Рішення

від 09.06.2021 по справі 360/1174/21

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

09 червня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1174/21

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Тихонова І.В.,

при секретарі судового засідання - Таращенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про визнання протиправним наказу та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

11 березня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (далі - відповідач), в якому з урахуванням уточнення, позивач просить :

- визнати протиправною та невмотивованою відмову Головного управління Держгеокадастру у Луганській області в наказі № 780-УБД від 07.10.2020 у ненаданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Кремінської міської ради Кремінського району Луганської області, орієнтовним розміром 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства;

- скасувати Наказ Головного управління Держгеокадастру у Луганській області №780-УБД від 07.10.2020.

Позовна заява обґрунтована тим, що 09.09.2020 позивач як учасник бойових дій подав до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області клопотання про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Кремінської міської ради Кремінського району Луганської області.

Орієнтовний розмір земельної ділянки складає до 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства. До клопотання додано особисті документи та графічні матеріали з публічної кадастрової карти з позначенням ділянки, бажаної для відведення, розташованої. Клопотання було зареєстровано 09.09.2020 за номером К-4853/0/36-20.

У визначений законодавством місячний строк відповіді позивач не отримав.

Позивач вважав, що має право на розробку проекту землеустрою, він звернувся до адвоката та дізнався, що на офіційній сторінці Держгеокадастру 07.10.2020 був розміщений наказ про відмову в наданні дозволу № 780-УБД .

Даний наказ позивачу не було надано, та не повідомлено про дату його оприлюднення та можливість його отримати.

Адвокатом Гамовим В.В. було зроблено адвокатський запит до ГУ Держгеокадастру у Луганській області, згідно відповіді якого позивачу стало відомо про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Згідно із текстом листа позивачу стало відомо, що було відмовлено на підставі листа відділу у Кремінському районі (лист від 14.09.2020 № 915/103-20) з якого вбачається, що нібито, бажана земельна ділянка не відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності, а відноситься та належить Державному підприємству Кремінське лісомисливське господарство .

Вказана невмотивована відповідь була покладена в основу Наказу від 07.10.2020 № 780-УБД, згідно якого відповідач відмовив у задоволенні клопотання у зв`язку з невідповідністю місця розташування запитуваної земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правовим актів (ч. 7 ст. 118 ЗК України).

Згідно із Закону України Про публічну інформацію , позивач отримав відповідь від ДП Кремінське лісомисливське господарство , згідно із якою вбачається що бажана земельна ділянка не знаходиться у власності або користуванні ДП Креміньке ЛМГ . Користуючись своїми правами, не отримавши у встановлений законом строк вмотивовану відповідь, позивач уклав договір розроблення проекту землеустрою із землевпорядним підприємством ДП Центр державного земельного кадастру (Луганська регіональна філія) №201399000007-П3 від 03.11.2020.

У відповідності до абз. 3 ст.7 ст.118 ЗК України, позивачем 7.11.2020 Укрпоштою заказаним листом з описом № 9290503502217 на адресу ГУ ДЗК в Луганській області було направлено письмове повідомлення про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Враховуючи викладене, вважає, що невмотивована відмова у наданні дозволу на розроблення документації землеустрою є протиправною, у зв`язку з чим звернувся до суду із позовом.

Ухвалою суду від 16.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 31.03.2021 клопотання представника Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву задоволено. Продовжено Головному управлінню Держгеокадастру у Луганській області строк для подання відзиву на позовну заяву в адміністративній справі № 360/1174/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про визнання протиправним наказу та зобов`язання вчинити певні дії до 07 квітня 2021 року.

Ухвалою суду від 12.05.2021 продовжено строк підготовчого засідання у справі № 360/1174/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про визнання протиправним наказу та зобов`язання вчинити певні дії на тридцять днів.

Ухвалою суду від 02.06.2021 закрито підготовче провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Головне управління Держгеокадастру у Луганській області позовних вимог не визнало про що 07.04.2021 надало відзив на позовну заяву (арк. спр. 53-56) у якому заперечувало проти позовних вимог.

Обґрунтовуючи заперечення проти позову, відповідач посилається на те, що 09.09.2020 ОСОБА_1 звернувся із заявою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,000 га ріллі сільськогосподарського призначення державної власності, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів, на території, яка за даними Державного земельного кадастру, враховується на території Кремінської міської ради Кремінського району Луганської області.

За результатами розгляду, вищевказаної, заяви громадянина ОСОБА_1 від 09.09.2020 № К-4853/0/36-20, на підставі статей 151, 116, 118, 122 Земельного кодексу України, керуючись Положенням про Головне Управління Держгеокадастру у Луганській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.11.2016 року № 308 (у редакції наказу від 20.02.2020 року №53) було прийнято рішення, яким відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Підставою відмови у наданні дозволу громадянину ОСОБА_1 на розробку документації з землеустрою, відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 07.10.2020 № 780-УБД Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою є приналежність земельної ділянки, що зображена на графічних матеріалах, доданих до заяви, до земель, що належать Державному підприємству Кремінське лісомисливське господарство .

Щодо правомірності рішення Головного управління Держгеокадастру про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідач зазначив таке.

Так, згідно ст. 14 Конституції України, право власності на землю гарантується, та як зазначено у ст. 41 Конституції, може бути реалізоване виключно за процедурою, регламентованою законом.

Право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення та норми безоплатної приватизації визначаються Земельним Кодексом України. Відповідно до п. а ч.3 ст. 22 Земельного Кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства. Пунктом в ч.3 ст.116 Земельного Кодексу України визначається, що безоплатна приватизація земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної та комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених ч.1 ст.121 Земельного кодексу, а саме, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 га.

Так, ч. 4 ст. 122 Земельного Кодексу України, визначено, що землями державної власності сільськогосподарського призначення розпоряджається Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері земельних відносин та його територіальні управління здійснюють розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної форми власності, крім випадків передбачених Земельним Кодексом України. Отже, за приписами ч.4 ст.122 Земельного Кодексу України слідує наступне: єдиним розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, за межами населених пунктів, на території Луганської області, є Головне управління Держгеокадастру у Луганській області.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Підпунктом 31 пункту 4 вищевказаного Положення передбачено, що Держгеокадастр розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Отже, Головне управління Держгеокадастру у Луганській області є правомочним та компетентним органом для вирішення питання щодо надання чи відмови у наданні у власність земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, виключно в межах та на підставах, встановлених законом.

Єдиною підставою для відмови у наданні дозволу на виготовлення документації із землеустрою є невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч.7 ст. 118 Земельного Кодексу України).

При цьому, як зазначено у ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Спірна земельна за Проектом формування території та встановлення меж Кремінської ради народних депутатів Кремінського району Луганської області 1993 року МФ 23 ЛГКМ 000008, на момент розгляду заяви ОСОБА_1 від 09.09.2020 № К-4953/0/36-20 та графічних матеріалів доданих до неї, належала до земель, що враховувались за Державним підприємством Кремінське лісогосподарське підприємство .

Згідно інформації наявної у Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, земельна ділянка зазначена у клопотанні Позивача відноситься до земель лісогосподарського призначення, тобто, фактично не перебувала у розпорядженні Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, що стало підставою для прийняття наказу від 07.10.2020 № 780-УБД Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою . Отже, рішення Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про відмову Позивачеві у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою є вмотивованим, у розумінні ст. 118 Земельного кодексу України.

При цьому, як зазначено у ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Головне управління Держгеокадастру у Луганській області розглянуло заяву позивача 09.09.2020 № К-4953/0/36-20 з дотриманням вимог ст. 118 Земельного кодексу України, а саме: дотримання місячного строку розгляду заяви; прийняття рішення щодо надання чи відмови у наданні дозволу на розроблення документації землеустрою з дотриманням вимог Закону України Про доступ до публічної інформації . Наказ Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 07.10.2020 № 780- УБД був опублікований на офіційному сайті, що дало можливість Позивачу ознайомитись з його змістом.

З огляду на вищесказане, представник відповідача вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв`язку з необґрунтованістю та безпідставністю, оскільки наказ Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 07.10.2020 року №780-УБД Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації з землеустрою не порушує законного інтересу позивача щодо отримання земельної ділянки у власність в розумінні статей 118, 121 ЗК України.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (арк. спр. 9-12,) має статус учасника бойових дій відповідно до посвідчення НОМЕР_2 від 05.04.2018 (арк. спр. 13).

09.09.2020 позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Луганській області із заявою в якій відповідно до статті 118 Земельного кодексу України, Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту просив надати як учаснику антитерористичної операції дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,000 га, що розташована за межами населених пунктів, на території Кремінської міської ради Кремінського району Луганської області. До заяви було додано: копії паспорту громадянина, довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, документу, що підтверджує участь в антитерористичній операції, графічний матеріал місця розташування земельної ділянки (арк. спр. 14, 15, 63).

Наказом від 07.10.2020 № 780-УБД ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Кремінської міської ради Кремінського району Луганської області, орієнтований розмір земельної ділянки 2,000 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з підстав невідповідності місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць (ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України), а саме: земельна ділянка не відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності. Передача земельних ділянок, що не відносяться до земель сільськогосподарського призначення державної власності, не належить до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, передбачених ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України (арк. спр. 58).

Відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку кадастровий номер земельної ділянки 4421610100:15:001:0171 площа земельної ділянки 3064.586; кадастровий номер земельної ділянки 4421610100:15:001:0172 площа земельної ділянки 60.5248; кадастровий номер земельної ділянки 4421610100:15:001:0173 площа земельної ділянки 21.8541; кадастровий номер земельної ділянки 4421610100:15:002:0027 площа земельної ділянки 1074.901 із зазначенням цільового призначення: 09.01. Для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг; категорія земель: Землі лісогосподарського призначення; Вид використання: Для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг. (арк.спр.107-110; арк.спр.111; арк.спр.112-113; арк.спр.114-117).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Згідно з частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" вирішено утворити Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України шляхом перетворення, а також установлено, що центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються (абзац третій пункту 1, пункт 5 постанови).

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15 затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, згідно з підпунктом 31 пункту 4 якого Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр) наділена повноваженнями розпоряджатись землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Згідно із пунктами 7, 9 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи. Держгеокадастр в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Мінагрополітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

Відповідно до пункту 1, підпункту 13 пункту 4, пункту 8 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17 листопада 2016 року № 308 (у редакції наказу Держгеокадастру від 20 лютого 2020 року № 53), Головне управління Держгеокадастру у Луганській області (далі - Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане. Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Луганської області. Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

З аналізу наведених норм вбачається, що відповідача наділено повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Луганської області, і єдиною формою рішення, що приймається Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області при реалізації повноважень щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Луганської області, у тому числі при розгляді заяв про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства, є наказ.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (часина перша статті 3 Земельного кодексу України) (тут і далі посилання на норми Земельного кодексу України наводяться в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частиною другою статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Частинами першою та другою, пунктом "а" частини третьої статті 22 Земельного кодексу України визначено:

землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей;

до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо);

землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до частини першої статті 33 Земельного кодексу України земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Згідно з пунктом "б" частини першої статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Абзацом першим частини першої та частиною другою статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом "в" частини третьої цієї статті передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Пунктом "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно з абзацом першим частини третьої статті 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Із аналізу вищезазначених положень слідує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як встановлено судом вище, бажана земельна ділянка розташована в межах 4421610100:15:001, а саме: кадастровий номер земельної ділянки 4421610100:15:001:0171 площа земельної ділянки 3064.586; кадастровий номер земельної ділянки 4421610100:15:001:0172 площа земельної ділянки 60.5248; кадастровий номер земельної ділянки 4421610100:15:001:0173 площа земельної ділянки 21.8541; кадастровий номер земельної ділянки 4421610100:15:002:0027 площа земельної ділянки 1074.901 із зазначенням цільового призначення: 09.01. Для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг; категорія земель: Землі лісогосподарського призначення; Вид використання: Для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, тобто не відноситься до земель сільськогосподарського призначення, а є земельною ділянкою земель лісового фонду з цільовим призначенням - 09.01 Для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг.

В свою чергу, до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Луганській області належить розпорядження земельними ділянками саме сільськогосподарського призначення державної власності в порядку, визначеному чинним законодавством. Передача у власність земельних ділянок, що не відносяться до земель сільськогосподарського призначення державної власності, не належить до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Луганській області

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що у відповідача не було правових підстав для надання позивачу дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність, внаслідок чого наказ Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 07 жовтня 2020 року № 780-УБД "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Оскільки в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, а відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, довів суду правомірність оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані і у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За цими позовними вимогами позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI як учасник бойових дій.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (код за ЄДРПОУ 39771244, місце знаходження: 93404, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, проспект Центральний, будинок 17, корпус 2) про визнання протиправним наказу та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Тихонов