоча й мають грошовий характер, але за своєю природою не є основним зобов`язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов`язань, й відтак ці вимоги не можуть бути зараховані як зустрічні в порядку ст. 601 ЦК України.

Враховуючи наведену оцінку норм права, надаючи аналіз спірним правовідносинам, суд зазначає, що визначена ТОВ "Букаєвиця" ЛТД у заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог сума збитків не є безспірною, оскільки між сторонами існує спір щодо наявності або відсутності підстав для відшкодування збитків, який має вирішуватися в судовому порядку з встановленням всієї сукупності наявних елементів для застосування цивільно-правової відповідальності, за яких можливе відшкодування збитків.

У дослідженні цього питання судом також враховано правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду № 910/9038/17 від 10.07.2018.

В той же час, питання про стягнення відповідачем з позивача збитків в частині недотримання товариством вимог податкового законодавства України не є предметом розгляду даної справи, відтак підлягає вирішенню в судовому порядку шляхом звернення з окремим позовом з дотриманням вимог підвідомчості та підсудності. (Схожий висновок викладено у постанові Верховного Суду №910/6781/17 від 25.04.2018).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Враховуючи обставини справи та умови Додаткової угоди №1 до Договору №17/12/18-ТР перевезення вантажів автомобільним транспортом, судом встановлено, що строк виконання зобов`язань з компенсації за порушення зобов`язань з реєстрації в ЄРПН податкових накладних з податку на додану вартість у позивача перед відповідачем не настав.

Тому підстави для зарахування зустрічних однорідних вимог відсутні, а відповідачем не доведено припинення свого грошового зобов`язання за Договором № 17/12/18-ТР перевезення вантажів автомобільним транспортом.

На підставі викладеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду про відсутність правових підстав для зарахування зустрічних однорідних вимог, здійснених відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, як встановлено судом, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, та відповідачем не спростований. До того ж в ході апеляційного перегляду справи, представник відповідача у судовому засіданні не заперечував наявність боргу, а також його розрахунок. Відтак, позовні вимоги є правомірними, доведеними та такими, що правомірно задоволено судом.

Стосовно посилання скаржника у доводах апеляційної скарги на необхідність врахування правових висновків, викладених у рішенні Господарського суду Хмельницької області від 21.05.2019 у справі №924/108/19, Господарського суду міста Києва від 15.01.2021 у справі №910/9923/19 необхідно зазначити, що відповідно до ч.4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Доводи відповідача про те, що позовну заяву слід було залишити без руху з підстав пп. 2 п. 3 ст. 162 ГПК України, оскільки позивачем при подачі позову було невірно зазначено найменування юридичної особи, а саме ТОВ "Троян -Торг", замість вірної ТОВ "Троян Торг" колегія суддів не приймає до уваги та зазначає, що такі не можуть слугувати підставою для скасування судового рішення. До того ж, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі судом було перевірено дотримання заявником вимог 162, 164 ГПК України та ухвалою від 23.11.2020 залишено позов без руху, після усунення недоліків було відкрито судове провадження у справі. Відповідач у разі виявлення будь-якої помилки не був позбавлений права звернутися із заявою в порядку ст. 243 ГПК України про виправлення описки.

Твердження відповідача про те, що з означених підстав судом прийнято судове рішення відносно іншої юридичної особи, оскільки у відповідача наявні господарські відносини саме з ТОВ "Троян Торг", а не ТОВ "Троян -Торг", є неприйнятними. На думку колегії суддів, такі посилання зводяться до формального тлумачення відповідачем норм процесуального права. По-перше, позивачем у позовній заяві окрім найменування юридичної особи зазначено також її місцезнаходження, поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, засоби зв`язку, що в цілому дозволяє ідентифікувати юридичну особу та узгоджується із статтею 162 ГПК України; по-друге, зазначення у резолютивній частині судового рішення найменування юридичної особи ТОВ "Троян -Торг" може слугувати підставою для звернення сторонами із заявою в порядку ст. 243 ГПК України про виправлення описки в рішенні, однак жодним чином не слугує підставою для скасування судового рішення.

Інших обґрунтованих доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування оскарженого рішення скаржником не наведено. Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).

Враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03 від 28.10.2010 Суд повторює, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відтак, усі інші доводи та міркування скаржника, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду першої інстанції та суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на скаржника.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2021 у справі №911/3325/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови суду складено та підписано - 20.08.2021.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.В. Попікова

О.О. Євсіков