Рішення

від 07.06.2020 по справі 905/381/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.06.2020 Справа № 905/381/21

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.,

при секретарі судового засідання Зеленському Б.О., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛФАІНТЕРПЛАСТ" (код ЄДРПОУ 20054570, адреса: 43020, Волинська область, м. Луцьк, вул. Рівненська, буд.76а)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружківський хліб" (код ЄДРПОУ 41692481, адреса: 84206, Донецька область, м. Дружківка, вул. Лізи Чайкіної, буд.56)

про : стягнення 261.809,90 грн.

сторони своїх представників не направили, -

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛФАІНТЕРПЛАСТ" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружківський хліб" боргу у розмірі 249.660,00 грн., 2212,73 грн. - пені, 7724,44 грн. - інфляційні, 2212,73 грн. - відсотки за користування чужими коштами, що разом складає 261.809,90 грн., крім того, судові витрати по справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушені взяті на себе зобов`язання за договором поставки №10/06/2020-АІП від 10.06.2020 щодо повної оплати за поставлений товар.

Нормативно вимоги обґрунтовано ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625, Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.

На підтвердження вимог надано суду: договір поставки №10/06/2020-АІП від 10.06.2020, специфікацію №1 від 10.06.2020р. до Договору поставки № 10/06/2020-А1П від 10.06.2020, товарно-транспортні накладні №Р606 від 29.07.2020, № Р613 від 31.07.2020, №Р693 від 26.08.2020, видаткові накладні № 606 від 29.07.2020 на суму 207.480,00 грн., № 613 від 31.07.2020 на суму 205.200,00 грн., №693 від 26.08.2020 на суму 165.300,00 грн., Додаткову угоду № 1 від 01.12.2020 до договору поставки №10/06/2020-АІП від 10.06.2020, повернення постачальнику №4 від 14.12.2020 на суму 205.200,00 грн., акт звірки взаємних розрахунків за період 2020 року за договором №10/06/2020-АІП від 10.06.2020, лист претензію вих.№67 від 01.02.2021 на суму 246.660,00 грн., розрахунок штрафних санкцій до позовної заяви, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача, копії яких долучено до матеріалів справи.

Ухвалою від 05.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 905/381/21; постановлено справу розглядати в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін; судове засідання призначено на 27.04.2021; відповідачу встановлено строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов; запропоновано позивачу у строк до п`яти днів з дня отримання відзиву надати суду відповідь на відзив (за наявності); докази направлення відповіді на відзив відповідачу.

Таку ухвалу отримано позивачем 12.04.2021, відповідачем - 08.04.2021, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (арк.справи 35,36).

Ухвалою від 27.04.2021 оголошено перерву в судовому засіданні до 25.05.2021, у зв`язку з неотриманням на дату засідання від відповідача відзиву на позовну заяву. Повідомлено позивача та відповідача, що явка їх уповноважених представників в судове засідання є необов`язковою.

У зв`язку з недостатніми бюджетними призначеннями на 2021 рік та відсутність знаків поштової оплати, відповідно до розпорядження Господарського суду Донецької області від 19.04.2021 № 17-р Про призупинення прийняття документів для відправки за межі суду , про хід розгляду справи №905/381/21 повідомлено відповідача телефонограмою від 29.04.2021, яка міститься в матеріалах справи (арк.справи 40). Позивачу ухвалу від 27.04.2021 направлено на електронну адресу (alfainterplast@ukr.net), про що свідчить журнал обліку вихідної електронної пошти (арк.справи 41).

Ухвалою від 25.05.2021 повідомлено позивача та відповідача про перерву у судовому засіданні до 07.06.2021 року. Запропоновано позивачу у строк до 03.06.2021 надати суду документи первинного обліку стосовно проведення відповідачем розрахунків по спірним зобов`язанням (банківські виписки, платіжні доручення тощо), докази надсилання та/або вручення претензії від 01.02.2021 №67. Визнано явку уповноважених представників сторін у судове засідання необов`язковою.

Таку ухвалу отримано позивачем 31.05.2021, відповідачем - 01.06.2021, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (арк.справи 44,45).

07.06.2021 від позивача до канцелярії суду надійшло клопотання про доручення доказів по справі від 02.06.2021 б/н (вх.№12183/21), відповідно до якого, на виконання вимог ухвали суду надаються: платіжні доручення №7798 від 10.08.2020, №7689 від 03.08.2020, №8123 від 28.08.2020, №8097 від 27.08.2020, №8067 від 26.08.2020, №8052 від 25.08.2020, №7924 від 18.08.2020ё №7894 від 17.08.2020, №7874 від 14.08.2020, №7829 від 12.08.2020, №7816 від 11.08.2020, №7772 від 07.08.2020, №7749 від 06.08.2020, №7726 від 05.08.2020; опис вкладення до поштового відправлення від 10.02.2020, поштову накладну від 10.02.2020 з ідентифікатором 4302001620658, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 4302001620658, копії яких долучено до матеріалів справи.

У судове засідання 07.06.2021 позивач та відповідач своїх представників не направили.

Відповідачем відзив на позовну заяву не подано, про причини суд не повідомлено.

Дана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, яке призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч.8 ст.252 цього Кодексу при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Частинами 8 та 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України , кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13 , 14 , 74 Господарського процесуального кодексу України , суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України , висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, явка представників сторін в судове засідання обов`язковою визнана не була, тому суд вважає, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними матеріалами без присутності представників сторін, повідомлених про розгляд справи належним чином.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛФАІНТЕРПЛАСТ" як постачальником (далі - позивач, постачальник) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружківський хліб" (далі - відповідач, покупець) укладено договір поставки №10/06/2020-АІП від 10.06.2020 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця ящики типу К-2, тип К-1 та інші згідно Специфікацій, які є невід`ємною частиною даного Договору (далі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти й оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором і Специфікацій до нього. Сторони домовились, що Товар поставляється партіями, найменування, асортимент, ціна та кількість, товару в кожній партії визначаються Сторонами в окремих Специфікаціях до цього Договору (п.п.1.1., 1.2. Договору).

Ціна товару визначається у специфікаціях. Загальна вартість Товару, що поставляється по цьому Договору (сума Договору), визначається на підставі суми всіх підписаних Специфікацій до цього Договору складених протягом терміну його дії. Покупець зобов`язаний оплатити поставлений йому Товар згідно умов Специфікацій. (п.п. 2.1., 2.3., 2.4.).

У пунктах 3.2., 3.5. Договору сторони обумовили, що базисні умови поставки Товару та терміну узгоджуються на кожну поставку окремо і вказуються в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору. Датою поставки товару вважається дата підписання покупцем видаткової накладної. Право власності на товар переходить до покупця з моменту його передачі покупцю, що оформляється видатковою накладною.

Згідно з п. 5.2.2. Договору покупець зобов`язаний сплатити грошові кошти в розмірі та в строки передбачені в даному Договорі і Специфікації до нього, що є невід`ємною частиною до даного Договору.

У випадку прострочення покупцем термінів оплати поставленого товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% облікової ставки НБУ, яка діяла на день порушення, обчислену від несплаченої в строк суми за кожний календарний день прострочення. Сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання зобов`язань. (п.п.7.4., 7.5. Договору).

Відповідно до п.10.1 - 10.3 Договору, цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до проведення повного взаєморозрахунку між сторонами. Якщо за один календарний місяць до закінчення строку дії Договору, сторони письмово не повідомлять одна одну про намір його розірвати або змінити, даний Договір автоматично пролонгується на кожен наступний рік на тих же умовах. Закінчення строку цього Договору не звільняє сторони від відповідальності на його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

У п.11.6 Договору обумовлено, що Додаткові угоди та специфікації до цього Договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписанні сторонами та скріплені їх печатками. (арк.справи 30-31).

Як вбачається, 10.06.2020 між сторонами було укладено Специфікацію № 1 до Договору поставки №10/06/2020-АІП від 10.06.2020 року, якою встановлено обов`язок Постачальника відвантажити товар Покупцю у кількості 7950 шт. на загальну суму 906.300,00 грн. (з ПДВ). Даною специфікацією встановлені наступні умови оплати товару: відтермінування за поставлений товар кожною окремою автопартією згідно наступного графіку: 20% - на протязі 14 календарних днів; 10% - на протязі 30 календарних днів; 70% - на протязі 90 календарних днів (арк.справи 6).

На виконання умов Договору та Специфікації № 1 до нього постачальником було здійснено передачу у власність покупця товару (арк.справи 7-12), а саме:

- за видатковою накладною №606 від 29.07.2020, товарно-транспортною накладною № Р606 від 29.07.2020, позивач поставив, а відповідач прийняв Ящик К2 кількістю 1820 шт на загальну суму з ПДВ - 207.480,00 грн.;

- за видатковою накладною №613 від 31.0.2020, товарно-транспортною накладною № Р613 від 31.07.2020, позивач поставив, а відповідач прийняв Ящик К2 кількістю 1800 шт. на загальну суму з ПДВ - 205.200,00 грн.;

- за видатковою накладною № 693 від 26.08.2020, товарно-транспортною накладною № Р693 від 26.08.2020, позивач поставив, а відповідач прийняв Ящик К2 кількістю 1450 шт. на загальну суму з ПДВ - 165.300,00 грн.

Вказаний товар був отриманий уповноваженою особою відповідача без зауважень та заперечень.

01 грудня 2020 року між Постачальником та Покупцем було укладено Додаткову угоду №1 до договору поставки № 10/06/2020-АІП від 10.06.2020 року (арк.справи 13), згідно якої Покупець зобов`язується повернути у власність Постачальника ящики типу К2 (товар), а Постачальник зобов`язується прийняти товар в кількості 1800 шт., загальною вартістю 205.200,00 грн. з ПДВ. (п.п. 1.1., 2.2. Додаткової угоди №1).

Відповідно до повернення постачальнику №4 від 14.12.2020 (арк.справи 14) відповідачем було повернуто позивачу Ящик К2 в кількості 1800 шт. на загальну суму 205.200,00 грн. з ПДВ.

Таким чином, позивачем було передано у власність відповідача товару (ящики типу К-2) у загальній кількості 3270 шт. на загальну суму 372.780,00 грн.

З наданих позивачем платіжних доручень (арк.справи 53-66) вбачається, що відповідачем було лише частково сплачено за поставлений товар відповідно до умов договору в сумі 123.120,00 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями:

- №7689 від 03.08.2020 на суму 10.000,00 грн.;

- №7726 від 05.08.2020 на суму 10.000,00 грн.;

- №7749 від 06.08.2020 на суму 10.000,00 грн.;

- №7772 від 07.08.2020 на суму 10.000,00 грн.;

- №7798 від 10.08.2020 на суму 10.000,00 грн.;

- №7816 від 11.08.2020 на суму 10.000,00 грн.;

- №7874 від 14.08.2020 на суму 12.080,00 грн.;

- №7894 від 17.08.2020 на суму 4.000,00 грн.;

- №7924 від 18.08.2020 на суму 10.000,00 грн.;

- №8052 від 25.08.2020 на суму 10.000,00 грн.;

- №8067 від 26.08.2020 на суму 10.000,00 грн.;

- №8097 від 27.08.2020 на суму 10.000,00 грн.;

- №8123 від 28.08.2020 на суму 3.040,00 грн.;

Матеріали справи також містять акт звірки взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем за договором №10/06/2020-АІП від 10.06.2020, відповідно до якого станом на 31.12.2020 заборгованість відповідача складає 249.660,00 грн. Вказаний акт звірки підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств (арк.справи 15).

Як свідчать матеріали справи, 10.02.2021 позивачем було направлено з описом відповідачу лист-претензію вих№67 від 01.02.2021, в якій позивач просив терміново погасити борг згідно акту звірки та договору поставки №10/06/2020-АІП від 10.06.2020 в сумі 249.660,00 грн. Таку претензію отримано відповідачем 16.02.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (арк.справи 16, 49-51).

Відповіді на вищевказану претензію матеріали справи не містять.

Факт отримання від позивача товару за вищевказаним договором з боку відповідача не спростований. Доказів повної оплати вартості вказаних вище товарів відповідачем до матеріалів справи не надано.

Оскільки відповідачем не проведено оплати за отриманий товар в повному обсязі, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення: 249.660,00 грн. - основного боргу, 2212,73 грн. - пені, 7724,44 грн. - інфляційні, 2212,73 грн. - відсотки за користування чужими коштами, що разом складає 261.809,90 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні відповідача до виконання грошових зобов`язань.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між сторонами договору №10/06/2020 від 10.06.2020.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України та ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України та ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір №10/06/2020 від 10.06.2020 є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов`язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, у договорі сторони обумовили, що покупець зобов`язаний сплатити грошові кошти в розмірі та в строки передбачені в даному Договорі і Специфікації до нього, що є невід`ємною частиною до даного Договору.

У Специфікації №1 від 10.06.2020 до договору сторони погодили наступні умови оплати товару: відтермінування за поставлений товар кожною окремою автопартією згідно наступного графіку: 20% - на протязі 14 календарних днів; 10% - на протязі 30 календарних днів; 70% - на протязі 90 календарних днів.

Датою поставки товару вважається дата підписання покупцем видаткової накладної. Право власності на товар переходить до покупця з моменту його передачі покупцю, що оформляється видатковою накладною (п.3.5 Договору).

Суду не надано доказів внесення змін до договору та специфікації до нього щодо зміни сторонами порядку розрахунків за отриманий товар.

Також в матеріалах справи відсутні докази пред`явлення відповідачем позивачу будь-яких претензій з приводу якості та/або кількості переданого товару.

Відповідач відписав без зауважень видаткові накладні № 606 від 29.07.2020 на суму 207.480,00 грн., № 613 від 31.07.2020 на суму 205.200,00 грн., №693 від 26.08.2020 на суму 165.300,00 грн., вказані накладні мають всі необхідні реквізити і є первинним документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , також є підтвердженням отримання товару та підставою для проведення розрахунків відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України .

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Видаткові накладні на поставлену продукцію представником відповідача підписані без встановлення іншої дати ніж вказана у видатковій накладній, чим підтверджено прийняття товару саме в ту дату яка вказана на видаткових накладних постачальником.

З огляду на викладене та умови розрахунків, визначених сторонами у Специфікації № 1 від 10.06.2020, відповідач мав остаточно розрахуватись з позивачем:

- за видатковою накладною №606 від 29.07.2020 на загальну суму 207.480,00 грн. з ПДВ - до 27.10.2020 включно;

- за видатковою накладною №613 від 31.0.2020 на загальну суму 205.200,00 грн. з ПДВ - до 29.10.2020 включно;

- за видатковою накладною № 693 від 26.08.2020 на загальну суму 165.300,00 грн. з ПДВ - до 24.11.2020 включно.

Суд враховує, що 01.12.2020 між Постачальником та Покупцем було укладено Додаткову угоду до договору поставки № 10/06/2020-АІП від 10.06.2020 року, згідно якої Покупець зобов`язується повернути у власність Постачальника ящики типу К2 (товар), а Постачальник зобов`язується прийняти товар в кількості 1800 шт., загальною вартістю 205.200,00 грн. з ПДВ. (п.п. 1.1., 2.2. Додаткової угоди №1).

Відповідно до повернення постачальнику №4 від 14.12.2020 відповідачем було повернуто позивачу Ящик К2 в кількості 1800 шт. на загальну вартість 205.200,00 грн. з ПДВ.

Таким чином, позивачем було передано у власність відповідача товару (ящики типу К-2) у загальній кількості 3270 шт. на загальну суму 372.780,00 грн.

Судом встановлено, що відповідачем було здійснено часткову оплату поставленого товару - на суму 123.120,00 грн., згідно платіжних доручень: №7689 від 03.08.2020 на суму 10.000,00 грн.; №7726 від 05.08.2020 на суму 10.000,00 грн.; №7749 від 06.08.2020 на суму 10.000,00 грн.; №7772 від 07.08.2020 на суму 10.000,00 грн.; №7798 від 10.08.2020 на суму 10.000,00 грн.; №7816 від 11.08.2020 на суму 10.000,00 грн.; №7874 від 14.08.2020 на суму 12.080,00 грн.; №7894 від 17.08.2020 на суму 4.000,00 грн.; №7924 від 18.08.2020 на суму 10.000,00 грн.; №8052 від 25.08.2020 на суму 10.000,00 грн.; №8067 від 26.08.2020 на суму 10.000,00 грн.; №8097 від 27.08.2020 на суму 10.000,00 грн.; №8123 від 28.08.2020 на суму 3.040,00 грн.;

Також відповідно повернення постачальнику №4 від 14.12.2020 відповідачем було повернуто позивачу Ящик К2 в кількості 1800 шт. на загальну вартість 205.200,00 грн. з ПДВ.

Таким чином, враховуючи умови Договору, сума зобов`язань відповідача перед позивачем, що не погашена грошовими коштами, склала 249.660, грн., з яких:

- за видатковою накладною №606 від 29.07.2020 заборгованість складає 84.360,00 грн. (сплата згідно платіжних доручень №7689 від 03.08.2020 на суму 10.000,00 грн.; №7726 від 05.08.2020 на суму 10.000,00 грн.; №7749 від 06.08.2020 на суму 10.000,00 грн.; №7772 від 07.08.2020 на суму 10.000,00 грн.; №7798 від 10.08.2020 на суму 10.000,00 грн.; №7816 від 11.08.2020 на суму 10.000,00 грн.; №7874 від 14.08.2020 на суму 12.080,00 грн.; №7894 від 17.08.2020 на суму 4.000,00 грн.; №7924 від 18.08.2020 на суму 10.000,00 грн.; №8052 від 25.08.2020 на суму 10.000,00 грн.; №8067 від 26.08.2020 на суму 10.000,00 грн.; №8097 від 27.08.2020 на суму 10.000,00 грн.; №8123 від 28.08.2020 на суму 3.040,00 грн.).

- за видатковою накладною №613 від 31.07.2020 заборгованість відсутня (повернення постачальнику №4 від 14.12.2020 на загальну вартість 205.200,00 грн.);

- за видатковою накладною №693 від 26.08.2020 заборгованість складає 165.300,00 грн.

Матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано, що сплату основного боргу за поставлений товар за договором №10/06/2020-АІП від 10.06.2020 в сумі 249.660,00 грн. відповідачем не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано. Документів, які б підтверджували безпідставність нарахування заборгованості, контррозрахунку заборгованості, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.

Таким чином, відповідач свої зобов`язання за договором №10/06/2020-АІП від 10.06.2020 щодо повної оплати поставленого товару в обумовлені договором строки в повному обсязі не виконав, а отже прострочив виконання зобов`язання у розумінні ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України. Доказів зворотного суду не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 249.660,00 грн.

Окрім суми основного боргу, позивачем пред`явлено до стягнення з відповідача пеню у сумі 2.212,73 грн. (за період з 10.09.2020 по 19.02.2021), 3% річних у сумі 2.212,73 грн. (за період з 10.09.2020 по 19.02.2021), інфляційні - 7.724,44 грн. (за період з вересня 2020 року по лютий 2021 року).

За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов`язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

За приписами ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У випадку прострочення покупцем термінів оплати поставленого товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% облікової ставки НБУ, яка діяла на день порушення, обчислену від несплаченої в строк суми за кожний календарний день прострочення (п.7.4. Договору).

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені, 3% річних судом встановлено, що позивачем не вірно визначено базу та порядок їх нарахування і, відповідно, невірно розраховано їх розмір.

Суд зазначає, що поставка товару відбувалася кількома партіями в період з 29.07.2020 по 26.08.2020, а договором передбачений строк сплати товару - відтермінування за поставлений товар кожною окремою автопартією згідно наступного графіку: 20% - на протязі 14 календарних днів; 10% - на протязі 30 календарних днів; 70% - на протязі 90 календарних днів.

Отже, граничний термін сплати за кожною поставкою різний, а отже слід нараховувати як пеню, так і 3% річних за кожною видатковою накладною - окремо.

Здійснивши власний розрахунок пені з урахуванням умов договору, а також в межах визначеного позивачем кінцевого періоду нарахування, за допомогою калькулятора штрафів інформаційно-пошукового програмного комплексу "ЛІГА Закон", судом встановлено, що загальний розмір пені становить - 1975,35 грн. з яких:

- за видатковою накладною №606 від 29.07.2020 на суму 84.360,00 грн. розмір пені за період з 28.10.2020 по 19.02.2021 становить 795,50 грн.;

- за видатковою накладною №693 від 26.08.2020 на суму 165.300,00 грн. розмір пені за період з 25.11.2020 по 19.02.2021 становить 1179,85 грн.

Перевіривши за допомогою калькулятора інформаційної бази ЛІГА:ЗАКОН розрахунок 3% річних за простроченими зобов`язаннями відповідача по оплаті продукції в сумі 84.360,00 грн., за період з 28.10.2020 по 19.02.2021 та в сумі 165.300,00 грн., за період з 25.11.2020 по 19.02.2021, суд встановив, що загальний розмір 3% річних складає 1976,77 грн.

Щодо інфляційних нарахувань суд виходить з наступного.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 ЦК України , не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення становить місяць.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що "вартість грошей з індексом інфляції за попередній період" є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається "послідовність, утворена за певною закономірністю".

При зменшенні суми боргу у конкретному місяці "А" на певну суму (до прикладу 100 грн.) до уваги береться сума боргу на початок розрахункового періоду "Х", помножена на індекс інфляції у цьому місяці (до прикладу, " і-1"), і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення (100 грн.) Отже, у математичному викладі це можна відобразити такою формулою:

"Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ",

де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).

А за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, і від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку, якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

Суд зазначає, що такий спосіб розрахунку інфляції за статтею 625 ЦК України з точки зору математичного підходу не є єдиним, але вбачається найбільш простим для застосування юристами.

Подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі об`єднаної палати касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 та від 25.08.2020 по справі №924/534/19.

Отже, враховуючи визначений судом період прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, застосувавши межі періоду, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат у відповідності до правових позицій вказаних вище постанов Верховного Суду, господарський суд встановив, що у вказаному періоді інфляційні втрати становлять 6588,24 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме: сума основної заборгованості - 249660,00 грн., сума 3% річних - 1976,77 грн., сума пені - 1975,35 грн., сума інфляційної складової - 6588,24 грн.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 13, 74, 76, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружківський хліб" (код ЄДРПОУ 41692481, адреса: 84206, Донецька область, м. Дружківка, вул. Лізи Чайкіної, буд.56) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛФАІНТЕРПЛАСТ" (код ЄДРПОУ 20054570, адреса: 43020, Волинська область, м. Луцьк, вул. Рівненська, буд.76а) суму основної заборгованості - 249.660,00 грн. (двісті сорок дев`ять тисяч шістсот шістдесят гривень, 00 коп.), сума 3% річних - 1976,77 грн. (одна тисяча дев`ятсот сімдесят шість гривень, 77 коп.), сума пені - 1975,35 грн. (одна тисяча сімдесят п`ять гривень, 35 коп.), сума інфляційної складової - 6588,24 грн. (шість тисяч п`ятсот вісімдесят вісім гривень, 24 коп) та відшкодування витрат зі сплати судового збору в сумі 3903,02 грн. (три тисячі дев`ятсот три гривні, 02 коп.)

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області.

Повний текст рішення підписано 10.06.2021

Суддя Н.В. Величко