Ухвала

від 31.05.2021 по справі 953/980/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 11сс/818/884/21 Головуючий 1ї інстанції ОСОБА_1

Справа № 953/980/21 (провадження 1-кс/953/3700/21) Доповідач ОСОБА_2

Категорія: тримання під вартою

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря - ОСОБА_5

прокурора - ОСОБА_6

захисника - ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2021 року, якою задоволено клопотання слідчого з ОВС СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_9 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні за №42021220000000024 від 21.01.2021 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.270 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2021 року клопотання слідчого в ОВС СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_9 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №42021220000000024 від 21.01.2021 - задоволено.

Продовжено ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у ДУ «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування до 60 днів, тобто до 18 червня 2021 року, без визначення розміру застави.

Захисник підозрюваного ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_7 , подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2021 року та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного більш м`який запобіжний захід. В обґрунтування апеляційної скарги захисник посилається на необґрунтованість і незаконність судового рішення, а також необгрунтованість підозри, з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та відсутності беззаперечних доказів причетності підозрюваного до кримінального провадження, оскільки судом не враховано причинно-наслідковий зв`язок між діями чи бездіяльністю ОСОБА_8 та наслідками, які настали.

Захисник вважає, що підстави для задоволення клопотання слідчого були відсутні, оскільки обставини, що враховуються, давали підстави для відмови у задоволенні клопотання, так як підозрюваний має родину, дружина та малолітнього сина, батьків пенсійного віку, тому намірів залишати своє житло та родину не має. Винним себе у злочині, що йому інкримінується, підозрюваний не вважає і вважає необхідним надати належну правову оцінку, як суб`єктивної, так і об`єктивної сторони злочину і його діям, враховуючи, що він, ризикуючи своїм життям та здоров`ям, виніс з палаючого будинку п`ятеро осіб і має тверді наміри довести свою неможливість запобігти пожежі, непричетність до тих подій, які потягли такі тяжкі наслідки. Вважає безпідставним і необґрунтованим ризик, передбачений п. 3 ч.1ст.177 КПК України на цій стадії провадження. Посилаючись на рішення ЄСПЛ вважає, що зі спливом певного час підозра перестає сама по собі бути виправданням позбавлення особи свободи і судові органи повинні вмотивувати свої рішення про продовження тримання під вартою іншими підставами. Зі спливом певного часу з моменту повідомлення особі про підозру, в матеріалах кримінального провадження вже є конкретні фактичні дані та інформація, які підтверджують не причетність підозрюваного до інкримінованого йому злочину, а тому, вважає за можливе застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 більш м`який запобіжний захід.

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника ОСОБА_7 , яка підтримала вимоги апеляційної скарги, а також думку прокурора, який заперечував щодо її задоволення, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Згідно п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 3561/06 від 13.11.2007 р. Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності ст. 5, 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення ні в момент арешту, ні під час перебування заявника від вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, в кінцевому рахунку, пред`явленні обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання". (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, № 182 та Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, № 300-A).

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та відомості, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

З матеріалів справи вбачається, що в провадженні ГУ НП в Харківській області перебувають матеріали досудового розслідування №42021220000000024 від 21.01.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.270 КК України.

21.01.2021 о 22:02 год. ОСОБА_8 було затримано в порядку ст. 208 КПК України, а 22.01.2021 о 19:30 год. повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 270 КК України.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 23.01.2021 застосовано відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів до 21 березня 2021 року включно, без визначення застави.

Постановою першого заступника керівника обласної прокуратури ОСОБА_10 від 11.03.2021 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42021220000000024 від 21.01.2021 за підозрою ОСОБА_11 ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 270 КК України, до трьох місяців до 21.04.2021.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 19.03.2021 продовжено строк застосуванням відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування на 34 дні - до 21 квітня 2021 року включно, без визначення застави

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 20.04.2021 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42021220000000024 від 21.01.2021 за підозрою ОСОБА_11 ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 270 КК України, продовжено до п`яти місяців, тобто до 22.06.2021.

Слідчий суддя, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання про продовження строку застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у відповідності до вимог ст.ст.193,194 КПК України, заслухав доводи учасників судового провадження, належним чином дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні слідчого, і дійшов вмотивованого висновку про необхідність продовження щодо підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки він обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.270 КК України, а наявність обґрунтованої підозри підтверджується письмовими доказами, зібраними під час досудового слідства.

КПК України не містить визначення терміну «обгрунтована підозра» і визначення змісту поняття «підозра» обумовлює необхідність врахування практики Європейського суду з прав людини з питань застосування кримінального процесуального законодавства (ч.1 ст. 9 КПК України).

Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах «Ilgar Mammadov v. Azerbaijan п. 88», «Erdagozv. Turkey п. 51», «Cebotari v. Moldova п. 48» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема у рішенні "Murray v. the United Kingdom".

При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Відповідно до вимог п.п.4,5 ч.1 ст.277 КПК України, письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням із прокурором. Повідомлення має містити, зокрема, такі відомості: зміст підозри, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Як вбачається з наданих в апеляційний суд матеріалів, в повідомленні про підозру ОСОБА_8 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.270 КК України, вказано зміст підозри та правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється останній із зазначенням статей (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. Обґрунтованість підозри підтверджується відомостями, які містяться у: в протоколах огляду місця події; акті про пожежу Холодногірського РВ у м. Харкові ДСНС України в Харківській області від 22.01.2021; висновку Дослідно-випробувальної лабораторії аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС України в Харківській області № В/3-2021 від 26.01.2021; листі за підписом т.в.о. начальника Управління СБ України в Харківській області ОСОБА_14 за № 70/8-480 від 21.01.2021; протоколі огляду місця події від 21.01.2021; в технічному паспорті, реєстровий № 31376, на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 від 09.08.2012; рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 08.07.2010 у справі № 2-4840/10; Витязі про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 27046995 від 17.08.2010; інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна № 241393837 від 22.01.2021; інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна № 241396110 від 22.01.2021; даних, які містяться в Договорі безоплатного користування житловими приміщеннями № КР/09 від 01.09.2019; протоколі обшуку від 22.01.2021; протоколі огляду місця події від 22.01.2021; протоколі зняття з електронних інформаційних систем інформації, доступ до якої не обмежується її власником, володільцем або утримувачем від 22.01.2021; протоколах допитів свідків; протоколах пред`явлення особи для впізнання за фотознімками; Договорах про надання послуг; протоколах допиту потерпілих; відповіді ГУ ДСНС України у Харківській області №65010-379/65151 від 28.01.2021 на запит СУ ГУНП в Харківській області від 25.01.2021 №1660/119-24-2021; відповіді АТ Харківміськгах №61103.1-Лв-368-0121 від 25.01.2021 на запит СУ ГУ НП в Харківській області; відповіді АТ « ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» №12-56к\06-947 від 28.01.2021 на запит СУ ГУНП в Харківській області №1481/1/119-24-2021 від 22.01.2021; відповіді ДСЗН ХОДА №01-29\05\685 від 26.01.2021 на запит СУ ГУНП в Харківській області;відповіді Головного управління ДЕРЖГЕОКАДАСТРУ у Харківській області №10-20-14, 2-708/0/19-21 від 28.01.2021 на запит СУ ГУНП в Харківській області № 1476/119-24-2021 від 22.01.2021; відповіді ГУ ДПС у Харківській області №977\5\20-40-12-01-09 на запит СУ ГУНП в Харківській області; податковій звітності ФОП ОСОБА_11 ; відповіді КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» Харківської міської ради №290/2021 №01-30/129 на запит Холодногорського районного відділу у м.Харкові ГУ ДСУНС у Харківській області №290/120 від 28.01.2021, відповіді КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №17» Харківської міської ради № 162 від 05.02.2021; відповіді КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради №1921/04-12/21 від 02.03.2021; висновках експертів; протоколах допитів підозрюваних (том 1 а.с.1-281, том 2 а.с. 2в-161)

Зважуючи на такий обсяг відомостей, матеріали судового провадження об`єктивно свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, як вжиття та продовження запобіжного заходу у зв`язку з наявністю саме обґрунтованої підозри, так як наявні у матеріалах провадження відомості формують внутрішнє переконання причетності ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення, згідно підозри.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання захисника щодо того, що всі докази, які знаходять в матеріалах кримінального провадження спростовують причетність ОСОБА_8 , оскільки слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Колегія суддів погоджується висновками суду першої інстанції, щодо продовження існування ризиків передбачених п.п.1,2,3 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Надаючи оцінку можливості підозрюваним переховуватися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на інших учасників провадження або вчинити інше кримінальне правопорушення, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Виходячи з фактичних відомостей, що є наявними в матеріалах судового провадження вбачається, що ОСОБА_8 підозрюється в тому, що він, без офіційного працевлаштування, виконував функції адміністратора пансіонату «Золотий час» і не дотримуючись та порушуючи встановлені законодавством вимоги пожежної безпеки під час здійснення господарської діяльності ОСОБА_12 , та ОСОБА_11 , з надання послуг по догляду та піклування за особами похилого віку та інвалідами у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , допустив порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, яка призвела до заподіяння шкоди здоров`ю 5 людей та спричинила загибель 15 людей, що свідчить, на думку колегії суддів, про наявність у цьому кримінальному провадженні суспільного інтересу, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства та життя і здоров`я населення, що відповідно до ст.3КонституціїУкраїни є найвищою соціальною цінністю в Україні.

Тому колегія суддів зазначає, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об`єктивні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків досудового слідства, а також негативно вплине на дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов`язків.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про наявність ризику знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин правопорушення, оскільки на даний час триває проведення слідчих (розшукових) дій направлених на встановлення місцезнаходження предметів та документів, що мають доказове значення у даному кримінальному провадженні.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, потерпілих слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими та свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, статті 95, 224 КПК).

Отже, враховуючи вищенаведені відомості у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, якими прокурор обґрунтовує в суді першої інстанції та при апеляційному розгляді, необхідність продовження такого запобіжного заходу, як тримання ОСОБА_8 під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об`єктивно вбачається з обставин кримінального провадження.

Доводи, на які посилається в апеляційній скарзі захисник підозрюваного стосовно не доведення ризиків, заявлених в клопотанні слідчого, спростовуються матеріалам кримінального провадження, що свідчить про прийняття слідчим суддею обґрунтованого рішення.

Доводи апеляційноїскарги стосовнонеобгрунтованості підозри,повідомленої ОСОБА_8 , спростовуються відомостями, які містяться в матеріалах, доданих до клопотання, а доводи щодо недоведеності причетності ОСОБА_8 до діяльності пансіонату і наявності в його діях складу злочину на даному етапі провадження судом не вирішуються, оскільки такі питання судом вирішуються під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювання доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину. Суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Питання щодо остаточної кваліфікації вирішується органом досудового розслідування до складання обвинувального акту. Вказані обставини у своїй сукупності обґрунтовують висновок слідчого судді щодо неможливості застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу у даному кримінальному провадженні.

Отже, колегія суддів погоджується зі слушністю висновків суду першої інстанції щодо продовження існування раніше встановлених ризиків, оскільки відомості, що є наявними в матеріалах судового провадження спростовують апеляційні доводи про недоведеність вищезазначених ризиків.

З огляду на значимі для цього провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції постановив рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких постановив відповідне рішення.

За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м`яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання підозрюваним процесуальних прав та обов`язків, покладених на нього.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 та відсутності на цей час жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги захисника.

Керуючись ч.2 ст. 376,ст.ст. 392, 404, 405, 407 п.1 ч.3, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2021 року залишити без змін.

Ухвала апеляційногосуду оскарженнюв касаційномупорядку непідлягає.

Головуючий

Судді