Ухвала

від 08.06.2021 по справі 380/1514/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 червня 2021 року

м. Київ

справа № 380/1514/20

адміністративне провадження № К/9901/18343/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О., перевіривши касаційну скаргу Малого колективного підприємства "Транс-Екіпаж", в інтересах якого діє адвокат Шабан Василь Геникович, на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року у справі № 380/1514/20 за адміністративним позовом Малого приватного підприємства "Західтранс" до Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору мале комунальне підприємство "Транс - Екіпаж" про визнання недійсним рішення конкурсного комітету,

УСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство Західтранс (далі - позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області (далі - відповідач), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Мале колективне підприємство Транс Екіпаж, з вимогами:

визнати недійсним рішення конкурсного комітету Дрогобицької РДА, оформлене протоколом від 28.09.2018 в частині визначення переможцем конкурсу перевізника МКП Транс - Екіпаж щодо об`єктів конкурсу № 2 (автобусні маршрути №129 Дрогобич АС Ролів, № 124 Дрогобич АС Верхній Дорожій ч/з Грушів) та № 3 (автобусні маршрути № 111 Дрогобич АС Винники, № 112 Дрогобич АС Нагуєвичі);

визнати недійсним розпорядження Дрогобицької РДА №537 Про введення в дію рішення конкурсного комітету з визначення автомобільних перевізників на приміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходить за межі Дрогобицького району від 09.10.2018;

визнати недійсними укладені між Дрогобицькою РДА та МКП Транс екіпаж договори про організацію перевезень на автобусних маршрутах загального користування №104 від 12.10.2018, № 105 від 12.10.2018, № 106 від 12.10.2018, № 107 від 12.10.2018.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 380/1514/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним рішення конкурсного комітету Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області, оформлене протоколом від 28.09.2018, в частині визначення переможцем конкурсу перевізника МКП Транс - Екіпаж щодо об`єктів конкурсу № 2 (автобусні маршрути №129 Дрогобич АС Ролів, № 124 Дрогобич АС Верхній Дорожій ч/з Грушів) та № 3 (автобусні маршрути № 111 Дрогобич АС Винники, № 112 Дрогобич АС Нагуєвичі). Визнано недійсним розпорядження Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області №537 Про введення в дію рішення конкурсного комітету з визначення автомобільних перевізників на приміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходить за межі Дрогобицького району від 09.10.2018 в частині пунктів 1.2 та 1.3. Визнано недійсними укладені між Дрогобицькою районною державною адміністрацією Львівської області та МКП Транс - Екіпаж договори про організацію перевезень на автобусних маршрутах загального користування №104 від 12.10.2018, № 105 від 12.10.2018, № 106 від 12.10.2018, № 107 від 12.10.2018. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями Мале колективне підприємство "Транс-Екіпаж", в інтересах якого діє адвокат Шабан Василь Геникович, звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Згідно з частиною першою статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до частини першої статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Частиною четвертою статті 59 КАС України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність .

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 20 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон №5076-VI) під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.

Згідно із частиною першою статті 26 Закону №5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Довіреність визначає повноваження адвоката, межі наданих представникові прав та перелік дій, які він може вчиняти для виконання доручення.

Питання оформлення документів на підтвердження наявності повноважень у Верховному Суді були предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду.

Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі №9901/847/18 зазначено, що звернення до суду, у тому числі до Верховного Суду як найвищого суду в системі судоустрою України, що забезпечує сталість та єдність судової практики (статті 17 та 36 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII Про судоустрій і статус суддів (далі - Закон №1402-VIII)) з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема адвоката, при реалізації права на справедливий суд (стаття 131-2 Конституції України, статті 16, 57 КАС України та стаття 10 Закону №1402-VIII) передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази подаються в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи, із зазначенням назви судового органу, у якому надається правова допомога позивачу), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, делегованих йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника.

У іншій постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №9901/939/18 зроблено висновок про те, що якщо в ордері не зазначено конкретної назви суду, у якому адвокат надає правову допомогу, такий ордер не можна визнати документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. При цьому в ордері, який був предметом розгляду справі № 9901/939/18, зазначено, що адвокат надає правову допомогу у всіх органах, установах, організаціях та підприємствах, а також судах у всіх без винятку справах.

Згідно сформульованих висновків Великої Палати Верховного Суду, в разі надання адвокатом правової допомоги в суді в ордері має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема суду.

Вказана правова позиція підлягає застосуванню і щодо оформлення довіреності на представництво інтересів в суді адвокатом.

На підтвердження повноважень представника Малого колективного підприємства "Транс-Екіпаж" Шабана В.Г. на представництво у суді касаційної інстанції до матеріалів скарги додано довіреність 27 листопада 2020 року, де зазначено, що для виконання представницьких функцій в судах загальної юрисдикції Шабану В.Г. надаються права, передбачені статтями 44, 47 Кодексу адміністративного судочинства України, статтями 43, 49 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, та інші права надані стороні, третій особі у процесі, в тому числі звертатись в суди загальної юрисдикції з позовною заявою, повністю або частково відмовлятися від позовних вимог, визнати позов, змінювати предмет позову, укладати мирову угоду, оскаржувати рішення, постанови, ухвали судів загальної юрисдикції та здійснювати інші процесуальні дії, передбачені чинним законодавством.

У наданій на підтвердження повноважень довіреності не зазначено конкретної назви суду, в якому адвокат надає правову допомогу, а тому таку довіреність не можна визнати документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги скаржнику у Верховному Суді.

Так, відповідно до статті 327 КАС України Верховний Суд є судом касаційної інстанції в адміністративних справах.

Разом з тим, зі змісту довіреності слідує, що Шабана В.Г. уповноважено на представництво інтересів в судах загальної юрисдикції.

З огляду на викладене, касаційну скаргу підписано особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо касаційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.

За такого правового регулювання та обставин справи касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню.

Керуючись статтями 55, 59, 248, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Малого колективного підприємства "Транс-Екіпаж", в інтересах якого діє адвокат Шабан Василь Геникович, на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року у справі № 380/1514/20 за адміністративним позовом Малого приватного підприємства "Західтранс" до Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору мале комунальне підприємство "Транс - Екіпаж" про визнання недійсним рішення конкурсного комітету - повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

СуддяЛ.О. Єресько