Постанова

від 10.06.2021 по справі 640/16855/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2021 року

м. Київ

справа № 640/16855/19

адміністративне провадження № К/9901/36689/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Жука А.В.,

суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за адміністративним позовом ОСОБА_1

до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

про визнання протиправними та скасування постанов,

провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2019 (головуючий суддя - Пащенко К.С.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 (головуючий суддя - Бужак Н. П., судді - Костюк Л.О., Кобаль М.І.)

ВСТАНОВИВ:

І. Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просила суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича №5604351 від 13.05.2019 про стягнення виконавчого збору у розмірі 89 040,00 грн;

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича №56296227 від 13.05.2019 про стягнення виконавчого збору у розмірі 311 640,00 грн;

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича №56499870 від 13.05.2019 про стягнення виконавчого збору у розмірі 658 140,00 грн;

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича №56630312 від 15.05.2019 про стягнення виконавчого збору у розмірі 265 650,00 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч нормам чинного законодавства відповідач виніс постанови про стягнення виконавчого збору значно пізніше ніж встановлено законом. Позивач зазначала, що відповідачем не було стягнуто з боржника на користь стягувача присуджених сум за виконавчими написами. На переконання позивача, для стягнення виконавчого збору державний виконавець повинен вчинити виконавчі дії, а не тільки винести постанову про відкриття виконавчого провадження, тобто не здійснено жодних заходів щодо виконання виконавчих написів, що позбавляє відповідача можливості стягувати з позивача виконавчий збір. Крім того, вказувала, що по всім чотирьом виконавчим провадженням №56043519, №56296227, №56499870, №56630312 вона є майновим поручителем і відповідає по всім зобов`язанням лише майном, яким поручалась, а тому, з огляду на приписи Закону України Про іпотеку , має нести відповідальність лише в межах вартості предмету іпотеки.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019, у задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що нормами законодавства врегульовано питання як зазначення виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника виконавчого збору у відповідному розмірі, так і стягнення виконавчого збору після закінчення виконавчого провадження. Згідно з висновками судів попередніх інстанцій відповідачем не допущено протиправних дій або бездіяльності при винесенні спірних постанов, а тому позовні вимоги є необґрунтованими.

5. Суд апеляційної інстанції зазначив, що невиконання боржником у встановлений строк рішення суду в добровільному порядку є підставою для примусового виконання такого рішення, що, в свою чергу, тягне за собою застосування специфічних санкцій майнового характеру, а саме - стягнення з боржника виконавчого збору та інших витрат виконавчого провадження. Суд звернув увагу на те, що державним виконавцем після відкриття виконавчого провадження та спливу строку, наданого для самостійного виконання виконавчого документа, вчинено ряд дій, спрямованих на примусове виконання, в той час як позивачем протягом установленого строку не вчинено жодних дій, спрямованих на добровільне виконання виконавчих документів, та не повідомлено державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов`язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

6. У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019. У касаційний скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

7. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій протиправно не враховано доводів позивача, та наданих нею доказів, на які позивач посилалася у позовній заяві. Позивач вважає, що державний виконавець безпідставно стягнув виконавчий збір у сумі 128 811,68 грн без постанови про стягнення виконавчого збору з поручителя, майно якого не було реалізовано на прилюдних торгах. На думку скаржника, для стягнення виконавчого збору обов`язково у виконавчому документі повинно бути зазначено про передачу майна стягувачу, натомість такої передачі майна не відбулось. Крім того, позивач зазначає, що у постановах про відкриття виконавчого провадження не було зазначено суми виконавчого збору, що також є підставою для визнання незаконним стягнення виконавчого збору.

8. Відзиву на касаційну скаргу не надходило, що у відповідності до ч. 4 ст. 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції

9. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2019 для розгляду справи №640/16855/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жук А.В., судді - Білак М.В., Калашнікова О.В.

10. Ухвалою Верховного Суду від 03.01.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

11. Ухвалою Верховного Суду від 09.06.2021 адміністративну справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

12. Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровцем Андрієм Тарасовичем, на підставі заяв ПАТ Уксоцбанк прийнято постанови про відкриття виконавчих провадження: від 29.03.2018 ВП №56043519 з примусового виконання виконавчого напису №583; від 03.05.2018 ВП №56296227 з примусового виконання виконавчого напису №586; від 01.06.2018 ВП №56499870 з примусового виконання виконавчого напису №585; від 19.06.2018 ВП №56630312 з примусового виконання виконавчого напису №5834.

13. Стягувачем у вказаних провадженнях є ПАТ Уксоцбанк як особа, на користь та в інтересах якої видано виконавчий документ, а боржником є ОСОБА_1 .

14. Державним виконавцем прийнято постанови про арешт майна боржника: від 29.03.2018 у виконавчому провадженні №56043519, від 03.05.2018 у виконавчому провадженні №56296227, від 01.06.2018 у виконавчому провадженні 56499870 та від 19.06.2018 у виконавчому провадженні №56630312.

15. В ході примусового виконання рішення державним виконавцем описано та арештовано майно боржника, призначено суб`єкта оціночної діяльності та вжито заходів, спрямованих на реалізацію арештованого майна.

16. Відповідно до протоколів проведення електронних торгів від 18.03.2019, від 22.03.2019, від 29.03.2019 електронні торги по відповідних лотах не відбулися у зв`язку із відсутністю допущених учасників торгів.

17. При примусовому виконанні виконавчого документа №56630312 на електронних торгах реалізовано частину земельних ділянок. Загальна сума стягнутих та перерахованих коштів на користь стягувача ПАТ Укрсоцбанк склала 1 288 116,66 грн. Загальна сума стягнутого та перерахованого виконавчого збору склала: 128811,68 грн. На користь Міністерства юстиції стягнуто витрати виконавчого провадження, згідно платіжного доручення № 2640 від 06.03.2019 року кошти у сумі 307,66 грн, згідно платіжного доручення № 2639 від 06.03.2019 року кошти у сумі 69,00 грн.

18. Разом з тим, відповідно до протоколів проведення електронних торгів від 19.03.2019, електронні торги по лотам №332959, №3325/8, №332962, №332963, №332964, №332971, №332978, №332973, №332979, №332981, №332985, №332983 (частина земельних ділянок, розташованих за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Лебедівка) не відбулися у зв`язку із відсутністю допущених учасників торгів.

19. Згідно із заявами від 22.03.2019 та із заявою від 01.04.2019, стягувач - Акціонерне товариство Укрсоцбанк звернулось до відповідача із заявою про придбання предметів іпотеки, які були предметом прилюдних торгів.

20. Державним виконавцем складено акти від 22.04.2019 та від 06.05.2019 про реалізацію вищезазначених предметів іпотеки відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України Про іпотеку .

21. 13 травня 2019 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровцем Андрієм Тарасовичем винесено постанови про стягнення виконавчого збору у сумі 89 040,00 грн у виконавчому проваджені №56043519, у сумі 311 640,00 грн у виконавчому провадженні №56296227 та у сумі 658 140,00 грн у виконавчому провадженні № 56499870.

22. Також, 15.05.2019 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору у сумі 265 650,00 грн у виконавчому провадженні №56630312.

23. Судом першої інстанції встановлено, що у постановах про відкриття виконавчих проваджень №№: ВП 56043519, ВП 56630312, ВП 56499870, ВП 56296227 зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 Закону України Про виконавче провадження .

24. Виконавчі провадження №№: ВП 56043519, ВП 56630312, ВП 56499870, ВП 56296227 з підстав, передбачених п. 15. ч. 1 ст. 39 Закону, закінчено, про що 13.05.2019 щодо виконавчих провадженнях №№: ВП 56043519, ВП 56499870, ВП 56296227, а 15.05.2019 у виконавчому провадженні №56630312 винесені постанови про закінчення виконавчого провадження.

25. Судом апеляційної інстанції також встановлено, що виконавчий збір за виконавчими документами у вищевказаних виконавчих провадженнях стягнуто не було.

ІІІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

26. Конституція України

26.1. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

27. Кодекс адміністративного судочинства України

27.1. Згідно з ч. 3 ст. 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

27.2. За приписами ч.ч. 6, 7 ст. 48 КАС України після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.

27.3. Відповідно до ч. 3 ст. 287 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

28. Закон України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів №1403-VIII від 02.06.2016

28.1. Згідно статті 6 Закону систему органів примусового виконання рішень становлять:

1) Міністерство юстиції України;

2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

29. Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012

(в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду з позовом)

29.1. Згідно з п. 3 Інструкції органами державної виконавчої служби є:

- Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень;

- Управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління державної виконавчої служби), до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;

- районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції (далі - відділи державної виконавчої служби).

30. Типове положення про управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затверджене наказом Міністерства юстиції №1183/5 від 20.04.2016

(в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду з позовом)

30.1. Відповідно до пункту 1 Типового положення управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі є органом державної виконавчої служби, який входить до системи органів Міністерства юстиції України, підпорядковується Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та є структурним підрозділом головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі. До складу Управління входить відділ примусового виконання рішень.

IV. Позиція Верховного Суду

31. Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15.01.2020 №460-IX (набрав чинності 08.02.2020) встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

32. Касаційна скарга у цій справі подана в 27.12.2019, розгляд касаційної скарги не закінчено до 08.02.2020, тому касаційна скарга розглядається в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №460-IX (із застосуванням норм КАС України в редакції, чинній до 08.02.2020).

33. За приписами ч. 1 ст. 341 КАС України (в редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

34. Частиною 3 статті 341 КАС України у зазначеній редакції встановлено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

35. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

36. За змістом пункту 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) відповідачами у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби можуть бути лише: 1) Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень; 2) Управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; 3) районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції.

37. У зв`язку з тим, що структурні підрозділи органів державної виконавчої служби - відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; відділи примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - не визначені як самостійні органи державної виконавчої служби (на час виникнення спірних правовідносин), це виключає можливість їхньої участі як відповідачів у таких справах.

38. Отже, відділи примусового виконання рішень є структурними підрозділами управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, які, в свою чергу, входять до системи органів державної виконавчої служби. Таким чином, в розумінні приписів КАС України, вказані структурні підрозділи не можуть бути відповідачами в адміністративних справах щодо оскарження дій, рішень та бездіяльності державних виконавців.

39. Враховуючи те, що наведений перелік органів державної виконавчої служби є вичерпним, у разі подання позовної заяви до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, необхідно за правилами положень Кодексу адміністративного судочинства України здійснювати заміну неналежного відповідача на належного. Вказана правова позиція вже була висловлена Верховним Судом у постановах від 07.04.2020 у справі №501/1397/17, від 26.06.2019 у справі №754/3679/17, та колегія суддів Верховного Суду не знаходить підстав для відступлення від цієї позиції.

40. Частиною 3 статті 48 КАС України встановлено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Згідно з ч. 6 цієї ж статті, після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції (частина 7 статті 48 КАС України).

41. З аналізу статті 48 КАС України слідує, що заміна первісного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем належить до повноважень суду першої інстанції, оскільки як наслідок заміни неналежного відповідача справа має розглядатися спочатку.

42. Особа, яка залучається до участі у справі у процесуальному статусі відповідача, має процесуальні права та процесуальні обов`язки, визначені КАС України. Залучення ж такої особи на стадії апеляційного чи касаційного розгляду справи позбавляє залученого відповідача можливості користуватися своїми процесуальними правами, гарантованими КАС України в суді першої та апеляційної інстанції, що є порушенням принципу рівності сторін.

43. Враховуючи те, що позовні вимоги пред`явлено до неналежного відповідача судом першої інстанції порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Суд апеляційної інстанції здійснюючи перегляд постанови суду першої інстанції на зазначені обставини також уваги не звернув. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення постановлені з порушенням норм процесуального та матеріального права, які не можуть бути усунуті під час касаційного розгляду справи.

44. Згідно з ч. 4 статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

45. Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

46. З огляду на результат касаційного перегляду справи, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року скасувати , справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіА.В. Жук М.В. Білак О.В. Калашнікова