Ухвала

від 10.06.2021 по справі 953/980/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 11сс/818/955/21 Головуючий 1ї інстанції ОСОБА_1

Справа № 953/980/21 (провадження 1-кс/953/3701/21) Доповідач ОСОБА_2

Категорія: тримання під вартою

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря - ОСОБА_5

прокурора - ОСОБА_6

захисника - ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2021 року, якою задоволено клопотання слідчого з ОВС СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_9 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні за №42021220000000024 від 21.01.2021 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.270 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2021 року задоволено клопотання слідчого з ОВС СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_9 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні за №42021220000000024 від 21.01.2021 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.270 КК України.

ОСОБА_8 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у ДУ «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування до 60 днів, тобто до 18 червня 2021 року, без визначення розміру застави.

Захисник підозрюваного ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 подав апеляційнускаргу,в якійпросить скасуватиухвалу слідчогосудді тапостановити новуухвалу,якою застосуватидо підозрюваногобільш м`якийзапобіжний західу вигляді домашнього арешту за місцем проживання підозрюваного: АДРЕСА_1 .

У разі залишення без змін ухвали Київського районного суду м. Харкова від 20.04.2021 в частині продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити підозрюваному заставу у розмірі 20 розмірів прожиткових мінімумів.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник посилається на незаконність судового рішення та необгрунтованість підозри, повідомленої ОСОБА_8 з підстав відсутності в діях підозрюваного складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 270 КК України. Ризики вважає недоведеними. На спростування можливого ризику переховування, адвокат просить врахувати наявність у ОСОБА_8 міцних соціальних зв`язків, оскільки він є особою похилого віку, раніше не судимою особою, має постійне місце проживання. Також просив врахувати стан здоров`я підозрюваного, який може погіршитись. Оскільки всі особи допитані, то ризик впливу на потерпілих та свідків, на думку захисника, також відсутній. Потерпілим ОСОБА_8 висловив співчуття та готовий їм матеріально допомогти з витратами на поховання. Всі твердження прокурора та слідчого про заявлені ризики вважає припущенням, оскільки вони не доведені фактичними обставинами справи.

Посилаючись на практику та рішення ЄСПЛ та вищевикладене, вважає, що підстави для застосування до ОСОБА_8 найсуворішого запобіжного заходу відсутні, а фактичні обставини свідчать про застосування менш суворого запобіжного заходу.

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника ОСОБА_7 , який підтримав вимоги апеляційної скарги, а також думку прокурора, який заперечував щодо її задоволення, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Згідно п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 3561/06 від 13.11.2007 р. Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності ст. 5, 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення ні в момент арешту, ні під час перебування заявника від вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, в кінцевому рахунку, пред`явленні обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання". (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, № 182 та Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, № 300-A).

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та відомості, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

З матеріалів справи вбачається, що в провадженні ГУ НП в Харківській області перебувають матеріали досудового розслідування №42021220000000024 від 21.01.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.270 КК України.

21.01.2021 о 21:25 год ОСОБА_8 було затримано в порядку ст. 208 КПК України та о 22.01.2021 о 19:45 год. повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 270 КК України.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 23.01.2021 застосовано відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів до 22 березня 2021 року включно, без визначення застави.

Постановою першого заступника керівника обласної прокуратури ОСОБА_10 від 11.03.2021 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42021220000000024 від 21.01.2021 за підозрою ОСОБА_11 ОСОБА_12 , ОСОБА_8 та ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 270 КК України, до трьох місяців до 21.04.2021.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 19.03.2021 продовжено строк застосованого відносно ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування на 34 дні - до 21 квітня 2021 року включно, без визначення застави.

14.04.2021 слідчий з ОВС СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді з клопотанням про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , в якому просив продовжити підозрюваному строк дії запобіжного заходу, посилаючись на те, що на даний час у кримінальному провадженні виконаний певний обсяг слідчих дій, але завершити досудове розслідування до вказаного строку не представляється можливим у зв`язку з його складністю та необхідністю проведення слідчих та процесуальних дій, посилаючись на те, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 20.04.2021 строк досудового розслідування продовжено до п`яти місяців, тобто до 22.06.2021. Слідчий вважав, що результати проведення слідчих та процесуальний дій, якій на даний час не проведені, мають суттєве значення для встановлення істини у кримінальному провадженні та можуть бути використані під час судового розгляду, однак їх отримання потребує додаткового часу строком не менш ніж два місяця.

В обґрунтування клопотання слідчий посилався на те, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину. Ризики, які існували, передбачені пунктами 1,2,3 ч.1 ст.177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати на даний час, а тому, є достатні підстави вважати, що при застосуванні більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в подальшому ОСОБА_8 може переховуватися від органів досудового розслідування або суду та знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки кримінальне провадження не завершено.

Перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання про продовження строку застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя, у відповідності до вимог ст.ст.193,194 КПК України, заслухав доводи учасників судового провадження, належним чином дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні слідчого і дійшов вмотивованого висновку про необхідність продовження щодо підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки він обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.270 КК України, а наявність обґрунтованої підозри підтверджується письмовими доказами, зібраними під час досудового слідства, враховуючи, що КПК України не містить визначення терміну «обгрунтована підозра» і визначення змісту поняття «підозра» обумовлює необхідність врахування практики Європейського суду з прав людини з питань застосування кримінального процесуального законодавства (ч.1 ст. 9 КПК України).

Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах «Ilgar Mammadov v. Azerbaijan п. 88», «Erdagozv. Turkey п. 51», «Cebotari v. Moldova п. 48» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема у рішенні "Murray v. the United Kingdom".

При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Обсяг відомостей судового провадження об`єктивно свідчить про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.2 ст.270 КК України та підтверджується відомостями, які містяться у : в протоколах огляду місця події; акті про пожежу Холодногірського РВ у м. Харкові ДСНС України в Харківській області від 22.01.2021; висновку Дослідно-випробувальної лабораторії аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС України в Харківській області № В/3-2021 від 26.01.2021; листі за підписом т.в.о. начальника Управління СБ України в Харківській області ОСОБА_14 за № 70/8-480 від 21.01.2021; протоколі огляду місця події від 21.01.2021; в технічному паспорті, реєстровий № 31376, на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 від 09.08.2012; рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 08.07.2010 у справі № 2-4840/10; Витязі про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 27046995 від 17.08.2010; інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна № 241393837 від 22.01.2021; інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна № 241396110 від 22.01.2021; даних, які містяться в Договорі безоплатного користування житловими приміщеннями № КР/09 від 01.09.2019; протоколі обшуку від 22.01.2021; протоколі огляду місця події від 22.01.2021; протоколі зняття з електронних інформаційних систем інформації, доступ до якої не обмежується її власником, володільцем або утримувачем від 22.01.2021; протоколах допитів свідків; протоколах пред`явлення особи для впізнання за фотознімками; Договорах про надання послуг; протоколах допиту потерпілих; відповіді ГУ ДСНС України у Харківській області №65010-379/65151 від 28.01.2021 на запит СУ ГУНП в Харківській області від 25.01.2021 №1660/119-24-2021; відповіді АТ Харківміськгах №61103.1-Лв-368-0121 від 25.01.2021 на запит СУ ГУ НП в Харківській області; відповіді АТ « ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» №12-56к\06-947 від 28.01.2021 на запит СУ ГУНП в Харківській області №1481/1/119-24-2021 від 22.01.2021; відповіді ДСЗН ХОДА №01-29\05\685 від 26.01.2021 на запит СУ ГУНП в Харківській області;відповіді Головного управління ДЕРЖГЕОКАДАСТРУ у Харківській області №10-20-14, 2-708/0/19-21 від 28.01.2021 на запит СУ ГУНП в Харківській області № 1476/119-24-2021 від 22.01.2021; відповіді ГУ ДПС у Харківській області №977\5\20-40-12-01-09 на запит СУ ГУНП в Харківській області; податковій звітності ФОП ОСОБА_11 ; відповіді КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» Харківської міської ради №290/2021 №01-30/129 на запит Холодногорського районного відділу у м.Харкові ГУ ДСУНС у Харківській області №290/120 від 28.01.2021, відповіді КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №17» Харківської міської ради № 162 від 05.02.2021; відповіді КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради №1921/04-12/21 від 02.03.2021; висновках експертів; протоколах допитів підозрюваних (том 1 а.с.1-281, том 2 а.с. 2в-161)

Зважуючи на такий обсяг відомостей, матеріали судового провадження об`єктивно свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, як продовження запобіжного заходу у зв`язку з наявністю саме обґрунтованої підозри, оскільки наявні у матеріалах провадження відомості формують внутрішнє переконання причетності ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення, згідно підозри.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо продовження існування ризиків передбачених п.п.1,2,3 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на інших учасників провадження або вчинити інше кримінальне правопорушення, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Згідно відомостей, що є наявними в матеріалах судового провадження вбачається, що згідно рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 08.07.2010 за ОСОБА_8 визнано право власності на житловий будинок літ. «Д-2», загальною площею 351,5 кв.м., гараж літ. «Е», площею 41,3 кв.м., бесідкою літ «Ж», площею 14 кв.м. та басейн, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . До вказаного будинку ОСОБА_8 без отримання спеціальних дозволів, передбачених законодавством та відповідної проектної документації, затвердженої у встановленому порядку, самовільно здійснено прибудову двоповерхової будівлі, а також незаконно проведено електро- та газопостачання шляхом під`єднання до комунікацій суміжного будинку по АДРЕСА_1 . Оскільки самовільна будівля в установленому законом порядку в експлуатацію не введена, збудована з порушенням вимог п.п. 5, 6 ст. 55 Кодексу цивільного захисту України та п.п. 1, 2, 20, 21 Розділу ІІ, п.п. 2.2 Розділу ІІІ Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України 30.12.2014 за № 1417, Закону України «Про пожежну безпеку», ОСОБА_8 , будучи фактично власником будівлі, не забезпечив приміщення будинку засобами протипожежного захисту у справному стані, системою оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей при пожежі.

Крім того, як вказано органом досудового розслідування, між ОСОБА_12 та ОСОБА_8 , як фізичними особами, 01.09.2019 було укладено договір, відповідно до якого ОСОБА_8 передав ОСОБА_12 у безоплатне тимчасове користування нерухоме майно у вигляді житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, ОСОБА_8 достовірно знав про те, що будівля за вказаною адресою не здана в експлуатацію та не відповідає Правилам пожежної безпеки, а комунікації підведені та функціонують без отримання спеціальних дозвільних документів. У подальшому, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які перебували у шлюбі та мали спільні бізнес інтереси, з метою отримання прибутку від господарської та підприємницької діяльності, домовились між собою про об`єднання спільних зусиль та матеріальних ресурсів, для спільного ведення господарської (підприємницької) діяльності у сфері надання послуг по догляду за особами похилого віку та інвалідами у місті Харкові, шляхом створення, забезпечення здійснення організації та управління діяльністю ТОВ «Щаслива старість», (ЄДРПОУ 43830530) у будівлях, які розташовані на території м. Харкова. Реалізуючи спільну домовленість на здійснення господарської діяльності із надання послуг по догляду та піклування за особами похилого віку та інвалідами, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , діючи спільно та узгоджено між собою, із залученням сторонніх осіб, протягом з 2019 року по 21.01.2021 року організували та здійснювали діяльність щодо надання послуг по догляду за особами похилого віку та інвалідами, у пансіонаті «Золотий час», який знаходився у будівлі за адресою: АДРЕСА_1 та порушили встановлені законодавством вимоги пожежної безпеки, що спричинили виникнення пожежі в пансіонаті «Золотий час», якою заподіяно шкоду здоров`ю 5 людей та спричинено загибель 15 людей. Вказане, на думку колегії суддів, свідчить про наявний суспільний інтерес у цьому кримінальному провадженні, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства та життя і здоров`я населення, що відповідно до ст.3КонституціїУкраїни є найвищою соціальною цінністю в Україні.

Саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об`єктивні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків досудового слідства, а також негативно вплине на дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов`язків, що в свою чергу зумовлює наявність ризику знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин правопорушення, оскільки на даний час триває проведення слідчих (розшукових) дій направлених на встановлення місцезнаходження предметів та документів, що мають доказове значення у даному кримінальному провадженні.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, потерпілих слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими та свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, статті 95, 224 КПК).

Отже, враховуючи вищенаведені відомості у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, якими прокурор обґрунтовує в суді першої інстанції та при апеляційному розгляді, необхідність продовження такого запобіжного заходу, як тримання ОСОБА_8 під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об`єктивно вбачається з обставин кримінального провадження.

А тому, доводи захисника підозрюваного стосовно не доведеності ризиків, заявлених в клопотанні слідчого, колегія суддів не може визнати обґрунтованими, оскільки вони спростовуються матеріалами кримінального провадження, що свідчить про прийняття слідчим суддею обґрунтованого рішення.

Крім того, посилання захисника на відсутність обґрунтованої підозри з підстав відсутності складу злочину в діях підозрюваного, колегія суддів також не може прийняти до уваги, оскільки на даному етапі провадження слідчий суддя не вирішує питання стосовно винуватості або невинуватості особи в інкримінованому їй злочині, оскільки такі питання повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину. А слідчий суддя лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Відомості апеляційної скарги, які характеризують особу підозрюваного, а саме те, що він є раніше не судимою особою, має постійне місце проживання, не мінімізують наявних ризиків, передбачених п.п.1,2,3 ч.1 ст.177 КПК України, запобігти яким в даному випадку може лише застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою. Крім того, зазначені обставини існували на час вчинення особою дій згідно підозри, однак не стали для нього стримуючим фактором щодо обрання певного способу поведінки. Відомості сторони захисту відносно можливого погіршення стану здоров`я підозрюваного ОСОБА_8 повинні підтверджуватися відповідними висновками судово-медичної експертизи про наявність захворювань, які унеможливлюють перебування особи під вартою, щодо проведення якої підозрюваний має процесуальне право заявляти клопотання слідчому. Відсутність вищевказаного висновку судово-медичних експертів позбавляє суд апеляційної інстанції процесуальної можливості враховувати зазначені доводи, без їх підтвердження певними висновками експертів, як підстави для скасування або зміни раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Доводи апеляційної скарги захисника, щодо необхідності застосування до підозрюваного альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки суд першої інстанції, дотримуючись вимог ст.ст.177-178, ч.ч.3,4 ст.183 КПК України, обґрунтовано у своїй ухвалі дійшов висновку щодо неможливості визначення розміру застави у кримінальному провадженні, враховуючи, що злочин спричинив загибель 15 людей.

Отже, колегія суддів погоджується зі слушністю висновків суду першої інстанції щодо продовження існування раніше встановлених ризиків, оскільки відомості, що є наявними в матеріалах судового провадження спростовують апеляційні доводи про недоведеність вищезазначених ризиків.

З огляду на значимі для цього провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції постановив рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких постановив відповідне рішення.

За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м`яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання підозрюваним його процесуальних прав та обов`язків.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 та відсутності на цей час жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги захисника.

Керуючись ч.2 ст. 376,ст.ст. 392, 404, 405, 407 п.1 ч.3, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2021 року залишити без змін.

Ухвала апеляційногосуду оскарженнюв касаційномупорядку непідлягає.

Головуючий

Судді