Постанова

від 07.06.2021 по справі 922/1374/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2021 р. Справа № 922/1374/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Барбашова С.В., суддя Попков Д.О.

секретар судового засідання Лутаєва К.В.

за участю представників:

прокурор - Горгуль Н.В., за посвідченням;

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився;

від третьої особи - не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури, м. Харків вх. № 705 Х/З на рішення господарського суду Харківської області від 28.01.2021р. у справі № 922/1374/19 (суддя - Кухар Н.М., повний текст складено та підписано 04.02.2021р.)

за позовом керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави, в особі Харківської міської ради, м. Харків

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Головного управління ДПС у Харківській області, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю Інститут науково-економічних досліджень , смт Високий Харківської області

про стягнення 145 198,53 грн., розірвання договору та повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИЛА:

Керівник Харківської місцевої прокуратури № 1 звернувся до господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради (далі - ХМР, позивач) з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Інститут науково-економічних досліджень (далі - ТОВ Інститут науково-економічних досліджень , відповідач) заборгованості з орендної плати в сумі 145 198,53 грн., розірвання договору оренди землі від 26.10.2005 та зобов`язання відповідача повернути позивачеві земельну ділянку з кадастровим номером 6310136300:16:013:0037 загальною площею 0,5 га, розташованою по вул. Комітетській в м. Харкові.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідач систематично не сплачував орендну плату за користування земельною ділянкою, а також не здійснив будівництво бази відпочинку на орендованій земельній ділянці, що є підставою для розірвання договору оренди на підставі ст. 32 Закону України Про оренду землі .

В обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів ХМР у суді прокурор посилається на її бездіяльність, яка полягає в тому в тому, що ХМР у судовому порядку не вживає відповідних заходів та не здійснює захист порушених законних економічних (матеріальних) інтересів органу місцевого самоврядування, територіальної громади міста та, як наслідок, й інтересів держави в цілому. Бездіяльність ХМР підтверджується, за доводами прокурора, також листом Департаменту територіального контролю ХМР, відповідно до якого Департамент станом на 11.03.2019 не звертався до суду із позовом до ТОВ Інститут науково-економічних досліджень про розірвання договору оренди землі та про стягнення заборгованості з орендної плати, що є підставою для захисту порушених інтересів держави прокуратурою шляхом представництва в суді.

Ухвалою ГСХО від 15.05.2019 позовну заяву повернуто керівнику Харківської місцевої прокуратури № 1 на підставі п. 4 ч. 5 ст. 174 ГПК України.

Ухвала суду мотивована тим, що жодних доказів отримання ХМР чи надсилання повідомлення № 04-24-2306вих-19 від 16.04.2019 органу місцевого самоврядування прокурором не надано, тому суд дійшов висновку щодо неналежності та недостатності цього доказу у розумінні ст. 23 ЗУ Про прокуратуру та ст. 74 ГПК України для встановлення обставин щодо звернення та повідомлення прокурором позивача про звернення до суду з відповідним позовом.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.08.2020 ухвалу ГСХО від 15.05.2019 скасовано та направлено справу № 922/1374/19 для продовження розгляду до ГСХО.

В постанові суду апеляційної інстанції зазначено, що повідомлення від 16.04.2019 № 04-24-2306вих-19 отримано ХМР 17.04.2019, про що свідчить відбиток штампу вхідної кореспонденції ХМР.

Ухвалою господарського суду від 13.10.2020 залучено до участі у справі Головне управління ДПС у Харківській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача (далі - третя особа).

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.01.2021р. закрито провадження у справі в частині стягненні заборгованості з орендної плати за договором оренди землі від 26.10.2005 в розмірі 145 198,53 грн., а в іншій частині позовних вимог у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване, зокрема, з тих підстав, що:

- з урахуванням погашення відповідачем заборгованості 06.01.2021, розірвання договору оренди землі призведе до порушення права власника земельної ділянки як сторони за договором оренди землі;

- прокурором не доведено в чому полягає порушення прав позивача і яким чином рішення про розірвання цього договору призведе до поновлення його порушених прав.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в розірванні договору оренди та поверненні земельної ділянки та ухвалити нове, яким задовольнити позов прокурора в цій частині, а в частині стягнення заборгованості - залишити без змін (в ред. заяви № 15/1-927вих-21 від 29.04.2021).

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Скаржник стверджує, що оскільки підставою для розірвання договору оренди землі (однією з них) є саме систематична несплата орендної плати, яка в будь-якому разі з урахуванням положень Земельного та Податкового кодексів України, що врегульовують питання оплати за використання землі державної та комунальної власності, яке в Україні здійснюється виключно на платній основі, то таке порушення стороною договору безспірно має ознаку істотного, незалежно від загальної суми заборгованості.

Посилаючись на постанову Верховного Суду від 31.07.2020 у справі № 479/1073/20 прокурор зазначає, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість.

За доводами апеляційної скарги, судом першої інстанції встановлено факт несплати орендарем орендних платежів з березня 2018 року по лютий 2019 року та погашення заборгованості лише 06.01.2021 після вжиття прокурором заходів представницького характеру і пред`явлення даного позову до суду, тобто в судовому порядку підтверджено систематичну несплату орендної плати відповідачем та неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань за договором.

Крім того, прокурор звертає увагу, що відповідач не здійснив будівництво бази відпочинку на орендованій земельній ділянці. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за ТОВ Інститут науково-економічних досліджень право власності на нерухоме майно, в т.ч. об`єкти незавершеного будівництва, не обліковуються.

В подальшому прокурором двічі подавалися суду апеляційної інстанції заяви про зміну резолютивної частини апеляційної скарги, які повністю узгоджуються із заявленими позовними вимогами, тому апеляційна скарга підлягає розгляду з урахуванням заяви № 15/1-927вих-21 від 29.04.2021.

Прокурор у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.

Представники сторін у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином.

Частинами 1-2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Харківської міської ради № 66/04 від 28.04.2004 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об`єктів" між ХМР, як орендодавцем, та ТОВ "Інститут науково-економічних досліджень", як орендарем, укладено договір оренди землі від 26.10.2005, який зареєстровано у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга № 4) 26.10.2005 за № 040567100108.

Відповідно до п. п. 1, 2 договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі рекреаційного призначення, яка знаходиться в м. Харків, вул. Комітетська. Об`єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 0,5000 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0037.

Пунктом 7 договору сторонами погоджено, що у випадку нездачі об`єктів до експлуатації у встановлені в рішенні строки, а також неотримання дозволів на виконання будівельних робіт зазначене рішення втрачає чинність і договори оренди земельних ділянок підлягають розірванню у встановленому порядку.

Згідно з п. 8 договору, договір укладено строком на період будівництва до 31.12.2006 (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації), на період експлуатації до 31.12.2025.

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.09.2014 у справі №922/3693/14 внесено зміни до договору оренди землі від 26.10.2005 за №040567100108 (змінено пункти 5, 9, 13, 14 та доповнено п. 2 словами й п. 28 підпунктом д ) шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору оренди землі, яка зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.03.2016 індексний номер рішення 28524332.

Пунктом 9 договору, (з урахуванням додаткової угоди) встановлено, що орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем щомісячно у грошовій формі на рахунок Управління Державної казначейської служби України у м. Харкові.

Розмір орендної плати за земельну ділянку згідно з розрахунком № 139/14 від 01.01.2013 на рік становить 5,6 % від її нормативної грошової оцінки і складає 565 482,40 грн., або в місяць - 47 123,53 грн.

Пунктом 11 договору визначено, що орендна плата за земельну ділянку сплачується рівними частками щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з п. 14 договору (в редакції додаткової угоди), у разі невнесення орендної плати у строки, визначені законодавством, справляється пеня.

Відповідно до п. 15 договору, земельна ділянка передається в оренду для будівництва бази відпочинку (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації) та для подальшої експлуатації об`єкту.

Цільове призначення земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови (п. 16 договору).

Пунктом 28 договору передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати, а п. 31 договору - обов`язок орендаря сплачувати орендну плату в строки та в розмірах, встановлених договором.

Згідно з п. 38 договору, його дія припиняється шляхом розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, в тому числі (як передбачено п. 39 договору), внаслідок несплати розміру орендної плати протягом більш ніж три місяці.

За актом приймання-передачі земельної ділянки від 26.10.2005 Управлінням земельних відносин ХМР передано ТОВ "Інститут науково-економічних досліджень" земельну ділянку в оренду строком до 31.12.2025 площею 0,5000 га для будівництва бази відпочинку (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації) та для подальшої експлуатації об`єкту. В даному акті зазначено, що орендар має виконати будівництво до 31.12.2006.

Листом № 438/0/225-19 від 28.01.2019 Департамент земельних відносин ХМР повідомив місцеву прокуратуру про наявність податкового боргу по орендній платі за землю ТОВ "Інститут науково-економічних досліджень" за договором оренди землі від 26.10.2005 за № 040567100108 станом на 01.01.2019 у розмірі 127 046,52 грн.

В подальшому, листом за № 1370/0/225-19 від 28.02.2019 Департаментом земельних відносин Харківської міської ради повідомлено місцеву прокуратуру про збільшення суми заборгованості по орендній платі ТОВ "Інститут науково-економічних досліджень", яка станом на 01.02.2019 становить 145 198,53 грн.

Листом ГУ ДФС у Харківській області № 11684/9/20-40-56-07-18 від 11.04.2019 (з додатком у вигляді розрахунку суми заборгованості) місцеву прокуратуру повідомлено, що станом на 10.04.2019 за ТОВ "Інститут науково-економічних досліджень" (код ЄДРПОУ 31739892) лічиться заборгованість з орендної плати в сумі 145 198,53 грн. Податковий борг виник 30.03.2018 за рахунок несплати самостійно задекларованих зобов`язань з орендної плати. У даному листі також зазначено про те, що податкова декларація ТОВ "Інститут науково-економічних досліджень" за 2019 рік, станом на 10.04.2019 до контролюючого органу взагалі не надавалася.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, за ТОВ "Інститут науково-економічних досліджень" не обліковується право власності на нерухоме майно, в тому числі об`єкти незавершеного будівництва, яке б було розташоване на орендованій земельній ділянці.

Прокурор стверджує, що Харківська міська рада виконала всі зобов`язання, передбачені договором оренди землі від 26.10.2005 за № 040567100108, та розраховувала не лише на своєчасне виконання орендарем ТОВ "Інститут науково-економічних досліджень" своїх зобов`язань у вигляді своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати, але і на цільове використання земельної ділянки, її забудову орендарем і, як наслідок, поліпшення інфраструктури міста та подальше утримання цієї земельної ділянки в належному стані.

Проте, орендарем зобов`язання відповідно до умов договору оренди землі від 26.10.2005 за № 040567100108 не виконуються; будівництво бази відпочинку на орендованій земельній ділянці не відбувається; орендна плата своєчасно та в повному обсязі орендарем не сплачується.

Крім того, у позовній заяві прокурор зазначає, що орендна плата, яка частково сплачувалася орендарем протягом 2018 року взагалі не відповідає вимогам додаткової угоди до договору оренди землі від 26.10.2005 за № 040567100108, яка рішенням господарського суду Харківської області від 30.09.2014 у справі № 922/3693/14 визнана укладеною. Тобто, орендар ігнорує встановлений рішенням суду розмір орендної плати, а також має місце саме систематична несплата орендної плати (два та більше випадки), що має наслідком розірвання договору у судовому порядку.

Частиною першою статті 2 ЗУ Про оренду землі передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За приписами статті 1 ЗУ Про оренду землі , яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 ЗУ Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Положеннями статей 24, 25 Закону України "Про оренду землі" визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 31 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Частиною 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до пункту "д" частини першої статті 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно з частиною 1 статті 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за її користування протягом трьох місяців підряд.

Разом з тим, за частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід зазначити, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 ЦК України. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17 та постанові Верховного Суду України від 11.10.2017 у справі № 6-1449цс17.

З урахуванням викладених вище норм законодавства, у разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки, дана обставина може бути підставою для розірвання такого договору.

При цьому сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість (після звернення з позовом про розірвання договору), оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 925/549/17, а також у постанові Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/826/18 та у постанові від 23.03.2021 у справі № 922/2754/19.

З наданого ГУ ДФС у Харківській області розрахунку вбачається, що за відповідачем заборгованість з орендної плати почала обліковуватися з 30.03.2018 і на 01.02.2019 становила 145 198,53 грн.

В оскаржуваному рішенні місцевим господарським судом встановлено, що відповідачем, в порушення умов договору оренди землі від 26.10.2005 за № 040567100108, заборгованість з орендної плати, що виникла у період до 01.02.2019, погашено лише 06.01.2021, що підтверджується квитанцією № 0.0.1967723612.1 від 06.01.2021, у зв`язку з чим на законних підставах у розумінні п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 145 198,53 грн.

При цьому, у наведеній частині рішення суду прокурором в апеляційному порядку не оскаржується.

Підставою апеляційного оскарження даного рішення стало непогодження прокурора із висновком суду першої інстанції щодо недоведеності ним порушення прав позивача та того, яким чином розірвання договору оренди призведе до відновлення порушених прав ХМР, внаслідок чого у задоволенні позову в частині про розірвання означеного договору та про повернення земельної ділянки було відмовлено.

Проте, з огляду на вищезазначені вимоги діючого законодавства та умови укладеного договору, які регулюють правовідносини між сторонами у справі, та несплату орендарем орендної плати за користування земельною ділянкою з березня 2018 року по січень 2019 року включно, а також наявність заборгованості на час подання прокурором позову про розірвання спірного договору, судова колегія вважає, що факт систематичного порушення орендарем умов спірного договору оренди щодо повного та своєчасного внесення орендних платежів є доведеним, а неотримання орендодавцем орендної плати протягом майже року безумовно свідчить про те, що орендодавець значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні спірного договору.

Отже, з огляду на вищенаведені правові висновки Верховного Суду про те, що сам факт систематичного порушення умов договору оренди землі в частині внесення орендних платежів, в контексті вимог діючого законодавства та умов пунктів 38-39 спірного договору є підставою для його розірвання, незважаючи навіть на той факт, що заборгованість була оплачена в подальшому, після звернення прокурора з даним позовом до суду.

Крім того, відносно доводів прокурора про невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо будівництва бази відпочинку на орендованій земельній ділянці, що свідчить про істотність допущених відповідачем порушень умов договору, судовою колегією враховується наступне.

Однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, встановлених зазначеною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дає змоги потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 №925/1074/17.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

За умовами спірного договору оренди землі, пунктами 8 й 15 та актом прийому-передачі земельної ділянки від 26.10.2005 зобов`язано орендаря здійснити будівництво бази відпочинку до 31.12.2006.

При цьому, будівництво на спірній земельній ділянці не розпочато, відповідач не звертався до міської ради щодо внесення змін або розірвання договору оренди (до подання прокурором позову до суду) у зв`язку з неможливістю здійснення забудови земельної ділянки, а також відсутні будь-які докази звернення відповідача для отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Також відповідач не підтвердив належними та допустимим доказами об`єктивної неможливості виконання обов`язку щодо забудови земельної ділянки, не довів наявності будь-яких перешкод щодо початку будівництва, в тому числі з боку органів державної влади та/або місцевого самоврядування.

Таким чином, враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 24.10.2019 у справі № 905/799/18, укладаючи договір оренди ХМР розраховувала, що ТОВ Інститут науково-економічних досліджень буде використовувати земельну ділянку для будівництва бази відпочинку, проте товариство не приступило до використання даної земельної ділянки (навіть не розпочало будівництво) в строки, встановлені договором оренди землі, тому доводи прокурора щодо наявності істотних порушень умов договору з боку відповідача є обґрунтованими, що є додатковою підставою для розірвання спірного договору у судовому порядку.

В мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду зазначено про те, що з урахуванням погашення відповідачем суми заборгованості, представник ХМР у судовому засіданні зазначив про відсутність на даний час порушень прав позивача з боку відповідача та заперечував проти розірвання договору оренди. У судові засідання суду апеляційної інстанції представник позивача (26.04.2021, 24.05.2021, 07.06.2021) жодного разу не з`явився.

Згідно з п. 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, при вирішенні питання про необхідність звернення до суду з позовом компетентний орган може діяти в умовах конфлікту інтересів - коли порушення інтересів держави, про яке стверджує прокурор, може бути пов`язане з раніше вчиненими протиправними діями цього органу чи бездіяльністю. Для врахування цих обставин стаття 55 ГПК України передбачає такі правила:

- якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, поданого власником (учасником, акціонером) цієї юридичної особи в її інтересах, а також позову прокурора в інтересах держави;

- відмова компетентного органу від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

Отже, заперечення представника позивача у судовому засіданні суду першої інстанції проти задоволення позовних вимог не є перешкодою для розгляду спору по суті та задоволення позову в частині розірвання договору та зобов`язання відповідача повернути орендовану ним земельну ділянку позивачеві.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги прокурора про розірвання договору оренди землі від 26.10.2005 та про зобов`язання ТОВ Інститут науково-економічних досліджень повернути земельну ділянку ХМР є доведеними та обґрунтованими, у зв`язку з чим оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню в цій частині, а апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за позовом та за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Судова колегія звертає увагу скаржника на те, що в резолютивній частині апеляційної скарги ним було оскаржено рішення господарського суду Харківської області від 28.01.2021р. у справі № 922/1374/19 у повному обсязі, проте з огляду на зміну вимог апеляційної скарги під час апеляційного провадження з відповідача на користь прокуратури підлягає стягненню судовий збір за апеляційною скаргою у розмірі 5 763,00 грн. за дві вимоги немайнового характеру.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, враховуючи вимоги апеляційної скарги прокурора в редакції заяви № 15/1-927вих-21 від 29.04.2021, прокурор має право звернутися до суду апеляційної інстанції з відповідним клопотанням про повернення сплаченого ним судового збору в сумі 3 266,95 грн. за платіжним дорученням № 602 від 18.03.2021 (т. 2, а.с.130).

Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення господарського суду Харківської області від 28.01.2021р. у справі № 922/1374/19 задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 28.01.2021р. у справі № 922/1374/19 в частині відмови у задоволенні позову про розірвання договору оренди землі від 26.10.2005 та повернення земельної ділянки скасувати.

Позов задовольнити частково.

Розірвати договір оренди землі від 26.10.2005, укладений між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Інститут науково-економічних досліджень , який зареєстровано у Харківській регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга № 4) від 26.10.2005 за № 040567100108.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Інститут науково-економічних досліджень повернути земельну ділянку з кадастровим номером 6310136300:16:013:0037, загальною площею 0,5 га, розташовану по вул. Комітетській в м. Харкові Харківській міській раді.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 28.01.2021р. у справі № 922/1374/19 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інститут науково-економічних досліджень (62460, Харківська область, Харківський район, смт Високий, вул. Ощепкова, буд. 52; код ЄДРПОУ: 31739892) на користь Харківської обласної прокуратури (61050, м. Харків, вул. Б.Хмельницького, буд. 4; код ЄДРПОУ: 02910108) судовий збір за позовом в сумі 3 842,00 грн. та судовий збір за апеляційною скаргою в сумі 5 763,00 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено 09.06.2021

Головуючий суддя В.І. Пушай

Суддя С.В. Барбашова

Суддя Д.О. Попков