КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 червня 2021 року
м. Київ
справа №758/11515/19
провадження № 22-ц/824/8237/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кравець В.А. (суддя-доповідач)
суддів - Желепи О.В., Мазурик О.Ф.
за участю секретаря судового засідання - Парфенюк В.А.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Фонд гарантування інвестицій
треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю Кредо`с Груп
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу директора Товариства з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Фонд гарантування інвестицій - Скринник Наталії Василівни
на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 06 березня 2020 року у складі судді Васильченка О.В.
за заявою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Фонд гарантування інвестицій , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю Кредо`с Груп про визнання недійсним кредитного договору та припинення іпотеки квартири, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання недійсним кредитного договору та припинення іпотеки квартири.
У лютому 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт та заборонити відчуження квартири АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заяви зазначав, що 10 лютого 2020 року позивач отримав вимогу від ТОВ ФК ФГІ про усунення порушень умов кредитного договору №2706/1007/88-419 від 29 жовтня 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та АТ Дельта Банк , в якій указано, що ТОВ ФК ФГІ придбало у АТ Дельта Банк право вимоги до позивача за кредитним договором та договором іпотеки від 29 жовтня 2007 року відповідно до договору про відступлення права вимоги від 03 грудня 2019 року.
Окрім того, у даній вимозі вказано, що у разі невиконання визначених у ній вимог, ТОВ ФК ФГІ має намір від свого імені укласти договір купівлі-продажу предмета іпотеки з будь-яким покупцем у порядку, встановленому ст. 38 Закону України Про іпотеку .
Оскільки предметом позову в даній справі є визнання кредитного договору недійсним та припинення іпотеки квартири , то релізація товариством такого предмету іпотеки може унеможливити виконання майбутнього рішення суду та зведе нанівець ефективність захисту прав чи інтересів позивача.
УхвалоюПодільського районного суду м. Києва від 06 березня 2020 року заяву задоволено частково.
Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 до вирішення спору у суді. У задоволенні решти вимог відмовлено.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 09 листопада 2020 року до участі у розгляді справи залучено ТОВ ФК ФГІ в якості правонаступника відповідача ПАТ Дельта Банк .
Не погоджуючись з указаною ухвалою, 10 грудня 2020 року директор ТОВ ФК ФГІ - Скринник Н.В. звернулася до суду з апеляційною скаргою , в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти постанову про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що оскаржувана ухвала не містить належної мотивувальної частини, а також є такою, що постановлена за відсутності дослідження фактичних обставин справи.
Стверджує, що ухвала суду першої інстанції винесена без участі ТОВ ФК ФГІ , чим позбавлено товариство можливості захистити свої інтереси та права.
Звертає увагу суду на те, що заявником не наведено достатніх підстав для забезпечення позову, не надано суду відомостей про те, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Окрім того, ОСОБА_1 не надано суду доказів на підтвердження наміру відповідача ухилитися від виконання можливого рішення суду.
19 травня 2021 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_1 , в якому останній просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив у задоволенні скарги відмовити, оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справ повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не сповістили, клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили.
Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегією суддів вирішено розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися.
Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову частково, суд першої інстанції керувався положеннями статей 149-153 ЦПК України та виходив з того, що предметом позову є визнання недійсним іпотечного договору та припинення іпотеки квартири АДРЕСА_1 , а отже невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання можливого рішення суду.
Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Проте, ухвала суду не відповідає вказаним нормам, що згідно статті 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Відповідно до вимог статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно зі статтею 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Пленум Верховного Суду України в п. 4 Постанови Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову № 9 від 22.12.2006 роз`яснив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Зокрема, заява про забезпечення позову повинна містити причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, а також інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Отже, суд при з`ясуванні підстав для забезпечення позову повинен об`єктивно оцінювати можливість настання несприятливих наслідків, пов`язаних з виконанням судового рішення.
Види забезпечення позову визначені статтею 150 ЦПК України та мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Забезпечення позову повинно застосовуватися із врахуванням принципурівноправності сторін у спорі і не повинно призводити до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, так як справа по суті ще не вирішена та факт порушення законних прав позивача не встановлений.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності від конкретного випадку.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, а також їх співмірність із заявленими позивачем вимогами.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами дійсно виник спір з приводу визнання недійсним кредитного договору та припинення іпотеки квартири АДРЕСА_1 .
Позивач уважає кредитний договір недійсним та припиненою іпотеку спірної квартири у зв`язку з виконанням умов договору.
Таким чином, вимоги заяви про забезпечення позову у спосіб, обраний позивачем, є неспівмірними з позовними вимогами, які носять немайновий характер.
Згідно пояснень представника позивача, наданих в судовому засіданні, на даний час новим іпотекодержателем вчинено виконавчий напис щодо спірного іпотечного майна, який оскаржується позивачем. Отже, саме в цій справі позивач відповідно до вимог закону може реалізувати своє право на забезпечення позову в обраний ним спосіб.
Виходячи з викладеного, клопотання про забезпечення позову не може бути задоволено.
Отже, з`ясувавши обсяг позовних вимог, відповідність заходу забезпечення позову, який просить застосувати позивач, заявленим позовним вимогам, а також оцінивши співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом якого позивач звернувся до суду, колегія суддів уважає, що заходи забезпечення позову, обрані позивачем, є неспівмірним з вимогами позовної заяви та позивачем заявлено недостатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення даного позову.
За наведених обставин, колегія суддів доходить висновку, що питання щодо задоволення заяви про забезпечення позову судом першої інстанції вирішено з неповним з`ясуванням обставин справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення.
З огляду на наведене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню з постановленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Відмова у задоволенні заяви про забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню до суду з такою заявою у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову призведуть до утруднення або неможливості виконання майбутнього рішення суду.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу директора Товариства з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Фонд гарантування інвестицій - Скринник Наталії Василівни - задовольнити.
Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 06 березня 2020 року - скасувати.
У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.
Повне судове рішення складено 09 червня 2021 року.
Головуючий В.А. Кравець
Судді О.В. Желепа
О.Ф. Мазурик
Суд | Київський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 08.06.2021 |
Оприлюднено | 11.06.2021 |
Номер документу | 97541062 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Київський апеляційний суд
Кравець Валентина Аркадіївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні