Рішення

від 01.06.2021 по справі 909/374/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.06.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/374/20

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , секретар судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВРС ЛТД" вх.№1527/21 про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом: Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВРС ЛТД"

про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в сумі 68979 грн 95 к.

за участю:

від позивача: Запухлий Р.В.

від відповідача: Борзих А.В.

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВРС ЛТД" про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в сумі 68979 грн 95 к.

Рішенням суду від 20.10.20, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду, в позові відмовлено.

28.01.21 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ВРС ЛТД" вх.№1527/21 про ухвалення додаткового рішення у справі. Зазначена заява мотивована тим, що рішенням суду від 22.10.20 не вирішено питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, відтак відповідач з посиланням на ст.126, 129, п.3ч.1, ч.2 ст.244 ГПК України просить суд відшкодувати понесені ним витрати на професійну правничу допомогу. В обгрунтування зазначеної заяви посилається на договір про надання правничої допомоги б/н від 08.06.20, попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу та акт приймання-передавання наданих послуг від 07.07.20. Вказує на те, що до відзиву відповідачем долучено договір про надання правничої допомоги б/н від 08.06.20, попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу та акт приймання-передавання наданих послуг від 07.07.20, проте, оскільки умовами договору б/н від 08.06.20 передбачено виплату гонорару адвокату через два дні після набрання рішенням законної сили, заява про ухвалення додаткового рішення у справі ним подана після набрання судовим рішенням законної сили.

06.01.2021 матеріали справи відповідно до ухвали Західного апеляційного господарського суду від 28.12.2020 направлено до суду апеляційної інстанції, відтак ухвалою суду від 02.02.21 відкладено вирішення питання про прийняття заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ВРС ЛТД" вх.№1527/21 від 28.01.21 про ухвалення додаткового рішення у справі до повернення матеріалів справи №909/374/20 до Господарського суду Івано-Франківської області.

У зв»язку з поверненням матеріалів справи до Господарського суду Івано-Франківської області ухвалою суду від 17.05.21 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВРС ЛТД" вх.№1527/21 про ухвалення додаткового рішення у справі призначено до розгляду в судовому засіданні на 01.06.21.

28.05.21 відповідачем подано додаткову заяву вх.№7968/21, у якій Товариство з обмеженою відповідальністю "ВРС ЛТД" просить суд при визначенні остаточної вартості правових послуг додати 100 Євро(3043,00грн.) за час, витрачений адвокатом на підготовку та подачу апеляційному та касаційному судам у цій справі відзивів та заяви про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференціїї, та стягнути з позивача загалом 21300,70грн. витрат на правничу допомогу.

У свою чергу, позивачем подано заперечення вх.№7967/21 від 28.05.21, у якій позивач просить суд відмовити в задоволенні заяви відповідача про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу, оскільки вважає, що розмір цих витрат є завищеним, необгрунтованим, неспівмірним зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг та таким, що не відповідає критеріям реальності та розумності. Зокрема, вказує на те, що адвокат опрацьовував документи та матеріали, які вже досліджувалися в межах справи №344/7077/17 за позовом директора ТзОВ "ВРС ЛТД" до державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання законодавства про охорону земель за участю управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про накладення адміністративного стягнення, що розглядалася Івано-Франківським міським судом, відтак посилання заявника на складність справи є такими, що не відповідають дійсності. Крім того, зауважує, що включення до правової допомоги таких послуг, як складання проекту договору на надання правничої допомоги, попереднього розрахунку судових витрат та акту виконаних робіт та визначення кількості витрачених годин (10 годин) на надання правничої допомоги є необґрунтованим, та не відповідає фактичному часу, витраченому адвокатом, а самі ці послуги не є правничими.

При розгляді заяви вх.№1527/21 суд виходить з того, що з гідно з частиною 1, пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Правилами частин 1, 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач дотримався вимог вищенаведеної правової норми, долучивши до відзиву на позов договір про надання правничої допомоги від 08.06.20, попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, акт виконаних робіт від 07.07.20 та курс валют НБУ, оскільки умовами договору про надання правничої допомоги від 08.06.20 гонорар адвоката визначено у євро.

Частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Приписами частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обумовлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вказує частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Нормою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" обумовлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на підставі договору про надання правничої допомоги б/н від 08.06.20 з додатками ( у тому числі попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат на професійну правничу допомогу та акта приймання-передавання наданих послуг від 07.07.20) сплачено адвокату Борзих А.В. 21300,70грн. вартості послуг на професійну правничу допомогу, що підтверджується платіжним дорученням №503 від 27.05.21.

Водночас, Європейський суд з прав людини у пункті 95 рішення від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", пунктах 34-36 рішення від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інші проти України", пункті 80 рішення від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", пункті 88 рішення від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" неодноразово наголошує про те, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведе, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Згідно з положеннями статті 126 ГПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає розподілу між сторонами за результатом розгляду справи, визначається відповідно до умов договору про надання правничої допомоги та встановлюється на підставі наступних доказів: детального опису робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках надання правничої допомоги по певній справі; доказів вартості робіт (послуг) адвоката, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; детального опису витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги витрат адвоката; доказів здійснення витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому, відповідно до позиції Верховного Суду, що висвітлена у постанові КАС ВС від 11.06.2020 по справі №821/227/17, а також у постановах КЦС ВС від 09.06.2020 по справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 по справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені.

Позаяк склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, на підтвердження цих обставин до суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги, який повинен містити детальний опис послуг, що надаються, їхню вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір або погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо; документи, що містять детальний опис робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках справи відповідно до умов договору (акти виконаних робіт або наданої допомоги, специфікації витраченого часу адвоката тощо); оформлені у встановленому законом порядку документи, що свідчать про здійснення оплати гонорару адвоката та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги на підставі договору (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку, касові чеки або інший банківський документ, що підтверджує здійснення оплати послуг адвоката в рамках конкретної справи). Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони. Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору. Крім того, у згаданих вище постановах Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін). Аналогічні критерії застосовуються Європейським судом з прав людини при визначенні розміру справедливої компенсації потерпілій стороні на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначений підхід ілюструється у рішеннях ЄСПЛ від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (§80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (§34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України , від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (§95).

Варто зауважити, що чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об`єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі. Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід зазначити, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності. Суд констатує, що витрати на підготовку заяв по суті справи (позовних заяв, відзивів, відповідей на відзиви, заперечень, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву), як правило, підлягають відшкодуванню, оскільки вони відповідають критерію необхідності (їх надання вимагається згідно з процесуальним законом). У той же час, витрати на аналіз законодавства, судової практики, підготовку додаткових пояснень чи інших процесуальних документів, які не є заявами по суті справи, і вчинення (виконання) яких не вимагається, згідно з процесуальним законом, не є обов`язковими для відшкодування у кожному без винятку випадку, проте можуть бути відшкодовані, якщо ця робота вплинула на розгляд справи.

Господарський процесуальний кодекс України не вимагає від сторони, яка заявляє про відшкодування витрат, надання доказів на підтвердження того, що саме таку, а не іншу кількість часу адвокат витратив на виконання робіт. Більше того, від сторони не вимагають наведення обґрунтування, чому саме таку кількість часу витратив адвокат на відповідні дії. Таку позицію Верховний Суд висловив у постановах від 16.05.2019 р. у справі №823/2638/18 і від 20.12.2018 р. у справі №316/1923/16-а (2-а/316/41/17).

Разом з тим, суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо:

• обсяг робіт і час, витрачений на підготовку процесуальних документів, є явно неспівмірними із складністю виконаних адвокатом робіт (наприклад, якщо на підготовку клопотання про відкладення розгляду справи, або про продовження строку на надання відзиву, чи про проведення засідання в режимі відеоконференції адвокатом витрачено годину чи кілька годин);

• зміст і доводи відзиву на касаційну скаргу є ідентичними доводам, викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, або наведене обґрунтування позиції сторони становить значно меншу частину документа, ніж сам документ;

• якщо у договорі передбачено, що вартість послуг включає участь у судових засіданнях, але суд розглянув справу у порядку спрощеного провадження, без виклику сторін.

Суд враховує, що позивач, на порушення ч.3 ст.126 ГПК України не надав детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, який є необхідним для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат.

Так, в п.2,3 акта виконаних робіт від 07.07.20 (т.1, а.с.95) не деталізовано опису робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, із зазначенням витраченого часу на відповідні види робіт, а зазначено загальну кількість витраченого адвокатом часу - 10 годин. Відсутність детального опису робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, зокрема із зазначенням витраченого часу на відповідні види робіт, ставить під сумнів, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору. Відтак, суд погоджується із доводами позивача та критично оцінює перелічені в акті від 07.07.20 надані адвокатом послуги та кількість часу, затрачену адвокатом та зазначену в акті приймання-передачі від 07.07.20.

Крім того, додатковою заявою вх.№7968/21 Товариство з обмеженою відповідальністю "ВРС ЛТД" просило суд при визначенні остаточної вартості правових послуг додати 100 Євро(3043,00грн.) за час, витрачений адвокатом на підготовку та подачу апеляційному та касаційному судам у цій справі відзивів та заяви про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференціїї. Водночас, у матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих адвокатом послуг) у судах апеляційної та касаційної інстанцій, а також докази надання адвокатом правничих послуг у суді касаційної інстанції(зокрема, відзив на касаційну скаргу, заява про участь у справі в режимі відеоконференції тощо).

За наведених обставин, розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 3043,00грн. відповідачем документально не підтверджено та не доведено, відтак витрати відповідача на правничу допомогу у розмірі 3043,00грн. не підлягають до відшкодування відповідачу за рахунок позивача.

Щодо решти витрат, за встановлених обставин, суд погоджується з доводами позивача, що предмет спору в цій справі не є складним, а ціна позову не є значною, оскільки справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних (оскільки адвокат обізнаний із предметом спору з огляду на те, що адвокат як представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ВРС ЛТД" опрацьовував документи та матеріали, які вже досліджувалися в межах справи №344/7077/17, що розглядалася Івано-Франківським міським судом і безпосередньо стосується предмету спору у даній справі), обсяг і складність складених процесуальних документів ( як-от відзив на позов на 2 арк., заява про застосування позовної давності на 1 арк. тощо, участь у судових засіданнях в суді першої інстанції загальною тривалістю 1 год.) не є значними, а тому обґрунтованим і пропорційним до предмета спору розміром витрат на правничу допомогу є 12000,00грн.

За змістом ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Керуючись 124, 129, 129-1 Конституції України статтями 1, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", статтями 123, 124, 126, 129, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

частково задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВРС ЛТД" вх.№1527/21 про ухвалення додаткового рішення у справі.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (м.Івано-Франківськ, вул.Сахарова, 34, код ЄДРПОУ 39767437) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВРС ЛТД"( м.Івано-Франківськ, вул.Мазепи, 146, офіс 403, код ЄДРПОУ 38162290) 12000,00 (дванадцять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

В решті витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.06.2021

Суддя П. Я. Матуляк