Ухвала

від 10.06.2021 по справі 383/327/21

БОБРИНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 383/327/21

Номер провадження 1-кс/383/108/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2021 року слідчий суддя Бобринецького районного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

слідчого СВ ВП №3 (м.Бобринець) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_3 ,

власника майна ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області клопотання слідчого СВ відділення поліції №3 (м.Бобринець) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12021121050000029 від 29.03.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч. 2 ст. 364 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СВ відділення поліції №3 (м.Бобринець) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на земельні ділянки: за кадастровим номером 3520884000:02:000:5385, що на праві власності належить ОСОБА_5 ; за кадастровим номером 3520884000:02:000:5246, що на праві власності належить ОСОБА_6 ; за кадастровим номером 3520884000:02:000:5245, що на праві власності належить ОСОБА_7 ; за кадастровим номером 3520884000:02:000:5243, що на праві власності належить ОСОБА_8 ; за кадастровим номером 3520884000:02:000:5244, що на праві власності належить ОСОБА_9 ; за кадастровим номером 3520884000:02:000:0396, що на праві власності належить ОСОБА_10 ; за кадастровим номером 3520884000:02:000:5232, що на праві власності належить ОСОБА_4 ; за кадастровим номером 3520884000:02:000:5233, що на праві власності належить ОСОБА_11 ; за кадастровим номером 3520884000:02:000:5238, що на праві власності належить ОСОБА_12 ; за кадастровим номером 3520884000:02:000:5240, що на праві власності належить ОСОБА_13 ; за кадастровим номером 3520884000:02:000:5239, що на праві власності належить ОСОБА_14 ; за кадастровим номером 3520884000:02:000:5237, що на праві власності належить ОСОБА_15 ; за кадастровим номером 3520884000:02:000:5236, що на праві власності належить ОСОБА_16 ; за кадастровим номером 3520884000:02:000:5235, що на праві власності належить ОСОБА_17 , із забороною розпорядження вказаними земельними ділянками.

Необхідність накладення арешту слідчий пов`язує із розслідуванням кримінального провадження №12021121050000029 від 29.03.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч. 2 ст. 364 КК України.

У судовому засіданні слідчий ОСОБА_3 , клопотання підтримав та просив суд його задовольнити посилаючись на обставини викладені в ньому.

Власник майна ОСОБА_4 , в судовому засіданні проти задоволення клопотання про арешт майна заперечив вказуючи на його необгрунтованість.

Власники майна ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 в судове засідання не з`явилися по невідомій суду причині про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши клопотання та докази на його обґрунтування, слідчий суддя приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання слідчого виходячи з наступного.

З витягу з ЄРДР встановлено, що 29.03.2021 року розпочато кримінальне провадження №12021121050000029 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 364 КК України, за фактом складання та видачі колишньою головою Костомарівської сільської ради ОСОБА_18 завідомо неправдивих рішень сільської ради щодо надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо виділення земельних ділянок в межах безоплатної передачі, а також про відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства (а.с. 7-9).

Згідно витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, земельна ділянка за кадастровим номером 3520884000:02:000:5385, на праві власності належить ОСОБА_5 ; земельна ділянка за кадастровим номером 3520884000:02:000:5246, на праві власності належить ОСОБА_6 ; земельна ділянка за кадастровим номером 3520884000:02:000:5245, на праві власності належить ОСОБА_7 ; земельна ділянка за кадастровим номером 3520884000:02:000:5243, на праві власності належить ОСОБА_8 ; земельна ділянка за кадастровим номером 3520884000:02:000:5244, на праві власності належить ОСОБА_9 ; земельна ділянка за кадастровим номером 3520884000:02:000:0396, на праві власності належить ОСОБА_10 ; земельна ділянка за кадастровим номером 3520884000:02:000:5232, на праві власності належить ОСОБА_4 ; земельна ділянка за кадастровим номером 3520884000:02:000:5233, на праві власності належить ОСОБА_11 ; земельна ділянка за кадастровим номером 3520884000:02:000:5238, на праві власності належить ОСОБА_12 ; земельна ділянка за кадастровим номером 3520884000:02:000:5240, на праві власності належить ОСОБА_13 ; земельна ділянка за кадастровим номером 3520884000:02:000:5239, на праві власності належить ОСОБА_14 ; земельна ділянка за кадастровим номером 3520884000:02:000:5237, на праві власності належить ОСОБА_15 ; земельна ділянка за кадастровим номером 3520884000:02:000:5236, на праві власності належить ОСОБА_16 ; земельна ділянка за кадастровим номером 3520884000:02:000:5235, на праві власності належить ОСОБА_17 (а.с. 24-55).

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч.5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України з метою забезпечення збереження речових доказів арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення та достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність та співмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, прокурора, який звертається з клопотанням про арешт майна, оскільки у відповідності до п. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Між тим, слідчий, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не навів у ньому достатніх і належних доказів тих обставин, які є визначальними та необхідними для накладення арешту на майно.

Так, не доведено існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, існування ризиків, визначених у абзаці другому ч. 1 ст. 170 КПК України або достатність підстав вважати, що такі ризики можуть мати місце, як і не обґрунтовано належним чином мету застосування такого заходу забезпечення в даному кримінальному провадженні.

Крім того, матеріали провадження не містять будь-яких відомостей на обґрунтування того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні, завдяки чому може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на дане конкретне майно, не зазначив повно кваліфікаційних ознак даного кримінального правопорушення та не навів доказів існування майнової шкоди.

Також слідчий суддя звертає увагу на те, що до клопотання про арешт майна слідчий не долучив жодних доказів та не навів жодних доводів, що дозволяли б слідчому судді встановити розумність та співрозмірність обмеження права власності чи права користування завданням кримінального провадження.

Окрім того, у клопотанні відсутні докази наявності достатніх підстав чи розумних підозр вважати, що майно на яке слідчий просить накласти арешт є доказом кримінального правопорушення і відповідає критеріям зазначеним у статті 98 КПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Згідно з положеннями ст. 172 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

З урахуванням вищевикладеного, слідчий суддя прийшов до висновку про те, що відсутні підстави для арешту майна зазначеного у клопотанні, так як не має підстав вважати, що вказані в клопотанні земельні ділянки визнанні речовими доказами у даному кримінальному провадженні, які будуть пошкоджуватися, псуватися, знищуватися, перетворюватися або відчужуватись, можуть підлягати спеціальній конфіскації, на них може бути звернено стягнення в порядку відшкодування шкоди , та навпаки, накладення арешту на них може призвести до порушення прав власників та до втручання у господарську діяльність останніх, крім того власники земельних ділянок не є особами щодо яких здійснюється кримінальне провадження, тому на цій підставі клопотання слідчого про арешт майна є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 132, 94, 98, 167, 170-173 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені клопотання слідчого СВ відділення поліції №3 (м.Бобринець) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12021121050000029 від 29.03.2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч. 2 ст. 364 КК України відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1