Постанова

від 08.06.2021 по справі 645/5416/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2021 року

м. Харків

справа № 645/5416/19

провадження № 22ц/818/2149/21

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),

суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б.

за участю секретаря - Дмитренко А.Ю.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Харківської міської ради, представниця позивача - Пєскова Ю.В.,

відповідачки - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представник відповідачок - ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2020 року в складі судді Алтухової О.Ю.

в с т а н о в и в:

У серпні 2019 року заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів.

Позовна заява мотивована тим, що згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно встановлено, що нежитлова будівля літ О-І загальною площею 817,2 кв м, яка розташована по АДРЕСА_1 належить по Ѕ ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі договорів дарування від 11 жовтня 2013 року № 3557 та № 3554.

Зазначив, що Департаментом територіального контролю Харківської міської ради здійснено обстеження земельної ділянки за вказаною адресою та встановлено, що на підставі рішення 29 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25 грудня 2013 року № 1384/13 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надано дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки.

17 березня та 26 жовтня 2017 року відповідачки звернулися до Харківської міської ради з заявами про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та продажу у спільну часткову власність (з виділенням по Ѕ частки кожному з співвласників) земельної ділянки площею 0,2600 га для обслуговування нежитлової будівлі літ О-І загальною площею 817,2 кв м, яка розташована по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6310138500:12:005:0057.

За результатами розгляду вказаних заяв Департаментом земельних відносин Харківської міської ради від 19 квітня 2017 року за № Б-8-10455/1-17.08-39 повідомлено відповідачів про необхідність надати переліку документів, що зазначений у листі, однак останніми не надано необхідний перелік документів.

Вказав, що як вбачається з інформації Департаменту земельних відносин Харківської міської ради договори оренди землі по АДРЕСА_1 не укладені, рішень Харківської міської ради щодо надання у користування та рішень щодо продажу земельної ділянки не приймалось.

Із інформації відділу у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 02 липня 2019 року № 1017/116-19 вбачається, що станом на 29 грудня 2012 року у відділі за відповідачами не обліковуються документи, що посвідчують право власності або користування на земельну ділянку по АДРЕСА_1 .

Згідно даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно відомості про зареєстровані права на земельну ділянку по АДРЕСА_1 за відповідачами відсутні.

Вважав, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 11 жовтня 2013 року використовують земельну ділянку площею 0,2600 га по АДРЕСА_1 без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав та, відповідно не сплачують платежів за її використання, відповідно до встановленого законодавчими актами розміру.

Департаментом територіального контролю Харківської міської ради проведено обстеження земельної ділянки та складено акт від 16 листопада 2017 року, яким встановлено, що відповідачки використовують для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ О-І земельну ділянку площею 0,2600 га.

Посилався на те, що ОСОБА_1 у 2016 році сплачено земельного податку в сумі 11 676,93 грн, у 2017 році - 12 377,54 грн, у 2018 році - 12 377,54 грн, за 2019 рік - строк сплати земельного податку не настав, а ОСОБА_2 у 2016 році сплачено земельного податку в сумі 11 676,93 грн, у 2017 році - 12 377,54 грн, у 2018 році - 12 377,54 грн, за 2019 рік - строк сплати земельного податку не настав.

Зазначив, що розрахунок безпідставно збережених відповідачами коштів розрахований як різниця між розміром плати за землю, яка повинна була надійти до місцевого бюджету та фактично здійсненою оплатою за користування земельною ділянкою.

Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з 01 серпня 2016 року по 31 липня 2019 року не сплачено за користування земельною ділянкою плату за землю в розмірі по 104 558,76 грн кожна, внаслідок чого останні зберегли у себе майно - грошові кошти.

Вказав, що відповідачі з часу виникнення права власності на нерухоме майно належним чином не оформили правовідносини щодо користування спірною земельною ділянкою та не сплачують орендної плати за її користування, внаслідок чого територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі землі в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси міської ради щодо неодержаних грошових коштів в розмірі орендної плати за землю.

Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати в сумі 104 558,76 грн; стягнути з ОСОБА_2 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати в сумі 104 558,76 грн; стягнути з відповідачів судовий збір.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2020 року, в якому ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2020 року виправлено описку, позовні вимоги заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Харківської міської ради - задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у сумі 104 558,76 грн; стягнуто з ОСОБА_2 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у сумі 104558,76 грн; стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь прокуратури Харківської області судовий збір у розмірі 3 842,00 грн - по 1921,00 грн з кожного.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 та ОСОБА_1 подали апеляційну скаргу, в якій просили рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення, неповно з`ясував обставини у справі, не врахував того, що фактично вони користуються земельною ділянкою площею 817,2 кв м, а не площею 2600 кв м. Вказали, що акт обстеження від 16 листопада 2017 року суперечливий та з нього неможливо встановити, яка саме земельна ділянка обстежувалась, не зазначено жодного технічного засобу, методики чи способу, якими користувався головний спеціаліст, встановлюючи площу фактичного використання, тобто відомості, що в ньому містяться, базуються виключно на припущеннях. Вважали, що матеріали справи не містять витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за періоди 2016-2019 роки, а за їх відсутністю неможливо визначити розмір безпідставно збережених коштів. Отже, позивачем не доведено розмір заявлених позовних вимог. Зазначили, що до 01 січня 2017 року розмір орендної плати не міг перевищувати 3% нормативної грошової оцінки, натомість позовні вимоги задоволені, виходячи зі ставки 4%. Після 01 січня 2017 року ставку орендної плати повинен був визначити орган місцевого самоврядування своїм рішенням, однак в матеріалах справи відсутнє будь-яке рішення Харківської міської ради про затвердження орендної плати в розмірі 4% після 01 січня 2017 року. Поданий позивачем доказ - витяг від 18 липня 2019 року не міг бути прийнятий судом до розгляду, оскільки поданий з порушенням процесуального законодавства.

01 квітня 2021 року до суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що апеляційна скарга є необгрунтованою, а судове рішення є законним. При цьому акцентував увагу на тому, що Харківською міською радою визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що відображено у рішенні Харківської міської ради 19 сесії 5 скликання № 41/108 від 27 лютого 2008 року та підтверджується витягом з технічної документації з нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 необхідно залишити без задоволення, рішення суду - залишити без змін.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що встановлено факт використання відповідачками земельної ділянки без достатніх правових підстав, а також безпідставне збереження ними коштів у розмірі орендної плати за її використання, тому слід дійти висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин приписів статей 1212-1214 ЦК України, оскільки для кондикційних зобов`язань важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 27 серпня 2019 року № 178797174 право власності на нежитлову будівлю літ О-1 площею 817,2 кв м, за адресою: АДРЕСА_1 з 11 жовтня 2013 року зареєстроване: Ѕ за ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 11 жовтня 2013 року № 3557, Ѕ за ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 11 жовтня 2013 року № 3554 (а.с.34).

Рішенням 29 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 25 грудня 2013 року № 1384/13 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель територіальної громади м. Харкова площею, орієнтовно, 0,26 га за адресою: АДРЕСА_1 , для обслуговування нежитлової будівлі літ О-І (склад); надано дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки із земель територіальної громади м. Харкова площею, орієнтовно, 0,26 га за адресою: АДРЕСА_1 , для обслуговування нежитлової будівлі літ О-І (склад) (а.с.27 том 1).

Як вбачається з заяви ОСОБА_2 на ім`я Харківського міського голови від 17 березня 2017 року, ОСОБА_2 просила затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та продати у спільну часткову власність (з виділенням по Ѕ частки кожному з співвласників) земельну ділянку площею 0,26 га для обслуговування нежитлової будівлі літ О-1 (склад) яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310138500:12.005:0037. Одночасно в заяві надано згоду на укладення договору про оплату авансового внеску в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рахунок оплати ціни земельної ділянки (а.с.28 том 1).

Із заяви ОСОБА_1 на ім`я Харківського міського голови від 26 жовтня .2017 року вбачається, що ОСОБА_1 просила затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та продати у спільну часткову власність (з виділенням по Ѕ частки кожному з співвласників) земельну ділянку площею 0,26 га для обслуговування нежитлової будівлі літ О-1 (склад), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Одночасно в заяві надано згоду на укладення договору про оплату авансового внеску в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рахунок оплати ціни земельної ділянки (а.с.29 том 1).

За результатами розгляду вказаних заяв Департаментом земельних відносин Харківської міської ради від 19 квітня 2017 року за № Б-8-10455/1-17.08-39 повідомлено про необхідність надати перелік документів, що зазначений у листі для розгляду даного питання (а.с.30 том 1).

Як вбачається з відповіді Департаменту земельних відносин № 7947/0/225/17 від 11 грудня 2017 року, за інформацією, яка обліковується у Департаменті договори оренди землі (згідно з доданою до листа план-схемою) по АДРЕСА_2 не укладені. Рішень міської ради щодо надання у користування та рішень щодо продажу земельної ділянки за вищевказаною адресою Харківською міською радою не приймалось (а.с.31 том 1).

27 листопада 2017 року за № П-912/17 Департаментом територіального контролю Харківської міської ради направлено на адресу відповідачів попередження щодо погашення наявної заборгованості (а.с.32 том 1).

З листа Головного Управління ДФС України в Харківській області від 20 червня 2019 року № 19472/9/20-40-58-06-17 вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано як платників земельного податку за користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 площею 0,041685 га кожна. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сплачено земельного податку у 2016 році по 11676,93 грн, у 2017 року по 12377,54 грн, у 2018 році по 12377,54 грн. За 2019 рік строк сплати станом на 20 червня 2019 року не настав (а.с.35 том 1).

Як вбачається з відповіді начальника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 1617/116-19 від 02 липня 2019 року документи, які посвідчують право власності або право користування на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 станом на 29 грудня 2012 року не обліковуються (а.с.33 том 1).

Як вбачається з акту обстеження земельної ділянки від 16 листопада 2017 року, складеного головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Бойчуком Т.М. щодо обстеження земельної ділянки встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 використовують земельну ділянку площею орієнтовно 0,26 га по АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ О-1 . Земельна ділянка не огороджена (а.с.23 том 1).

Із наданих позивачем розрахунків вбачається, що розмір безпідставно збережених відповідачем ОСОБА_2 коштів з 01 серпня 2016 року по 31 грудня 2016 року складає 12 854,90 грн, з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року - 32 703,34 грн, з 01 січня 2018 року по 31 липня 2019 року - 59 000,52 грн; розмір безпідставно збережених відповідачем ОСОБА_1 коштів з 01 серпня 2016 року по 31 грудня 2016 року складає 12 854,90 грн, з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року - 32 703,34 грн, з 01 січня 2018 року по 31 липня 2019 року - 59 000,52 грн (т. 1 а.с.17-22 том 1).

Як вбачається з витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, сформованого Відділом у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 1170/176-19 від 18 липня 2019 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 2600 кв м, кадастровий номер 6310138500:12:005:0057, що розташована по АДРЕСА_1 , складає 2 254 044,00 грн (а.с.22 том 2).

При цьому матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою ані попереднього землекористувача, ані відповідачів, зокрема, укладення відповідних договорів оренди з Харківською міською радою та державної реєстрації такого права.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Суб`єктами права на землі комунальної власності згідно із статтею 80 ЗК України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою, чи ні.

За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України Про оренду землі визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

При цьому згідно з пунктом д частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до частин першої і другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною першою статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками кожна по Ѕ частини нежитлової будівлі літ О-1 площею 817,2 кв м, за адресою: АДРЕСА_1 з 11 жовтня 2013 року на підставі договорів дарування від 11 жовтня 2013 року № 3557 та № 3554.

Для обслуговування зазначеного нерухомого майна рішенням 29 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 25 грудня 2013 року № 1384/13 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель територіальної громади м. Харкова площею, орієнтовно, 0,26 га за адресою: АДРЕСА_1 .

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , будучи власниками вказаного нерухомого майна, використовували земельну ділянку, площею 0,2600 га, за зазначеною адресою без укладення договору оренди (права користування).

Отже, предметом позову у цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів є встановлення обставин набуття або збереження майна за рахунок іншої особи та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави, або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Безпідставне набуття ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спірної земельної ділянки не є результатом протиправного діяння, а є наслідком законних дій, зокрема отримання відповідачами у власність нежитлового приміщення, що розташоване на спірній земельній ділянці.

Правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. Новий власник будинку (будівлі, споруди) у зв`язку з цим не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень .

Враховуючи, що речові права відповідачів на земельну ділянку не реєструвались, вони не набули належних прав власності або користування щодо земельної ділянки, а тому використовують її без достатніх правових підстав.

Для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).

А тому, задовольняючи позов та стягуючи з відповідачів на користь Харківської міської ради з кожної по 104 558,76 грн, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачі, як фактичні користувачі земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберегли у себе кошти, які мали заплатити за користування нею, зобов`язані повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Такі висновки суду відповідають правовим позиціям, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18), а також у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 642/4792/17 (провадження № 61-44207св18), від 20 січня 2021 року у справі № 646/4546/19 (провадження № 61-7171св20), від 17 лютого 2021 року у справі № 686/12328/18 (провадження № 61-13769св20).

Таким чином суд першої інстанції, урахувавши наведені норми матеріального права та обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку, що правова підстава для набуття (збереження) майна - земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 у відповідачів відсутня, тому у Харківської міської ради правомірно виникло право на стягнення коштів, отриманих безпідставно, як суми, яку мав би отримати місцевий бюджет.

Як вбачається з матеріалів справи, визначаючи суму, яка підлягає стягненню, позивачем взято до уваги акт обстеження земельної ділянки від 16 листопада 2017 року із зазначенням площі займаної земельної ділянки, та вирахувано цю суму шляхом множення нормативно-грошової оцінки земельної ділянки на ставку річної орендної плати із врахуванням сплачених відповідачами сум земельного податку.

В свою чергу, на підтвердження неправильності розрахунку, здійсненого позивачем, відповідачами не здійснено і не подано суду свого контррозрахунку.

Доказів того, що за визначений позивачем період для стягнення сум, діяла інша ставка річної орендної плати аніж 4%, матеріали справи не містять і апелянтами на спростування саме цієї ставки належних, достовірних та допустимих доказів не надано.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про неправильне обрахування суми безпідставно отриманих коштів є необґрунтованими.

Посилання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на те, що суд визнав встановленою ту обставину, що вони користуються земельною ділянкою площею 2600 кв м, незважаючи на те, що фактична площа земельної ділянки під будівлею лише 817,2 кв м; що акт обстеження від 16 листопада 2017 року суперечливий та з нього неможливо встановити, яка саме земельна ділянка обстежувалась, не зазначено жодного технічного засобу, методики чи способу, якими користувався головний спеціаліст, встановлюючи площу фактичного використання, тобто відомості, що в ньому містяться базуються виключно на припущеннях, колегія суддів відхиляє, оскільки матеріали справи свідчать, що земельна ділянка, кадастровий номер 6310138500:12:005:0057 та яку фактично відповідачі займають і використовують має площу саме 0,26 га або 2600 кв м, що також вбачається з інформації, яка міститься у відкритому доступі на сайті Публічна Кадастрова карта України http://map.land.gov.ua/kadastrova-karta.

В суді апеляційної інстанції представник відповідачок підтримував свою позицію, обгрунтовуючи тими доказами, які надані в суді першої інстанції. Судова практика, надана представником відповідачок щодо цього питання до суду апеляційної інстанції, стосується інших обставин.

Враховуючи, що земельна ділянка сформована, має кадастровий номер, межові знаки, розмір безпідставно збережених коштів вираховано з нормативної грошової оцінки, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення в оскаржуваній частин щодо стягнення безпідставно збережених коштів, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Серявін та інші проти України , заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді О.М. Хорошевський

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 09 червня 2021 року.