Постанова

від 26.05.2021 по справі 911/656/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2021 р. Справа№ 911/656/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Тищенко А.І.

Шаптали Є.Ю.

при секретарі Пнюшкову В.Г.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 26.05.2021.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Слинька Руслана Сергійовича

на рішення Господарського суду Київської області

від 19.10.2020

у справі №911/656/20 (суддя Бабкіна В.М.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Слинька Руслана Сергійовича

до Комунального некомерційного підприємства "Васильківська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Васильківської районної ради

третья особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Васильківська районна рада

про визнання продовженим договору оренди № 95 від 01.11.2015 р. індивідуально визначеного нерухомого майна, а саме - частини нежитлового приміщення дорослої поліклініки,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Слинько Руслан Сергійович (далі - позивач, скаржник) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального некомерційного підприємства Васильківської районної ради "Васильківська центральна районна лікарня" (нова назва - Комунальне некомерційне підприємство "Васильківська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Васильківської районної ради) (далі - відповідач) про визнання продовженим договору оренди № 95 від 01.11.2015 індивідуально визначеного нерухомого майна, а саме - частини нежитлового приміщення дорослої поліклініки.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на відмову балансоутримувача (орендодавця) орендованого ФОП Слиньком Р.С. приміщення на продовження терміну дії договору, у зв`язку з чим останній просить суд визнати продовженим договір оренди № 95 від 01.11.2015 індивідуально визначеного нерухомого майна, а саме - частини нежитлового приміщення дорослої поліклініки площею 18 м.кв.

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.10.2020 у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Слинька Руслана Сергійовича до Комунального некомерційного підприємства Васильківської районної ради "Васильківська центральна районна лікарня", за участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Васильківської районної ради, визнання продовженим договору оренди № 95 від 01.11.2015 р. індивідуально визначеного нерухомого майна, а саме - частини нежитлового приміщення дорослої поліклініки, відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Фізична особа-підприємець Слинько Руслан Сергійович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2020 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовну вимогу позивача та визнати продовженим до 31.10.2021 договір оренди №95 від 01.11.2015.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ч. 2 ст. 17 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", в місячний термін після закінчення дії договору, а саме - з 31.10.2019 по 30.11.2019, КНП Васильківська районна рада "Васильківська центральна районна лікарня" та Васильківська районна рада не надіслали заяву про припинення договору або зміну його умов, що, в свою чергу, на думку ФОП Слинька Р.С., є підставою вважати договір оренди № 95 від 01.11.2015 індивідуально визначеного нерухомого майна продовженим до 31.10.2021.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2020 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Слинька Руслана Сергійовича на рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2020 у справі №911/656/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів Шаптали Є.Ю., Яковлєва М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Слинька Руслана Сергійовича на рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2020 у справі №911/656/20 - залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

04.01.2021 від скаржника через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшло клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2020 у справі №911/656/20, обґрунтовуючи клопотання тим, що 19.10.2020 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення, а повний текст складено 30.10.2020 та оприлюднено в ЄДРСР 02.11.2020 та в останнього відсутні докази отримання копії судового рішення, оскільки позивач його не отримував

17.12.2020 по 31.12.2020 суддя Шаптала Є.Ю. перебував на лікарняному, а з 04.01.2021 по 06.01.2021 у щорічній відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 задоволено клопотання Фізичної особи-підприємця Слинька Руслана Сергійовича про поновлення строку для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2020 у справі №911/656/20. Відновлено Фізичній особі-підприємцю Слиньку Руслану Сергійовичу строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2020 у справі №911/656/20. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Слинька Руслана Сергійовича на рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2020 у справі №911/656/20. Призначено справу до розгляду на 10.03.2021.

25.02.2021 від відповідача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2020 у справі №911/656/20 без змін.

У своєму відзиві відповідач зазначає, що 22.10.2019 листом №713 позивача було повідомлено про неможливість продовження договору у зв`язку з відсутністю наданої на це згоди власника даного майна, а саме Васильківської ради. Відповідно до пункту 5.2 Статуту відповідача підприємство не має права відчужувати або іншим способом розпоряджатись закріпленим за ним майном, що належить до основних фондів без попередньої згоди Засновника.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2021 відкладено розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Слинька Руслана Сергійовича на рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2020 у справі №911/656/20 на 07.04.2021.

06.04.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. В обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що протоколом Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Київської міської державної адміністрації №29 від 01.04.2021 обмежено рух громадського транспорту та введені суворі превентивні заходи. У зв`язку із чим відсутнє транспортне сполучення між м. Васильків та м. Києвом.

06.04.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про долучення нових доказів, а саме: копія перерахунку орендної плати за 2018-2020 роки, копія рахунку №86 від 29.03.2021. В обґрунтування зазначеного клопотання останній зазначає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції вказаних доказів не існувало і вказані доказі відповідач надав позивачу 29.03.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2021 відкладено розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Слинька Руслана Сергійовича на рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2020 у справі №911/656/20 на 21.04.2021.

20.04.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про долучення нових доказів, а саме: копії рахунку №86 від 29.03.2021 на сплату орендної плати, згідно перерахунку за 2018-2020 рік на суму 2748,06 грн., копії платіжного доручення №2208 від 14.04.2021.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2021 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №911/656/20.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2021 для розгляду справи №911/656/20 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Куксов В.В., судді: Тищенко А.І., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2021 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Слинька Руслана Сергійовича на рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2020 у справі №911/656/20 прийнято до провадження у визначеному складі суддів: головуючого судді Куксова В.В., судді: Тищенко А.І., Шаптала Є.Ю. Призначено справу до розгляду (з врахуванням ухвали Північного апеляційного господарського суду про виправлення описки від 17.05.2021) на 26.05.2021.

Щодо клопотання позивача про долучення нових доказів до матеріалів справи, які не існували під час розгляду справи в суді першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3. ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів зазначає, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17 та від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів відмовляє у задоволенні вищевказаних клопотань скаржника.

Представники позивача та відповідача з`явились в судове засідання 26.05.2021 та надали свої пояснення по суті апеляційної скарги.

Третя особа в судове засідання 26.05.2021 не з`явилася. Про поважність неявки не повідомили.

У своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд апеляційної інстанції враховує також правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Згідно з ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (пункти 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судові засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції вирішив розглядати дану справу за відсутності третьої особи та її повноважених представників за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 26.05.2021 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, згідно рішення Васильківської районної ради Київської області № 768-42-VI від 03.09.2015 "Про передачу (подовження) в оренду майна, що належить до спільної власності територіальної громади" було передано (подовжено) в оренду Фізичній особі-підприємцю Слиньку Руслану Сергійовичу нерухоме майно, що належить до спільної власності територіальної громади, а саме - частину нежилого приміщення першого поверху дорослої поліклініки Васильківської ЦРЛ, площею 18,0 кв.м, що знаходиться в місті Василькові Київської області по вулиці Декабристів, 87 , для розміщення аптечного пункту на умовах попереднього договору.

01.11.2015 між Васильківською центральною районною лікарнею (орендодавець, Васильківська ЦРЛ) та Фізичною особою-підприємцем Слиньком Русланом Сергійовичем (орендар) було укладено договір оренди № 95 індивідуально визначеного нерухомого майна, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, а саме - частину нежилого приміщення дорослої поліклініки, розташоване за адресою: м. Васильків, вул. Декабристів, 87 (хол поліклініки), загальною площею 18,0 (вісімнадцять) кв.м.

Згідно з п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

У відповідності з п. 2.2 договору передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається орендодавець, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що у разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцю (балансоутримувачу).

Орендна плата перераховується щомісячно на поточний рахунок орендодавця не пізніше 30 числа поточного місяця (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 5.6 договору орендар зобов`язується в разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцеві або підприємству, вказаному орендодавцем, орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.

Цей договір укладений строком на 24 місяці, і діє з 01.11.2015 до 31.10.2017 включно, а в частині зобов`язань орендаря щодо сплати орендної плати - до повного виконання ним своїх зобов`язань (п. 10.1 договору).

Зміни і доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом 1 місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною (п. 10.3 договору).

Згідно з п. 10.6 договору реорганізація орендодавця чи орендаря, або перехід права власності на орендоване майно третім особам не визнається підставою для зміни або припинення чинності цього договору і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого майна (його правонаступників), за винятком випадку приватизації орендованого майна орендарем.

У відповідності з п. 10.7 договору чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна; взаємної згоди сторін на його дострокове припинення; за рішенням господарського суду; банкрутства орендаря та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України.

Як слідує з позову, після закінчення терміну дії даного договору (31.10.2017), позивач продовжував користуватися майном та сплачувати орендну плату, відповідач та третя особа жодними діями не висловлювали намірів припиняти орендні відносини та продовжували отримувати орендну плату і не повідомляли позивача про наміри використовувати приміщення, яке передано в оренду, для власних потреб. Таким чином, в силу вимог ст.ст. 3, 5, 7, 9, 15, 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна, ст.ст. 284, 285 Господарського кодексу України та ст.ст. 764, 770 Цивільного кодексу України, сторони договору оренди, за мовчазною згодою, визнали даний договір продовженим на той самий період, на який він укладався та на тих самих умовах, тобто до 31.10.2019.

Зазначена обставина учасниками справи не заперечувалася.

Комунальне некомерційне підприємство Васильківської районної ради листом № 575 від 30.08.2019 повідомило ФОП Слинька Р.С. про те, що договір оренди не може бути в подальшому пролонгований, вказавши в якості підстави ту обставину, що сторону договору оренди - Васильківську центральну районну лікарню було реорганізовано в Комунальне некомерційне підприємство Васильківської районної ради "Васильківська центральна районна лікарня". Також у вказаному листі було зазначено про те, що оскільки КНП Васильківської районної ради "Васильківська ЦРЛ" не є стороною договору, його пролонгація не допускається, у зв`язку з чим орендодавець пропонував у 20-денний строк зупинити господарську діяльність в орендованому приміщенні та звільнити останнє, або вирішити питання про укладення нового договору оренди нежитлового приміщення.

ФОП Слинько Р.С. у відповідь на лист № 575 від 30.08.2019 надіслав на адресу КНП Васильківської районної ради "Васильківська ЦРЛ" лист б/н від 17.09.2019 з проханням продовжити термін дії договору оренди № 95 від 01.11.2015 до 31.10.2021 При цьому позивач у вказаному листі повідомляв відповідача про те, що строк, передбачений ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" щодо повідомлення власника про намір використовувати майно для власних потреб, минув, і що Васильківська районна рада Київської області такого повідомлення за 3 місяці до закінчення договору оренди не надсилала та у створеного КНП Васильківської районної ради "Васильківська ЦРЛ" відсутні повноваження, передбачені ст. 9 Закону, на ініціативу укладання нового договору оренди на вказане майно з іншими особами, з огляду на що КНП Васильківської районної ради "Васильківська ЦРЛ" не має права не передати пропозицію ФОП Слинька Р.С. власнику майна - Васильківській районній раді Київської області.

Окрім того, ФОП Слинько Р.С. звертався до голови Васильківської районної ради із заявою б/н від 02.10.2019, відповідно до якої позивач просив винести на чергову сесію Васильківської районної ради Київської області його заяву та внести зміни до рішення № 768-42-VI від 03.09.2015 щодо продовження оренди та постійного користування приміщенням за адресою: м. Васильків, вул. Декабристів, 87 , для розміщення аптечного пункту на І поверсі в холі дорослої поліклініки Васильківської ЦРЛ, площею 18 кв.м.

КНП Васильківської районної ради "Васильківська ЦРЛ" було надіслано на адресу ФОП Слинька Р.С. лист № 713 від 22.10.2019, відповідно до якого відповідач повідомляв позивача про те, що договір оренди № 95 від 01.11.2015 пролонгуватися не буде, а для того щоб мати можливість продовжувати свою підприємницьку діяльність в орендованому приміщенні потрібно укласти новий договір оренди, який має погоджуватися Васильківською районною радою.

У відповідь на лист № 713 від 22.10.2019 ФОП Слинько Р.С. надіслав на адресу КНП Васильківської районної ради "Васильківська ЦРЛ" лист б/н від 05.11.2019, за яким позивач зазначав, що листи щодо відмови в пролонгації договору оренди без будь-якого погодження такої дії з власником майна, який не виказував наміру використовувати майно для власних потреб, є порушенням статей 5 та 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Окрім того, матеріали справи свідчать про те, що з 12.03.2020 до 13.03.2020 Васильківським районним відділом ГУ ДСНС України у Київській області було проведено позапланову перевірку КНП ВРР "Васильківська ЦРЛ", за результатами якої було винесено припис № 43 від 17.03.2020 про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, згідно п. 26 якого вимагалось звільнити від захаращення евакуаційний вихід на І поверсі поліклініки, а саме - демонтувати аптечний кіоск, у зв`язку з чим КНП ВРР "Васильківська ЦРЛ" було надіслано на адресу ФОП Слинька Р.С. повідомлення № 200 від 21.04.2020, згідно якого відповідач просив позивача привести шляхи евакуації у відповідність до вимог законодавства, а саме - демонтувати аптечний пункт, а також вимогу № 207 від 24.04.2020, згідно якої відповідач просив позивача негайно привести шляхи евакуації у відповідність до вимог законодавства, а саме - демонтувати аптечний пункт до 01.06.2020.

Звертаючись до суду, позивач вказує, що між сторонами виник спір щодо внесення змін до договору, а саме - щодо продовження строку його дії, у зв`язку з чим ФОП Слинько Р.С. просить суд визнати продовженим до 31.10.2021 договір оренди № 95 від 01.11.2015 індивідуально визначеного нерухомого майна - частини нежитлового приміщення дорослої поліклініки, розташованого за адресою: м. Васильків, вул. Декабристів, 87 (хол поліклініки), загальною площею 18,0 кв.м, укладений з ФОП Слиньком Р.С.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався тим, що на момент закінчення строку дії договору оренди № 95 індивідуально визначеного нерухомого майна від 01.11.2015 були наявними заперечення зі сторони орендодавця щодо продовження терміну дії вказаного договору, викладені у вказаних вище листах орендодавця № 575 від 30.08.2019 та № 713 від 22.10.2019, у зв`язку з чим дія договору оренди № 95 від 01.11.2015 припинилася, і передбачені законодавством підстави вважати його продовженим у даному випадку є відсутніми.

Розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Слинька Руслана Сергійовича, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та правочини.

Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених Законом, а також з угод, не передбачених Законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності зі ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 3 ст. 283 ГК України об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 ГК України орендодавцями щодо державного та комунального майна є: 1) Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом; 2) органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами управляти майном, - відповідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності; 3) державні (комунальні) підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, якщо інше не передбачено законом; 4) державне підприємство із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами - щодо нерухомого майна та іншого окремого індивідуально визначеного майна цього підприємства.

За приписами ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (тут і далі за текстом - у редакції Закону від 10.04.1992, зі змінами та доповненнями станом на час виникнення та існування спірних правовідносин) орендодавцями є, зокрема, органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Відповідно до частини 4 статті 284 ГК України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як слідує з матеріалів справи, спір у даній справі виник у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди комунального майна № 95 від 01.11.2015 та бажанням позивача продовжити його дію.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач, вважаючи договір оренди припиненим внаслідок закінчення строку його дії, в обґрунтування своїх заперечень проти позову зазначав про те, що листами № 575 від 30.08.2019 та № 713 від 22.10.2019 скаржника було повідомлено про неможливість продовження строку дії договору у зв`язку з відсутністю наданої на це згоди власника орендованого майна, а саме - Васильківської районної ради, а отже, вимоги щодо своєчасності повідомлення сторони про припинення правовідносин відповідачем, на його думку, було дотримано.

У відповідності зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи положення частини 1 статті 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Поряд з цим, відповідно до вимог ч.ч. 1 та 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Слід відзначити, що норма ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не вказує на те, що відповідне повідомлення про припинення чи зміну договору оренди має називатися виключно заявою. Така заява може бути направлена однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо. Істотне значення у цьому випадку мають зміст такої заяви, оскільки вона обов`язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, та факт її отримання іншою стороною.

Правовий аналіз наведених норм матеріального права свідчить про те, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов`язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Наведену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 914/433/16, від 09.04.2019 у справі № 904/3415/18, від 29.05.2018 у справі № 923/854/17, від 05.06.2018 у справі № 904/7825/17, від 12.06.2018 у справі № 910/15387/17, від 03.04.2019 у справі № 911/928/18, від 08.04.2020 у справі № 915/1124/18.

Поряд з цим, відповідно до частини 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що договір оренди № 95 індивідуально визначеного нерухомого майна від 01.11.2015 було укладено строком на 24 місяці. Отже, діяв зазначений договір з 01.11.2015 до 31.10.2017 включно, про що вказано і безпосередньо у п. 10.1 договору.

При цьому, за умовами пункту 10.7 укладеного сторонами договору його чинність припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Як слідує з матеріалів справи та перевірено колегією суддів, після закінчення терміну дії даного договору (31.10.2017), позивач продовжував користуватися майном та сплачувати орендну плату, відповідач та третя особа жодними діями не висловлювали намірів припиняти орендні відносини та жодним чином не повідомляли позивача про будь-які наміри використовувати приміщення, яке передано в оренду, для власних потреб.

Статтею 764 ЦК України передбачено, що, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором, а відповідно до наведеної вище ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Наведені норми законодавства визначають можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому, для такого автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї із сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.

Відсутність такого заперечення може мати прояв у "мовчазній згоді" і у такому випадку орендар у силу закону може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відтак, у 2017 році дія договору оренди № 95 індивідуально визначеного нерухомого майна від 01.11.2015 була продовжена на той самий строк і на тих саме умовах до 31.10.2019.

У подальшому, ФОП Слинько Р.С. звертався до КНП Васильківської районної ради "Васильківська ЦРЛ" з листом б/н від 17.09.2019, відповідно до якого підприємець просив продовжити термін дії договору оренди № 95 від 01.11.2015 до 31.10.2021.

Також ФОП Слинько Р.С. звертався до голови Васильківської районної ради із заявою б/н від 02.10.2019, за якою просив винести на чергову сесію Васильківської районної ради Київської області його заяву та внести зміни до рішення № 768-42-VI від 03.09.2015 щодо продовження оренди та постійного користування приміщень за адресою: м. Васильків, вул. Декабристів, 87 , для розміщення аптечного пункту ФОП Слинька Р.С. на І поверсі в холі дорослої поліклініки Васильківської ЦРЛ, площею 18 кв.м.

З матеріалів справи вбачається, що власником нежитлового приміщення за адресою: м. Васильків, вул. Декабристів, 87, є Васильківська районна рада Київської області, яка має право на розпорядження зазначеним вище майном від імені відповідної територіальної громади.

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Колегія суддів зазначає, що будь-яких доказів прийняття Васильківською районною радою Київської області у 2019 році рішення про продовження строку дії договору оренди № 95 від 01.11.2015 до матеріалів справи не надано, скаржником вищезазначеного не спростовано.

При цьому, як слідує з матеріалів справи, орендодавцем за договором оренди № 95 від 01.11.2015 виступив балансоутримувач - Васильківська центральна районна лікарня, яка в подальшому була реорганізована у КНП Васильківської районної ради "Васильківська ЦРЛ" (нова назва - Комунальне некомерційне підприємство "Васильківська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Васильківської районної ради).

Пунктом 10.6 договору оренди сторони встановили, що реорганізація орендодавця чи орендаря, або перехід права власності на орендоване майно третім особам не визнається підставою для зміни або припинення чинності цього договору і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого майна (його правонаступників), за винятком випадку приватизації орендованого майна орендарем.

Наведена умова договору відповідає приписам ч.ч. 4, 5 статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", за якими передбачено, що умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору. Реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов чи розірвання договору оренди.

Згідно з п. 1.2 Статуту КНП Васильківської районної ради "Васильківська центральна районна лікарня" (нова назва - Комунальне некомерційне підприємство "Васильківська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Васильківської районної ради) підприємство є правонаступником усього майна, всіх прав та обов`язків закладу Васильківської центральної районної лікарні.

Засновником та власником підприємства є територіальні громади Васильківського району Київської області в особі Васильківської районної ради Київської області (п. 1.4 Статуту).

При цьому, підприємство не має право відчужувати або іншим способом розпоряджатись закріпленим за ним майном, що належить до основних фондів, без попередньої згоди засновника. Підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно третім особам (юридичним чи фізичним особам) крім випадків, прямо передбачених законодавством. Усі питання, які стосуються відмови від права на земельну ділянку, що знаходиться на балансі підприємства або її відчуження, вирішуються виключно засновником (п. 5.2 Статуту).

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що з урахуванням зазначеного вище, зміна балансоутримувача спірного комунального майна не тягне припинення відносин оренди.

Поряд з цим, судовою колегією враховано, а скаржником у своїй апеляційній скарзі не спростовано, що відповідач не має права розпоряджатись закріпленим за ним майном, що належить до основних фондів, без попередньої згоди засновника.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем листами № 575 від 30.08.2019 та № 713 від 22.10.2019 було повідомлено ФОП Слинька Р.С. про неможливість продовження строку дії договору, зокрема, й у зв`язку з відсутністю наданої на це згоди власника орендованого майна, а саме - Васильківської районної ради. Зазначені листи були отримані позивачем, і ця обставина останнім не заперечується.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що на момент закінчення строку дії договору оренди № 95 індивідуально визначеного нерухомого майна від 01.11.2015 були наявними заперечення зі сторони орендодавця щодо продовження терміну дії вказаного договору, викладені у вказаних вище листах орендодавця № 575 від 30.08.2019 та № 713 від 22.10.2019, у зв`язку з чим дія договору оренди № 95 від 01.11.2015 припинилася, і передбачені законодавством підстави вважати його продовженим у даному випадку є відсутніми.

Також, судова колегія відхиляє твердження скаржника щодо повідомлення орендаря про використання майна для власних потреб власника, оскільки обов`язок власника письмово попередити орендаря про намір використовувати майно для власних потреб не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору встановлений у частині 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якою передбачено переважне право орендаря, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, в той час як у даній справі предметом спору є визнання продовженим договору оренди, а не його укладення на новий термін.

Що ж до посилань скаржника на постанову Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №904/2997/18, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту даної постанови, Верховний суд дійшов висновку, що частиною 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Тобто, норма зазначеної статті має диспозитивний характер, оскільки не вказує на те, що відповідна вимога про припинення чи зміну договору оренди має називатися виключно заявою. Така заява може бути направлена однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо. Істотне значення у даному випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов`язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, та факт її отримання іншою стороною.

Суд апеляційної інстанції з огляду на те, що на дату закінчення строку дії договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку було відсутнє заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк (заява № 4/634 від 23.05.2018 не була вручена позивачу та повернута органом поштового зв`язку відправнику), дійшов правомірного висновку, що договір оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад № 457 від 01.06.2015, укладений між сторонами не є припиненим.

Проте, колегія суддів звертає увагу скаржника, що в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази щодо повідомлення відповідачем позивача щодо відмови в пролонгації договору оренди, а сам по собі факт виставлення відповідачем рахунку позивачу не спростовує вищевикладених висновків колегії суддів.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги у даній справі задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2020 у справі №911/656/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи. Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця Слинька Руслана Сергійовича на рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2020 у справі №911/656/20 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Слинька Руслана Сергійовича - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2020 у справі №911/656/20 - залишити без змін.

Матеріали справи №911/656/20 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено 02.06.2021.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді А.І. Тищенко

Є.Ю. Шаптала