Ухвала

від 07.06.2021 по справі 755/9081/21

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/9081/21

Провадження №: 1-кс/755/2538/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" червня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт майна у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021100040000954 від 27 березня 2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.190 КК України,

за участю учасників провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

встановив:

До слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва звернувся прокурор Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 з клопотанням про арешт майна у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021100040000954 від 27 березня 2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.190 КК України, а саме про арешт квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Клопотання мотивовано тим, що надійшов рапорт працівників УКР ГУНП в м Києві, про те, що невстановлені особи з використанням завідомо підроблених документів заволоділи нерухомим майном на території м. Києва, та на даний час намагаються реалізувати його добросовісним набувачам з метою заволодіння грошовим коштами останніх.

В ході прядення досудового слідства встановлено, що об`єктами злочинного посягання групи осіб стало ряд квартир на території міста Києва, власники яких померли.

Зокрема об`єктомзлочинного посяганнястала квартира заадресою АДРЕСА_1 . В ході проведення досудового слідства встановлено, що квартира АДРЕСА_2 згідно інформації КП «КМБТІ» на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 20.06.2006 виданого державним нотаріусом 9-ої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 за реєстровим № 3-888 на праві приватної власності належала гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Так, встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 12.05.2020 року помер у власній квартирі АДРЕСА_2 , проте причина смерті останнього не встановлена через гнильні зміни трупа.

06.07.2020 року приватний нотаріус КМНО ОСОБА_6 на підстав заяви від імені ОСОБА_7 зареєструвала в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 05.10.2012. нібито посвідченого приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_8 , що зареєстрований в реєстрі за №3562. Внаслідок вказаних дій, право власності на кватиру перейшло до ОСОБА_7 .

Після чого 24.07.2020 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 укладав договір купівлі-продажу квартири з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_6 .

Допитаний в якості свідка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив, що у власності квартири АДРЕСА_2 ніколи не мав, договору не реєстрував, в подальшому квартиру нікому не продавав, у вказаній квартирі ніколи не був, та де заходиться вказана квартира йому не відомо.

Таким чином,відчуження квартириза адресою АДРЕСА_1 відбулось з використанням підроблених документів

Встановлено, що на даний час невстановлені особи, заволоділи правом власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належала покійному нині ОСОБА_5 , на даний час право власності на вказану квартиру належить ОСОБА_9 , перейшло до неї внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Зазначив, що квартира за адресою АДРЕСА_1 стала об`єктом злочинного посягання, відповідно є речовим доказом у кримінальному провадженні №12021100040000954 від 27.03.2021 року. Так згідно постанови про визнання речових доказів від 31.05.2021 року, що винесена на підставі ст. 98 КПК України, квартира за адресою АДРЕСА_1 визнана речовим доказом.

Вказав, що право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 на даний час перейшло до інших осіб, а саме до ОСОБА_9 та остання самостійно, або за співучасті з іншими особами може здійснити спробу повторного відчуження, відповідно квартира може бути реалізована останньою з урахуванням того що у разі незастосування даного заходу забезпечення, майно може бути втрачене, у зв`язку із чим просив накласти арешт на вищезазначену квартиру.

Прокурор підтримав подане клопотання та просив його задовольнити.

В свою чергу, ураховуючи норми ст.ст. 22, 26, 172 КПК України, слідчим суддею визнано за можливе провести судовий розгляд клопотання без участі власника майна.

Слідчий суддя, перевіривши клопотання прокурора на дотримання вимог Кримінального процесуального Кодексу України, приходить до наступного.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ч. 2 ст. 1 КПК України).

Відповідно ж до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт на майно накладається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Речовими доказами згідно ч. 1 ст. 98 КПК України є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Так, в судовому засіданні слідчим суддею встановлено, що клопотання про арешт майна подано, у відповідності дост. 170 КПК України,оскільки останнє містить в собі критерії визначені ч. 2 цієїстатті Кодексу, а саме майно відповідає критеріям речового доказу, постановою від 13.05.2021 року визнана речовим доказом, а також з метою забезпечення її збереження як речового доказу та недопущення подальшого відчуження.

При цьому, слідчим суддею шляхом дослідженні матеріалів провадження у порядкуст. 94 КПК Українивстановлено, що таке майно дійсно відповідає критеріямст. 98 вказаного Кодексу, тобто існує дійсна сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.

Саме клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України.

Зазначене у клопотанні майно відноситься до видів передбачених Главою 17 Розділу ІІ КПК України, на які може бути накладено арешт.

При цьому, в судовому засіданні слідчим суддею не встановлено, що клопотання суперечить вищезазначеним вимогам КПК України, тобто не містить правових підстав для арешту майна, достатності доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, вказівки на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження або не є пропорційним, тобто не відповідає тяжкості правопорушення і становитиме особистий і надмірний тягар для володільця майна.

Тож, слідчий суддя погоджується з доводами викладеними у клопотанні про те, що необхідно накласти арешт на майно на підставі ст. 170 КПК України, оскільки є достатні підстави вважати, що це майно відповідає критеріям, зазначеним у пункті першому частині другій статті 170 цього Кодексу.

За таких обставин, слідчий суддя враховуючи правову підставу для арешту майна; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню в частині накладенні арешту та, вважає за необхідне застосувати найменш обтяжливий спосіб арешту майна, тобто такий спосіб арешту майна, який не призведе до наслідків, які суттєво позначаються на інтересах осіб та накласти арешт саме на підставі ч. 2 ст. 170 КПК України, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-29, 131-132, 170-173, 309, 369-372, 376, 534 КПК України, слідчий суддя,

постановив:

Клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт майна у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12021100040000954 від 27 березня 2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.190 КК України - задовольнити.

Накласти арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна 2120247780000, номер запису про право власності 37463760), яка на даний час на праві власності зареєстрована за ОСОБА_9 із забороною розпорядження майном.

В силу ст.175 КПК України, негайне виконання ухвали про арешт майна покласти на прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 .

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Копію ухвали негайно після її постановлення вручити учасникам процесу, третім особам, власнику майна, які присутні під час оголошення ухвали. У разі відсутності таких осіб під час оголошення ухвали копія ухвали надіслати їм не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Роз`яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя: