Рішення

від 03.06.2021 по справі 567/238/19

ОСТРОЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 567/238/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2021 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Назарук В.А.

при секретарі - Гічиновська Я.В.

за участю

представника відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та третьої особи ОСОБА_3 - адвоката Загребельного В.В.

представника служби в справах дітей виконкому Острозької міської ради Рівненської області Баталової Т.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ТОВ "Фінансова компанія "Гефест" до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в особі законного представника малолітнього ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , Острозької районної державної адміністрації Рівненської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , служба в справах дітей виконавчого комітету Острозької міської ради Рівненської області, Острозька міська рада Рівненської області про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку, зобов`язання надати в користування інше житлове приміщення

в с т а н о в и в:

в Острозький районний суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в особі законного представника малолітнього ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , Острозької РДА Рівненської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , служба в справах дітей виконавчого комітету Острозької міської ради Рівненської області, Острозька міська рада Рівненської області про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку, зобов`язання надати в користування інше житлове приміщення звернулось АТ "Райффайзен Банк Аваль".

Позивач зазначив, що 27.06.2007 між ним та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №014/53-05/61957, відповідно до якого відповідач отримав кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом в 73491 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,50% та зобов`язався забезпечити повернення кредиту та сплату відсотків до 15 числа кожного місяця. Остаточним днем погашення кредиту сторонами було визначено 26.06.2017.

Позивач також зазначив, що відповідно до п.8.3 кредитного договору сторони домовились, що будь-яке порушення позичальником умов договору, яке надає кредитору в порядку, передбаченому договором та/або діючим законодавством України, незалежно від встановлених договором строків виконання зобов`язань, вимагати від позичальника повернення кредиту та інших передбачених договором платежів.

Вказує, що 27.06.2007 в забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №014/53-05/61957-П з ОСОБА_2 , згідно умов якого поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником зобов`язань по кредитному договору №014/53-05/61957 від 27.06.2007 та того ж дня такий же договір поруки №014/53-05/61957-П 1 було укладено з ОСОБА_1 .

Згідно п.2.1, 3.1 договорів поруки, поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за виконання зобов`язань по кредитному договору.

Зазначає, що всупереч вимогам п.5.1 кредитного договору позичальник не виконав взяті на себе договірні зобов`язання, а саме не здійснював щомісячно погашення кредитної заборгованості згідно графіку погашення кредиту та відсотків за кредитом.

Посилаючись на те, що відповідно до умов п.5.5 та п.6.5 кредитного договору сторони встановили, що у випадку невиконання або неналежного виконання кредитних зобов`язань кредитор має право вимагати дострокового стягнення, а позичальник зобов`язався на вимогу кредитора здійснити повернення заборгованості за кредитом, нарахованих відсотків за користування кредитом та штрафні санкції, відповідно до умов кредитного договору та/або договорів застави, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту, зазначив, що банк звертався до суду з позовом до цих же відповідачів про стягнення боргу за кредитним договором і рішенням Острозького районного суду від 26.02.2015 по цивільній справі №567/1465/14-ц позовні вимоги банку було задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором №014/53-05/61957 від 27.06.2007 в розмірі 47145,70 доларів США (705736 грн. 67 коп.), яка включає: 25272,31 долари США (378308 грн. 01 коп.) - заборгованість за кредитом, 4689,17 доларів США (70193 грн. 45 коп.) - заборгованість по відсотках, 17184,22 долари США (257235 грн. 21 коп.) пені.

Вказуючи на те, що позичальник не виконав рішення Острозького районного суду від 26.02.2015 та вимог банку щодо врегулювання кредитної заборгованості, банк зазначає, що на станом на 18.12.2018 його заборгованість ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 перед банком становить 240356,36 доларів США, що в еквіваленті становить 6702597,16 грн. та складається з заборгованості по кредиту в розмірі 23069,45 доларів США, 21688,37 доларів США заборгованості по процентах та 195598,54 доларів США пені.

Позивач зазначає, що з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 27.06.2007 між ним та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, предметом якої є нерухоме майно - житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1 .

Посилаючись на невиконання ОСОБА_3 умов кредитного договору по поверненню коштів, просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №014/53-05/61957 від 27.06.2007 в сумі 240356,36 доларів США звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок загальною площею 291,5 кв.м., житловою площею 191,7 кв.м., який знаходиться в АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0192 з кадастровим номером 5610900000:03:001:0604, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована там же, шляхом продажу його на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, встановивши початкову ціну на рівні не нижчому за ціни на цей вид майна (на підставі зовнішньої незалежної оцінки). Разом з тим, просить примусово виселити з зазначеного житлового будинку з наданням іншого житлового приміщення з фонду житла для тимчасового проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , малолітнього ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , позбавити (визнати такими, що втратили право користування) їх права користування зазначеним житловим будинком, зняти їх з реєстраційного обліку, зобов`язавши Острозьку РДА надати їм в користування інше житлове приміщення.

Відповідач ОСОБА_1 , не заперечуючи укладення 26.06.2007 кредитного договору №014/53-05/61957 між банком та ОСОБА_3 і договору поруки з ним та з ОСОБА_2 , а також не заперечуючи укладення між ним та банком договору іпотеки на забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_3 за вказаним кредитним договором, вважає, що в позові слід відмовити, оскільки банк 19.12.2013 на підставі п.6.5 кредитного договору направив ОСОБА_3 вимогу про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором протягом не більше 60-ти календарних днів з дати вимоги, встановивши таким чином новий строк виконання зобов`язання та в грудні 2014 року звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором і рішенням суду від 26.02.2015 така заборгованість з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та нього була стягнута, а отже договір припинив свою дію в лютому 2014 року та, оскільки банк звернувся з позовом до суду лише 06.02.2019, то пропустив строк позовної давності, у зв`язку з чим в позові просить відмовити.

Окрім того, зазначаючи, що є особою з першою групою інвалідності, отриманою внаслідок ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в позові просить відмовити і тому, що предмет іпотеки придбаний ним не за рахунок кредитних коштів, наданих ОСОБА_3 у відповідності до кредитного договору №014/53-05/61957 від 27.06.2007, а тому виселення осіб, які проживають в належному йому житловому будинку, який є предметом іпотеки, можливе виключно за умови надання їм іншого постійного житлового приміщення, яке повинно бути зазначене в рішенні суду.

Відповідач ОСОБА_2 , не заперечуючи укладення 26.06.2007 кредитного договору №014/53-05/61957 між банком та ОСОБА_3 і договору поруки з нею та з ОСОБА_1 і договору іпотеки з ОСОБА_1 на забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_3 за вказаним кредитним договором, вважає, що в позові слід відмовити, оскільки банк 19.12.2013 на підставі п.6.5 кредитного договору направив ОСОБА_3 вимогу про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором протягом не більше 60-ти календарних днів з дати вимоги, встановивши таким чином новий строк виконання зобов`язання та в грудні 2014 року звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором і рішенням суду від 26.02.2015 така заборгованість з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та неї була стягнута, а отже договір припинив свою дію в лютому 2014 року та оскільки банк звернувся з позовом до суду лише 06.02.2019, то пропустив строк позовної давності, у зв`язку з чим в позові просить відмовити.

Відповідач Острозька РДА Рівненської області, вказуючи на те, що є неналежним відповідачем у справі, оскільки місто Острог Рівненської області віднесено до міст обласного підпорядкування і, зазначаючи про те, що ведення квартирного обліку і житлового фонду покладено на органи місцевого самоврядування, яким в даному випадку є Острозька міська рада Рівненської області, просить в позові відмовити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Острозька міська рада Рівненської області в задоволенні позову до малолітнього ОСОБА_5 просить відмовити, зазначаючи про те, що ОСОБА_5 разом зі своєю матір`ю ОСОБА_4 зареєстрований за місцем проживання та проживає в житловому будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 та є предметом іпотеки, посилаючись на те, що у разі задоволення позову зазначена дитина залишиться бездомною та безпритульною.

З цих же підстав відмовити в позові щодо ОСОБА_5 просить третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Острозької міської ради Рівненської області.

Відповідачем ОСОБА_1 подано до суду заяву про застосування до вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки спливу строку позовної давності та відмову в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 26.03.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, передбачене ст.274-279 ЦПК України, визначено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 18.04.2019 зобов`язано Острозьку РДА подати відзив на позовну заяву та зобов`язано третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - службу у справах дітей виконавчого комітету Острозької міської ради Рівненської області надіслати суду пояснення щодо позову.

Ухвалами суду від 16.10.2019 та 04.11.2020 провадження у справі зупинялось до набрання законної сили судовим рішенням у справі №679/1334/19 за позовом ОСОБА_3 до ПАТ Райффайзен банк Аваль про визнання недійсними кредитного договору, договору іпотеки, договорів поруки та до набрання законної сили судовим рішенням у справі №679/236/20 за позовом ОСОБА_2 до ПАТ Райффайзен банк Аваль про визнання недійсними кредитного договору, договору іпотеки, договору поруки.

Ухвалою суду від 30.09.2020 було замінено позивача у справі АТ "Райффайзен Банк Аваль" його правонаступником - ТОВ "Фінансова компанія "Гефест".

Ухвалою суду від 14.04.2021 було витребувано з Острозького районного суду Рівненської області цивільну справу №567/1465/14-ц за позовом ПАТ Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та витребувано з Центру надання адміністративних послуг Острозької міської ради довідку про реєстрацію осіб, які проживають в будинковолодінні, яке знаходиться в АДРЕСА_1 , в тому числі щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 .

Представник ТОВ "Фінансова компанія "Гефест" в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Подав до суду заяву з проханням розглядати справу в його відсутність.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , представник відповідача Острозької РДА Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Острозької міської ради Рівненської області в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомили.

Представник відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та третьої особи ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав з підстав та доводів, викладених у відзивах на позовну заяву.

Окрім того, при вирішенні справи просить врахувати, що кошти, отримані ОСОБА_3 за кредитним договором не використовувались для придбання майна, яке є предметом іпотеки, а відповідно до п.2.1 кредитного договору, кредитні кошти були призначені на споживчі цілі.

Також просить врахувати, що Острозька РДА не є розпорядником житлового фонду за рахунок якого позивач пропонує забезпечити відповідачів житлом у разі їх виселення з житлового будинку - предмета іпотеки.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служби у справах дітей Острозької міської ради Рівненської області в задоволенні позову до малолітнього ОСОБА_5 просить відмовити, зазначаючи про те, що ОСОБА_5 разом зі своєю матір`ю ОСОБА_4 зареєстрований за місцем проживання та проживає в житловому будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 та є предметом іпотеки, посилаючись на те, що у разі задоволення позову зазначена дитина залишиться бездомною та безпритульною, що суперечитиме чинному законодавству.

Суд, вислухавши пояснення представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та третьої особи ОСОБА_3 , представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служби у справах дітей Острозької міської ради Рівненської області, вивчивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позову ТОВ "Фінансова компанія "Гефест" до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , Острозької РДА Рівненської області про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку, зобов`язання надати в користування інше житлове приміщення слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 27.06.2007 між ВАТ Райффайзен Банк Аваль в особі Рівненської обласної дирекції Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №014/53-05/61957, відповідно до якого ОСОБА_3 отримав в кредит 73491 доларів США зі сплатою 13,5% річних, а з 14.08.2012 року було підвищено відсоткову ставку по кредиту до 18,5% з терміном погашення не пізніше 26.06.2017.

Кредитні кошти за договором призначені для використання на споживчі цілі (п.2.1 договору).

Пунктом 12.4 кредитного договору визначено, що до всіх правовідносин, пов`язаних з укладенням та виконанням цього договору, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором було укладено договори поруки з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (договори №014/53-05/61957 П та №014/53-05/61957-П/1 від 27.06.2007) та договір іпотеки з ОСОБА_1 (договір №014/53-05/61957 - з від 27.06.2007).

Предметом іпотеки за вказаним договором іпотеки є житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1 .

З зазначеного договору іпотеки, витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно та державного акту на право приватної власності на землю серії РВ №02630 вбачається, що предмет іпотеки - житловий будинок з надвірними будівлями належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні з реалізації заставленого майна від 02.08.2000 і розташований на земельній ділянці площею 1000 м.кв., призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель, споруд.

Відповідно до довідки про склад сім`ї або зареєстрованих в житловому приміщенні/будинку осіб встановлено, що станом на 08.11.2017 в житловому будинку, який є предметом іпотеки були зареєстровані за місцем проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .

З матеріалів справи встановлено, що банк ставив вимогу по погашенню боргу по кредитному договору, однак відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а також ОСОБА_3 вказану заборгованість не погасили.

Зазначена вимога про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором направлялась зазначеним відповідачам ще 19.12.2013, на що вказують матеріали цивільної справи №567/1465/14-ц за позовом банку до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №014/53-05/61957.

В зазначеній вимозі банк, з посиланням на умови кредитного договору та ст.625, 1050 ЦК України, вимагав протягом не більше ніж 60 календарних днів з дати вимоги здійснити дострокове погашення кредиту у повному обсязі разом зі сплатою процентів та пені.

Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 26.02.2015 позовні вимоги банку було задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором №014/53-05/61957 від 27.06.2007 в розмірі 47145,70 доларів США (705736 грн. 67 коп.), яка включає: 25272,31 долари США (378308 грн. 01 коп.) - заборгованість за кредитом, 4689,17 доларів США (70193 грн. 45 коп.) - заборгованість по відсотках, 17184,22 долари США (257235 грн. 21 коп.) пені.

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві грошові кошти у строк та в порядку, встановленому договором.

В той же час, пунктом 5.1 кредитного договору визначено, що остаточний термін його погашення встановлено не пізніше 26.06.2017, а відповідно до пункту 6.5 договору, кредитор має право достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції у випадках невиконання позичальником умов цього договору.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що оскільки, згідно із пунктом 6.5 кредитного договору, кредитор має право достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції у випадках невиконання позичальником умов цього договору, та оскільки, згідно із ч.2 ст.1054, ч.2 ст.1050 ЦК України у разі прострочення повернення чергової частини позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, тому вимога банку про дострокове погашення заборгованості є законною.

Вирішуючи спір, суд керується ч.4 ст.82 ЦПК України, якою визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_3 станом на 18.12.2018 заборгованість за договором №014/53-05/61957 від 27.06.2007 становить 240356,36 доларів США та складається: 23069,45 доларів США заборгованості за кредитом, 21688,37 доларів США заборгованості за відсотками та 195598,54 доларів США заборгованості за пенею.

Вирішуючи спір, суд не погоджується з зазначеним розрахунком заборгованості, виходячи з наступного.

За ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України, наслідками порушення відповідачем зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

З вимоги банку від 19.12.2013 та рішення Острозького районного суду Рівненської області від 26.02.2015 по справі №567/1465/14-ц за позовом ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 вбачається, що позовні вимоги банку було задоволено повністю та вирішено стягнути з відповідачів суму позики, відсотки та пеню.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у пунктах 91-93 Постанови Пленуму Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Окрім того, з постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18) вбачається, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог, згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні.

Окрім того, на час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом та пеню припиняється, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання, відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.

Згідно з вимогами кредитного договору за наявності прострочення виконання основного зобов`язання в обумовлений сторонами строк позивач, використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, пені та штрафів за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку.

Таким чином, АТ "Райффайзен Банк Аваль", звернувшись з вимогою про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором та із позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором, за наслідками якого винесено рішення Острозького районного суду від 26.02.2015 (справа №567/1465/14-ц), на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом та неустойки.

Суд вважає, що наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні.

У такому разі положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики та неустойки, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти та пеню за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти та пеню лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків та пені є безпідставним.

Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав (не виконав, чи виконав не в повному обсязі), не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено у судовому рішенні, оскільки строк дії договору змінився. У такому випадку кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України.

За таких обставин справи слід констатувати, що банківська установа звернувшись до суду (справа №567/1465/14-ц) з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення з них заборгованості за кредитним договором від 27.06.2007, використала право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів та неустойки, належних їй на підставі ст.1048 ЦК України, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку та змінила порядок, умови і строк дії даного кредитного договору. На час звернення з такою вимогою про дострокове погашення кредиту (вимога від 19.12.2013) та позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду від 26.02.2015 року про стягнення заборгованості засвідчує такі зміни.

У вищевказаному судовому рішенні заборгованість за кредитним договором від 27.06.2007 була визначена у повному обсязі, тому кредитор має право на отримання гарантій внаслідок належного виконання зобов`язання, у порядку визначеному ч.2 ст.625 ЦК України, а не шляхом стягнення заборгованості у вигляді процентів та пені за цим же кредитним договором при зверненні до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Також, фактичний аналіз наявного у матеріалах справи розрахунку кредитної заборгованості, свідчить про те, що з часу ухвалення судом рішення від 26.06.2007 по справі №567/1465/14-ц позивачем не було надано додаткових коштів відповідачам у кредит (ніж тих, які були стягнуті з них за судовим рішенням у 2015 році).

Таким чином, після ухвалення вищевказаного судового рішення позивачем було проведено лише донарахування процентів та пені за користування кредитними коштами, які було стягнуто перед цим.

Вимог про стягнення коштів на підставі ст.625 ЦК України банк не заявляв, а суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом (частина перша ст.13 ЦПК України).

Відповідно до ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України, укладений між сторонами договір є обов`язковим для виконання. Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 та ч.2 ст. 509 ЦК України зазначений договір є підставою виникнення зобов`язань.

За приписами ст.575 ЦК України та ст.1 Закону України Про іпотеку , іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ч.1 ст. 3 Закону України Про іпотеку ). Вона має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону України Про іпотеку ).

Підстави припинення іпотеки окремо визначені в Закону України Про іпотеку . Зміст цієї статті дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом.

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За правилами ст.266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Наслідки спливу позовної давності визначаються ст.267 ЦК України , згідно з якою, особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

За змістом ст.267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252 - 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними обставинами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦК України).

Отже, за змістом цієї норми, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов`язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ст.575 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.7 Закону України Про іпотеку , за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

У ст.33 Закону України Про іпотеку передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст.12 цього Закону.

Отже, чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Частина перша статті 35 Закону України Про іпотеку передбачає, що в разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

У договорі іпотеки сторони узгодили, що іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя щодо сплати боржником кожного і всіх його платіжних зобов`язань за кредитним договором у розмірі, валюті, порядку та у строк, які встановлені в кредитному договорі.

Разом з тим, сторони узгодили право банку вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань у цілому або у визначеній банком частині.

При цьому пред`явивши вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату відсотків за користування ним, кредитор відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України та умов укладеного договору змінив строк виконання основного зобов`язання.

Право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки виникло в кредитора у зв`язку з невиконанням боржником вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі.

При цьому таке право згідно з умовами укладених договорів виникає через не більш ніж 60 календарних днів з дати вимоги (вимога від 19.12.2013 про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором та п.5.3 договору іпотеки) та за умови її невиконання.

Таким чином іпотекодержатель має право пред`явити позов до іпотекодавця протягом трьох років, починаючи від дати невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання (шістдесят перший день після вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі).

Відповідно до ч.1 ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч.2 ст.251, ч.2 ст.252 ЦК України).

З рішення Острозького районного суду Рівненської області від 26.02.2015 у справі №567/1465/14-ц вбачається, що банк звертався в Острозький районний суд з позовом до цих же відповідачів про стягнення боргу за кредитним договором від 27.06.2007 та договорами поруки і даним рішенням стягнуто з відповідачів солідарно на користь банку 47145,70 доларів США боргу по кредиту.

Як вже зазначалось, таким чином банк змінив порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі, а рішення суду про стягнення заборгованості засвідчує такі зміни.

Враховуючи наведене, слід дійти висновку, що у разі реалізації кредитором свого права вимоги про дострокове повернення кредиту, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, трирічний строк позовної давності слід обчислювати з 17.02.2014, а оскільки позивач звернувся до суду з позовом 06.02.2019, то пропустив зазначений строк, а тому, з врахуванням заяви відповідача ОСОБА_1 про застосування позовної давності, в позові про зверненні стягнення на предмет іпотеки слід відмовити, як і відмовити в задоволенні інших позовних вимог, оскільки вони є похідними від вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Окрім того, вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

За змістом ч.2 ст. 40 Закону України Про іпотеку та ч.3 ст.109 ЖК УРСР, після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ч.2 ст.109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Таким чином, частина друга статті 109 ЖК УРСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Отже, визначальним при вирішенні питання про те, чи є підстави для виселення осіб, які проживають у жилому приміщенні, яке було передано в іпотеку з метою забезпечення виконання зобов`язань за валютним кредитом, є встановлення за які кошти придбано іпотечне майно. Якщо іпотечне майно, придбано за особисті кошти боржника, що має місце в даному спорі, а не за рахунок кредиту, то виселення таких громадян можливе лише з одночасним наданням іншого постійного житла.

Відповідно до ст.5, 14, 15 ЖК УРСР, постанови Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок №470 від 11.12.1984 Про затвердження правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР , ведення квартирного обліку і житлового фонду покладено на органи місцевого самоврядування за місцем проживання громадян.

В судовому засіданні позивачем не доведено, що Острозька РДА є тим органом, який зобов`язаний, відповідно до вимог закону, забезпечити відповідачів житлом, позивач в судовому засіданні клопотань про заміну неналежного відповідача не заявляв, то в позові до неї слід відмовити.

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених вимог.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

В зв`язку з відмовою в задоволенні позову, судовий збір відшкодуванню позивачу не підлягає.

Керуючись статтями 5, 12, 13, 141, 211, 258, 263-265, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гефест" (місцезнаходження: м.Київ, вул.Брановицького Ігоря, 3, код ЄДРПОУ 42350033) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_5 в особі законного представника малолітнього ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_6 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), Острозької районної державної адміністрації Рівненської області (місцезнаходження: м.Острог, проспект Незалежності, 14 Рівненської області, код ЄДРПОУ 04057729), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), служба в справах дітей виконавчого комітету Острозької міської ради Рівненської області (місцезнаходження: м.Острог, вул.Максима Кривоноса, 32 Рівненської області, код ЄДРПОУ 34070793), Острозька міська рада Рівненської області (місцезнаходження: м.Острог, вул.Героїв Майдану, 4 Рівненської області, код ЄДРПОУ 05391005) про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку, зобов`язання надати в користування інше житлове приміщення відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 07.06.2021.

Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.