Постанова

від 03.06.2021 по справі 712/3922/17

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 червня 2021 року

м. Київ

справа № 712/3922/17

провадження № 51- 5108 км 19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженої ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене доЄдиного реєстру досудових розслідувань за №12016251010004480,заобвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та мешканки АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України (далі КК),

за касаційними скаргами засудженої ОСОБА_6 та прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирокиОСОБА_8 івського районного суду м. Черкаси від 8 листопада 2018 року та Кропивницького апеляційного суду від 26 листопада 2020 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком ОСОБА_8 івського районного суду м. Черкаси від 8 листопада 2018 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 367 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади чи займатися певною діяльністю в органах державної влади та місцевого самоврядування, які пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, на строк 2 роки та зі стягненням на користь держави штрафу в розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250 грн.

Відповідно до п. «є» ч. 1 Закону України «Про амністію 2016 року» ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання.

Кропивницький апеляційний суд вироком від 26 листопада 2020 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 у частині застосування до неї акта амністії на підставі Закону України «Про амністію у 2016 року» та звільнення її від покарання скасував та ухвалив вважати її засудженою за ч. 2 ст. 367 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 років з позбавленням права обіймати посади чи займатися певною діяльністю в органах державної влади та місцевого самоврядування, які пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, на строк 2 роки та зі стягненням на користь держави штрафу в розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250 грн.

ОСОБА_6 визнана винною в тому, що, перебуваючи на посаді начальника відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та будучи в.о. начальника реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції Черкаської області відповідно до наказів від 27 серпня 2012 року №1590/к та від18грудня 2012 року №2425/к, у приміщенні управління юстиції, розташованому на АДРЕСА_2 , протягом лютого-березня 2015 року в період робочого часу з 08:00 до 18:00 за встановлених у вироку обставин, здійснила незаконну реєстрацію речового права на невведений в експлуатацію об`єкт (новозбудований об`єкт відповідно до п. 1 Порядку № 868), розташований у вбудовано-прибудованих приміщеннях житлового будинку на АДРЕСА_3 , яке відповідно до рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 16 березня 1998 року №170 «Про передачу незавершеного будівництва» було передано як незавершене будівництво для прискорення введення в експлуатацію на баланс редакції газети «Село і люди» Обласної селянської спілки обкому профспілки працівників агропромислового комплексу облагропрому (код НОМЕР_1 ) (далі редакція газети «Село і люди»), за іншою особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження. Діями ОСОБА_6 редакції газети «Село і люди» було завдано шкоду на загальну суму 1 428 245 грн, що в 2345,2 рази перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Інкриміновані дії ОСОБА_6 вчинилаза таких обставин.

20 лютого 2015 року особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження №12015250050000552 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 5 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ст. 356, ч. 1 ст. 389 КК, діючи на підставі довіреності № 342 від 6 лютого 2015 року, виданої в інтересах іншої особи, стосовно якої матеріали виділені в окреме провадження №12015250050000552 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 5 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ст.356, ч. 1 ст. 389 КК, звернулася та надала до державної реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції Черкаської області документи, перелік яких зазначено у вироку, частина з яких була підроблена.

Надалі ОСОБА_6 2 березня 2016 року в робочий час на своєму робочому місці в АДРЕСА_2 ), розглянула заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) за реєстраційним номером 10308745 від 20 лютого 2015 року й, не перевіривши всіх необхідних документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку, документів, що відповідно до вимог законодавства засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, порушуючи вимоги статей 2, 6, 9, 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 331 Цивільного кодексу України та діючи всупереч інтересам служби, склала рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 19701299 від2березня 2016 року, а потім того ж дня, видала особі, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, свідоцтво про право власності на нерухоме майно за індексним номером 34327071 від 2 березня 2015 року СТА 348980 та витяг Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №34327136 від 2 березня 2015 року, СТА 348980 на нежитлове приміщення № 117 на АДРЕСА_3 , яке належить редакції газети «Село і люди», в результаті чого це приміщення було незаконно зареєстровано за особою, щодо якої матеріали виділені в окреме провадження, а охоронюваним законом правам, свободам та інтересам редакції газети «Село і люди», завдано шкоду на загальну суму 1 428 245 грн, що в 2345,2 рази перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

Засуджена ОСОБА_6 у касаційній скарзі, не погоджуючись із судовими рішеннями щодо неї, просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. При цьому посилається на неправильне застосування судами закону про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

Свої вимоги засуджена мотивує тим, що

суд апеляційної інстанції на порушеннявимог п. 1 ч. 2 ст. 412 та ст. 417 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), встановивши обставини, передбачені ст.284 цього Кодексу, а саме те, що строки притягнення її до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 367 КК закінчилися в березні 2020 року, не звільнивїї від кримінальної відповідальності, при тому, що її захисник у своїй позиції, висловленій щодо наданих апеляційних скарг зазначав про це;

вона не є суб'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 367 КК, а отже у її діяхвідсутній склад злочину, передбачений цією статтею, оскільки при здійсненні реєстраційних дій вона виконувала функції державного реєстратора, а не функції начальника відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно чи в.о. начальника реєстраційної служби Черкаського МУЮ Черкаської області. Судами не з`ясовано, чи були покладені на неїорганізаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції. Вважає, що вона фактично здійснювала дії, пов'язані знаданням публічних послуг;

у її діях відсутня об`єктивна сторона кримінального правопорушення, оскільки при реєстрації майнових прав у неї був повний пакет документів, а те, що частина з них була підроблена, вона не знала. Згідно з чинним законодавством реєстратор не несе відповідальність за достовірність документів, поданих на реєстрацію. Вся відповідальності за достовірність поданих документів покладається на заявника або його представника;

судами неправильно встановлений розмір завданих збитків. Висновки оціночної будівельної експертизи № 431l5/Буд від 4 січня 2016 року, що була виконана експертом ОСОБА_9 , є недопустимими, оскільки вона проведена з грубим порушенням чинного законодавства: експертом не досліджувалися спірні приміщення, а лише технічні паспорти на приміщення, а також фотознімки цих приміщень; не враховані роботи, які проводилися в цих приміщеннях, що суперечить вимогам чинного законодавства;

суди не використали на її користь рішення судів адміністративної та цивільної юрисдикцій, у яких констатовано, що право власності потерпілих на спірне приміщення не доведено.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_6 змінити і звільнити її від покарання, призначеного за ч.2 ст.367 КК, на підставі ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК у зв`язку із закінченням строків давності.

На обґрунтування своїх доводів зазначає, що суд апеляційної інстанції при перегляді вироку місцевого суду погодився з висновком про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК, однак не звернув уваги на те, що злочин нею вчинено 2 березня 2015 року і з часу його вчинення та до дня постановлення вироку апеляційним судом минуло більше 5 років, у зв`язку з чим вона підлягає звільненню від покарання на підставі ч. 5 ст. 74 КК.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник та засуджена підтримали касаційну скаргу засудженої, а касаційну скаргу прокурора частково.

Прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу прокурора, та частково касаційну скаргу засудженої.

Мотиви Суду

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. З урахуванням зазначеного суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку доводам, наведеним у касаційній скарзі, у частині встановлених судом фактичних обставин провадження та оцінки доказів.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у неналежному виконанні нею своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало тяжких наслідків охоронюваним законом правам, свободам та інтересам юридичних осіб, ґрунтується на сукупності доказів, досліджених судом.

Так, судом першої інстанції при постановленні вироку серед іншого було враховано:

показання представника потерпілого ОСОБА_10 про те, що в 1997 році редакцією газети «Село і люди» було прийнято рішення про отримання у власність приміщення під офіс. Вони підшукали таке приміщення на АДРЕСА_3 , в яке редакція остаточно переселилася в 1998 році. Завідуючим газети ОСОБА_11 був розпочатий процес реєстрації, але до кінця він її не довів у зв`язку зі смертю. Наступний редактор займався суто видавничою діяльністю і у 2012 році за станом здоров`я пішов на пенсію, а справи передав йому ( ОСОБА_10 ). Було прийнято рішення звернутися за консультацією щодо реєстрації шляхом направлення листа до реєстраційної служби, у якому вказували, що є два основні документи, і просили розпочати процедуру реєстрації. Він особисто заносив цього листа і спілкувався з ОСОБА_6 7 травня 2013 року вони отримали відповідь, виконавцем якої була ОСОБА_6 . У листі зазначалося, що для реєстрації потрібно виконати певні дії, був вказаний перелік документів, які необхідно донести, а саме потрібно додати документи про введення в експлуатацію. З приводу видачі цього документа вони зверталися до різних інстанцій. Поки вони вирішували свої проблеми, дізналися, що інші особи вирішили це швидко, оперативно і без проблем;

показання свідка ОСОБА_12 , головного інженера з проектування об`єкта, в якому знаходиться редакція «Село і люди». За рішенням міськвиконкому було проведено введення в експлуатацію окремо аптеки, редакції «Село і люди», житлового будинку. Відділ містобудівництва та аптека заключали з ними договір на проведення авторського нагляду із введення в експлуатацію, а редакція «Село і люди» ні. Якщо договір не укладається, то за те, що знаходиться в приміщеннях, вони відповідальності не несуть. Тому приміщення редакції «Село і люди» в експлуатацію не вводилося. У 2012 році вони отримали два листи від ОСОБА_10 та КП ЧООБТІ, в яких ті просили терміново надати екземпляр проектної документації. Їм відмовили, оскільки це самочинне будівництво. Яким чином вводити приміщення в експлуатацію разом чи окремо вирішує міськвиконком. Оскільки частина будівлі житлові приміщення, а частина нежитлові, було вирішено вводити їх в експлуатацію окремо. Наразі приміщення редакції в експлуатацію не введені. Будинок вводився в експлуатацію в 1997 році, а аптека в 1998 року. При введенні будинку в експлуатацію створювалася робоча комісія, був представник міськвиконкому, і складався акт за фактом перевірки робочої, технічної комісій. Акт повинен був затверджуватися рішенням міськвиконкому. Вони не вводять окремо по блок секціям в експлуатацію, якщо вони не розділені міськвиконкомом і не розроблено окремо документації. Їхнього представника на комісії з прийняття в експлуатацію приміщення, в якому знаходилася редакція «Село і люди», не було. Її не викликали, але письмово відповідали, що в них для цього є плановий відділ, перевірили, що договору з редакцією не було, бо до них ніхто не звертався. Проектна документація розроблялася і на аптеку, і на редакцію, але договір на проектні роботи і авторський нагляд це різні речі, вони не об`єднуються. Щоб на даний час ввести приміщення в експлуатацію, потрібно зробити технічне обстеження, аналіз, за потреби корегування, проконтролювати авторським наглядом.

Крім того, на підтвердження винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину у вироку суд першої інстанції послався на інші зібрані і досліджені ним докази, зокрема на:

довідку за результатами перевірки дотримання вимог чинного законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно державним реєстратором прав реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції ОСОБА_6 , згідно з якою за результатами перевірки встановлено, що вона порушила вимоги чинного законодавства, проте до дисциплінарної відповідальності не була притягнута у зв`язку з пропущенням строків притягнення до відповідальності (т. 2, а. п.3032);

рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради № 170 від 16 березня 1998року, згідно з яким для прискорення введення в експлуатацію офісу редакції газети «Село і люди», розташованого у вбудовано-прибудованих приміщеннях житлового будинку на АДРЕСА_3 , передано незавершене будівництво офісу 325 м. кв. на баланс редакції цієї газети (т.2, а. п. 189);

договір про дольову участь в інвестуванні будівництва вбудовано-прибудованої частини підвального приміщення в 116-квартирному житловому будинку на АДРЕСА_3 від 14 квітня 1997 року (т.1 а. п. 197198);

акт прийому приміщення, переданого на баланс редакції газети «Село і люди», як незавершеного будівництва офісу згідно з рішенням № 170 Черкаського міськвиконкому від 16 березня 1998 року ( т. 1, а. п. 236);

дані висновку експерта №43/15/Буд., від 4 січня 2016 року, згідно з яким ринкова вартість розташованих на АДРЕСА_3 вбудовано-прибудованих приміщень загальною площею 287 кв.м. та підвальних приміщень загальною площею 280,4 м кв. станом на лютий 2015 роки становить 1 428 245 грн (т.1, а. п. 237253);

дані висновку експерта від 17 вересня 2015 року №1/812, згідно з якими підписи від імені гр. ОСОБА_13 у договорі №70/1 від 15 квітня 1997 року «Про дольове інвестування будівництва нежитлових приміщень в 116-квартирному житловому будинку на вул. Сержанта Жужоми» в реквізитах «Исполнитель» перед прізвищем « ОСОБА_13 », у акті прийому-передачі нежитлових приміщень від 16 липня 1997року в реквізитах « ОСОБА_14 » перед прізвищем « ОСОБА_13 », у виписці списку інвесторів № 245 від 17 липня 1997 року в графі «Генеральний директор» виконано не ОСОБА_13 , а іншою особою ( т. 1, а.п.170178);

дані висновку експерта №1/833 від 18 вересня 2015 року, згідно з якими відтиск печатки ЗАТ «Черкасизалізобетон» в договорі № 70/1 від 15 квітня 1997 року «Про дольове інвестування будівництва нежитлових приміщень в 116-квартирному житловому будинку на вул. Сержанта Жужоми», в акті прийому-передачі нежитлових приміщень від 16 липня 1997 року та у виписці списку інвесторів №245 від 17 липня 1997 року нанесено не печаткою ЗАТ «Черкасизалізобетон», зразки якої надано на експертизу, а іншою печаткою (т. 1, а. п. 179185).

За таких обставин висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їй злочину є обґрунтованим і підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Доводи засудженої про те, що вона не є суб`єктом злочину, передбаченого ч. 2 ст.367 КК, під час вчинення інкримінованого їй діяння вона діяла не як службова особа, а лише виконувала професійні функції реєстратора, зловживання повноважень яким тягнуть відповідальність за ст. 365 - 2 КК., не є слушними.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 367 КК службова недбалість це невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.

Об`єктивна сторона службової недбалості включає в себе наявність таких ознак:

1) діяння у формі невиконання чи неналежного виконання службовою особою своїх службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них (дія чи бездіяльність); 2) суспільно небезпечні наслідки у вигляді завдання істотної шкоди охоронюванимзакономправам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб (ч.1ст. 367 КК) чи у вигляді тяжких наслідків (ч. 2ст. 367 КК); 3) причинний зв`язок між діянням (бездіяльністю) та наслідками.

Згідно з ч. 3 ст. 18 КК службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Як убачається з матеріалів провадження, ОСОБА_6 наказом Міністерства юстиції України Головного управління юстиції у Черкаській області №1590/к від 27 серпня 2012 року була призначена на посаду начальника відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції Черкаської області із збереженням їй 13рангу державного службовця. Надалі наказом Міністерства юстиції України Головного управління юстиції у Черкаській області № 2425Л/к від 18 грудня 2012року на ОСОБА_6 покладено виконання обов`язків начальника реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції Черкаської області. На цій посаді вона перебувала до 2 червня 2015 року.

За наведених обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що, ОСОБА_6 на період інкримінованих їй дій була службовою особою, яка наділена спеціальними повноваженнями, передбаченими законом, а також постійно обіймала посаду в державному органі, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

При цьому суд першої інстанції дослідив Положення про відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції, затверджене начальником Черкаського управління юстиції від20 грудня 2012 року, згідно з яким до повноважень начальника відділу служби та виконуючої обов`язків начальника реєстраційної служби, ОСОБА_6 , окрім іншого, входило забезпечення реалізації державної політики у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно; здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відповідно до закону; вжиття в межах компетенції заходів щодо ведення державного реєстру прав; забезпечення прийому та видачу документів, пов`язаних з проведенням державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, надання інформації з Державного реєстру прав; здійснення керівництва відділом, забезпечення виконання покладених на відділ завдань; забезпечення виконання відділом Конституції та законів України, актів та доручень Президента України, Кабінету Міністрів України, наказів Мінюсту та Укрдержреєстру, доручень Міністра юстиції України та Голови Укрдержреєстру, наказів Головного управління юстиції та управління юстиції; здійснення функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (т. 2, а.п. 68-70).

Посилання засудженої з метою підтвердження своїх доводів на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2019 року (справа №283/110/18, провадження №51-10486кмI8), є некоректним, оскільки в зазначеному провадженні ОСОБА була прийнята на роботу з надання послуг державної реєстрації прав на нерухоме майно, обов`язки, які виконувала ОСОБА, безпосередньо були пов`язані з наданням саме публічних послуг з реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а обвинувальний акт не містив вказівки на будь-які обставини, які б вказували, що ОСОБА, окрім надання публічних послуг, виконувала ще й адміністративно-господарські обов`язки по управлінню або розпорядженню державним, колективним чи приватним майном або організаційно-розпорядчі обов`язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності. Тобто зазначене рішення було винесено у кримінальному провадженні за інших фактичних обставин, ніж ті, які встановлені у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 .

Судами першої та апеляційної інстанцій надавалася оцінка доводам сторони захисту про відсутність у діях ОСОБА_6 суб`єктивної сторони злочину, на тій підставі, що згідно з чинним законодавством реєстратор не несе відповідальність за достовірність документів, поданих на реєстрацію.

Так судами встановлено, що потерпілі зверталися до засудженої з листом, а також особисто про реєстрацію за ними приміщення №117 на АДРЕСА_3 , тобто вона достовірно знала, реєструючи право іншої особи на це приміщення, про те, що воно переуває на балансі редакції газети «Село і люди».

Що стосується доводів засудженої щодо неправильного встановлення судами розміру завданих її діями збитків, то Суд зазначає таке.

Відповідальність за ч. 2 ст. 367 КК настає у випадку, коли злочинними діями спричиненні тяжкі наслідки. Згідно з приміткою до ст. 364 КК під тяжкими наслідками у статтях 364367 КК вважаються такі наслідки, які у двісті п`ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Згідно з даними висновку експерта №43/15/Буд., від 4 січня 2016 року ринкова вартість розташованих на АДРЕСА_3 вбудовано-прибудованих приміщень, що загальною площею 287 м кв. та підвальних приміщень загальною площею 280,4. м кв. станом на лютий 2015 року становила 1 428 245 грн (т. 1, а. п. 237253).

Судами встановлено, що заподіяна злочином шкода у 2345,2 рази перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Водночас, посилаючись на неврахування робіт, які проводилися в цих приміщеннях та інші порушення, засуджена не зазначає, яким чином вказане вплинуло чи могло вплинути на законність прийнятого рішення.

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції не має права досліджувати докази та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, тому доводи засудженої про те, що висновок експерта №43/15/Буд., від 4 січня 2016 року є недостовірним доказом, дослідженню в суді касаційної інстанції не підлягають.

У своїй касаційній скарзі ОСОБА_6 посилається також на те, що суди не використали на її користь рішення судів адміністративної та цивільної юрисдикцій, у яких констатовано, що право власності потерпілих на спірне приміщення не доведено. Водночас засуджена належним чином не мотивувала, яким чином зазначені судові рішення спростовують висновки суду про доведеність її винуватості у вчиненні злочину при тому що:

рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 27 травня 2016року в задоволенні позовних вимог Редакції обласної газети «Село і люди» про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 4 березня 2015 року приміщень №117 на АДРЕСА_3 та скасування рішень про державну реєстрацію відмовлено у зв`язку із обранням позивачем неналежного способу захисту. Надалі суд апеляційної інстанції позивачам повернуто апеляційну скаргу на це рішення у зв`язку з неусуненням ними недоліків;

у рішенні Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 жовтня 2019 року (справа № 711/1641/18, провадження № 2/711/83/19) констатовано, що станом на лютий 2015 року приміщення №117 на АДРЕСА_3 були власністю редакції газети «Село і люди», але вибули з її власності у зв`язку з прийняттям державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції рішення про державну реєстрацію права власності на ці приміщення за іншою особою, яка 4 березня 2015 року продала їх релігійній громаді Істинно-православної церкви «Семи Архангелів». При цьому Придніпровський районний суд погодився з доводами позивача про те, що майно вибуло з володіння позивача не з його волі, але визнав відповідачів добросовісними набувачами і зазначив, що звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить витребувати нерухоме майно, яке вибуло з його володіння, вартість якого на його користь вже стягнута з іншої особи. Відповідно задоволення заявлених позивачем вимог призведе до подвійного відшкодування на користь позивача. Крім того, цей суд встановив, що витребувати у відповідачів саме таке майно, яке просив позивач, на час розгляду справи не було можливим.

Що стосується доводів касаційних скарг прокурора та засудженої у частині незастосування судом апеляційної інстанції до ОСОБА_6 строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, то Суд зазначає таке.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років, у разі вчинення нетяжкого злочину.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 КК нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

Санкцією ч. 2 ст. 367 КК визначено основне покарання у виді позбавлення волі строком від двох до п'яти років та відповідно до ст. 12 КК цей злочин віднесено до нетяжких злочинів.

Проте, як зазначено в обвинувальному вироку та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, ОСОБА_6 визнана винною в тому, що вона в період з лютого по березень 2015 року, будучи службовою особою, вчинила службову недбалість за наступних обставин: 20 лютого 2015 року особа, стосовно якої матеріали виділені в окреме провадження, звернулася та надала до державної реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції Черкаської області документи, частина з яких була підроблена; ОСОБА_6 2 березня 2016року розглянувши цю заяву, видала свідоцтво про право власності на нерухоме майно за індексним номером 34327071 від 2 березня 2015 року СТА 348980 та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №34327136 від 2 березня 2015 року СТА 348980 на нежитлове приміщення № 117 на АДРЕСА_3 , яке належало редакції газети «Село і люди».

Отже, згідно з встановленими судами фактичними обставинами справи, які сторонами кримінального провадження не оскаржувалися ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанцій, злочинні дії ОСОБА_6 закінчила вчиняти 2березня 2016 року.

Тобто з моменту вчинення засудженою кримінального правопорушення і до моменту розгляду провадження судом апеляційної інстанції строки притягнення до кримінальної відповідальності, передбачені ст. 49 КК, не минули.

Згідно з ч. 1 ст. 337 КПКсудовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Відповідно до ст. 433 КПК Суд позбавлений можливості досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні.

Тому з урахуванням фактичних обставин, установлених в оскаржуваному судовому рішенні доводи касаційних скарг у цій частині є необґрунтованими, у зв`язку з чим касаційні скарги із зазначених підстав не підлягають задоволенню.

Апеляційний суд, розглядаючи провадження в апеляційному порядку за скаргами представника потерпілого, прокурора, засудженої та в її інтересах захисника ОСОБА_15 , ретельно дослідив матеріали кримінального провадження та дійшов переконливого висновку про те, що винуватість ОСОБА_6 повністю підтверджується наявними у провадженні доказами.

Також апеляційний суд дав оцінку доводам, наведеним засудженою та її захисником в апеляційній скарзі, про те що ОСОБА_6 не є суб`єктом цього злочину, що в її діях відсутня суб`єктивна сторона злочину та щодо неправильного встановлення розміру збитків і визнав ці доводи необґрунтованими.

При призначенні покарання ОСОБА_6 були дотримані вимоги, передбачені ст. 65 КК.

Суд апеляційної інстанції при перегляді вироку щодо ОСОБА_6 , встановивши, що остання має рідну сестру ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працездатного віку, дійшов висновку, що дана обставина виключає застосування до ОСОБА_6 п. «є» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році»

На думку Суду, рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам кримінального процесуального закону, належним чином вмотивовані та обґрунтовані.

Даних, які би свідчили, що судами допущено такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити їм ухвалити законне та обґрунтоване рішення, або неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, не виявлено.

Тому з огляду на вищевказане відсутні обґрунтовані підстави для задоволення вимог, викладених у касаційній скарзі.

Керуючись статтями 369, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження, та засудженої ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Вирок Кропивницького апеляційного суду від 26 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3