Постанова

від 07.06.2021 по справі 826/4641/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/4641/18 Суддя (судді) першої інстанції: Клименчук Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Єгорової Н.М. та Чаку Є.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "ЕЛІТ КОНСАЛТ ГРУП" до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Еліт Консалт Груп (далі - позивач, ТОВ Юридична компанія Еліт Консалт Груп ) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, у якому просило визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.12.2017 №Ю-5008-17 на суму 20086,35 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2020 року адміністративний позов було задоволено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права та з неповним з`ясуванням обставин справи.

Доводи апелянта ґрунтуються на тому, що з 01.01.2016 законодавством про єдиний внесок не передбачено особливих умов щодо виконання зобов`язань платниками єдиного внеску, які перебувають або перебували на обліку в контролюючих органах, розташованих на території населених пунктів, де проводилася АТО.

Також вказує про те, що при передачі інтегрованої картки платника єдиного внеску станом на 01.01.2016 року у позивача обліковувалась заборгованість за попередній період, яка обліковується по теперішній час.

Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження відповідно до ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, товариство з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Еліт Консалт Груп перебувало на обліку в Маріупольській ОДПІ у Донецькій області до 02 червня 2016 року.

02 червня 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Еліт Консалт Груп перереєструвалось до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС.

Відповідачем направлено на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.12.2017 №Ю-5008-17 у сумі 20086,35 відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Не погоджуючись з даною вимогою, позивач скористався правом подання адміністративної скарги, за результатами розгляду якої рішенням Державної фіскальної служби України від 14.02.2018 р. №5345/6/99-99-11-02-02-25, адміністративну скаргу від 27.12.2017 з вих. №29-12/17 залишено без задоволення, а вимогу Головного управління ДФС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 05.12.2017 №Ю-5008-17 - без змін.

Вважаючи рішення відповідача протиправним позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується і колегія суддів.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Відповідно до підпункту 1 частини першої статті 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно підпункту 1 частини другої статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Статтею 9 зазначеного вище Закону визначені порядок обчислення і сплати єдиного внеску, зокрема, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування. Платники єдиного внеску зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" доповнено пунктом 9-3 такого змісту: платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені статтями 25, 26 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до зазначених платників єдиного внеску, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , де проводилась антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року №405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач був зареєстрований за адресою: 83001, м. Донецьк, вулиця Університетська, будинок 2 , тобто на території, де проводилась антитерористична операція.

У матеріалах справи наявний сертифікат Торгово - промислової палати України №7305 від 15 лютого 2017 року, відповідно до якого виконання позивачем своїх обов`язків щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за періоди з травня-грудень 2014 року, січня - грудень 2015 року та січень-травень 2016 року, у зв`язку із проведенням на території Донецької області антитерористичної операції неможливі у визначені законом терміни. Також зазначено, що обставини непереборної сили діяли з 20 червня 2014 року по 02 червня 2016 року.

Так, з наданого витягу з ІКП по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у ТОВ Юридична фірма Юридична компанія Еліт Консалт Груп наявна заборгованість з єдиного внеску станом на 31.12.2015 у розмірі 24031,22 грн.

Викладене, у свою чергу, свідчить, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) охоплює період, у якому позивач звільнявся від виконання обов`язків платника єдиного внеску.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що абз. 2 ч. 1 ст. 25 Закону про збір та облік, згідно якого положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Відтак, оскільки позивач у періоді з ІІ кварталу 2014 року по 02.06.2016 за законом був звільнений від обов`язків платника єдиного внеску, орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника за період його звільнення від виконання обов`язків, встановлених ч. 2 ст. 6 Закону про збір та облік.

Крім того, Головним управління Державної податкової служби у м. Києві не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту появи недоїмки у позивача за період з 02 червня 2016 року, а саме після того, як ТОВ Юридична фірма Юридична компанія Еліт Консалт Груп перереєструвалось до Державної податкової інспекції Голосіївського району Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Таким чином, оскільки на час виникнення спірних правовідносин, позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористичної операція, тому згідно із положеннями Закону №1669-VII не несе фінансової відповідальності за порушення вимог Закону № 2464-VI в частині несвоєчасного або не в повному обсязі нарахування обчислення і сплачування єдиного внеску.

Не впливає на вказаний зміст правового регулювання також і подальше виключення Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року №911-VIII із Закону №1669 підпункту 8 пункту 4 статті 11, яким і було доповнено розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464 пунктом 9-3 (у подальшому - пункт 9-4), оскільки до Закону №2464 у зв`язку з цим відповідних змін внесено не було й вказана норма залишилась чинною.

Відтак, посилання апелянта на неможливість застосування у межах спірних відносин пункту 9-4 розділу VIII Закону про збір та облік, колегія суддів вважає необґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, вбачається, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для формування та направлення позивачу спірної вимоги оскільки, позивач у вказаний період за законом був звільнений від обов`язків платника єдиного внеску щодо своєчасного нарахування та його своєчасної сплати, а орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника в період його звільнення від виконання обов`язків, встановлених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464.

Аналогічна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 812/1299/16 та від 28.11.2018 у справі № 805/3156/16-а, від 25.03.2021 у справі № 805/3226/16-а.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що податковий орган в апеляційній скарзі не заперечує факт того, що недоїмка у позивача виникла до його взяття на облік ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що формування спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) є протиправним, а тому вимога про сплату боргу (недоїмки) від 05.12.2017 №Ю-5008-17 на суму 20086,35 грн. підлягає скасуванню.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м.Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС.

Головуючий суддя:

Судді: