Ухвала

від 13.09.2021 по справі 911/656/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 вересня 2021 року

м. Київ

Справа № 911/656/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н.О., Чумака Ю. Я.,

розглянувши матеріали касаційної скарги фізичної особи-підприємця Слинька Р. С.

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2021 і рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2020 у справі

за позовом фізичної особи-підприємця Слинька Р. С.

до Комунального некомерційного підприємства "Васильківська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Васильківської районної ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Васильківська районна рада,

про визнання продовженим договору оренди № 95 від 01.11.2015 р. індивідуально визначеного нерухомого майна, а саме - частини нежитлового приміщення дорослої поліклініки,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.07.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця Слинька Руслана Сергійовича на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2021 і рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2020 у справі № 911/656/20, яке було закрите ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.08.2021 на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

25.08.2021(подано 20.08.2021) фізичною особою-підприємцем Слиньком Р. С. вдруге була подана касаційна скарга до Верховного Суду на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2021 і рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2020 у справі № 911/656/20 разом з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, Суд вирішив залишити зазначену скаргу без руху, виходячи з наступного.

Згідно з частинами першою та другою статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Предметом касаційного оскарження є постанова Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2021 (повний текст складено 02.06.2021), тобто останнім днем подання касаційної скарги є 22.06.2021.

Друга касаційна скарга була подана до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 20.08.2021, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження, у зв`язку з чим скаржником було заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, яке обґрунтоване тим, що повний текст ухвали Верховного Суду від 04.08.2021 у даній справі оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 16.08.2021 та представник заявника в інший спосіб не ознайомлювався з повним текстом ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.08.2021.

Проте зазначене скаржником для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження судових рішень не свідчить про об`єктивну неможливість звернутися з касаційною скаргою на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України протягом двох місяців з моменту виготовлення повного тексту постанови Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2021, тому підстави пропуску заявником процесуального строку на касаційне оскарження Верховним Судом визнаються неповажними.

Відповідно до частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

Отже, зазначені скаржником причини повторного подання касаційної скарги після закінчення строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними для поновлення вказаного строку, оскільки залежать лише від суб`єктивної волі скаржника, а не від об`єктивно існуючих обставин.

Процесуальним законодавством не передбачено, що після закриття касаційного провадження перебіг строку на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції розпочинається заново. Також, не передбачено, що у разі повторного подання касаційної скарги учасник справи має безумовне право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

При цьому колегія суддів враховує, що право на суд не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.

Так, у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип стверджує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 40, 41, від 03.04.2008).

З огляду на викладене колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що доводи, наведені в клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження є неповажними.

Частиною третьою статті 292 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними.

Крім того, відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

Призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, формування обґрунтованої правової позиції стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності , що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Оскільки, в касаційній скарзі міститься лише посилання на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, без зазначення норми права, єдиної практики застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним, це не є підставою для відкриття касаційного провадження на підставі частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України касаційну скаргу слід залишити без руху.

Суд визначає скаржникові спосіб усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в цій ухвалі, шляхом надання інших доказів для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження або зазначенням інших підстав для поновлення пропущеного процесуального строку на оскарження та подачі нової редакції касаційної скарги із належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (із урахуванням змісту цієї ухвали), а також доказів надіслання нової редакції касаційної скарги сторонам у справі.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, фізичній особі-підприємцю Слинько Р. С. буде відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі № 911/656/20 на підставі пункту 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Слинька Р. С.на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2021 і рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2020 у справі № 911/656/20 залишити без руху до 27.09.2021, але строк виконання цієї ухвали не може перевищувати десяти днів із дня вручення її скаржникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак