Постанова
Іменем України
02 червня 2021 року
м. Київ
справа № 755 /12390/19
провадження № 61-5262св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Житлово-будівельний кооператив Політехнік-3 ,
треті особи:Головне управління Держпродспоживслужби у м. Києві, Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14 листопада 2019 року у складі судді Гаврилова О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Савченка С. І., Верланова С. М., Мережко М. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Житлово-будівельного кооперативу Політехнік-3 (далі - ЖБК Політехнік-3 ), треті особи: Головне управління Держпродспоживслужби у м. Києві, Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго (далі - КП Київтеплоенерго ) про визнання дій незаконними, зобов`язання укласти договір, взяти на абонентський облік теплолічильники та зробити перерахунок платежів за опалення.
Позовна заява мотивована тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 . Квартира розташована в будинку, який обслуговує відповідач - ЖБК Політехнік 3 . 24 жовтня 2018 року між ЖБК Політехнік-3 та КП Київтеплоенерго укладено договір на постачання теплової енергії та гарячої води, де КП Київтеплоенерго як постачальник подає теплову енергію споживачу - ЖБК Політехнік-3 .
Позивач вказував, що внаслідок проведених переобладнань у значній кількості квартир будинку шляхом ліквідації внутрішніх стін і приєднання житлових приміщень лоджій, порушено проектний баланс системи центрального опалення, внаслідок чого до його квартири теплоносій доходить значно охолодженим і температура у квартирі прогрівається лише до 11-12 градусів, що свідчить про надання послуги неналежної якості. Через знижену температуру у квартирі він часто хворіє і вимушений опалювати квартиру газом і електроенергією, що призводить до значних витрат.
Він звернувся до відповідача із вимогою про укладення договору про теплопостачання, проте ЖБК Політехнік-3 листом відмовив в укладанні такого договору, посилаючись на те, що він не є надавачем послуг, а є колективним споживачем, чим позбавив позивача прав споживача на отримання якісної послуги центрального опалення, права перерахунку платежів тощо.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати незаконною відмову ЖБК Політехнік-3 від укладання з ним як власником квартири договору про теплопостачання та зобов`язати відповідача укласти з ним типовий договір, затверджений Постановою Кабінетом Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, також відповідно до вимог Порядку прийняття приладу обліку на абонентський облік, затвердженого наказом Мінрегіону України від 12 жовтня 2018 року № 270 взяти на абонентський облік теплолічильники, встановлені в квартирі АДРЕСА_1 , також зобов`язати ЖБК Політехнік-3 зробити перерахунок платежів по квартирі АДРЕСА_1 за централізоване опалення за опалювальні періоди 2017-2018 роки та 2018-2019 роки згідно з показниками приладів обліку теплової енергії.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 14 листопада 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач ЖБК Політехнік-3 не є виконавцем комунальних послуг з постачання теплової енергії до будинку на АДРЕСА_1 , оскільки не є суб`єктом господарювання, що надає комунальну послугу споживачу, а отже не може виступати в договірних відносинах як виконавець комунальних послуг з постачання теплової енергії.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14 листопада 2019 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ЖБК Політехнік-3 не є виконавцем комунальної послуги з постачанння теплової енергії чи гарячої води, згідно зі статтею 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги договір про надання комунальної послуги укладається виключно між виконавцем відповідної послуги та споживачем.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задовлення позовних вимог.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2020 року відкрито касаційне провадження.
У червні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що позивач як власник квартири АДРЕСА_1 звертався до КП Київтеплоенерго та ЖБК Політехнік-3 з проханням укласти договір про теплопостачання зазначеної квартири, проте КП Київтеплоенерго та ЖБК Політехнік-3 відмовили йому в укладанні зазначеного договору. Внаслідок проведених переобладнань у значній кількості квартир будинку шляхом ліквідації внутрішніх стін і приєднання приміщень лоджій, порушено проектний баланс системи центрального опалення будинку, внаслідок чого до його квартири теплоносій доходить значно охолодженим. Знижена температура у квартирі становить небезпеку для його здоров`я в зимовий період. Таким чином, наявні підстави для зобов`язання відповідача укласти з позивачем типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.
Зазначав, що апеляційний суд не розглянув клопотання від 17 січня 2020 року № 5431 про витребування доказу від КП Київтеплоенерго щодо встановлення обставин для винесення правильного рішення у справі.
Також заявник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ЖБК Політехнік-3 , у якому він просив залишити оскаржувані судові рішення без змін, оскільки вони прийняті при всебічному та повному з`ясуванні обставин справи, ґрунтуються на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.
Крім того, ЖБК Політехнік-3 просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь витрати, понесені ЖБК Політехнік-3 на оплату правничої допомоги за складання та підготовку до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року у розмірі 6 000 грн.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .
Належна позивачу квартира розташована в будинку, в якому утворено ЖБК Політехнік-3 .
24 грудня 2016 року на загальних зборах членів кооперативу затверджено нову редакцію Статуту ЖБК Політехнік-3 . Відповідно до пунктів 1.4, 1.5 розділу І зазначеного Статуту, ЖБК Політехнік-3 є обслуговуючим, кооператив є неприбутковою організацією, діє виключно для обслуговування, ремонту і реконструкції житлового будинку на АДРЕСА_1 та утримання прибудинкової території. Метою діяльності кооперативу, серед іншого, є забезпечення належного отримання мешканцями будинку житлово-комунальних послуг (розділ ІІ статуту).
25 липня 2017 року позивач подав голові правління ЖБК Політехнік-3 заяву, у якій просив укласти з ним угоду про теплопостачання квартири АДРЕСА_1 у зв`язку із невжиттям відповідачем заходів щодо виявлення причин зниження температури теплопостачання до його квартири.
На вказану заяву ЖБК Політехнік-3 надав 31 серпня 2017 року відповідь про неможливість укладення з позивачем двосторонньої угоди про теплопостачання, оскільки ЖБК Політехнік-3 не є виробником і постачальником цих послуг (а.с. 43).
24 жовтня 2018 року між КП Київтеплоенерго (постачальник) та ЖБК Політехнік-3 (споживач) укладено договір № 510309 на постачання теплової енергії у гарячій воді, за умовами якого постачальник зобов`язався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов`язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у цьому договорі. Постачальник зобов`язався безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із споживачем (додатки 2, 4 до договору).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою , третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до положень статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі статтею 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до статті 2 Закону України Про житлово-комунальні послуги предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
За частиною першою статті 6 Закону України Про житлово-комунальні послуги учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Пунктами 3, 4 частини другої статті 6 зазначеного вище Закону визначено, що виконавцями комунальних послуг є: послуг з постачання теплової енергії - теплопостачальна організація; послуг з постачання гарячої води - суб`єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теллогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води.
Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 12 Закону України Про житлово-комунальні послуги договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).
24 жовтня 2018 року між КП Київтеплоенерго (постачальник) та ЖБК Політехнік-3 (споживач) укладено договір № 510309 на постачання теплової енергії, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов`язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у цьому договорі. Постачальник зобов`язався безперебійно постачати теплову енергію (додатки 2, 4).
У справі, яка переглядається, суди встановили, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 . Квартира розташована в будинку, який обслуговує відповідач - ЖБК Політехнік 3 та відповідно є споживачем теплової енергії та централізованого водопостачання гарячої води.
25 липня 2017 року позивач подав заяву, адресовану голові правління відповідача, в якій просив укласти з ним двосторонню угоду про теплопостачання належної йому квартири за вказаною вище адресою з підстав невжиття відповідачем заходів щодо виявлення причин зниження температури теплопостачання вказаної квартири.
У відповідь на заяву ЖБК Політехнік-3 від 31 серпня 2017 року повідомило позивача про неможливість укладення з ним двосторонньої угоди про теплопостачання, оскільки ЖБК Політехнік-3 не є виробником і постачальником цих послуг.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ЖБК Політехнік 3 не є ні оператором зовнішніх інженерних мереж, ні виконавцем комунальної послуги з постачання теплової енергії чи гарячої води позивачу, ні особою, яка розподіляє обсяги комунальних послуг, тому відповідач не наділений повноваженнями брати на абонентський облік теплолічильники та їх обслуговування і як наслідок враховувати їх показники, в тому числі здійснювати перерахунок на основі їх показників.
Крім того, встановлено, що ЖБК Політехнік-3 відповідно до статуту є неприбутковою організацією, діє виключно для обслуговування, ремонту і реконструкції житлового будинку на АДРЕСА_1 та утримання прибудинкової території, не виготовляє та не реалізовує продукцію чи послуги вартісного характеру, в тому числі не є власником теплогенеруючої установки для виробництва гарячої води, а отже, не є суб`єктом господарювання, який надає послугу споживачу і, як наслідок, не є виконавцем комунальної послуги на підставі Закону України Про житлово-комунальні послуги .
Доводи касаційної скарги про наявність підстав для зобов`язання відповідача укласти з позивачем Типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, є безпідставними, оскільки за змістом як Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення, так і за змістом Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, укладення договору можливе виключно із виконавцем відповідної послуги, який є суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг.
Інші доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність судових рішень не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновком судів попередніх інстанцій стосовно установлених обставин справи, містять посилання на факти, які були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. У силу вимог статті 400 ЦПК Українисуд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Щодо клопотання відповідача про розподіл судових витрат, понесених ЖБК Політехнік-3 на оплату правничої допомоги за складання та підготовку до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу міститься клопотання ЖБК Політехнік-3 про розподіл витрат, понесених на правничу допомогу за складання та підготовку до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року.
До відзиву на касаційну скаргу представником відповідача надано на підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги ЖБК Політехнік-3 : договір про надання правничої допомоги від 15 червня 2020 року № 15/06/2020-1, укладений між ЖБК Політехнік-3 та адвокатським бюро Тарас Кулачко та Партнери , копію свідоцтва про право на зайняття адвокатом Золотуп С. В. адвокатською діяльністю серії ПТ № 2653, ордер про надання правничої допомоги та акт приймання-передачі наданих послуг від 15 червня 2020 року .
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Проте відповідач не надав суду документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Оскільки документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, до суду касаційної інстанції відповідачем та його представником не надані, тому витрати на правничу допомогу у суді касаційної інстанції є недоведеними та стягненню з позивача не підлягають.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.
Щодо судових витрат
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки в цьому випадку оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій по суті спору не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 02.06.2021 |
Оприлюднено | 07.06.2021 |
Номер документу | 97451507 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Воробйова Ірина Анатоліївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні