Постанова

від 09.06.2021 по справі 820/813/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2021 року

м. Київ

справа № 820/813/17

адміністративне провадження № К/9901/41358/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Гончарової І.А.,

суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління ДФС у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 травня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Мар`єнко Л.М.)

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Бенедик А.П., судді - Донець Л.О., Мельнікова Л.В.)

у справі №820/813/17

за позовом Приватного підприємства ЛЕГІОН - ХАРКІВ

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року Приватне підприємство ЛЕГІОН - ХАРКІВ (далі - позивач, платник, Підприємство, ПП ЛЕГІОН - ХАРКІВ ) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС у Харківській області) про скасування податкових повідомлень - рішень.

На обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про правомірність відображення Підприємством даних податкового обліку у періоді, що перевірявся, та безпідставність викладених в акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2017 року, адміністративний позов задоволено в повному обсязі:

- скасовано податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області від 22.11.2016 № 0002151402 та № 000161402;

- стягнуто з ГУ ДФС у Харківській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ПП ЛЕГІОН - ХАРКІВ витрати по оплаті судового збору у розмірі 5010,10 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність списання Підприємством з балансу основних засобів (дзеркало, 2 шафи) та активів у формі талонів на бензин А-92. Суди зазначили про відсутність правових підстав для включення сум поворотної фінансової допомоги, отриманої Товариством у жовтні 2014 року від ОСОБА_1 , до суми загального прибутку позивача та податкових зобов`язань з ПДВ за грудень 2015 року, оскільки така допомога була внесена на рахунок Товариства безпосередньо засновником і термін її повернення складає 365 календарних днів з дня отримання. Також суди дійшли висновку про безпідставність доводів контролюючого органу про заниження Товариством доходу від реалізації товарів, зокрема, за результатами операцій з реалізації дизельного пального, бензину, газу скрапленого, талонів на паливо, мастила, оливи, нігролу, солідолу тощо.

Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на помилкове застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про заниження Товариством: доходу від реалізації товарів за 2013 рік на 43422,00 грн; доходу за 2014 рік на 500000,00 грн, у зв`язку з невключенням платником до складу доходу суми поворотної фінансової допомоги, отриманої Підприємством у звітному податковому періоді, що залишається неповернутою на кінець такого звітного періоду. Контролюючий орган також вказав про завищення позивачем: витрат за 2013 рік на загальну суму 17866,00 грн в результаті включення до складу собівартості реалізованих товарів суми, непідтвердженої відповідними первинними документами; витрат за 2013 рік на загальну суму 2560,00 грн за рахунок включення до складу адміністративних витрат суми, непідтвердженої відповідними первинними документами; витрат за 2015 рік на 331848,00 грн за рахунок неправомірного списання з балансу активів у формі талонів на бензин А-92 на 37885,00 літрів та на 340900,00 грн, в результаті неправомірного списання з балансу основних засобів (дзеркало, дві шафи).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України 08 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.

Підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

20 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами контролюючого органу проведено документальну планову виїзну перевірку ПП ЛЕГІОН-ХАРКІВ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 до 30.06.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 до 30.06.2016, за результатами якої складено акт №670/20-40-14-02-07/38277733 від 28.10.2016 (далі - Акт перевірки).

Як вбачається з Акта перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариством вимог:

- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 135.1, підпункту 135.4.1 пункту 135.4, статті 135, пункту 137.4 статті 137 Податкового кодексу України в частині заниження доходу за 2013 рік на загальну суму 43422,00 грн в результаті невключення Підприємством суми у розмірі 43422,00 грн до складу доходів від реалізації товарів за даними бухгалтерського обліку;

- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 135.1, підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України в частині заниження доходу за 2014 рік на загальну суму 500000,00 грн в результаті невключення суми поворотної фінансової допомоги, отриманої Підприємством у звітному податковому періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду, від особи, яка не є платником податку на прибуток;

- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.4, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в частині завищення витрат за 2013 рік на загальну суму 17866,00 грн за рахунок включення до складу собівартості реалізованих товарів суми 17866,00 грн, непідтвердженої відповідними первинними документами, даними бухгалтерського обліку;

- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пунктів 138.1, 138.2, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в частині завищення витрат за 2013 рік на загальну суму 2560,00 грн за рахунок включення до складу адміністративних витрат суми 2560,00 грн, непідтвердженої відповідними первинними документами, даними бухгалтерського обліку;

- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пунктів 5, 6, 27 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 Запаси , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, пунктів 5, 6, 9, 4, 20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, в частині завищення витрат по рядку 2180 Форми-2 Інші операційні витрати на загальну суму 331848,00 грн за 2015 рік в результаті неправомірного списання з балансу активів у формі талонів на бензин А-92 на 37885,00 літрів на загальну суму 331847,98 грн у грудні 2015 року;

- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пунктів 5, 6, 9.4, 29 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, в результаті чого Підприємством завищено витрати по рядку 2270 Форми-2 "Інші витрати" на загальну суму 340900,00 грн за 2015 рік, в частині неправомірного списання з балансу основних засобів (дзеркало, дві шафи) у грудні 2015 року на суму 340899,90 грн, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 223226,00 грн, зокрема, за 2013 рік - 12131,00 грн, за 2014 рік - 90000,00 грн, за 2015 рік - 121095,00 грн;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 189.1, 189.9 статті 189, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого платником занижено податкові зобов`язання на загальну суму 68180,00 грн за грудень 2015 року, в частині неправомірного списання з балансу основних засобів (дзеркало, дві шафи) у грудні 2015 року на суму 340899,90 грн, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету, на 68180,00 грн за грудень 2015 року.

На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 22.11.2016:

- №0002151402, яким Підприємству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 248758,75 грн, зокрема, за основним платежем - 223226,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями - 25532,75 грн;

- №0002161402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 85225,00 грн, зокрема, за основним платежем - 68180,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 17045,00 грн.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Згідно з підпунктом 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 ПК України інші доходи включають, зокрема, суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

Положення цього пункту не поширюються на суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновника/учасника (в тому числі нерезидента) такого платника податку, у випадку повернення такої допомоги не пізніше 365 календарних днів з дня її отримання.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення засновників ПП "ЛЕГІОН-ХАРКІВ" від 03.03.2014, у зв`язку з придбанням ОСОБА_2 згідно з договором купівлі - продажу від 03.03.2014 №1 корпоративних прав Підприємства, ОСОБА_2 включено до складу засновників Підприємства із загальною часткою у статутному капіталі 51%.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між засновником ПП "ЛЕГІОН-ХАРКІВ" - Сіговим В.Г. та ОСОБА_1 укладено цивільно-правову угоду (в усній формі), якою ОСОБА_1 надано право від імені ОСОБА_2 на підставі прибуткового касового ордеру внести до каси Підприємства грошові кошти у вигляді поворотної фінансової допомоги у розмірі 600000,00 грн, що підтверджується письмовою розпискою від 07.10.2014 та письмовими поясненнями ОСОБА_2 , викладеними у нотаріально засвідченій заяві від 01.12.2016.

У подальшому між ПП ЛЕГІОН-ХАРКІВ (Підприємство) та ОСОБА_2 (Позикодавець) укладено договори про надання поворотної фінансової допомоги від 07.10.2014 №3 та від 22.10.2014 №4, за умовами яких Позикодавець надає Підприємству поворотну фінансову допомогу, а Підприємство зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим договором. Згідно з пунктом 2.1 вказаних договорів поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в загальному розмірі 600000,00 грн (без ПДВ) Позикодавцем не пізніше ніж через 10 робочих днів з дати підписання цього договору.

22.10.2014 між позивачем (Підприємство) та ОСОБА_2 (Позикодавець) укладено додаткову угоду до договору про надання поворотної фінансової допомоги № 4, якою пункт 8.1 договору викладено в наступній редакції: Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками та діє до 31.12.2015. Договір може бути скасовано за домовленістю сторін у порядку, передбаченому чинним законодавством .

На підтвердження фактичного внесення коштів на рахунок Підприємства позивач надав копії прибуткових касових ордерів.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність доводів контролюючого органу про заниження позивачем доходу за 2014 рік на 500000,00 грн, у зв`язку з невключенням до складу доходу суми поворотної фінансової допомоги, отриманої Товариством у звітному податковому періоді, що залишається неповернутою на кінець такого звітного періоду, оскільки, як зазначалося вище, поворотна фінансова допомога надавалася безпосередньо засновником Підприємства і згідно з вимогами ПК України термін її повернення складає 365 календарних днів з дня отримання. За таких обставин, у платника були відсутні правові підстави для відображення зазначеної суми у складі доходу.

Щодо доводів скаржника про заниження платником доходу за результатами господарських операцій з реалізації дизельного пального, бензину, газу скрапленого, талонів на паливо, мастила, оливи, нігролу, солідолу, Суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються, зокрема, з доходу від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Пунктом 137.4 статті 137 ПК України встановлено, що датою отримання доходів, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 159 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Покупець) та ТОВ Компанія СІТІ ГРУП (Постачальник) укладено договір поставки нафтопродуктів від 04.12.2012 №04/12/12, за умовами якого Постачальник зобов`язується продати паливо на підставі усної або письмової заявки Покупця у визначений термін, а Покупець - прийняти та оплатити отримані нафтопродукти у найменуванні, кількості та за ціною, визначеними у накладних, що формуються окремо щодо кожної партії товару, які постачаються в рамках цього договору. Згідно з пунктом 1.3 вказаного договору право власності на товар виникає у Покупця з моменту отримання видаткової накладної.

Як вбачається з Акта перевірки, розрахунки між суб`єктами господарювання не проводились.

Підприємством відображено у податковому обліку кредиторську заборгованість в розмірі 123088,50 грн у відповідності до вимог Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 20 від 31.01.2000, та списано в бухгалтерському обліку з відображенням на 717 субрахунку "Дохід від списання кредиторської заборгованості" згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291.

Щодо доводів контролюючого органу про завищення позивачем витрат в частині неправомірного списання з балансу активів у формі талонів на бензин А-92 та основних засобів (дзеркало, дві шафи) в зальному розмірі 121095,00 грн, а також заниження податкового зобов`язання з ПДВ в загальному розмірі 68180,00 грн за грудень 2015 року, у зв`язку з неправомірним списанням з балансу основних засобів (дзеркало, дві шафи) у грудні 2015 року на суму 340899,90 грн, Суд виходить з наступного.

Абзацом г пункту 198.5 статті 198 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Пунктом 189.1 статті 189 ПК України встановлено, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до пункту 189.9 статті 189 ПК України у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.12.2015 в офісному приміщені позивача № 3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належало ПП "ЛЕГІОН-ХАРКІВ" на праві користування згідно з договором оренди від 21.08.2015 та акту приймання - передачі приміщення від 21.08.2015 сталася пожежа.

Факт пожежі зафіксований в акті про пожежу від 30.12.2015 за підписом заступника начальника ДПРЧ 20 ДС НС України в Харківській області Панасенка Я.М . Згідно із зазначеним актом в результаті пожежі знищено дзеркало серії NYU, 3 пачки офісного паперу, особисті речі співробітників, шафи серії Bordeaux, шафи серії Wardrobe 1037, талони на бензин А-92 на 37885,00 літрів на суму 331847,98 грн (55308,00 грн ПДВ), які знаходилися в шафах.

Вказане майно, зокрема, дзеркало, 2 шафи та талони на бензин А-92 є власністю ПП "ЛЕГІОН-ХАРКІВ", були взяті на облік Підприємством та дзеркало і шафи введені в експлуатацію відповідними наказами позивача.

Крім того, ПП "ЛЕГІОН-ХАРКІВ" було створено комісію, за результатами діяльності якої складено акти списання основних засобів (дзеркала, двох шаф) та акту списання товарно-матеріальних цінностей (талонів на бензин А-92).

З огляду на вищевикладене, а також те, що надані позивачем документи підтверджують факт знищення в результаті пожежі зазначених основних засобів та матеріальних активів, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про правомірність списання Підприємством спірного майна.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 травня 2017 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіІ.А. Гончарова І.Я.Олендер Р.Ф. Ханова