Рішення

від 01.06.2021 по справі 152/497/18

ШАРГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Шаргородський районний суд

Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2021 року

м. Шаргород

Справа № 152/497/18

провадження №2/152/188/21

Шаргородський районний суд Вінницької області у складі головуючого судді Соколовської Т.О., при секретарі судового засідання Здищук А.С ., представника позивача за довіреністю Леонтьєва В.В., представника відповідача - адвоката Мишковської Т.М., яка приймає участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, розглянувши у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства КБ ПРИВАТБАНК до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця ,

встановив:

I.Виклад позицій позивача та відповідача.

04 квітня 2018 року ПАТ КБ ПРИВАТБАНК (далі позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) з вимогою про стягнення сум кредитної заборгованості у розмірі 34532,51 грн. та 10403,35 грн. і судових витрат, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору №VIS0GA0000002133 від 05.09.2008 ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 45190,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 05.09.2013.

Відповідно до договору № б/н від 10.10.2008 ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 13000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, не виконавши своїх зобов`язань щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.

На час смерті ОСОБА_2 заборгованість перед позивачем за кредитним договором №VIS0GA0000002133 від 05.09.2008 становить 34532,51 грн., із яких: заборгованість за кредитом - 23799,26 грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом - 1332,43 грн., заборгованість з комісії - 316,62 грн., заборгованість з пені - 9084,20 грн. Заборгованість за кредитним договором б/н від 10.10.2008 становить 10403,35 грн., із яких: заборгованість за кредитом - 6707,41 грн., заборгованість по відсотках - 3695,94 грн.

Спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 є ОСОБА_1 , яка звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини і отримала спадкове майно у власність.

На виконання вимог ч.2 ст.1281 ЦК України, позивачем 21.09.2017 до спадкоємця ОСОБА_1 було направлено лист-претензію, згідно якої позивачем було пред`явлено свої вимоги до спадкоємця ОСОБА_1 , але нею ніяких дій на погашення кредитної заборгованості спадкодавця вчинено не було , тому позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 34532,51 грн заборгованості за кредитним договором №VIS0GA0000002133 від 05.09.2008 та 10403,35 грн заборгованості за кредитним договором б/н від 10.10.2008.

27 червня 2018 року заочним рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області позов ПАТ КБ ПРИВАТБАНК до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ ПРИВАТБЕНК кредитну заборгованість в сумі 34532 грн. 51 коп. за кредитним договором №VIS0GA0000002133 від 05.09.2008 та кредитну заборгованість в сумі 10403 грн. 35 коп. за кредитним договором № б/н від 10.10.2008, а також судові витрати по справі в сумі 1762 грн.

Ухвалою Шаргородського районного суду Вінницької області від 23.03.2021 вказане заочне рішення скасовано, призначено справу до розгляду в порядку в загального позовного провадження ( т.2 а.с.5 - 6).

У судовому засіданні представник позивача АТ КБ ПРИВАТБАНК за довіреністю від 27.05.2020 ОСОБА_3 (а.с.222) позовні вимоги підтримав, посилаючись на те, що ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_2 , прийняла спадщину після її смерті та отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, тому має відповідати за борги померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . Вимога про погашення заборгованості була пред`явлена до спадкоємця через нотаріуса, а отже АТ КБ ПРИВАТБАНК не пропущено строк пред`явлення кредиторських вимог до спадкоємиці померлої.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Мишковська Т.М. у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила в задоволенні позову відмовити.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Мишковська Т.М. зазначала, що відповідно до статті 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Про смерть ОСОБА_2 ПАТ КБ ПРИВАТБАНК стало відомо ще у вересні 2014 року. Крім того, 16.10.2016 Шаргородська державна нотаріальна контора повідомила позивача про те, що 29.09.2016 ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ПАТ КБ ПРИВАТБАНК направило ОСОБА_1 вимогу про погашення боргових зобов`язань ОСОБА_2 на підставі норм статей 1281, 1282 ЦК України, і лише 04.04.2018 звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, тобто з порушенням строків, визначених статтею 1281 ЦК України. Недотримання кредитором передбачених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення вимог, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до ОСОБА_1

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Від представників сторін до суду 02.04. 15.04, 16.04.. 21.05 поступили заяви про проведення судових засідань в режимі відеоконференції ( т.2 а.с. 13,17,23,97).

17.05.2021 від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Мишковської Т.М. надійшла заява про відкладення судового засідання ( т.2 а.с.92).

Від представника позивача ПАТ КБ ПРИВАТБАНК Леонтьєва В.В. 17.05.2021 до суду надійшла уточнена позовна заява (т.2 а.с. 29 - 91).

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Шаргородського районного суду Вінницької області від 23.03.2021 призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження. Цією ж ухвалою відповідачеві ОСОБА_1 запропоновано надати в 15-денний строк з дня отримання даної ухвали відзив на позовну заяву (т.2 а.с.5 - 6).

Відповідач ОСОБА_1 відзив на позовну заяву не подала.

Ухвалами суду від 18.03., 05.04., 16.04., 21.05.2021 визначено участь представників сторін у судовому засіданні в режимі відоеконференції (т.2 а.с.2, 14,21,25,98)

Ухвалою суду від 26 травня 2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті (т.2 а.с.114 - 115).

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено факт укладення між ПАТ КБ ПРИВАТБАНК та ОСОБА_2 кредитного договору № VIS0GA0000002133 від 05.09.2008, згідно з яким ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 45190,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 05.09.2013 (т.1 а.с.13-15).

Окрім того, судом встановлено факт укладення 10.10.2008 угоди між ПАТ КБ ПРИВАТБАНК та ОСОБА_2 , згідно якої остання отримала кредит у розмірі 13000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору. Договір складається з заяви позичальника, Умов надання банківських послуг та Правил і Тарифів користування платіжною карткою (т.1 а.с.16, 17-22).

ОСОБА_2 письмовою заявою підтвердила свою згоду на те, що підписані нею заяви разом з запропонованими ПАТ КБ ПРИВАТБАНК Умовами, Правилами та Тарифами складають між нею та банком кредитний договір ( т.1 а.с. 16).

У п. 3.1. Умов та правил надання банківських послуг зазначено, що для надання послуг банк відкриває клієнту картрахунок, видає клієнту картку, її вид і термін дії визначений в заяві і в пам`ятці клієнта, підписанням якої клієнт і банк укладає договір про надання банківських послуг. Датою укладення Договору є дата відкриття рахунку, яка вказана в розділі Відмітки банку заяви (т.1 а.с.18).

Згідно з Правилами користування платіжною карткою строк дії картки вказаний на лицевій стороні картки (місяць і рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця (п. 3.1.1. ).Після закінчення терміну дії відповідна Карта продовжується Банком на новий термін (шляхом надання клієнту карти з новим терміном дії), якщо раніше (до початку місяця закінчення терміну дії) не поступила письмова заява Держателя про закриття Карткового рахунку, а також при умовах наявності коштів на Картковому рахунку для оплати послуг з виконання розрахункових операцій по Картковому рахунку (в передостанній день місяця закінчення строку дії) і при дотриманні інших умов продовження, передбачених договором (п.3.1.3.).

Підпунктом 5.4. Правил користування платіжною карткою передбачено, що термін погашення за кредитом (кредитний ліміт, кредитна лінія) за платіжними картками без встановленого мінімального обов`язкового платежу, здійснюється в наступному порядку: термін погашення процентів за кредитом - кожного місяця за попередній місяць, термін погашення кредиту в повному об`ємі, не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній карті (в полі MONTH) (т.1 а. с. 22).

Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів сторонами було визначено місяцями.

Стороною позивача не надано доказів у підтвердження того, які саме кредитні картки видавались відповідачу в рамках дії договору від 10.10.2008, їх номери та термін дії.

У кредитному договорі б/н від 10.10.2008 у вигляді заяви, підписаної сторонами не зазначено термін повернення кредиту (користування) ним.

Із копії виписки за договором без номера і без посилання на дату вбачається, що востаннє ОСОБА_2 погашала заборгованість 11.09.2013, сума платежу - 1000 грн. (т.2 а.с.81).

Таки чином, суд вважає доведеним факт укладення ПАТ КБ ПРИВАТБАНК 05.09.2008 та 10.10.2008 договорів з ОСОБА_2 та факт надання останній кредитних коштів.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого виконкомом Козлівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області 14.04.2014 (а.с.24), не виконавши своїх зобов`язань щодо своєчасного повернення кредитів та сплати відсотків за користування кредитами, комісії, пені.

Згідно розрахунку позивача на час смерті заборгованість ОСОБА_2 перед позивачем за кредитним договором №VIS0GA0000002133 від 05.09.2008 становить 34532,51 грн., із яких: заборгованість за кредитом - 23799,26 грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом - 1332,43 грн., заборгованість з комісії - 316,62 грн., заборгованість з пені - 9084,20 грн. Заборгованість за кредитним договором № б/н від 10.10.2008 становить 10403,35 грн., із яких: заборгованість за кредитом - 6707,41грн., заборгованість по відсотках - 3695,94 грн (т.1 а.с.2-8, 9-12).

Розмір вказаної заборгованості підтверджується розрахунком суми заборгованості за кредитним договором, наданим позивачем. Відповідачем указаний розрахунок не спростований, власних розрахунків з даного приводу суду не надано.

Установлено, що 17.09.2014 позивач ПАТ КБ ПРИВАТБАНК , дізнавшись про смерть позичальника ОСОБА_2 , згідно частини другої статті 1281 ЦК України у строк шість місяців, направив претензію кредитора до Шаргородської державної нотаріальної контори Вінницької області, в якій просив довести до відома спадкоємців, які звернулися із заявою про прийняття спадщини, про претензію та наявність заборгованості спадкодавця перед Банком в розмірі 49143,15 грн.

На підставі поданої претензії кредитора Шаргородською державною нотаріальною конторою 15.10.2014 заведено спадкову справу №532/14 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 ( т.1 а.с.30, 93 - 135).

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_2 спадщину прийняла її дочка, яка на день смерті своєї матері ОСОБА_2 була зареєстрована і проживала разом з спадкодавицею за адресою: АДРЕСА_1 ( т.1 а.с.120).

29.09.2016 до Шаргородської державної нотаріальної контори Вінницької області від представника ОСОБА_1 за довіреністю від 15.09.2016 - ОСОБА_4 поступила заява про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 2,0493 га, яка розташована на території Козлівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, і передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі Державного акту на право власності серії ВН №120420 ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкоємцем якого була дочка ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину, але померла, не оформивши своїх спадкових прав (т.1 а.с.105).

Цього ж дня (29.09.2016), за реєстром №1-1515 відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України дочці ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , в інтересах якої діяла ОСОБА_4 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом (т.1 а.с.131).

Із витребуваної судом копії спадкової справи №532/14 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 вбачається, що 29.09.2016 в реєстрі за №1-1515 ОСОБА_1 (доньці померлої), жительці АДРЕСА_1 , видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 2,0493 га, яка розташована на території Козлівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВН № 120420, виданого Шаргородською РДА Вінницької області 12.10.2004, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №426, кадастровий номер 0525384200:01:001:0165. Згідно витягу № НВ 0502921112015 виданого відділом Держземагенства у Шаргородському районі Вінницької області 20.05.2015 кількісна характеристика земельної ділянки площею 2,0493 гектара - усього земель 2,0493 га, в тому числі за земельними угіддями, гектарів - рілля 1,8612 га, рілля 0,1881 га. Вказана земельна ділянка належала ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкоємицею якого була дочка ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав у зв`язку зі смертю (т.1 а.с.30, 131).

Грошова оцінка спадкової земельної ділянки становить 64167,41 грн. (т.1 а.с.149).

Отже, прийнявши спадщину після померлої ОСОБА_2 та отримавши свідоцтво про право на спадщину її спадкоємець ОСОБА_1 прийняти певні права та погодилась отримати певні обов`язки померлої, які виникли, в тому числі з кредитного договору, замінивши ОСОБА_2 у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

15.10.2016 Шаргородська державна нотаріальна контора направила ПАТ КБ ПРИВАТБАНК відповідь на претензію, в якій повідомила про те, що 15.10.2014 заведена спадкова справа №532/14 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 відповідно до поданої претензії кредитора. 29.09.2016 за реєстром №1-1515 дочці ОСОБА_2 - ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 2,0493 га, яка розташована на території Козлівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області (т.1 а.с.30).

Вказану відповідь Шаргородської ДНК ПАТ КБ ПРИВАТБАНК отримало 21.10.2016 (т.1 а.с. 30).

18.09.2017 позивачем направлено лист - претензію відповідачеві ОСОБА_1 з вимогою погашення кредитної заборгованості ОСОБА_2 (т.1 а.с.31), яка залишена відповідачем без реагування.

04.04.2018 ПАТ КБ ПРИВАТБАНК звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця (т.1 а.с.2 - 4).

Згідно з п.2 Статуту АТ КБ ПРИВАТБАНК , що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 594, правонаступником всіх прав та зобов`язань ПАТ КБ ПРИВАТБАНК є АТ КБ ПРИВАТБАНК .

V. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.

Даному факту відповідають цивільні правовідносини, які регулюються ст. ст. 8, 13 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року, ратифікована Україною 17 липня 1997 року), Цивільним Кодексом України і виникають з кредитних правовідносин та обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора.

Відповідно до ст.13 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст.15 ЦК України).

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, в судовому засіданні у судовому засіданні досліджено кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п.27 Постанови ПВС України від 12.06.2009 №2 "Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції").

При цьому суд враховує позиції ЄСПЛ щодо аргументації судових рішень, закріплені, зокрема в п.42 рішення "Бендерський проти України" від 15.11.2007, в якому наголошується, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись, виходячи з обставин кожної справи (рішення "Руїз Торійа проти Іспанії" від 09.12.1994). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (рішення "Артіко проти Італії" від 13.05.1980). Право може вважатися ефективним, тільки, якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (п.33 рішення від 21.03.2000 у справі "Дюлоранс проти Франції"; пп. 32 - 35 рішення від 07.03.2006 у справі "Донадзе проти Грузії").

Постановою Пленуму ВС України №2 від 12.06.2009 Про застосування норм процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції роз`яснено, що під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Предметом позову у справі, яка розглядається є стягнення з відповідача боргу спадкодавця за кредитними договорами від 05.09.2008 та 10.10.2008.

Частиною 3 ст. 12, ст.ст. 76 - 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Засобами доказування у цивільній справі є показання свідків, письмові докази, речові і електроні докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Крім того, суд зауважує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Положеннями Конституції України (ст.55), Цивільного кодексу України (зокрема, ч.1 ст.16), Цивільного процесуального кодексу України (ч.1. ст.4; ч.1 ст.5), Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (ч.1. ст.7) передбачено, що суд захищає права та інтереси юридичних осіб, у спосіб, визначений законами України. Враховуючи зазначене, юридична особа має право на позов виключно, у випадку порушення, невизнання або оспорювання її прав та інтересів іншою особою.

У Аналізі практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України від 01.04.2014 Верховний Суд України вказав, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Згідно зі статтею 1046 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).

Згідно з положеннями ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вказаного кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Згідно зі ст. 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу .

Обов`язок з відшкодування шкоди (яка в даному випадку для Банку виникла внаслідок неповернення відповідачем боргу за кредитним договором) згідно зі ст. 1219 ЦК України не є таким, що нерозривно пов`язаний з особою спадкодавця, а тому відповідно до вимог чинного ЦК України з його смертю цей обов`язок не припинився і спадкується його спадкоємцями, тобто є таким, що входить до складу спадщини.

За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язаннями у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржника за зобов`язанням.

Приписи статей 1281 і 1282 ЦК України регламентують особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника, порядок пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців і порядок їх задоволення.

Спадкування - це вольовий акт (окрім деяких винятків), яким спадкоємець свідомо приймає рішення про прийняття спадщини або свідомо не користується правом відмовитися від такого прийняття спадщини.

Виходячи з існування вольового критерію, у цивільних правовідносинах вважається, що кожен спадкоємець діє добросовісно, є зваженим, передбачливим і розсудливим під час прийняття юридично значимих рішень та обранні варіанта власної поведінки. Дотримання наведених норм забезпечуватиме стабільність цивільного обороту.

Спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

Зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статей 1281 , 1282 ЦК України щодо строків пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців і порядку задоволення цих вимог кредитора.

Статтею 1281 ЦК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від дня настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Недотримання кредитором передбачених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення вимог, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки - це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб`єктивне право.

Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за зобов`язанням, а також припинення такого зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18) зроблено висновок, що спадкоємець зобов`язаний повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо йому відомо про борги останнього. Кредитор має пред`явити свою вимогу до спадкоємців протягом 6 місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, незалежно від настання строку вимоги, а якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, то не пізніше одного року від настання строку вимоги. Наслідком пропуску кредитором вказаних строків звернення з вимогою до спадкоємців є позбавлення кредитора права вимоги. Оскільки зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України

Стаття 1281 ЦК України не встановлює певного порядку пред`явлення вимог кредиторів до спадкоємців боржника.

Необхідність пред`явлення кредиторами претензій до спадкоємців не означає, що кредитори зобов`язані повідомляти спадкоємців про наявність вимог до спадщини безпосередньо. Таке повідомлення може бути зроблено через нотаріальну контору, адже п.2.1 Гл.10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, дозволяє приймати претензії від кредиторів спадкодавця нотаріусові за місцем відкриття спадщини. Претензії мають бути заявлені в письмовій формі й прийняті незалежно від строку настання права вимоги. Про претензію, що надійшла, нотаріус доводить до відома спадкоємців, які прийняли спадщину, або виконавця заповіту. Протягом строків, передбачених частинами 2 і 3 ст. 1281 ЦК України, кредитори спадкодавця вправі лише заявити спадкоємцям або нотаріусу за місцем відкриття спадщини про свої претензії. Саме ж задоволення таких вимог відбувається вже після прийняття спадщини спадкоємцями і не раніше спливу шестимісячного строку з дня відкриття спадщини або одержання ними свідоцтва про право на спадщину.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі № 758/8549/15-ц (провадження № 61-8438св18) зроблено висновок по застосуванню статті 1281 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) і зазначено, що вказана норма не встановлює певного порядку пред`явлення вимог кредиторів. Пред`являння вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса. При цьому, на відміну від пред`явлення вимоги безпосередньо до спадкоємців, кредитор, скеровуючи претензію до нотаріуса, не зобов`язаний зважати на факт прийняття спадщини, оскільки нотаріус повинен прийняти відповідну заяву незалежно від того, чи прийняв спадщину хоча б один із спадкоємців і чи встановлені спадкоємці взагалі.

У справі, що розглядається судом установлено, що боржник ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , а 17 вересня 2014 року позивачем ПАТ КБ ПРИВАТБАНК було направлено Претензію кредитора в порядку та строки, передбачені ст. 1281 ЦК України до Шаргородської державної нотаріальної контори Вінницької області.

У зв`язку з наведеним необґрунтованим є посилання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Мишковської Т.М. про те, що позивачем пропущено строк пред`явлення вимоги до спадкоємця ОСОБА_2 - ОСОБА_1 .

Аргументи представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Мишковської Т.М. про те, що у ПАТ КБ ПРИВАТБАНК також закінчився строк на звернення до суду з вимогою до ОСОБА_1 , в частині вимог за кредитним договором №VIS0GA0000002133 від 05.09.2008, суд відхиляє виходячи з наступного.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі № 320/9961/15-ц (провадження № 61-3471св18) зазначено, що: наявність у кредитора померлого боржника відомостей про прийняття спадщини, що відкрилась після нього, його спадкоємцями, а також про коло спадкоємців, зумовлює початок перебігу позовної давності за правилами, визначеними частиною першою статті 261 ЦК України. У спадкових правовідносинах банк як кредитор спадкодавця та його спадкоємців наділений власними повноваженнями та самостійно визначає спосіб та порядок їх реалізації. Банк, звернувшись до нотаріуса з відповідною вимогою до можливих спадкоємців, реалізував своє право, передбачене правилом статті 1281 ЦК України, здійснюючи свої повноваження на власний розсуд та у власному інтересі. Невикористання надалі банком власних повноважень та нездійснення суб`єктивних прав не може бути поважною причиною пропуску відповідних строків та підставою для поновлення прав, втрачених (припинених) в результаті недобросовісного ведення власних справ такою особою (позивачем) .

Суд встановив, що боржник ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Позивачем ПАТ КБ ПРИВАТБАНК 17 вересня 2014 року, тобто в межах шести місяців з дня відкриття спадщини, було направлено Претензію кредитора до Шаргородської державної нотаріальної контори Вінницької області. 15.10.2016 року Шаргородська державна нотаріальна контора повідомила ПАТ КБ ПРИВАТБАНК про те, що 29.09.2016 дочці ОСОБА_2 - ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Отже, коло спадкоємців визначилось лише 29.09.2016. Вказану відповідь Шаргородської ДНК ПАТ КБ ПРИВАТБАНК отримало 21.10.2016. 18.09.2017 позивачем направлено лист - претензію відповідачеві ОСОБА_1 з вимогою погашення кредитної заборгованості ОСОБА_2 , яка залишена відповідачем без реагування.

04.04.2018 ПАТ КБ ПРИВАТБАНК звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця.

Таким чином, про прийняття спадщини і видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті боржника ОСОБА_2 її спадкоємцю ОСОБА_1 , ПАТ КБ ПРИВАТБАНК стало відомо 21.10.2016. Із цим позовом ПАТ КБ ПРИВАТБАНК звернулося до суду 04.04.2018. За таких обставин суд вважає, що позивачем ПАТ КБ ПРИВАТБАНК строки звернення до суду не пропущені.

Схожий за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2019 року у справі № 205/6749/15-ц (провадження № 61-17655св18).

Згідно з положеннями ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

У пункті 32 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин №5 від 30.03.2012 роз`яснено, що з урахуванням положення ст.1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов`язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов`язання фактично не пов`язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що спадкоємці можуть задовольняти вимоги кредиторів лише: у разі прийняття майна у спадщину; у межах вартості успадкованого майна; у розмірі, який виник за життя спадкодавця.

VІ. Висновок Суду

Аналіз перевірених і оцінених у судовому засіданні доказів, поданих позивачем у підтвердження позовних вимог переконують суд, що ПАТ КБ ПРИВАТБАНК надано належні та допустимі докази, в силу вимог ст.ст. 76 - 81 ЦПК України, на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_1 , як спадкоємець ОСОБА_2 , прийнявши спадщину, і отримавши свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, яке складається із земельної ділянки площею 2,0493 га, що розташована на території Козлівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, з грошовою оцінкою 64167,41 грн зобов`язана у межах вартості спадщини задовольнити вимоги кредитора ПАТ КБ ПРИВАТБАНК відповідно до статтей 1281, 1282 ЦК України.

Що стосується стягнення з відповідача, нарахованих відсотків та пені, то, на переконання суду, позов в цій частині задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин від 30 березня 2012 року №5, спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості одержаного майна, спадкоємці несуть зобов`язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов`язання фактично не пов`язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Це роз`яснення встановлює виняток із загального правила, передбаченого ч. 1 ст. 1282 ЦК України. При цьому положеннями ст. 1231 ЦК України встановлено певні особливості спадкування обов`язків, що виникли з недоговірних зобов`язань, а також щодо сплати неустойки з договірних зобов`язань. Так, до спадкоємця переходить обов`язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем. Обов`язок сплатити неустойку (штраф, пеню) переходять спадкоємцю лише у випадку і в межах присудження таких виплат судом зі спадкодавця за його життя.

За приписами ч. 2 ст. 1231 ЦК України до спадкоємця переходить обов`язок сплатити неустойку (штраф, пеню) за умови, що: судом було прийнято рішення з призначенням певної суми до виплати кредитору; боржник (спадкодавець) не виконав такого рішення суду.

Позивачем не надано доказів у підтвердження того чи мало місце пред`явлення кредитором вимог до спадкодавця щодо погашення боргу за його життя, чи були додатково нараховані до суми боргу відсотки та чи було рішення суду про стягнення неустойки зі спадкодавця за його життя.

Отже, позивач АТ КБ ПРИВАТБАНК не має права вимоги до спадкоємця ОСОБА_1 за зобов`язаннями зі сплати відсотків, неустойки (штрафу, пені), оскільки це право не отримало судового захисту за життя боржника ОСОБА_2 .

Таким чином, враховуючи вище викладене, приймаючи до уваги те, що позовні вимоги ПАТ КБ ПРИВАТБАНК про стягнення з ОСОБА_1 , як спадкоємця після смерті боржника ОСОБА_2 , на користь ПАТ КБ ПРИВАТБАНК , в межах вартості отриманого у спадщину майна, заборгованості за кредитним договором №VIS0GA0000002133 від 05.09.2008 у розмірі 23799,26 грн., яка виникла за життя спадкодавця і є значно меншим вартості успадкованого майна (64167,41 грн), відповідають як нормам ЦК України так і судовій практиці з цього питання, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Разом з тим, позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ ПРИВАТБАНК боргу спадкодавця за договором б/н від 10.10.2008 задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Як встановлено судом умови договору б/н від 10.10.2021 погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів сторонами було визначено місяцями, термін повернення кредиту (користування) не встановлений, доказів про те, які кредитні картки видавались відповідачу в рамках дії договору, їх номери та термін дії, суду не надано, остання проплата за договором відбулася 11.09.2013.

Верховний Суд у правовій позиції, висловленій у постанові від 06.12.2018 (справа №127/9333/17) та Верховний Суд України у правовій позиції, висловленій у постанові від 19.03.2014 (справа №6 - 14 цс14) вказали, що відповідно до Правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

За вказаних обставин суд приходить до висновку, що ПАТ КБ ПРИВАТБАНК не надано належні, достовірні та допустимі докази, в силу вимог ст.ст. 76 - 81 ЦПК України, на підтвердження наявності підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ ПРИВАТБАНК боргу спадкодавця за договором б/н від 10.10.2008 , відтак у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

VІ1. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України , судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з вимогами ст.141 ЦПК України , судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги судом задовольняються частково, то судові витрати слід стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ ПРИТВАТБАНК пропорційно розміру задоволених витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 8, 13, 129 Конституції України, ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04 листопада 1950 р., ратифікована Україною 17 липня 1997 року, ст. ст. 2 - 5, 10, 12, 13, 19, 76 - 81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст. 3-5, 15, 16, 25, 509, 526, 530, 608, 1046, 1047,1049, 1054,1216,1218, 1219, 1220, 1231,1281,1282, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ПАТ КБ ПРИВАТБАНК до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК кредитну заборгованість в сумі 23799 (двадцять три тисячі сімсот дев`яносто дев`ять) гривень 26 коп. за кредитним договором №VIS0GA0000002133 від 05.09.2008.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК судові витрати по справі в сумі 933( дев`ятсот тридцять три) гривні 23 коп.

У решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Шаргородський районний суд Вінницької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повне найменування (для юридичних осіб) та ім`я (для фізичних осіб) сторін:

позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк ПРИВАТБАНК , 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_2 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО №305299;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителька АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_4 від10.06.2019.

Рішення ухвалено та проголошено 01.06.2021.

Головуючий суддя: Т.О. Соколовська