Постанова

від 08.06.2021 по справі 420/12890/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/12890/20 Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Домусчі С.Д.

суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Східної митниці Держмитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Луганської митниці ДФС, Східної митниці Держмитслужби про визнання протиправною бездіяльності та стягнення середнього заробітку, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Луганської митниці ДФС, Східної митниці Держмитслужби, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 28.01.2021 року, просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо затримки негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Луганської митниці ДФС з 02.11.2018 р.;

- стягнути зі Східної митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді у розмірі 101045,23 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на протиправність затримки у негайному виконанні рішення суду в частині поновлення його на посаді.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року, ухваленим в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, задоволений адміністративний позов ОСОБА_1 .

Визнана протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо затримки негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Луганської митниці ДФС з 02.11.2018 р.

Стягнуто зі Східної митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді у розмірі 101045,23 грн., з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення зі Східної митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 9000 грн. з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

В апеляційній скарзі Східна митниця Держмитслужби, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає про неврахування судом першої інстанції того факту, що у випадку відмови добровільного виконання судового рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, таке рішення підлягає примусовому виконанню, а відтак, особа, яка заінтересована у такому виконанні зобов`язана вчинити дії, передбачені КАС України та Законом України Про виконавче провадження , натомість позивач не звертався до органів державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення.

Також апелянт вказує, що суд не встановлював, чи працевлаштовувався позивач на іншу роботу з часу постановлення остаточного судового рішення, чи займався іншою оплачуваною діяльністю чи підприємницькою діяльністю, чи перебував на обліку, як не працевлаштована особа в органах соціального захисту, чи отримував відповідні види доходу чи заробітку.

Позивач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що 02.11.2018 року наказом Державної фіскальної служби України № 2128-о припинено державну службу ОСОБА_1 , заступника начальника Луганської митниці ДФС, у зв`язку з нез`явленням його на службі більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності, відповідно до частини другої статті 87 Закону України Про державну службу .

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 року у справі № 420/6311/18, яке набрало законної сили 07.08.2019 року, визнано протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 02 листопада 2018 року №2128-о Про припинення державної служби , поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Луганської митниці ДФС з 02 листопада 2018 року, стягнуто з Луганської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 39681,73 грн. (тридцять дев`ять тисяч шістсот вісімдесят одну гривню 73 копійок) без урахування обов`язкових відрахувань та допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Луганської митниці ДФС з 02 листопада 2018 року та в частині стягнення з Луганської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 9000,00 грн. без урахування обов`язкових відрахувань.

20 березня 2020 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 р. по справі №420/6311/18 Державна фіскальна служба України видала наказ №237-о Про виконання рішення суду (а.с. 7), згідно якого позивача було поновлено на посаді заступника начальника Луганської митниці ДФС з 02.11.2018 р.

Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки рішення суду було допущено до негайного виконання в частині поновлення позивача на посаді, то з часу ухвалення судового рішення по день видання Державною фіскальною службою України наказу про поновлення, ДФС України була допущена протиправна бездіяльність, яка полягає у протиправній затримці негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді заступника начальника Луганської митниці ДФС з 02.11.2018 р.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

У силу статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.

Відповідно до статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

За правилами частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Положеннями статті 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Відповідно до частини першої статті 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно з частиною другою статті 257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

При цьому, пунктом 3 частини першої статті 256 КАС України передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Таким чином, законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Так, для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Як зазначалось, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 року по справі № 420/6311/18, яке набрало законної сили 07.08.2019 року, зокрема, ухвалено: поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Луганської митниці ДФС з 02 листопада 2018 року. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Луганської митниці ДФС з 02 листопада 2018 року та в частині стягнення з Луганської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 9000,00 грн. без урахування обов`язкових відрахувань допущено до негайного виконання.

Однак поновлено позивача на посаді з 02.11.2018 року наказом №237-о від 20.03.2020 року Про виконання рішення суду .

Отже, рішення суду про поновлення на посаді, яке судом допущено до негайного виконання, у період часу із 07.08.2019 року по 20.03.2020 року відповідачем не виконувалось.

Апеляційний суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач не мав об`єктивної можливості виконати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 року по справі № 420/6311/18 своєчасно.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з Східної митниці Держмитслужби на користь позивача заробітну плату за період з 26.03.2019 року по 19.03.2020 року у сумі 101045,23 грн.

Розрахунок суми середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі відповідачем не оспорюється.

При цьому апеляційний суд відхиляє доводи апелянта щодо не вчинення саме позивачем дій, спрямованих на виконання рішення суду, зокрема не звернення до органів державної виконавчої служби, оскільки не отримання позивачем виконавчого листа та не пред`явлення його до примусового виконання не знімає з апелянта обов`язку виконання рішення суду яке допущене до негайного виконання.

Також, апеляційний суд зазначає, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду.

Так само не є підставою для невиконання рішення суду, яке допущене до негайного виконання, факт касаційного оскарження, за відсутності при цьому ухвали суду касаційної інстанції про зупинення виконання рішення суду.

Щодо доводів апелянта стосовно того, що судом першої інстанції не було встановлено, чи працевлаштовувався позивач на іншу роботу з часу постановлення остаточного судового рішення, чи займався іншою оплачуваною діяльністю чи підприємницькою діяльністю, чи перебував на обліку як не працевлаштована особа в органах соціального захисту, чи отримував відповідні види доходу чи заробітку, апеляційний суд зазначає наступне.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд не може перебирати на себе покладений на суб`єктів владних повноважень - відповідачів вказаною нормою процесуального закону тягар доказування правомірності їхніх рішень, дій чи бездіяльності.

Будь-яких доказів на підтвердження обставин, на які послався апелянт, до апеляційної скарги не додано.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували наведені висновки суду першої інстанції.

У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судів та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 19, 43 Конституції України, ст. ст. 2-12, 72-78, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Східної митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року у справі №420/12890/20 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, за наявності яких постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 08.06.2021 року.

Головуючий суддя Домусчі С.Д. Судді Семенюк Г.В. Шляхтицький О.І.