Рішення

від 31.05.2021 по справі 458/378/19

ТУРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 458/378/19

2/458/52/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2021 м. Турка

Турківський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кшик О. І.

секретар судового засідання Сисан С.І.

за участі

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні майном,

встановив:

22.05.2019 позивач ОСОБА_2 подала до Турківського районного суду Львівської області позовну заяву до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні майном.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступними обставинами.

23.03.2015 позивачем придбано на підставі договору купівлі-продажу частку у розмірі 1/2 у праві спільної часткової власності на земельну ділянку загальною площею 00481 га, кадастровий номер 4625510100:01:013:0062, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 . Інша частка у розмірі 1/2 у праві спільної часткової власності на вказану земельну ділянку була придбана ОСОБА_3 . За вказаною адресою розташовані виробничі будівлі та приміщення, які на праві спільної часткової власності належать різним співвласникам, до яких в тому числі належить і позивач. Відповідачі чинять перешкоди у користуванні її майном шляхом блокування входу до приміщення, самовільної заміни замків від вхідних дверей. Окрім того, ОСОБА_4 блокує доступ до приміщення, залишаючи біля вхідних дверей вантажний автомобіль, заходити в приміщення дозволяє лише в його присутності та в певні години. Таким чином, відповідачі своїми протиправними діями порушують право позивача на вільне користування приватною власністю.

За результатами повторного автоматизованого розподілу справи, оформленого відповідним протоколом від 30.07.2020, для розгляду цієї справи визначено суддю Турківського районного суду Львівської області Кшик О.І.

Ухвалою суду від 25.08.2020 цивільна справа прийнята до провадження, визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

06.10.2020 відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подали до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначили, що позов не визнають, оскільки перешкод позивачу у користуванні спільним приміщенням та її майном не чинять. Позивач має вільний доступ до приміщення, однак ним не користується і жодних претензій з цього питання не виставляла. Вважають позовні вимоги позивача безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

05.11.2020 представником позивача - адвокатом Пономарьовим М.М. подано до суду відповідь на відзив щодо заперечення обставин, які викладені у відзиві.

Інших заяв по суті та клопотань не надходило до суду.

Ухвалою суду від 23.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Пономарьов М.М., який бере участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, позов підтримав з підстав та доводів, викладених в позовній заяві. Зазначив, що позивач та відповідач ОСОБА_3 є співвласником приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Це був колишній завод, після приватизації якого продавали майно. Позивач та відповідач ОСОБА_3 придбали по 54/2000 частки в цьому майні. У спірному приміщенні здійснює ремонт автомобілів син ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , який пропонував позивачці викупити таке приміщення, однак після відмови в цьому відповідачі почали вчиняти дії, які унеможливлюють користування приміщенням. Позивач зверталась в поліцію з приводу цього, було відкрито кримінальне провадження, але відповідачі свої протиправні дії не припинили. Доки приміщення було заблоковано відповідачами, ОСОБА_4 забрав обладнання, що спонукало позивача звернутися до Господарського суду з позовом зокрема про витребування майна, який було задоволено. Так, судом було встановлено, що ОСОБА_4 не допускає позивача до приміщення та той факт, що ним заблоковано доступ до приміщення. Вказав, що спір продовжує існувати, перешкоди чиняться і надалі, позивач не має можливості потрапити до належних їй приміщень. Відповідачі у відзиві покликались на те, що позивач не користується приміщеннями. Однак, як пояснив представник позивача, це відбувається саме через ті перешкоди, які чинять відповідачі. Вказав, що перешкоди чинять всі троє відповідачів, адже ОСОБА_3 є власником , а фактичними користувачами є ОСОБА_4 та його дружина ОСОБА_5 . Саме вони блокують вхід до спірного приміщення, зокрема залишаючи під брамою автомобіль, змінили замки на вхідних дверях. Просив позов задовольнити.

У судове засідання відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, що стверджується рекомендованими поштовими відправленнями. Причин неявки не повідомляли, заяв про розгляд справи у їх відсутність не подали.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, двічі клопотав про відкладення судового засідання, останній раз 31.05.2021 вказав, що зайнятий в іншій судовій справі, однак підтвердження цього суду не надав.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Беручи до уваги те, що відповідачі у справі були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, однак не з`явились в судові засідання, причин неявки не повідомили, чим на власний розсуд розпорядились своїм правом на участь в судовому засіданні, тому суд проводить розгляд справи у їх відсутність. Підстав для заочного розгляду справи не має, оскільки відповідачі подали відзив на позовну заяву.

Щодо заяви представника відповідача ОСОБА_6 про неможливість прибуття в судове засідання, то суд, з урахуванням того, що представник відповідача не надав суду підтвердження причини своєї неявки, причому повторної, визнає таку неявку в судове засідання неповажною.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що позивач є його бабою, а з відповідачами він знайомий. Йому відомо про конфлікт між сторонами у справі, зокрема, що відповідачі хочуть поділити приміщення, яке належить їм та позивачу на праві спільної власності. Однак, відповідачі запропонували вигідні лише для них умови такого поділу. Коли ж домовитись не вдалось, вони почали блокувати доступ до приміщення, яке належить його бабі ОСОБА_2 . Зокрема змінили ключі від дверей і на прохання ОСОБА_2 дати їй ключі ОСОБА_8 відмовлялись. Також позивач викликала працівників поліції, через перешкоди в доступі до її приміщення. Відповідачі не давали працівникам поліції чітких пояснень своїх дій, найбільш активним був ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснила, що знайома з позивачем, так як займається спільним бізнесом з її сином. 29.11.2018 була очевидцем того, як позивач хотіла потрапити в приміщення, де є її магазин, однак не мала ключів. Попросила ОСОБА_3 дати їй ключі, так як вхідні двері в них одні і спільні. ОСОБА_3 сказала, що ключі в її сина. Тоді вони домовились зустрітись 30.11.2018 о 9.00 год., але ОСОБА_10 не прийшла, на телефонні дзвінки не відповідала. ОСОБА_2 звернулась в поліцію, щоб було зафіксовано той факт, що вона не може потрапити у належне їй приміщення. Потім приїхали відповідачі, передали товар з магазину ОСОБА_2 і закрили приміщення. Доступу до цього приміщення позивач досі не має. Їй відомо, що ОСОБА_4 хоче поділити їх з позивачем спільне приміщення, однак на невигідних умовах для позивача. Сторони вирішують спори щодо майна в господарському суді.

Допитаний судом свідок ОСОБА_11 пояснив, що знайомий зі сторонами у справі, окрім цього працював завідувачем складу в ОСОБА_2 . Йому відомо, що сторони конфліктували за спільне приміщення, ділили майно, інструменти, автотовари. На прохання ОСОБА_12 він приїжджав на розгрузку товару, але дружина ОСОБА_4 сказала, що нічого не віддасть, не пустить в приміщення, лише за рішенням суду. Оскільки в приміщенні було СТО, то доступ був, а вночі швидше за все ОСОБА_2 доступу до свого приміщення не мала.

Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні пояснила, що знайома лише з позивачем ОСОБА_2 , так як вела бухгалтерський облік в неї. ОСОБА_2 ще у листопада 2018 розповідала, що відповідачі її не пускають до приміщення, яке їй належить. Позивач викликала поліцію з цього приводу, так як ОСОБА_14 не передавав їй ключів.

Заслухавши пояснення представника позивача, свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як видно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 28.11.2018 № 147187987 позивачу ОСОБА_2 та відповідачу ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності по Ѕ частці належить земельна ділянка площею 0,0481 га для обслуговування нежитлової будівлі, що розташована по АДРЕСА_1 (арк. справи 12) та на праві спільної власності належить по 54/2000 частки нежитлового приміщення за цією ж адресою (арк. справи 13,14).

За вказаною адресою позивач здійснювала господарську діяльність з реалізації товарів (автозапчастин тощо), а відповідач ОСОБА_4 , як ФОП (арк. справи 51, 52), здійснює підприємницьку діяльність з технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів, що встановлено судом у ході розгляду справи та не заперечується сторонами у справі.

Як видно з долучених до матеріалів справи позивачем фотографій з камер відеоспостереження від 2019-05-09, час 07:58:35, 09:15:01 (арк. справи 4,5), на таких зафіксовано факт блокування входу до приміщення, що по АДРЕСА_1 .

У свою чергу, як видно з фотознімків від 2020/10/5, час 15:23, 16:20, які подані відповідачами (арк. справи 53-56), на таких відображено та зафіксовано спільне приміщення магазину, яке пустує, двері відчинені.

Вказані фотознімки, які подані сторонами у справі не мають прив`язки до місця розташування спірного приміщення, однак сторони у справі не висловили своїх заперечень з приводу цього, а тому суд надасть оцінку таким доказам.

Згідно з копією Постанови Західного апеляційного Господарського суду від 30.11.2020 у справі №914/825/19 за позовом ФОП ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_4 про витребування майна із чужого незаконного володіння, рішення господарського суду Львівської області від 15.01.2020 в частині задоволення вимог про витребування від Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 майна, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 - залишено без змін.

Західний апеляційний Господарський суд у цій справі з досліджених доказів, зокрема встановив, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 , фактичний користувач приміщення, де знаходиться майно, не допускає позивача до приміщення та відмовляється повертати спірне майно (арк. справи 115).

Постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.04.2021, справа № 914/825/19, постанову Західного апеляційного Господарського суду від 30.11.2020 у справі №914/825/19 залишено без змін (веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень https://reyestr.court.gov.ua/Review/96243379).

Згідно з відповіддю Турківського ВП Самбірського ВП ГУ НП у Львівській області на ім`я позивача ОСОБА_15 від 18.12.2020 № Р-5/01/58-2020, надати копії відеозаписів з нагрудних камер (відео реєстраторів) працівників поліції, які 10.12.2020 прибули за адресою АДРЕСА_1 за повідомленням ОСОБА_15 , не представляється можливим, оскільки приміщення за вказаною адресою було зачинено, відео фіксація не проводилась (арк. справи 153).

З оглянутих в судовому засіданні матеріалів кримінального провадження № 12018140340000474 видно, що 12.12.2018 на підставі ухвали Турківського районного суду Львівської області від 12.12.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань органом досудового розслідування Турківського ВП Самбірського ВП ГУ НП у Львівській області внесено відомості про вчинення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 206 КК України.

З оглянутих копій протоколу допиту зокрема потерпілої ОСОБА_2 , яка попереджена про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України, свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , які попереджені про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України видно, що ОСОБА_4 , фактичний користувач приміщення, що по АДРЕСА_1 , також його дружина ОСОБА_5 не допускають до вказаного приміщення ОСОБА_2 , яка є його співвласником, не віддають ключів від приміщення, через що ОСОБА_2 викликала працівників поліції.

Відтак, суд встановив, що між сторонами виникли спірні правовідносини щодо усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном.

Вирішуючи цей спір суд виходить з наступних норм закону та мотивів відповідно до встановлених спірних правовідносин.

Так, в силу ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Ураховуючи, що згідно зі статтею 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України, то інші нормативно-правові акти, які обмежують права власника і не мають ознак закону, не підлягають застосуванню.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із частиною 1 статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України унормовано, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з положеннями ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до приписів ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У статті 358 ЦК України визначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до положень статті 391 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Відтак, аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.

У ході розгляду справи суд встановив, що позивачу ОСОБА_2 та відповідачу ОСОБА_3 на праві приватної спільної часткової власності по Ѕ частці належить земельна ділянка та на праві приватної власності належить 54/2000 частки нежитлової будівлі, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 .

У приміщенні за вказаною адресою, позивач ОСОБА_2 здійснювала господарську діяльність з реалізації товарів (авто товарів тощо), однак на час розгляду справи припинила таку діяльність.

Також за вказаною адресою здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_4 , який є фактичним користувачем спірного приміщення.

Ці обставини сторони не заперечували, зокрема представник позивача в судовому засіданні та відповідачі у поданому відзиві.

Представник позивача у ході розгляду справи зазначив, що між сторонами у справі тривалий час мають місце спори щодо здійснення господарської діяльності, що в свою чергу знайшло своє підтвердження наявною в матеріалах справи копією постанови суду господарської юрисдикції.

Водночас, спірні правовідносини, які вирішує суд у цій цивільній справі, виникли з приводу захисту позивачем її права власності як фізичної особи і до відповідачів як фізичних осіб, такі не мають відношення до здійснення господарської діяльності сторін, а тому цей спір за предметом та суб`єктним складом відноситься до цивільної юрисдикції.

Позивач на обґрунтування своїх вимог вказує, що відповідачі спільно чинять їй перешкоди в користуванні її майном, шляхом перешкоджання у доступі до належних їй приміщень за адресою АДРЕСА_1 , а саме, блокують вхід, який як зазначив представник позивача в судовому засіданні є один до спірного приміщення, а відповідачі залишають біля воріт вантажний автомобіль, чим позбавляють позивача можливості потрапити до належних їй приміщень. Також відповідачі самовільно провели заміну замків на вхідних дверях. Ці факти були зафіксовані працівниками поліції, є свідки, а також встановлений господарським судом факт того, що ОСОБА_4 не допускає ОСОБА_2 до приміщення.

У свою чергу відповідачі, у поданому ними відзиві, повністю заперечили те, що вони чинять перешкоди позивачу в користуванні та розпорядження спірним приміщенням. Відповідач ОСОБА_3 вказує, що жодного разу не була у цьому приміщенні, так як там здійснює підприємницьку діяльність її син ОСОБА_4 .

Так, відповідач ОСОБА_4 у відзиві зазначив, що він здійснює підприємницьку діяльність у спільному приміщенні. Позивач ніколи не працювала у вказаному приміщенні, не здійснювала реалізацію запчастин, оскільки цим займався він разом з її сином. З позивачкою один раз в нього був конфлікт 04.01.2019, коли позивач зі своїм сином в нічний час намагались зламати замки в приміщенні автосервісу та вивезти з нього обладнання. На місце він прибув зі своєю дружиною ОСОБА_5 , де позивачі сказали, що забули ключі, на що він запропонував їм прийти в світлий час доби. Наступного дня вони прийшли, забрали свої речі і з цього часу приміщення магазину позивачки пустує. Вантажний автомобіль інколи залишає в приміщенні автосервісу на ніч, щоб його не пошкодили сторонні громадяни.

Відповідач ОСОБА_5 у відзиві вказала, що жодного разу не чинила перешкод позивачу в користуванні спільним приміщенням і майном. Один раз була присутня під час конфлікту 04.01.2019. Зазначила, що з 05.01.2019 позивачка не користується спірним приміщенням, жодних претензій щодо цього не заявляла.

Оцінюючи доводи позивача на обґрунтування своїх позовних вимог, суд дійшов висновку, що такі знайшли своє підтвердження належними, допустимими та достатніми доказами, які досліджені судом у ході судового розгляду справи.

Так, факт наявності перешкод у користуванні та розпорядженні позивачем належним їй приміщенням шляхом блокування вантажним автомобілем входу до такого приміщення підтверджено фотознімками з камер відеоспостереження від 2019-05-09. Водночас відповідач ОСОБА_4 у відзиві не заперечив, що дійсно інколи залишає в приміщенні автосервісу вантажний автомобіль, однак вказав, що лише в нічний час і для того щоб його не пошкодили сторонні громадяни. Однак, пояснення щодо залишення автомобіля для уникнення його пошкодження саме перед входом у спільне приміщення суд вважає непереконливими. Натомість, на переконання суду, такими діями, ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що спірне приміщення перебуває у спільній власності, свідомо створює перешкоди позивачу, як співвласнику, в безперешкодному користуванні та розпорядженні належним приміщенням, зокрема і в нічний час. Окрім цього, твердження щодо нічного часу спростовані цими ж фотознімками на яких вказано час 07:58:35, 09:15:01.

Щодо перешкод, які чинять відповідачі шляхом самовільної заміни замків вхідних дверей спірного приміщення, не дають позивачці ключів, то такі підтверджені показаннями свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , які були допитані в судовому засіданні, викликами поліції позивачем. Окрім цього, у відзиві відповідач ОСОБА_4 зазначив, що позивачка з сином 04.01.2019 в нічний час намагались зламати замки в приміщенні, оскільки хотіли туди зайти, однак забули ключі. Тоді він запропонував їм прийти в світлий час доби, що в свою чергу підтверджує доводи позивача, що вона не взмозі потрапити до спірного приміщення, а ОСОБА_4 , маючи вільний доступ, перешкоджав позивачці потрапити у спільне приміщення.

Оцінюючи заперечення проти позову відповідачів, суд зазначає наступне.

Так, твердження і доводи відповідача ОСОБА_4 про те, що позивачка намагалась зламати замки, не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами, тоді як факт не допуску позивача до спільного приміщення в нічний час, ненадання ключів ОСОБА_4 від дверей визнаний ним. Покликання на те, що він не надав ключів, бо це нічний час, не заслуговують на увагу, оскільки власник не обмежений часовими рамками щодо користування ним своїм майном, за умови, що це не порушує прав інших осіб, а в даному випадку прав співвласника, чого встановлено не було.

Щодо заперечень відповідача ОСОБА_3 , викладених у відзиві, про те, що вона не чинила і не чинить перешкод позивачці в користуванні спільним майном, то такі спростовані показаннями свідків, зокрема ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , які вказали, що ОСОБА_3 на прохання ОСОБА_2 дати їй ключі від спільного приміщення відмовилась. Також ствердили, що ОСОБА_3 , як і ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , була присутня, коли приїжджали працівники поліції за викликами позивачки через неможливість потрапити до спірного приміщення. Свідок ОСОБА_11 пояснив, що дружина ОСОБА_4 - ОСОБА_5 висловлювалась, що нічого не віддасть і не пустить в спірне приміщення, лише за рішенням суду.

Також свідки ствердили, що між сторонами тривають конфліктні відносини через поділ бізнесу, майна і спірного приміщення.

Твердження відповідачів, викладені у відзиві, що в спірному приміщенні позивачка тривалий час не здійснює господарську діяльність, на підтвердження чого надали фотознімки приміщення,і тому перешкод їй ніхто не чинить, суд вважає безпідставними. Окрім цього, сама позивачка не заперечила, що дійсно припинила таку діяльність, вказуючи на перешкоди в користуванні та розпорядженні приміщенням, які чинять відповідачі, блокуючи вхід до приміщення, змінили замки до вхідних дверей, що в свою чергу знайшло своє підтвердження в ході судового розгляду справи, як письмовими доказами так і показаннями свідків.

Відтак, позивачкою доведено, що вона є співвласником спірного приміщення і що діями відповідачів, які не пов`язані з позбавленням її права володіння, порушується її право власності.

При цьому, позивачем вірно обрано спосіб захисту порушеного права, адже такий за конкретних обставин справи є ефективним і спрямованим на відновлення становища, яке існувало до порушення її суб`єктивного права. Водночас, суд встановив, що суб`єктивне порушення не було припинено і його можна відновити шляхом усунення наслідків порушення.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивачки є підставними, доведеними, а її порушене право підлягає захисту шляхом усунення перешкод у здійсненні права спільної власності між співвласниками спірного майна.

Судові витрати в цій справі складаються з судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що позовні вимоги позивача задоволено повністю, тому з відповідачів необхідно стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору по 256,13 грн. з кожного.

Керуючись ст.317, 319, 321, 358, 391 ЦК України, ст. 81,89, 141,259,263, 265, 280 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні майном - задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не чинити перешкоди у користуванні та розпорядженні належними ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності приміщеннями, що за адресою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір по 256,13 грн. (двісті п`ятдесять шість гривень тринадцять копійок) з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Позивач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ).

Відповідачі:

ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ).

ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ).

ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 ).

Повне рішення складено 10.06.2021.

Суддя О.І. Кшик