Постанова

від 08.06.2021 по справі 577/1076/20

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2021 року м.Суми

Справа №577/1076/20

Номер провадження 22-ц/816/732/21

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Ткачук С. С.

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М,

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Конотопська районна державна адміністрація Сумської області

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 11 лютого 2021 року, постановлене у складі судді Кравченко В.О. , у приміщенні Конотопського міськрайонного суду Сумської області, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2020 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Кондратенка Максима Миколайовича, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Конотопської районної державної адміністрації Сумської області (далі - Конотопська РДА Сумської області)про визнання правочину недійсним, скасування запису про державну реєстрацію іншого речового права.

Позов мотивує тим, що позивач, на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-СМ №026963, виданого 11 квітня 2002 року Підлипенською сільською радою, є власником земельної ділянки площею 5,8033 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Підлипненської сільради м. Конотоп Сумської області,

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №143935471 від 05 листопада 2018 року, йому стало відомо, що 13 травня 2017 року державним реєстратором Конотопської РДА Сумської області Гагіною А.О. було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право за № 20468585 відносно вказаної земельної ділянки, а саме право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб на підставі договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 03 лютого 2004 року, видавник ОСОБА_2 .

Про існування вказаного договору він не знав, оскільки він його не укладав. Спірний договір був внесений державним реєстратором 13 травня 2017 року до реєстру речових прав на нерухоме майно, а тому він не міг дізнатися раніше про порушення його прав.

У відповідності до спірного договору емфітевзису від імені власника земельної ділянки діяв ОСОБА_3 на підставі довіреності, посвідченої державним нотаріусом Конотопської міської державної нотаріальної контори Ничвидюк Н.А. від 18 червня 2001 року. Оригінал вказаного доручення зберігається у відділі у Конотопському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області.

Вважає, що спірний договір № 10 про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 03 лютого 2004 року є недійсним, оскільки при його укладенні ОСОБА_3 перевищив свої повноваження.

Посилаючись на вказані обставини, просить визнати недійсним Договір № 10 про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 03 лютого 2004 року, що укладений між ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ; скасувати запис про інше речове право № 20468385 від 13 травня 2017 року, що зроблений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 35248658 від 18 травня 2017 року, що вчинений державним реєстратором Конотопської РДА Сумської області Гагіною А.О. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Конотопський міськрайонний суд Сумської області рішенням від 11 лютого 2021 року, позов ОСОБА_1 задовольнив.

Визнав недійсним Договір № 10 про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 03 лютого 2004 року, укладений між ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 .

Скасував запис про інше речове право № 20468385 від 13 травня 2017 року, що зроблений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень (з відкриттям розділу), індексний номер 35248658 від 18 травня 2017 року, що вчинений державним реєстратором Конотопської РДА Сумської області Гагіною А.О. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

В рахунок відшкодування судових витрат стягнув з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з кожного, на користь ОСОБА_1 по 840 грн 80 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить визнати незаконним та скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що під час надання доручення позивачем на ім`я ОСОБА_3 , повноваження щодо укладення дозволених чинним законодавством України угод йому роз`яснено, а тому помилковим є висновок суду про те, що договір емфітевзису не передбачений законом, отже не може бути укладений в межах наданих повноважень.

Звертає увагу на те, що договір користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, хоча і не передбачений законодавством (зміст та форма його не закріплена на законодавчому рівні), яке було чинне на момент посвідчення доручення, однак є підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, що не суперечить законодавству (тобто є дозволеним).

Вказує, що ОСОБА_3 , на підставі виданої Третяк Г.В. довіреності, набув повноваження щодо розпорядження (тобто діяти на власний розсуд) належною йому земельною ділянкою.

Зазначає, що висновок про застосування статей 203, 205, 215, 229-233, 627, 638 ЦК України, за подібних правовідносин викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (провадження №14-499цс19), згідно з яким правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не підлягає визнанню недійсним.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_3 та його представника адвоката Бабича М.В., які підтримали доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що доручення від 18 червня 2001 року, на підставі якого було вчинено оспорюваний правочин, не містить визначених повноважень повіреного ОСОБА_3 на укладення саме договору емфітевзису відносно земельної ділянки площею 5,8033 га, розташованої на території Підлипненської сільської ради м. Конотоп Сумської області, власником якої є ОСОБА_1 .

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про наявність підстав для задоволення позову, так як суд дійшов його правильно встановивши фактичні обставини справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що відповідно до доручення (що фактично є довіреністю) від 18 червня 2001 року ОСОБА_1 доручив ОСОБА_3 розпоряджатися належним йому правом на земельну частку (пай) у КСП Ювілейний м. Конотоп Сумської області, згідно сертифікату на земельну частку (пай) серії СМ № 0226038, виданого Конотопською міською радою 08 травня 1997 року, укладати щодо нього всі дозволені чинним законодавством України угоди. Крім того, уповноважив ОСОБА_3 виділити згідно з вказаним сертифікатом, земельну ділянку в натурі (на місцевості), одержати державний акт на право приватної власності на землю, розпоряджатися земельною ділянкою, укладати щодо неї усі дозволені законом угоди, продавати, обміняти чи передати в оренду, бути його представником у відповідних установах та організаціях, при вирішенні вказаних питань, подавати від його імені заяви, одержувати необхідні довідки та документи, підписуватись за нього та виконувати всі інші дії та формальності, пов`язані з цим дорученням. Доручення дійсне до 18 червня 2021 року. Доручення було посвідчено державним нотаріусом Конотопської міської державної нотаріальної контори Ничвидюк Н.А. (а. с. 15).

ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на землю від 11 квітня 2002 року серії ІІ-СМ № 026963 належить на праві власності земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,8033 га (рілля), яка знаходиться на території Підлипненської сільської ради.

03 лютого 2004 року між ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 , який діяв на підставі довіреності від 18 червня 2001 року, і ОСОБА_2 укладено Договір № 10 про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис). Відповідно до п. 2.1. вказаного договору в користування передається земельна ділянка розміром 5.99 гектарів, що розташована на території Підлипенської сільської ради, с. Підлипне м. Конотоп Сумської області, право власності посвідчено державним актом на право приватної власності на землю ІІ-СМ № 026963, виданий 11 квітня 2002 року Підлипенською сільською радою міста Конотоп Сумської області (а. с. 34-37).

13 травня 2017 року державним реєстратором Конотопської РДА Сумської області Гагіною А.О. на підставі договору № 10 про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 03 лютого 2004 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право за № 20468385 щодо спірної земельної ділянки на (а. с. 12-13, на звороті).

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до п.) 3 ч. 1 ст. 395 ЦК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) речовими правами на чуже майно є, зокрема, право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Частиною 1 ст. 407 ЦК України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач).

Частиною 4 ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

За правилом ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1, 3 ст. 237 ЦК України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє . Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє (ч. 1 ст. 238 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Відповідно до ст. 62 ЦК УРСР (тут і далі у редакції, чинній на момент вчинення доручення - 18 червня 2001 року) передбачено, що угода, укладена однією особою (представником) від імені другої особи (яку представляють) в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності, законі або адміністративному акті, безпосередньо створює, змінює і припиняє цивільні права і обов`язки особи, яку представляють.

Повноваження можуть також випливати з обстановки, в якій діє представник (продавець в роздрібній торгівлі, касир тощо).

Представник не може укладати угоди від імені особи, яку він представляє, ні у відношенні себе особисто, ні у відношенні другої особи, представником якої він одночасно є.

Не допускається укладення через представника угоди, яка за своїм характером може бути укладена лише особисто, а так само інших угод, зазначених у законі.

У ст. 63 ЦК УРСР зазначено, що угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов`язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою.

Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення.

Відповідно до статті 67 ЦК УРСР строк дії довіреності не може перевищувати трьох років. Якщо строк у довіреності не зазначений, вона зберігає силу протягом одного року з дня її вчинення. Посвідчена державним нотаріусом довіреність, що призначається для вчинення дій за кордоном і не містить вказівки про строк її чинності, зберігає силу до її скасування особою, яка видала довіреність.

Довіреність, в якій не зазначена дата її вчинення, недійсна.

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним договору від 03 лютого 2004 року № 10 про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб та скасування рішення про державну реєстрацію іншого речового права, ОСОБА_1 зазначав, що про існування оспорюваного договору, укладеного ОСОБА_3 , який діяв від його імені на підставі довіреності від 18 червня 2001 року, з ОСОБА_2 він не знав, а дізнався лише у 2018 році з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Зі змісту доручення вбачається, що ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_3 розпоряджатися належним йому правом на земельну частку (пай) у КСП Ювілейний м. Конотоп Сумської області, згідно сертифікату на земельну частку (пай) серії СМ № 0226038, виданого Конотопською міською радою 08 травня 1997 року, укладати щодо нього всі дозволені чинним законодавством України угоди. Крім того, уповноважив ОСОБА_3 виділити згідно з вказаним сертифікатом, земельну ділянку в натурі (на місцевості), одержати державний акт на право приватної власності на землю, розпоряджатися земельною ділянкою, укладати щодо неї усі дозволені законом угоди, продавати, обміняти чи передати в оренду, бути його представником у відповідних установах та організаціях, при вирішенні вказаних питань, подавати від його імені заяви, одержувати необхідні довідки та документи, підписуватись за нього та виконувати всі інші дії та формальності, пов`язані з цим дорученням.

Аналізуючи зміст довіреності від 18 червня 2001 року колегія суддів звертає увагу на те, що зазначена довіреність видана з дотриманням положень статей 62, 64, 65, ЦК УРСР (у редакції, чинній на момент її вчинення), не припинена та не скасована довірителем, отже, відповідно до викладених у ній положень, наділяла повіреного певними правами.

Зокрема, ОСОБА_1 надав повноваження ОСОБА_3 розпоряджатися державною земельною ділянкою, укладати щодо неї усі дозволені законом угоди, продавати, обміняти, чи передати в оренду .

Закріплене у довіреності від 18 червня 2001 року право повіреного розпоряджатися земельною ділянкою означало можливість вирішувати її долю шляхом вчинення дій, які передбачені нормам законодавства, зокрема, вчинення правочинів з третіми особами щодо обміну, продажу чи передачі в оренду спірної земельної ділянки.

Відтак, ОСОБА_3 не був наділений повноваженнями на укладення оспорюваного договору про надання права безоплатного користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, оскільки до переліку повноважень, визначених довіреністю, таке право не входило. Зазначений у довіреності вислів розпоряджатися державною земельною ділянкою є загальним про надання повноважень, який був уточнений та в довіреності було визначено які саме угоди, дозволені законом, міг укладати ОСОБА_3 від імені ОСОБА_1 продавати, обміняти чи передати в оренду, бути його представником у відповідних установах та організаціях, при вирішенні вказаних питань, подавати від його імені заяви, одержувати необхідні довідки та документи, підписуватись за нього та виконувати всі інші дії та формальності, пов`язані з цим дорученням .

З огляду на зазначене, повірений на підставі довіреності мав право вчиняти лише ті дії, які зазначені та конкретизовані у тексті довіреності та на які його уповноважив довіритель.

На момент вчинення довіреності, 18 червня 2001 року, у ЦК УРСР не було передбачено можливості укладення договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис). Отже, у 2001 році ОСОБА_1 не міг уповноважити ОСОБА_3 на вчинення дій, яких сам не мав права вчиняти.

Отже, оспорюваний договір від 03 лютого 2004 року є недійсним, оскільки він вчинений ОСОБА_3 за відсутності повноважень на його вчинення.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги щодо неврахування судами правових висновків Великої палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (провадження №14-499цс19) , оскільки її зміст не свідчить про тотожність спірних правовідносин та обставин справи.

Відтак за встановлених обставин справи та вимог закону колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування ухваленого рішення. Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375, 381-382 ЦПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 11 лютого 2021 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09 червня 2021 року.

Головуючий Т.А. Левченко

Судді: О.Ю. Кононенко

С.С.Ткачук