Ухвала

від 09.06.2021 по справі 925/3/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"09" червня 2021 р. м. Черкаси справа № 925/3/18

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Буднік А.М., за участі представників сторін:

від позивача: не викликався;

від відповідача: не викликався;

від ДВС: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання старшого державного виконавця Смілянського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мандрика О.А. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України директора приватного підприємства "Міжгір"я плюс" по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Агросвіт" (смт. Приютівка, Олександрійський район, Кіровоградська область) до приватного підприємства "Міжгір"я Плюс" (с. Плескачівка, Смілянський район, Черкаська область) про стягнення 803 483,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 703 981,44 грн. боргу за товар, 46 848,41 грн. пені, 52 653,51 грн. як 30% річних за прострочення розрахунків на підставі договору № 76 поставки товару для виробництва сільськогосподарської продукції від 09.06.2017, укладеного між сторонами.

Рішенням від 06.02.2018 позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з приватного підприємства "Міжгір`я Плюс" (ідентифікаційний код 38980644, с. Плескачівка вул. Бондаренків, 2, Смілянський район, Черкаська область) на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Агросвіт" (ідентифікаційний код 23233729, юр. адреса: смт. Приютівка вул. Межева, 2/1, Олександрійський район, Кіровоградська область; поштова адреса: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Шевченка, 48) -- 703 981,44 грн. боргу за товар, 46 848,41 грн. пені, 52 653,51 грн. як 30% річних на підставі договору 76 поставки товару для виробництва сільськогосподарської продукції від 09.06.2017 та 12052,25 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

На виконання рішення господарського суду Черкаської області від 06.02.2018 було видано наказ від 28.02.2018.

08.06.2021 судом зареєстровано подання старшого державного виконавця Смілянського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мандрики О.А. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України директора приватного підприємства "Міжгір"я плюс", код ЄДРПОУ 38980644 Дем" ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків з ДРФО НОМЕР_1 до виконання зобов`язань по наказу у даній справі.

За правилами ч. 4 ст. 337 ГПК України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Судом було повідомлено державного виконавця Мандрику О.А. про розгляд подання 09.06.2021. На засідання державний виконавець не з`явився, направленим суду по електронній пошті клопотанням просить засідання провести без своєї участі.

До подання подано постанову державного виконавця Мандрики О.А. від 19.03.2018 про відкриття виконавчого провадження (а.с. 130) щодо примусового виконання наказу суду у справі № 925/3/18.

В обґрунтування подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України головний державний виконавець зазначає, що 19.03.2018 відкрито виконавче провадження № 56014078, якою зобов`язано боржника подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Як вказав старший державний виконавець в поданні, рішення суду боржником не виконано, декларацію не подано, будь яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам ч. 5 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до роз`яснення Верховного Суду України у листі від 01 лютого 2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України» поняття ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням суду, варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Відповідно до ч. 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Пунктом 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, вправі звернутися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Дана норма встановлює право виконавця на звернення до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 337 ГПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Як зазначається в листі Верховного Суду України від 01 лютого 2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України» , однією з підстав для відмови у задоволенні подань, є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання.

Таким чином, право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі доведеного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань. Тому наявність лише самого зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

За змістом ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право на привід боржника у разі його нез`явлення на виклик, накладати штрафи, звертатись до відповідних органів з поданням про притягнення боржника до відповідальності.

У матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують накладення державним виконавцем штрафів на боржника, звернення до правоохоронних органів з відповідними поданнями, тощо на доказ обгрунтованого притягнення боржника до відповідальності за ухилення від виконання рішення .

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.

З матеріалів справи не вбачається, що боржник свідомо вчиняє діяння (дії або бездіяльність), спрямовані на невиконання рішення суду, але при цьому має реальну можливість виконати це рішення та сплатити борг.

Свідоме небажання боржника виконати рішення суду не є тотожним поняттю неможливості його виконання за відсутності майна та коштів.

Отже, державним виконавцем не надано суду належних доказів того, що боржник ухиляється від виконання рішення суду та виконавцем вичерпано всі заходи примусу, надані йому Законом України «Про виконавче провадження» для примусового виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 337 ГПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

Державним виконавцем подано суду лише довідку Плескачівської сільської ради про відсутність зареєстрованого майна у власності чи у користуванні ПП "Міжгір`я Плюс" .

Доказів про наявність/відсутність майна у боржника з державних реєстрів, від органів, які здійснюють державну реєстрацію та облік рухомого і нерухомого майна, від банківських установ до подання державного виконавця не подано.

З пояснення ОСОБА_2 від 11.06.2018, яке подано державному виконавцю вбачається, що вказана особа стверджує, що вона була директорм ПП "Міжгір`я Плюс" с. Плескачівка до 20.02.2018. Звільнилася із займаної посади відповідно до наказу № 2/2 від 20.02.2018. На день звільнення ОСОБА_2 всі працівники підприємства вже були звільнені. ОСОБА_2 стверджує, що за підприємством рухомого та нерухомого майна зареєстровано не було, підприємство господарську діяльність не здійснює, руху коштів по рахунках немає (а.с. 132).

Отже в матеріалах подання відсутня інформація про спроможність боржника виконати зобов`язання за рішенням суду та про ухилення його від такого виконання.

У поданні державного виконавця та доданих до нього матеріалах відсутня інформація про те, чи була ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків з ДРФО НОМЕР_1 - документована паспортом громадянина України для виїзду за кордон.

Суд вважає, що без наявності закордонного паспорта фізична особа вже є обмеженою у праві виїзду за кордон та додаткового обмеження не потребує.

У відповідності до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові КГС ВС від 19.08.2020 по справі № 910/8130/17 викладено правову позицію про те, що статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну громадян України" передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов`язання до виконання зобов`язань або розв`язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках. Таким чином, наявність в особи невиконаних зобов`язань, покладених на неї, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України. Аналіз наведеного дає підстави для висновку про те, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. Ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез`явлення на виклики державного виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов`язку сплатити кошти).

ЗУ "Про виконавче провадження" є спеціальною нормою права, якою врегульовано умови та порядок виконання рішень судів. Відтак, якщо п. 19 ч. 3 ст. 18 цього Закону передбачено право приватного виконавця звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи чи керівника юридичної особи за межі України до часу погашення заборгованості за рішенням, то обмеження виконавця в такому праві означатиме порушення прав виконавця, які визначені спеціальною нормою права.

Однак до подання додано копію наказу від 20.02.2018 № 2/2 про звільнення ОСОБА_2 з посади директора підприємства (а.с. 134).

В справі відсутні докази внесення запису про звільнення ОСОБА_2 до її трудової книжки і не виключено відомості про неї, як про керівника ПП "Міжгір"я плюс", із ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак суд вважає, що і за таких обставин державним виконавцем не подано належні докази того, що трудові відносини у директора приватного підприємства "Міжгір"я плюс" Дем"янчук Ганни Ничипорівни, із підприємством не є припиненими і вона повинна виконувати обов`язки директора і на час розгляду подання державного виконавця.

При цьому суд враховує, що Конституція України (ст. 43) гарантує, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Згідно ст. 4 Конвеції про захист прав людини і основоположних свобод --

нікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані. Ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.

Отже слід вважати недоведеною належними і допустими доказами ту обставину, що ОСОБА_2 і на час розгляду подання є директором приватного підприємства "Міжгір"я плюс" за наявності наказу про її звільнення.

За правилами п. 19 ч. 3 ст. 18 ЗУ "Про виконавче провадження" обмеження у виїзді за кордон можуть стосуватися лише безпосередньо самого боржника-фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи.

Згідно зі ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України директора боржника ОСОБА_2 є необґрунтованим, не доведеним за правовими підставами та таким, що не підлягає задоволенню.

Відмова у задоволенні подання не перешкоджає у повторному зверненні до суду.

З огляду на вищенаведене, керуючись статтями 232-235, 337 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Подання старшого державного виконавця Смілянського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мандрики О.А. від 03.06.2021 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України директора приватного підприємства "Міжгір"я плюс" - залишити без задоволення.

2. Копію ухвали направити сторонам та старшому державному виконавцю Смілянського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мандриці О.А.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Суддя Н.М. Спаських