Постанова

від 10.06.2021 по справі 813/1208/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 червня 2021 року

Київ

справа №813/1208/17

адміністративне провадження №К/9901/27523/20, К/9901/27713/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Калашнікової О.В.,

суддів: Білак М.В., Губської О.А.,

розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №813/1208/17

за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року у справі № 813/1208/17 за позовом ОСОБА_1 до Львівського апеляційного суду, Державної судової адміністрації України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Державної казначейської служби України, про визнання неправомірними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційними скаргами Львівського апеляційного суду та Державної судової адміністрації України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року (прийняте у складі колегії суддів: головуючого судді - Качур Р.П., суддів: Гулика А.Г., Коморного О.І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду 21 вересня 2020 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Пліша М.А., суддів: Большакової О.О., Шинкар Т.І.)

У С Т А Н О В И В :

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 звернувся до суду позовом до Апеляційного суду Львівської області, Державної судової адміністрації України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Державної казначейської служби України, в якому просив:

1.1. визнати протиправними дії та бездіяльність Апеляційного суду Львівської області щодо невиплати позивачу при виході у відставку вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою;

1.2. зобов`язати Апеляційний суд Львівської області нарахувати та виплатити позивачу вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, що складає 295075,00 грн.;

1.3. зобов`язати Державну судову адміністрацію України профінансувати (видати) Апеляційний суд Львівської області коштами для виплати позивачу вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, що складає 295075,00 грн.

2. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

3. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про заміну відповідача - Апеляційного суду Львівської області правонаступником - Львівським апеляційним судом у даній справі.

4. ОСОБА_1 подав до Львівського окружного адміністративного суду заяву про перегляд за виключними обставинами рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року в даній адміністративній справі. Просив скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

5. В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що рішенням Конституційного Суду України № 2-р(ІІ)/2020 від 15 квітня 2020 року у справі № 3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні № 1166-VII від 27.03.2014 так, як наслідок, відновлено статтю 136 Закону України Про судоустрій і статус суддів № 2453-VІ від 07 липня 2010 року, положення якої застосовано судом при прийнятті рішенні у справі № 813/1208/17.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

6. ОСОБА_1 у період з 01 грудня 1993 року і до виходу у відставку з посади судді Апеляційного суду Львівської області (08.09.2016) працював на посаді судді.

6.1. Постановою Верховної Ради України Про звільнення суддів від 08 вересня 2016 року № 1515-VIII позивача звільнено з посади у відставку відповідно до пункту 9 частини 5 статті 126 Конституції України.

6.2. Наказом голови Апеляційного суду Львівської області № 51-к від 22 вересня 2016 року, виданим відповідно до постанови Верховної Ради України № 1515-VIII від 08 вересня 2016 року, статей 29, 120 Закону України Про судоустрій і статус суддів , статті 24 Закону України Про відпустки , статті 83 Кодексу Законів про працю України, ОСОБА_1 , з 22 вересня 2016 року виключено зі штату Апеляційного суду Львівської області.

6.3. Згідно з пунктом 2 вказаного наказу зобов`язано відділ планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності при проведенні розрахунку виплатити позивачу компенсацію за невикористану частину щорічної відпустки. При цьому, при звільненні з посади судді у відставку відповідачем не проводилась виплата позивачу вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

6.4. У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив: визнати протиправними дії та бездіяльність Апеляційного суду Львівської області щодо невиплати позивачу при виході у відставку вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою; зобов`язати Апеляційний суд Львівської області нарахувати та виплатити позивачу вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, що складає 295075,00 грн; зобов`язати Державну судову адміністрацію України профінансувати (видати) Апеляційний суд Львівської області коштами для виплати позивачу вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, що складає 295 075,00 грн.

6.5. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

6.6. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд виходив з того, що Закон України від 27 березня 2014 року №1166-VII Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні , яким виключено статтю 136 Закону № 2453-VI (яка передбачала виплату вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку), неконституційним у встановленому порядку визнаний не був

6.7. Оскільки рішенням Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року № 2-р(ІІ)/2020 у справі №3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України від 27 березня 2014 року №1166-VII Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні (далі - Закон №1166-VII), яким із Закону України від 7 липня 2010 року №2453-VI Про судоустрій і статус суддів (далі - Закон №2453-VI) виключено статтю 136, частиною першою якої передбачалось право судді, який вийшов у відставку, на виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд за виключними обставинами постанови рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року в адміністративній справі №813/1208/17.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

7. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду 21 вересня 2020 року, заяву задоволено частково.

7.1. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року у справі № 813/1208/17 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Львівського апеляційного суду, Державної судової адміністрації України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Державної казначейської служби України, про визнання неправомірними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії задоволено частково.

7.2. Зобов`язано Львівський апеляційний суд нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

7.3. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

7.4. Задовольняючи частково заяву про перегляд за виключними обставинами рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону № 1166 суперечить частині першій статті 8 Конституції України з огляду на його невідповідність принципу верховенства права у частині, що стосується легітимних очікувань особи.

7.5. Положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні № 1166-VII від 27 березня 2014 року визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

7.6. З урахуванням того, що позивач вийшов у відставку під час дії Закону № 1166-VII, після ухвалення вищевказаного рішення Конституційного Суду України він набув право на отримання вихідної допомоги відповідно до статті 136 Закону № 2453.

IV. Касаційне оскарження

8. Не погодившись з рішенням суду першої та постановою суду апеляційної інстанцій, відповідачі подали до Верховного Суду касаційні скарги.

8.1. Посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідачі вказують, що при винесенні оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції застосував норму права, а саме пункт 1 частини 5 статті 361 КАС України без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2019 року у справі №808/2492/18, від 12 серпня 2020 року у справі №826/18177/15, від 23 вересня 2020 року у справі № 820/1498/16 та 820/1331/16.

8.2. В обґрунтування касаційних скарг вказують на відсутність правових підстав для перегляду постанови Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року у справі №813/1208/17 за виключними обставинами та її скасування.

8.3. Зокрема вказують, що рішення Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року № 2-р(ІІ)/2020 на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки правовідносини у даній справі виникли до прийняття, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, а тому не може слугувати підставою для перегляду постанови Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року у справі №813/1208/17 за виключними обставинами.

8.4. У зв`язку із наведеним відповідачі просять скасувати оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про перегляд постанови Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року у справі №813/1208/17.

9. Позивач відзиву на касаційні скарги не надав.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

10. Згідно з частиною першою статті 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції.

11. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII "Про Конституційний Суд України" (далі - Закон №2136-VIII) до повноважень Суду належить, зокрема вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

12. Статтею 91 Закону №2136-VIII передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їхню неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

13. Згідно з частиною першою статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

14. Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

VI. Позиція Верховного Суду

15. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

16. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

17. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

18. Підстави перегляду судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами встановлені статтею 361 КАС України, відповідно до частини 1 якої судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

19. За приписами пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

20. З матеріалів справи вбачається, що підставою для перегляду судового рішення за виключними обставинами ОСОБА_1 вказав визнання Рішенням Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року у справі № 2-р(11)2020 положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VІІ, яке було застосовано судом при вирішенні справи, неконституційним.

21. Як встановлено судами попередніх інстанцій, у спірному випадку рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року у справі №813/1208/17, яке просить переглянути заявник у зв`язку з виключними обставинами, на підставі пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 , відповідно, це судове рішення не підлягало виконанню.

22. Статтею 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

23. Конституційним Судом України в рішенні від 15 квітня 2020 року № 2-р(11) 2020 вказано про втрату чинності положеннями Закону з дня ухвалення цього Рішення.

24. Тобто, саме з 15 квітня 2020 року втратили чинність положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VІІ, яким виключено статтю 136 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".

25. Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

26. Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

27. Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом рішення Конституційного Суду України змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати його ухвалення, якщо інше не встановлено самим рішенням.

28. Конституційний Суд України у Рішенні від 24 грудня 1997 року № 8-зп зазначив, що частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.

29. За таких обставин Рішення Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року №2-р(ІІ)/2020 в справі №3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки правовідносини у цій справі виникли до прийняття такого рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали свою дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.

30. Також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 листопада 2020 року викладений висновок, що встановлена КСУ неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням.

31. Аналогічної позиції щодо оцінки, як виключної обставини, рішень Конституційного Суду України дотримується Верховний Суд, зокрема у постановах від 25 липня 2019 року в справі №804/3790/17, від 23 грудня 2019 року в справі №814/1274/17 і в ухвалах від 23 січня 2019 року в справі №820/2462/17, від 12 серпня 2020 року в справі №826/18177/15, від 23 вересня 2020 року в справах №820/1331/16, №808/1090/16, №820/1498/16.

32. Крім того, Суд ураховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини однією з визначальних обставин, за яких легітимні (законні) очікування можуть охоронятися статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є законодавче закріплення права особи на отримання спірного майна (коштів, соціальних виплат тощо) або коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування. Однак не можна вважати законним очікування, коли у національному законодавстві відсутня норма права, яка передбачає право особи на отримання спірного майна (коштів, соціальних виплат, тощо) (рішення від 26 червня 2014 року в справі "Суханов та Ільченко проти України" (заяви №68385/10 і 71378/10).

33. В національному законодавстві на момент прийняття рішення Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року №1515-VIII про звільнення позивача із посади судді, норми статті 136 Закону №2453-VI, які передбачали виплату суддям вихідної допомоги у разі виходу у відставку, були виключені, а отже, підстави стверджувати про порушення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод відсутні.

34. Колегія суддів також зазначає, що положення пункту 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України містять імперативний припис, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки за умови, якщо таке рішення суду ще не виконане.

35. Слід звернути увагу, що словосполучення "ще не виконане", яке вживається у пункті 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачає множинного тлумачення або множинного його розуміння. Вказана процесуальна норма має імперативний характер, є чіткою та не може бути застосована інакше ніж це передбачено процесуальним законодавством.

36. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2021 року у справі № 808/1628/18.

37. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року у справі № 813/1208/17 за виключними обставинами.

38. Ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 15 квітня 2020 року у справі № 2-р(11)2020 не є підставою для скасування рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року у справі № 813/1208/17 за виключними обставинами.

39. Задовольняючи частково заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року у справі № 813/1208/17 за виключними обставинами, суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

40. Частиною 1 статті 351 КАС України встановлено, що Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

41. Таким чином, оскільки наведені порушення були допущені судом першої інстанції, а судом апеляційної інстанції ці порушення не усунуті, Суд дійшов висновку, що рішення судів першої і апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року у справі № 813/1208/17.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359, 361 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційні скарги Львівського апеляційного суду та Державної судової адміністрації України - задовольнити.

2. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду 21 вересня 2020 року у справі № 813/1208/17 - скасувати.

3. Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року у справі № 813/1208/17.

4. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року у справі № 813/1208/17 - залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

...........................

...........................

...........................

О.В. Калашнікова

М.В. Білак

О.А. Губська ,

Судді Верховного Суду