Постанова

від 20.05.2021 по справі 910/1644/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2021 р. м.Київ Справа№ 910/1644/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Тищенко О.В.

Дикунської С.Я.

за участю секретаря судового засідання Салій І.О.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 20.05.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги

Державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 09.09.2020 (повний текст складено 18.09.2020)

у справі №910/1644/20 (суддя Баранов Д.О.)

за позовом Державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна"

по виготовленню цінних паперів"

до 1) Управління державної охорони України,

2) Київської міської ради,

3) Київської міської державної адміністрації,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-3 - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про стягнення 757 402, 25 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Державне підприємство "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Управління державної охорони України, Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-3 - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому позивач просить суд солідарно стягнути з відповідачів матеріальну шкоду в розмірі 757 402, 25 грн, яка складається із сплаченого позивачем земельного податку у період з 15.09.2016 по 25.12.2017 за земельну ділянку, якою він фактично не користувався.

Позовні вимоги мотивовані тим, що протиправні дії відповідачів у період з 15.09.2016 по 25.12.2017 завдали позивачу шкоди, оскільки, Державним підприємством "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів було сплачено земельний податок в розмірі 757 402, 25 грн за земельну ділянку, якою позивач фактично не користувався.

Короткий зміст заперечень на позов

Відповідач-1 - Управління державної охорони України в обгрунтування заперечень на позов посилалось на те, що вимоги позивача не можуть бути задоволенні, оскільки положеннями чинного законодавства передбачено, що виникнення права власності чи права оперативного користування на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи права постійного користування земельною ділянкою у відповідача-1, а також автоматичного припинення цих прав у позивача. Відповідач-1 вказує, що набуття права на нерухоме майно є підставою для переходу права на постійне користування землею, при тому, оформлення такого права здійснюється у встановленому чинним законодавством порядку.

Відповідач -2 - Київська міська рада - в обґрунтування заперечень на позов посилалась на те, що твердження позивача про бездіяльність Київської міської ради - є помилковими, оскільки, земельна ділянка щодо якої виник спір, належить до державної власності. Київська міська рада в силу законодавчих приписів не наділення повноваженнями з приводу володіння, користування чи розпорядження землями державної власності, що знаходяться в межах міста Києва. Крім того, до компетенції органу місцевого самоврядування не належить вирішення тих чи інших питань державного значення, у зв`язку з чим доводи щодо бездіяльності Київської міської ради та, як наслідок спричинення шкоди є необґрунтованими.

Відповідач-3 - Київська міська державна адміністрація - в обгрунтування заперечень посилалась на те, що позивач всупереч вимогам п. 6 Акту від 04.05.2016 та нормам законодавства звернувся із заявою про припинення користування земельною ділянкою не до Київської міської державної адміністрації, а до Київської міської ради. При тому, виникнення права власності чи права оперативного користування на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи права постійного користування земельною ділянкою у відповідача-1, а також, автоматичного припинення цих прав у позивача. Крім того, зобов`язання сплачувати земельний податок є податковим зобов`язанням і не є передбаченим статтями 22, 1166 ЦК України заходом відповідальності за вчинене особою правопорушення.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 у справі №910/1644/20 у задоволенні позову Державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" до Управління державної охорони України, Київської міської ради та Київської міської державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-3 - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення 757 402, 25 грн - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог мотивовано тим, що:

- судом встановлено, що відповідача-1 було вчинено низку відповідних дій і відповідно оформлено право постійного користування земельною ділянкою, та зважаючи на те, що позивачем не доведено з посиланням на вірогідні засоби доказування покладення на відповідача-1 обов`язку у певний строк здійснити таке переоформлення, то за таких обставин, суд не вбачає підстав дійти висновку про зволікання відповідача-1 в переоформленні спірної земельної ділянки;

- з огляду на викладені вище обставини, не знаходять також свого підтвердження доводи позивача щодо зволікання відповідачів-2, 3 з припиненням позивачу права користування земельною ділянкою за добровільною відмовою;

- позивачем не доведене неправомірності дій відповідачів, що призвели до завдання шкоди;

- позивачем не наведено обґрунтування довів в площині наявності причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями за завданою шкодою;

- у період з 15.09.2016 по 25.12.2017 на Державне підприємством "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів було покладено обов`язок по сплаті земельного податку за земельну ділянку по вул. Полярній, 12 м. Києва, не дивлячись на те, що позивач фактично нею не користувався;

- позивач сплативши земельний податок в розмірі 757 402, 25 грн у період з 15.09.2016 по 25.12.2017 за земельну ділянку, виконав покладене на нього податкове зобов`язання.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, позивач (ДП"Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів") звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відкрити апеляційне провадження у справі, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 у справі №910/1644/20 повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" в повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Скаржник наголошував на тому, що:

- суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішенні дійшов хибного висновку, що спірна земельна ділянка перебувала у державній власності на час звернення позивача до відповідача-2 з заявами про добровільну відмову від права користування, а тому дійшов помилкового висновку про перебування спірної земельної ділянки на дату звернення позивача із заявами про відмову від користування землею у державній власності, оскільки за даними Державного земельного кадастру така земельна ділянка перебувала у комунальній власності;

- рекомендації комісії по зверненню позивача до Київської міської державної адміністрації про відмову від спірної земельної ділянки на підставі ст. 120 та ст. 142 Земельного кодексу України, жодним чином не позбавляє позивача права звернення на підставі ст. 141 Земельного кодексу України до відповідача-2 із заявою про добровільну відмову від права користування землею;

- кореспонденція, направлена відповідачу-2 автоматично попадає до відповідача-3, і незалежно від зазначення адресата кореспонденції, така кореспонденція розглядається третьою особою у відповідності до повноважень відповідача-2 та відповідача-3;

- позивач листом від 27.07.2016 № 02/2353 та листом від 06.07.2017 № 02/1935 звернувся до відповідача-2, відповідача-3 із заявами про добровільну відмову від права користування земельною ділянку в порядку ст. 142 Земельного кодексу України, і відповідачі були обізнані про наявність відповідних звернень, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов помилкових висновків стосовно порушення позивачем порядку звернення щодо припинення права користування земельною ділянкою;

- судом першої інстанції не було враховано, що відповідач-1 фактично розпочав користуватись земельною ділянкою з 04.05.2016, проте, оформив право оперативного управління на нерухоме майно 31.03.2017, а для оформлення права користування земельною ділянкою звернувся до департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) лише 18.05.2017, а отже, відповідач-1 не вживав заходів щодо оформлення права користування земельною ділянкою;

- враховуючи те, що право користування земельною ділянкою після передачі нерухомого майна відповідачу-1 та до реєстрації відповідачем-1 права користування земельною ділянкою у Державному реєстрі нерухомого майна, тобто у період з 04.05.2016 по 25.12.2017, було зареєстровано за позивачем, а отже, саме на позивача покладено обов`язок сплати земельного податку у встановленому законом розмірі;

- протиправність поведінки відповідача-1 полягає в тому, що після прийняття нерухомого майна відповідачем-1 в порушення ст. ст. 116, 125, 126 Земельного кодексу України, ст. 287 Податкового кодексу України зволікав з оформленням прав на земельну ділянку та користувався земельною ділянкою без сплати земельного податку, в той час як такі витрати ніс позивач;

- протиправність поведінки відповідача-2 та відповідача-3 полягає у зволіканні з припиненням позивачу права користування земельною ділянкою за добровільною відмовою , в порушення ст. 142 Земельного кодексу України, оскільки вказане рішення також мало бути прийнято на черговій сесії, яка відбулась 15.09.2016;

- у період з 15.09.2016 по 25.12.2017 позивачем було сплачено земельний податок в розмірі 757 402,25 грн. за земельну ділянку, якою позивач фактично не користувався;

- суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не врахував положення ст. ст. 11, 1166, 1173, 1190 Цивільного кодексу України, ст. ст. 116, 125, 126 Земельного кодексу України, а також помилково дійшов висновку про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями відповідачів та завданням позивачу шкоди в сумі 757 402,25 грн., яка підлягає солідарному відшкодуванню.

Короткий зміст заперечень проти апеляційної скарги

24.11.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від відповідача -2 - Київської міської ради - надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду згідно з приписами ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач-2 у відзиві на апеляційну скаргу вказував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування - відсутні.

Зокрема, відповідач-2 посилався на те, що жодних неправомірних дій чи бездіяльності з боку Київської міської ради, що б порушували права чи законні інтереси позивача - вчинено не було, позивачем не доведено неправомірності дій як відповідача-2, так і відповідачів.

14.12.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від відповідача -1 - Управління державної охорони - надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду згідно з приписами ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач-1 у відзиві на апеляційну скаргу вказував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування - відсутні.

Зокрема, відповідач-1 посилався на те, що жодних неправомірних дій чи бездіяльності з боку - Управління державної охорони, що б порушували права чи законні інтереси позивача - вчинено не було, позивачем не доведено неправомірності дій як відповідача-1, так і відповідачів.

11.01.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від відповідача -3 - Київської міської державної адміністрації - надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду згідно з приписами ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач-3 у відзиві на апеляційну скаргу вказував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування - відсутні.

Зокрема, відповідач-3 посилався на те, що жодних неправомірних дій чи бездіяльності з боку Київської міської державної адміністрації, що б порушували права чи законні інтереси позивача - вчинено не було, позивачем не доведено неправомірності дій як відповідача-3, так і відповідачів.

Крім того, усі відповідачі узагальнено вказували на те, що під час направлення позивачем листів від 27.07.2016 № 02/2353 , від 06.07.2017 № 02/1935 існувала правова невизначеність зі статусом та формою власності цієї земельної ділянки - не відповідає дійсності, оскільки Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності був прийнятий 06.09.2012, яким було чітко визначено, які землі відносяться до комунальної власності, а які залишаються у державній власності.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2020, апеляційну скаргу Державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя - доповідач) Станік С.Р., судді Дикунська С.Я., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2021 поновлено Державному підприємству "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 у справі №910/1644/20, відкрито апеляційне провадження у справі №910/1644/20 за апеляційною скаргою Державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2020, розгляд справи призначено в судоому засіданні 21.01.2021, встановлено учасникам справи процесуальні строки на подання документів у справі, заяв та клопотань.

21.01.2021 розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням головуючого судді Станіка С.Р. у відпустці.

За положенням ч. 2 ст. 281 Господарського процесуального кодексу України , процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.

З огляду на викладене, у зв`язку з виходом головуючого судді з відпустки, для здійснення подальшого розгляду, справа №910/1644/20 за апеляційною скаргою Державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2020, підлягає призначенню до розгляду визначеним складом суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 розгляд справи призначено на 11.02.2021.

У зв`язку з перебуванням з 11.02.2021 судді Дикунської С.Я., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, здійснити розгляд справи у визначеному складі колегії суддів - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 11.02.2021, справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Тищенко О.В., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2021 справу № 910/1644/20 за апеляційною скаргою Державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Тищенко О.В., Тарасенко К.В., здійснивши її розгляд в раніше призначеному судовому засіданні 11.02.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2021 розгляд справи відкладено до 18.02.2021.

У зв`язку з перебуванням з 18.02.2021 судді Тарасенко К.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем у відпустці, здійснити розгляд у визначеному складі колегії суддів - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 18.02.2021, справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Тищенко О.В., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2021 справу №910/1644/20 за апеляційною скаргою Державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Тищенко О.В., Дикунська С.Я., розгляд справи призначено на 08.04.2021.

У зв`язку із замінуванням приміщення Північного апеляційного господарського суду, про що складено Акт від 08.04.2021, у зв`язку з чим було проведено евакуацію працівників та відвідувачів суду, а тому судове засідання у справі №910/1644/20 за апеляційною скаргою Державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 - не відбулось.

У відповідності до ст.3 Конституції України, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2021 розгляд справи призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.05.2021.

Законом України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладено в такій редакції:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Закон України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" набрав чинності 17.07.2020.

У зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, колегія суддів дійшла висновку, що розгляд справи підлягає здійсненню у розумний строк з огляду на ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11, пункту 4 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 20.05.2021 з`явились представники позивача (скаржника) Державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів", відповідачів - 1) Управління державної охорони України, 2) Київської міської ради, 3) Київської міської державної адміністрації, та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-3 - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Під час розгляду апеляційної скарги у призначеному судовому засіданні 20.05.2021, представник скаржника (позивача) підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог повністю.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні 20.05.2021 проти доводів апеляційної скарги заперечував з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване судове рішення залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні 20.05.2021 проти доводів апеляційної скарги заперечував з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване судове рішення залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача-3 в судовому засіданні 20.05.2021 проти доводів апеляційної скарги заперечував з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване судове рішення залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, в судовому засіданні 20.05.2021 проти доводів апеляційної скарги заперечував з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване судове рішення залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на балансі Державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів перебувало нерухоме майно - матеріально-технічна база, розташована за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 12. Земельна ділянка під нерухомим майном, була надана позивачу для обслуговування нерухомого майна відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 007284 від 18.11.1999.

Виконуючи розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 167-р "Про передачу нерухомого майна у м. Києві Управлінню державної охорони" та відповідно до акту від 04.05.2016 приймання-передачі будівель та споруд станом на 30.04.2016, нерухоме майно було передано з балансу Державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів в оперативне управління Управлінню державної охорони України.

Позивач зазначав, що листом від 27.07.2016 № 02/2353 він звернувся до Київської міської ради із заявою про добровільну відмову від права користування земельною ділянкою в порядку ст. 141 Земельного кодексу України.

Вказаний лист позивачем направлено Київській міській раді згідно з реєстром на відправку рекомендованої кореспонденції від 28.07.2016, відтак, позивач вказує, що з урахуванням часу поштового обігу по місту Києву, який становить до 3 днів, вказаний лист доставлено відповідачу-2 до 01.08.2016.

Позивач зазначав, що наступна сесія Київської міської ради після отримання заяви позивача про відмову від права користування земельною ділянкою відбулась 15.09.2016, рішення про припинення позивачу права користування земельною ділянкою на підставі добровільної його відмови, мало бути прийнято Київською міською радою, саме 15.09.2016.

Водночас, листом від 25.08.2016 № 057025-16402 Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) повідомив Державне підприємство "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів, що питання припинення позивачу права користування земельною ділянкою необхідно вирішувати одночасно з передачею земельної ділянки балансоутримувачу об`єктів нерухомого майна - Управлінню державної охорони України (відповідача-1), розміщеного на земельній ділянці.

Листом від 06.07.2017 № 02/1935 позивач повторно звернувся до Київської міської ради (відповідача-2) із заявою про припинення права користування земельною ділянкою.

Проте, у відповідь на вказане звернення, Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) листом від 02.08.2017 № 057025-13373 повідомив позивача про долучення вищевказаного листа до матеріалів справи № А-23654 для врахування.

З урахуванням наведеного, позивач вказував, що відповідачем-2 повторно не було вжито заходів щодо припинення права користування земельною ділянкою Державному підприємству "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів.

Крім того, позивач посилався на те, що оскільки у відповідача-1, в силу ст. 120 Земельного кодексу України, виникло право користування земельною ділянкою під нерухомим майном, він зобов`язаний був звернутись до Київської міської ради для оформлення цього права у встановленому порядку.

Позивач зазначав, що зважаючи на тривалість процедур, визначених Тимчасовим порядком та Регламентом Київської міської ради, підготовка усіх необхідних документів ваповідачем-1 та відповідно прийняття відповідачем-2 рішення щодо передачі у користування земельної ділянки Управлінню державної охорони України мало б відбутись на сесії Київської міської ради, яка відбулася 15.09.2016.

Проте, відповідачем-1 та відповідачем-2 не було вжито дій, визначених ст. 123 Земельного кодексу України, Тимчасовим порядком та Регламентом Київської міської ради, щодо оформлення за відповідачем-1 права користування земельною ділянкою, у зв`язку з чим позивач листом від 10.07.2017 № 05/1969 звернувся до відповідача-1 стосовно вжиття заходів щодо прискорення оформлення ним права користування земельною ділянкою.

Однак, незважаючи на звернення позивача до відповідача-1 та відповідача-2 щодо припинення права користування земельною ділянкою, відповідачем-2 лише 07.12.2017 було прийнято розпорядження № 1583 "Про надання Управлінню державної охорони України у постійне користування земельної ділянки для експлуатації та обслуговування матеріально-технічної складської бази на вул. Полярній, 12 в Оболонському районі", яким Державному підприємству "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів припинено право постійного користування земельною ділянкою та надано відпповідачу-1 у постійне користування земельну ділянку.

Отже, позивач наголошував, що відповідач-1 всупереч статей 116, 125 Земельного кодексу України користувався земельною ділянкою у період з 16.09.2016 по 25.12.2017 без оформлення цього права у встановленому порядку, а відповідно весь цей період часу право користування земельною ділянкою залишалось зареєстрованим за позивачем, який фактично землею не користувався.

Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, посилався на протиправну поведінку відповідача-1, яка полягає в тому, що після прийняття нерухомого майна Управління державної охорони України в порушення ст. 116, 125, 126 Земельного кодексу України зволікало з оформленням прав на земельну ділянку, в той час, як відповідно до Тимчасового порядку та Регламенту Київської міської ради він повинен був підготувати та надати усі необхідні документи для прийняття рішення відповідачем-2 на черговій сесії 15.09.2016 щодо передачі земельної ділянки в користування відповідачу-1. У зв`язку з цим у період з 15.09.2016 по 25.12.2017 відповідач-1 користувався земельною ділянкою без оформлення у встановленому порядку прав на неї.

В той же час, протиправність поведінки відповідача-2 полягає у зволіканні з прийняттям рішення про припинення позивачу права користування земельною ділянкою за добровільною відмовою в порушення ст. 142 Земельного кодексу України, оскільки вказане рішення також мало бути прийнято відповідачем-2 на черговій сесії, яка відбулася 15.09.2016.

Отже, позивач вказував, що такі протиправні дії відповідачів у період з 15.09.2016 по 25.12.2017 завдали позивачу шкоди, оскільки, Державним підприємством "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів було сплачено земельний податок в розмірі 757 402, 25 грн за земельну ділянку, якою позивач фактично не користувався.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України , суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Положеннями ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що Київська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішення.

Частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Так, зі змісту означеної норми закону випливає, що право власності або право користування земельною ділянкою із земель державної або комунальної власності виникає лише за наявності рішення зазначених органів і тільки в межах, вказаних в цих рішеннях.

Такі повноваження на території міста Києва є виключно компетенцією Київської міської ради.

Рішенням Київської міської ради від 22.04.1999 № 212/313 "Про оформлення права користування земельними ділянками" вирішено оформити Державному підприємству "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів за умови виконання пункту 1 додатку 6 до цього рішення право постійного користування земельною ділянкою площею 2,77 га для експлуатації та обслуговування матеріально-технічної складської бази на вул. Полярній, 12 в Оболонському районі, відведеною згідно з рішенням виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 12.03.69 № 363 "Про відвід управлінню справами ЦК ЛКСМ України земельної ділянки для будівництва прирейкового складу паперу комбінату друку "Молодь" у зв`язку з передачею підприємству права володіння базою (Установча угода від 31.10.91, перелік виробничих фондів та інших засобів і об`єктів поліграфкомбінату "Молодь", доданий до Установчої угоди), визнано таким, що втратило чинність, рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 12.03.69 № 363 "Про відвід управлінню справами ЦК ЛКСМ України земельної ділянки для будівництва прирейкового складу паперу комбінату друку "Молодь".

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 167-р "Про передачу нерухомого майна у м. Києві Управлінню державної охорони" та відповідно до акту від 04.05.2016 приймання-передачі будівель та споруд станом на 30.04.2016 нерухоме майно було передано з балансу Поліграфкомбінату "Україна" в оперативне управління та на баланс Управління державної охорони України.

Відповідно до акта приймання-передачі будівель та споруд станом на 30.04.2016 комісією у складі представників позивача та відповідача-1 04.05.2016 засвідчено факт передачі Державним підприємством "Поліграфічний комбінат "Україна" нерухомого майна та прийняття Управлінням державної охорони України в оперативне управління та на баланс будівель та споруд за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 12.

Згідно з пунктом 6 вказаного акту, на позивача відповідно до статей 120, 142 Земельного кодексу України покладено обов`язок подання до Київської міської державної адміністрації заяви про відмову від земельної ділянки площею 2, 8109 га з наданням необхідних документів на користь Управління державної охорони України.

Як про це вказує позивач та що у свою чергу підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, Державне підприємство "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів, листом від 27.07.2016 № 02/2353 звернулося до Київської міської ради із заявою про добровільну відмову від права користування земельною ділянкою в порядку ст. 141 Земельного кодексу України.

Позивач зазначав, що лист ним відправлено Київській міській раді згідно з реєстром на відправку рекомендованої кореспонденції від 28.07.2016.

Відтак, на переконання позивача, з урахуванням часу поштового обігу по місту Києву, який становить до 3 днів, вказаний лист доставлено відповідачу-2 до 01.08.2016.

Отже, зважаючи, що наступна сесія Київської міської ради після отримання заяви позивача про відмову від права користування земельною ділянкою відбулась 15.09.2016, рішення про припинення позивачу права користування земельною ділянкою на підставі добровільної його відмови, на його думку, мало бути прийнято Київською міською радою, саме 15.09.2016.

Втім, 15.09.2016 Київською міською радою не було прийнято рішення про припинення права користування позивача земельною ділянкою, у зв`язку з чим позивач вказує про протиправність поведінки відповідача-2, яка полягає у зволіканні з прийняттям рішення про припинення позивачу права користування земельною ділянкою за добровільною відмовою в порушення ст. 142 Земельного кодексу України.

Проте, суд апеляційної інстанції дослідивши наявні матеріали справи, не погоджується з вказаними доводами скаржника, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" визначено, що з дня набрання чинності Законом у державній власності залишаються, зокрема, розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук.

Положеннями ст. 17, 122 Земельного кодексу України унормовано, що повноваження щодо розпорядження землями державної власності в межах міста Києва належить Київській міській державній адміністрації, крім випадків, визначених частинами 4, 8 ст. 122 Земельного кодексу України.

Матеріалами справи підтверджується, і вірно встановлено судом першої інстанції і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, земельна ділянка площею 2,77 га по вул. Полярній, 12 в Оболонському районі м. Києва належить до державної власності. Відтак, Київська міська рада в силу приписів закону не наділена повноваженнями з приводу володіння, користування чи розпорядження землями державної власності, що знаходиться в межах міста Києва.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач в порушення вимог п. 6 акта та норм законодавства звернувся із заявою про припинення користування земельною ділянкою не до Київської міської державної адміністрації, а до Київської міської ради.

Доводи скаржника про те, що кореспонденція, направлена відповідачу-2 автоматично попадає до відповідача-3, і незалежно від зазначення адресата кореспонденції, така кореспонденція розглядається третьою особою у відповідності до повноважень відповідача-2 та відповідача-3 - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо вказаної обставини та її оцінки.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що до компетенції органу місцевого самоврядування не належить вирішення тих чи інших питань державного значення, у зв`язку з чим доводи скаржника протиправність поведінки або бездіяльність Київської міської ради, та як наслідок, спричинення шкоди - є необґрунтованими.

Стосовно доводів скаржника про те, що у період його звернення до Київської міської ради із заявами про припинення права користування спірною земельною ділянкою існувала правова невизначеність зі статусом та формою власності цієї земельної ділянки, спірна земельна ділянка належить до державної власності, а Київська міська рада не наділена повноваженнями з приводу володіння, користування чи розпорядження землями державної власності, що знаходиться в межах міста Києва - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про їх необґрунтованість, з огляду на наступне.

Згідно з ст. 141 Земельного кодексу України, однією із підстав припинення користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Частини 3, 4 ст. 142 Земельного кодексу України визначають, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Як свідчать матеріали справи, позивач листом від 27.07.2016 № 02/2353 звернувся до Київської міської ради із заявою про добровільну відмову від права користування земельною ділянкою в порядку ст. 141 Земельного кодексу України.

Листом від 25.08.2016 № 057025-16402 Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) повідомив Державне підприємство "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів, що питання припинення останньому права користування земельною ділянкою необхідно вирішувати одночасно з передачею земельної ділянки балансоутримувачу об`єктів нерухомого майна - Управлінню державної охорони України (відповідача-1), розміщеного на земельній ділянці.

Листом від 06.07.2017 № 02/1935 позивач повторно звернувся до Київської міської ради із заявою про припинення права користування земельною ділянкою.

У відповідь на вказане звернення, Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація листом від 02.08.2017 № 057025-13373 повідомив позивача про долучення вищевказаного листа до матеріалів справи № А-23654, для врахування.

Відповідно до п. 1.1. Положення про Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради від 19.12.2002 № 182/342 (в редакції рішення Київської міської ради від 10.03.2016 № 144/144), Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та згідно із законодавством забезпечує виконання повноважень Київської міської ради та виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у сфері земельних відносин, є підзвітним та підконтрольним Київській міській раді та виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації), безпосередньо підпорядковується Київському міському голові, а з питань управління землями державної власності, розпорядження якими здійснює виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) - виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації).

Департамент у межах своєї компетенції здійснює управління землями комунальної власності територіальної громади міста Києва, землями державної власності в межах міста Києва, розпорядником яких є виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), забезпечує проведення в місті земельної реформи, раціональне використання та охорону цих земель на території міста.

Пунктом 3.11. Положенням про Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) визначено, що Департамент, зокрема, розробляє в установленому порядку проекти рішень Київської міської ради, готує та подає розпорядження Київського міського голови, розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з питань розпорядження землями в межах міста Києва, надання земельних ділянок у користування, вилучення земельних ділянок.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, (індексний номер 84461396) 31.03.2017, Управління державної охорони України набуло права оперативного управління на передані позивачем нежитлові приміщення на вул. Полярній, 12 в м. Києві, запису про реєстрацію речового майна № 19853934.

27.04.2017 відповідач-1 надіслав до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА) заяву № 2/9/2-597 щодо державної реєстрації права державної власності на земельну ділянку на вул. Полярній, 12, кадастровий номер 8000000000:78:045:0001.

17.05.2017 відповідач-1 листом за № 2/9/2-706 звернувся до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА) з проханням надати висновок щодо можливості передачі земельної ділянки у постійне користування для експлуатації та обслуговування матеріально-технічної складської бази по вул. Полярній, 12 м. Києва без розроблення документації із землеустрою, без зміни меж та цільового призначення земельної ділянки.

За результатами розгляду цього звернення, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА) (відповідач-3) листом від 09.06.2017 № 057041-10020 повідомив відповідача-1 про необхідність уточнення форми власності на землю у витягу з Державного земельного кадастру та відсутність інформації про код виду цільового призначення земель відповідно до наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548 "Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель".

12.06.2017 відповідач-1 листом № 2/9/2-840 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві про надання коду виду цільового призначення вказаної земельної ділянки.

Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві листом від 26.07.2017 № 10-26-022-6184/2-17 було надано запитувану інформацію, а також зазначено, що відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, зміни до відомостей про зареєстровані земельні ділянки вносяться до Державного земельного кадастру за заявою власника чи користувача земельної ділянки.

18.08.2017 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА) надав висновок за № 057041-14541, відповідно до якого передача земельної ділянки відповідачу-1 для експлуатації та обслуговування матеріально-технічної складської бази на вул. Полярній, 12 м. Києва без складання документації із землеустрою, за умови використання земельної ділянки у відповідності до встановлених у натурі (на місцевості) меж, без зміни цільового призначення є можливою.

26.09.2017 виконавчий орган КМР (КМДА) листом № 001-2691 повідомив відповідача-1 про те, що підготовлено проект розпорядження "Про надання Управлінню державної охорони України у постійне користування земельної ділянки для експлуатації та обслуговування матеріально-технічної складської бази на вул. Полярній, 12 в Оболонському районі", який буде розглянуто відповідно до Регламенту виконавчого органу КМР (КМДА).

Судом встановлено, що відповідно до розпорядження виконавчого органу КМР (КМДА) від 07.12.2017 № 1583 позивачеві припинено, а відповідачу-1 надано право постійного користування земельною ділянкою по вул. Полярній, 12 м. Києва площею 2,8109 га (кадастровий номер 8000000000:78:045:0001) для експлуатації та обслуговування матеріально-технічної складської бази.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (індексний номер 109737956) право Управління державної охорони України набуло на постійне користування вказаною земельною ділянкою виникло 26.12.2017.

Відтак, позивач просив солідарно стягнути з відповідачів матеріальну шкоду в розмірі 757 402, 25 грн, обґрунтовуючи можливість стягнення такої шкоди на протиправну поведінку відповідача-1, яка полягає в тому, що після прийняття нерухомого майна Управління державної охорони України в порушення ст. 116, 125, 126 Земельного кодексу України зволікало з оформленням прав на земельну ділянку, в той час, як відповідно до Тимчасового порядку та Регламенту Київської міської ради він повинен був підготувати та надати усі необхідні документи для прийняття рішення відповідачем-2 на черговій сесії 15.09.2016 щодо передачі земельної ділянки в користування відповідачу-1. Протиправність поведінки відповідачів-2, 3 полягає у зволіканні з прийняттям рішення про припинення позивачу права користування земельною ділянкою за добровільною відмовою в порушення ст. 142 Земельного кодексу України, оскільки вказане рішення також мало бути прийнято на черговій сесії, яка відбулася 15.09.2016.

За змістом частин 1 - 3 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із статями 1173, 1174 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів та осіб.

На відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини органів, зокрема і місцевого самоврядування.

Отже, необхідною підставою для притягнення органу місцевого самоврядування, органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого внаслідок порушення належного йому майнового права та (або) ушкодженні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 10.12.2018 у справі № 902/320/17).

Отже, приписи ст. 1173 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Таким чином, необхідною підставою для притягнення органу місцевого самоврядування до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що основним предметом доказування та відповідно встановлення у даній справі є дії (бездіяльність) відповідачів, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, адже, відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки.

За приписами частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд в силу приписів частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Встановлені судом фактичні обставини викладаються в судовому рішенні з посиланням на докази, на підставі яких їх встановлено.

Положеннями статей 125, 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Нормами статей 182, 334 Цивільного кодексу України та вимогами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації та виникають і припиняються з моменту їх державної реєстрації.

З урахуванням наведених приписів чинного законодавства, суд апеляційної інстанції погоджується з обґрунтованими висновками суду першої інстанції про те, що аналіз викладених вище положень законодавства дає підстави для беззаперечного висновку, що виникнення права власності чи права оперативного користування на об`єкт нерухомості - не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи права постійного користування земельною ділянкою у відповідача-1 - Управління державної охорони України, а також автоматичного припинення цих прав у позивача.

Підставою для переходу права на постійне користування землею - є набуття права на нерухоме майно, втім, оформлення такого права здійснюється в установленому чинним законодавством порядку.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем-1 були вчинені всі необхідні дії, що передбачені чинним законодавством та, відповідно, 26.12.2017 набуто в постійне користування земельну ділянку по вул. Полярній, 12 м. Києва. Водночас, позивач посилаючись на зволікання відповідача-1 з переоформленням прав на земельну ділянку, вказує на відповідний обов`язок відповідачів вчинити ряд дій, проте, позивачем не наведено норми закону, які прямо встановлюють обов`язок і строк, в який відповідач-1 зобов`язаний здійснити таке переоформлення, що обгрунтовано враховано судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення.

Таким чином, з огляду на те, що відповідачем-1 було вчинено низку відповідних дій і відповідно оформлено право постійного користування земельною ділянкою, та зважаючи на те, що позивачем не доведено з посиланням на вірогідні засоби доказування покладення на відповідача-1 обов`язку у певний строк здійснити таке переоформлення, то за таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про недоведеність позивачем належними засобами доказування в розумінні ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України як обставини зволікання відповідача-1 щодо вчинення дій у переоформленні земельної ділянки, так і обставини щодо зволікання відповідачів-2, 3 з припиненням позивачу права користування земельною ділянкою за добровільною відмовою, а доводи позивача стосовно зволікання відповідачами у вчиненні відповідних дій - визнаються судом апеляційної інстанції необгрунтованими.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує і те, що позивачем не було доведено ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції факту неправомірності дій відповідачів, що призвели до завдання шкоди, як не доведено належними засобами доказування в розумінні ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України наявності причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями за завданою шкодою.

Стосовно доводів скаржника про те, що у період з 15.09.2016 по 25.12.2017 позивачем було сплачено земельний податок в розмірі 757 402,25 грн. за земельну ділянку, якою позивач фактично не користувався, - суд апеляційної інстанції відхиляє вказані доводи як підстава для скасування оскаржуваного рішення з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України, землекористувачі є платниками земельного податку.

Земельний податок - це обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди підпункти 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні (підпункт 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України).

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (підпункт 286.1 статті 286 Податкового кодексу України).

За вимогами пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України, землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права користування земельною ділянкою.

Згідно з підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Тобто, з урахуванням вищенаведених норм Податкового кодексу України, суд апеляційної інстанції враховує, що земельний податок є формою плати за землю та входить до складу податку на майно. Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 П Податкового кодексу Україн, податок на майно відноситься до місцевих податків.

Отже, зобов`язання сплачувати земельний податок - є податковим зобов`язанням, яке покладається на особу при виникненні відповідних ознак для його формування.

В свою чергу, у період з 15.09.2016 по 25.12.2017 на Державне підприємством "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів було покладено обов`язок по сплаті земельного податку за земельну ділянку по вул. Полярній, 12 м. Києва, при умові відсутності фактичного землекористування, внаслідок набуття відповідачем-1 майнових прав на будівлю, розташовану на відповідній земельній ділянці. Отже, позивач сплативши земельний податок в розмірі 757 402, 25 грн у період з 15.09.2016 по 25.12.2017 за земельну ділянку, виконав покладене на нього податкове зобов`язання, що в свою чергу, не є підставою для покладення на відповідачів солідарного обов`язку по відшкодуванню вказаних коштів.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач не позбавлений права звернутися до відповідних органів, які здійснюють повноваження в частині контролю щодо нарахування та сплати відповідних платежів, з вимогами стосовно проведення відповідного податкового коригування сплаченого податку та/або його повернеянн в установленому законом порядку та з дотриманням визначеної законом процедури.

Також, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Позивачем при зверненні до суду з відповідним позовом заявлено до солідарного стягнення з відповідачів 757 402, 25 грн. матеріальної шкоди, проте, позивачем всупереч ст. ст. 541, 543 Цивільного кодексу України не наведено підстав саме солідарного обов`язку визначених ним відповідачів, як не доведено належними засобами доказування в розумінні ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України наявності у них солідарного обов`язку щодо відшкодування заявленої до стягнення шкоди.

З урахуванням наведеного вище в сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення солідарно матеріальної шкоди в розмірі 757 402, 25 грн, яка складається із сплаченого позивачем земельного податку у період з 15.09.2016 по 25.12.2017 за земельну ділянку - не є законними та обгрунтованими, не були доведені належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають, у зв`язку з чим судом першої інстанції обгрунтовано було ухвалено рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 у справі № 910/1644/20, за наведених скаржником доводів та обгрунтувань.

Також, оскільки ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 дія оскаржуваного рішення була зупинена на підставі ч. 5 ст. 262 Господарського процесуального кодексу України, і за наслідками апеляційного розгляду справи оскаржуване рішення залишено без змін, а тому його дія підлягає поновленню.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України , витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника - Державне підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" .

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 у справі № 910/1644/20 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 у справі № 910/1644/20 - залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 у справі № 910/1644/20.

4. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Державним підприємством "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів"

5. Матеріали справи №910/1644/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання повного тексту постанови: 10.06.2021.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді О.В. Тищенко

С.Я. Дикунська