Ухвала

від 10.06.2021 по справі 922/882/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

УХВАЛА

10.06.2021 Справа № 922/882/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Геза Т.Д., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.,

Секретар судового засідання - Євтушенко Є.В.,

за участю:

від позивача - Мовчан М.В.,

від відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської міської ради, м. Харків (вх.№551 Х/2)

на рішення господарського суду Харківської області від 17.12.2020 (суддя Жигалкін І.П., ухвалене у м. Харкові 17.12.2020 об 11:28 год., повний текст рішення підписано 24.12.2020),

у справі №922/882/20

за позовом Харківської міської ради, м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Бристелла-ЛТД» , м. Харків,

про стягнення коштів в сумі 539 144,29 грн.

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Брістелла-ЛТД , в якій просила стягнути з відповідача безпідставно набуте майно - грошові кошти за використання земельної ділянки площею 0,0385 га (кадастровий номер 6310136300:04:006:0016) по просп. Науки, 8 у м. Харкові у розмірі орендної плати в сумі 539144,29 грн. у період з 01.03.2017 по 31.12.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач, набувши право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності кадастровий номер 6310136300:04:006:0016 за адресою: м. Харків, просп. Науки, 8, належним чином у встановленому законодавством порядку не оформив речового права на вказану земельну ділянку площею 0,0385 га, внаслідок чого позивач недоотримав плату за землю у розмірі орендної плати в сумі 539144,29 грн

В обґрунтування правових підстав позову позивач посилався на норми ст. 206 Земельного кодексу України, ст.ст. 14, 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України, ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.12.2020 в позові відмовлено повністю.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач є власником нерухомого майна розташованого за адресою: м. Харків, просп. Науки, 8, проте матеріали справи не містять доказів належного оформлення власником будівлі права користування земельною ділянкою, на якій розміщене нерухоме майно. Вищенаведене свідчить, що відповідач користується спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, а тому, відповідно до положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України, повинен відшкодувати позивачу суму грошових коштів, розраховану, як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати.

Судом першої інстанції зазначено, що земельна ділянка (кадастровий номер 6310136300:04:006:0016, загальною площею 385 кв.м.), розташована за адресою: просп. Науки, 8 у м. Харкові сформована як об`єкт цивільних прав та згідно відомостей з державного реєстру речових прав здійснено державну реєстрацію права власності земельної ділянки в реєстрі речових прав на нерухоме майно 25 травня 2018 року, номер запису 26369348. Однак, матеріали справи не містять доказів того, що право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 6310136300:04:006:0016) було зареєстровано з 01.03.2017 року.

Харківська міська рада звернулася з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Харківської області від 17.12.2020 у справі №922/882/20, в якій просила його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт вважає, що з огляду на положення чинного законодавства, земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номеру та реєстрації її у Державному земельному кадастрі. Однак, внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (державна реєстрація) не є способом набуття права власності, а виступає лише засобом підтвердження фактів набуття чи припинення прав власності на нерухоме майно.

Апелянт посилається на те, що спірна земельна ділянка є комунальною власністю та належить територіальній громаді м. Харкова, що підтверджує доданим до матеріалів справи витягом з Державного земельного кадастру за № НВ-0004417662020 від 20.01.2020 року.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу проти її доводів заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу- без задоволення.

Свої заперечення обґрунтовує тим, що згідно з ч. 9. ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Разом з цим, земельна ділянка (кадастровий номер 6310136300:04:006:0016, загальною площею 385 кв.м.), розташована за адресою : просп. Науки, 8 у м. Харкові сформована як об`єкт цивільних прав та згідно відомостей з державного реєстру речових прав здійснено державну реєстрацію права власності земельної ділянки в реєстрі речових прав на нерухоме майно 25 травня 2018 року, номер запису 26369348. На переконання відповідача з 01.03.2017 року (початок періоду, за який нараховано безпідставно набуті кошти) і до 25.05.2018 - вищезазначена земельна ділянка не була сформована як об`єкт цивільних права, а отже і не могла бути надана в оренду, у зв`язку з чим, на думку відповідача, стягнення суми безпідставно набутих коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування наведеною земельною ділянкою за даний період є безпідставним.

В обґрунтування своїх доводів посилається на висновки, які викладені у постанові Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 922/1453/20.

Під час апеляційного провадження у цій справі колегією суддів встановлено наступне.

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 27.05.2021 справу № 922/423/19 за позовом Харківської міської ради до АТ Укргазвидобування про стягнення 6220348,04 грн. разом з касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення господарського суду Харківської області від 19.06.2019 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.09.2019 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з метою відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.04.2021 у справі № 645/1040/19 (провадження № 61-1944св20) та постанові Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20.01.2021 у справі № 646/4546/19, стосовно того, що підтвердженням формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав є наявність двох складових, а саме: кадастровий номер земельної ділянки та реєстрація її у Державному земельному кадастрі . На думку колегії суддів, застосовуючи положення статті 79- 1 ЗК України до правовідносин, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням земельної ділянки, помилковим буде врахування лише положень щодо сформованості земельної ділянки після реєстрації її у Державному земельному кадастрі. Так, частина 1 цієї статті чітко зауважує, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Згідно з частиною 9 статті 79- 1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї . Тобто під час розгляду спору про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати зазначені положення статті 79- 1 ЗК України не можуть застосовуватися окремо, тільки в частині її формування із присвоєнням кадастрового номеру, оскільки лише після державної реєстрації права власності, така земельна ділянка набуває статусу об`єкта, щодо якого можуть виникнути будь-які цивільні права. Тобто, підтвердженням формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав є наявність таких складових, а саме: кадастровий номер земельної ділянки; реєстрація її у Державному земельному кадастрі; державна реєстрація права власності на земельну ділянку за відповідною юридичною чи фізичною особою.

В ухвалі Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 922/423/19 зазначено, що існує різний підхід до розуміння та тлумачення положень статті 79- 1 ЗК України під час розгляду аналогічних справ щодо стягнення на підставі статей 1212- 1214 ЦК України безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання без достатніх правових підстав (без укладення договору оренди) земельної ділянки.

Відповідно до ч. 4 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема єдністю судової практики.

Статтею 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників господарських відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, підстав позову, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

Колегією суддів встановлено, що позовні вимоги у переданій на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 922/423/19 і у розглядуваній справі №922/882/20 є аналогічними.

Крім того, Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду ухвалою від 28.05.2021 вже зупинений розгляд справи № 922/2060/20, за переглядом рішень у подібних правовідносинах.

Зважаючи, що правовідносини у даній справі № 922/882/20 та у справах № 922/423/19, № 922/2060/20, за характером спору та сферою правового регулювання є подібними, колегія суддів вважає, що висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/423/19, має суттєве значення для вирішення спору в цій справі. З огляду на те, що існує різний підхід до розуміння та тлумачення положень статті 79- 1 ЗК України під час розгляду аналогічних справ щодо стягнення на підставі статей 1212- 1214 ЦК України безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання без достатніх правових підстав (без укладення договору оренди) земельної ділянки.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно з приписами пункту 11 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Згідно з положеннями Закону України «Про доступ до судових рішень» , усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Відповідно до частини третьої статті 6 цього Закону, суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Враховуючи, що результат перегляду в апеляційному порядку судового рішення у даній справі №922/882/20 безпосередньо пов`язаний із результатом касаційного перегляду судового рішення у подібних правовідносинах у справі №922/423/19 Великою Палатою Верховного Суду, та з огляду на те, що висновок Великої Палати Верховного Суду щодо постановленої у справі № 922/423/19 правової проблеми сприятиме забезпеченню єдності судової практики, дотриманню принципу верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для зупинення апеляційного провадження у справі №922/882/19 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у справі № 922/423/19 та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/423/19.

Керуючись ст.ст. 228, 229, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Зупинити апеляційне провадження у справі № 922/882/20 за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення господарського суду Харківської області від 17.12.2020 у справі № 922/882/20 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №922/423/19 та оприлюднення повного тексту постанови.

Зобов`язати учасників провадження повідомити Східний апеляційний господарський суд про усунення обставин, що спричинили зупинення провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Т.Д. Геза

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя В.В. Лакіза