Постанова

від 04.06.2021 по справі 753/21343/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 червня 202 1 року

м. Київ

справа № 753/21343/14-ц

провадження № 61-10976св20

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач -публічне акціонерне товариство УкрСибанк , відповідачі: треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_8 на постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2020 року в складі колегії суддів: Саліхова В. В., Вербової І. М., Шахової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог

У листопаді 2014 року публічне акціонерне товариство УкрСиббанк (далі -

ПАТ УкрСиббанк ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , треті особи: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , про відшкодування майнової шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що вироком Дарницького районного суду м. Києва від 13 січня 2012 року у кримінальній справі № 1-77/11 відповідачів було визнано винними у вчиненні злочинів та встановлено внутрішнє стійке ієрархічне злочинне об`єднання (організована група) у складі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , основною діяльністю якої було вчинення злочинів, пов`язаних із заволодінням чужим майном - кредитними коштами АТ УкрСиббанк шляхом обману (шахрайства), підробленням документів, їх подальшим використанням та наданням завідомо неправдивої інформації для отримання відповідних сум коштів у кредит (придбання автомобілів за завищеною ціною).

Внаслідок використання відповідачами завідомо підроблених документів між сторонами було укладено ряд кредитних договорів, зокрема:

10 липня 2007 року між ПАТ УкрСиббанк та ОСОБА_12 було укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11181285000, відповідно до умов якого банк надав кредит у сумі 29 580,00 доларів США, з строком виконання до 10 липня 2014 року під 12,50 % річних.

10 липня 2007 року укладено кредитний договір між ПАТ УкрСиббанк та ОСОБА_10 про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11181298000, відповідно до умов якого банк надав кредит у сумі 29 580,00 доларів США, зі строком виконання до 10 липня 2014 року під 12,50 % річних.

27 червня 2007 року між АКІБ УкрСиббанк та ОСОБА_9 укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11176851000 у розмірі 29 580,00 доларів США, зі строком виконання до 27 червня 2014 року під 12,50 % річних.

20 червня 2007 року між АКІБ УкрСиббанк та ОСОБА_11 укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11173108000 та надано кредит у сумі 29 580,00 доларів США, зі строком виконання до 20 червня 2014 року під 12,50 % річних.

27 червня 2007 року між АКІБ УкрСиббанк та ОСОБА_5 укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11176806000, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 29 580,00 доларів США, зі строком виконання до 27 червня 2014 року під 12,50 % річних.

10 липня 2007 року між АКІБ УкрСиббанк та ОСОБА_13 укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11181306000, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 29 580,00 доларів США, зі строком виконання до 10 липня 2014 року під 12,50 % річних.

20 червня 2007 року між АКІБ УкрСиббанк та ОСОБА_4 укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11173069000, відповідно до умов якого надано кредит у сумі 29 580,00 дол. США, зі строком виконання до 20 червня 2014 року під 12, 50 % річних.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачами взятих на себе зобов`язань за цими договорами утворилась заборгованість.

ПАТ УкрСиббанк вважало, що спільними винними діями відповідачів позивачу завдано майнову шкоду за невиконання умов кредитних договорів на загальну суму 499242,22 доларів США, що за курсом НБУ станом на 19 вересня 2014 року складало 6 706 886,42 грн.

Посилаючись на положення статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ПАТ УкрСиббанк просило суд стягнути солідарно з відповідачів 499 242,22 доларів США, що за курсом НБУ станом на 19 вересня 2014 року складало 6 706 886,42 грн збитків, завданих кримінальним правопорушенням.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 04 липня 2017 року, позов ПАТ УкрСиббанк задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 солідарно на користь ПАТ УкрСиббанк 199 023,49 доларів США, що за курсом НБУ станом на 19 вересня 2014 року складало 2 673 708,03 грн.

У задоволенні позову ПАТ УкрСиббанк до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що шкода, на яку посилався позивач у позові, до складу якої увійшли кредитні кошти за декількома кредитними договорами, зазначеними у позові, була завдана спільними діями лише трьох відповідачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які були притягнуті до кримінальної відповідальності. При цьому дії інших відповідачів не знаходились в прямому причинному зв`язку зі шкодою за всіма кредитними договорами, яку просив стягнути позивач в повному обсязі.

Постановою Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.

Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 04 липня 2017 рокускасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Київського апеляційного суду від 30 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 квітня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення.

Позов ПАТ УкрСиббанк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , треті особи: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , про відшкодування майнової шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 солідарно на користь ПАТ УкрСиббанк 199 023,49 доларів США, що за курсом НБУ станом на 19 вересня 2014 року складає 2 673 708, 03 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що вироком Дарницького районного суду м. Києва від 13 січня 2012 року у кримінальній справі № 1-77/11 відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_14 та ОСОБА_3 були притягнуті до кримінальної відповідальності за частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України (далі - КК України), а саме за володіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно в особливо великих розмірах, організованою групою; відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 притягнуті до відповідальності за частиною п`ятою статті 27, частиною четвертою статті 190 КК України за пособництво в заволодінні чужим майном шляхом обману, вчинене в особливо великих розмірах; відповідач ОСОБА_8 притягнута до відповідальності за неналежне виконання своїх обов`язків, що спричинили тяжкі наслідки для банківської установи за статтею 197 КК України.

Отже, вироком суду усіх відповідачів визнано винними у вчиненні злочинів та притягнуто до кримінальної відповідальності, що доказуванню не підлягає.

Особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим (частина перша статті 1190 ЦК України).

Дійсна пряма шкода, яка заподіяна ПАТ УкрСиббанк внаслідок відповідних неправомірних дій відповідачів становить 199 023,49 доларів США, що за курсом НБУ станом на 19 вересня 2014 року складає 2 673 708,03 грн, а тому в силу статті 1190 ЦК України, вона підлягає стягненню з усіх відповідачів у солідарному порядку на користь банку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

24 липня 2020 року ОСОБА_8 надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2020 року.

У касаційній скарзі вона просить суд касаційної інстанції скасувати рішення суду апеляційної інстанції виключно в частині позовних вимог ПАТ УкрСиббанк до ОСОБА_8 та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 31 серпня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_8 на постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2020 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом неправомірно та безпідставно ухвалено рішення про стягнення з неї суми шкоди у солідарному порядку, оскільки вироком Дарницького районного суду м. Києва від 13 січня 2012 року у кримінальній справі № 1-77/11 ОСОБА_1 , ОСОБА_14 та ОСОБА_3 були притягнуті до кримінальної відповідальності за частиною четвертою статті 190 КК України, а саме за володіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно в особливо великих розмірах, організованою групою; ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 притягнуті до відповідальності за частиною п`ятою статті 27, частиною четвертою статті 190 КК України за пособництво в заволодінні чужим майном шляхом обману, вчинене в особливо великих розмірах. Натомість ОСОБА_8 притягнута до відповідальності за неналежне виконання своїх обов`язків, що спричинили тяжкі наслідки для банківської установи за статтею 197 КК України. Таким чином, даним вироком не було встановлено заволодіння нею грошовими коштами банку та відповідно завдання збитків у аналогічному розмірі. Дані обставини на її думку свідчать про відсутність підстав для стягнення з неї в солідарному порядку суми завданих збитків, які спричинені незаконними діями інших осіб. У касаційній скарзі заявник зазначає, що в оскаржуваному судовому рішенні апеляційний суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 12 лютого 2014 року в справі № 6-168цс13, у зв`язку із цим підставою касаційного оскарження зазначено пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Позиції інших учасників

16 жовтня 2020 року ПАТ УкрСиббанк надіслано відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення апеляційного суду. Доводи касаційної скарги позивач вважав безпідставними, а тому просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Зазначає, що апеляційним судом враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09 жовтня 2019 року у цій справі та правильно зазначено про необхідність стягнення у солідарному порядку із відповідача ОСОБА_8 на користь позивача майнової шкоди.

04 січня 2021 року ОСОБА_6 подав до Верховного Суду клопотання, в якому просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2020 року.

Фактичні обставини, встановлені судами

10 липня 2007 року між ПАТ УкрСиббанк та ОСОБА_12 було укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11181285000, відповідно до умов якого банк надав кредит у сумі 29 580,00 доларів США, з строком виконання до 10 липня 2014 року під 12,50 % річних.

10 липня 2007 року укладено кредитний договір між ПАТ УкрСиббанк та ОСОБА_10 про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11181298000, відповідно до умов якого банк надав кредит у сумі 29 580,00 доларів США, зі строком виконання до 10 липня 2014 року під 12,50 % річних.

27 червня 2007 року між АКІБ УкрСиббанк та ОСОБА_9 укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11176851000 у розмірі 29 580,00 доларів США, зі строком виконання до 27 червня 2014 року під 12,50 % річних.

20 червня 2007 року між АКІБ УкрСиббанк та ОСОБА_11 укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11173108000 та надано кредит у сумі 29 580,00 доларів США, зі строком виконання до 20 червня 2014 року під 12,50 % річних.

27 червня 2007 року між АКІБ УкрСиббанк та ОСОБА_5 укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11176806000, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 29 580,00 доларів США, зі строком виконання до 27 червня 2014 року під 12,50 % річних.

10 липня 2007 року між АКІБ УкрСиббанк та ОСОБА_13 укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11181306000, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 29 580,00 доларів США, зі строком виконання до 10 липня 2014 року під 12,50 % річних.

20 червня 2007 року між АКІБ УкрСиббанк та ОСОБА_4 укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11173069000, відповідно до умов якого надано кредит у сумі 29 580,00 дол. США, зі строком виконання до 20 червня 2014 року під 12, 50 % річних.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальниками взятих на себе зобов`язань за цими договорами утворилась заборгованість.

Зазначені кредитні договори були укладені внаслідок використання завідомо підроблених документів, що встановлено вироком Дарницького районного суду м. Києва від 13 січня 2012 року у кримінальній справі № 1-77/11.

Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 13 січня 2012 року у кримінальній справі № 1-77/11 ОСОБА_1 , ОСОБА_14 та ОСОБА_3 були притягнуті до кримінальної відповідальності за частиною четвертою статті 190 КК України, а саме за володіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно в особливо великих розмірах, організованою групою. ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 притягнуті до відповідальності за частиною п`ятою статті 27, частиною четвертою статті 190 КК України за пособництво в заволодінні чужим майном шляхом обману, вчинене в особливо великих розмірах. ОСОБА_8 притягнута до відповідальності за неналежне виконання своїх обов`язків, що спричинили тяжкі наслідки для банківської установи за статтею 197 КК України.

Цивільний позов у кримінальному проваджені ПАТ УкрСиббанк не пред`являвся.

Пряма дійсна шкода, заподіяна ПАТ УкрСиббанк у розмірі наданих ним та неповернутих кредитних коштів на ім`я позичальників : ОСОБА_12 -28 522,84 доларів США, що за курсом НБУ станом на 19 вересня 2014 року становить 383 179,63 грн (кредитна заборгованість): ОСОБА_10 - 28 523,39 доларів США, що за курсом НБУ станом на 19 вересня 2014 року становить 383 187,01 грн (кредитна заборгованість); ОСОБА_9 - 28 588,09 доларів США, що за курсом НБУ станом на 19 вересня 2014 року становить 384 056,20 грн (кредитна заборгованість); ОСОБА_11 - 28 875,39 доларів США, що за курсом НБУ станом на 19 вересня 2014 року становить 387 915,39 грн (кредитна заборгованість); ОСОБА_5 - 28 523,28 доларів США, що за курсом НБУ станом на 19 вересня 2014 року становить 383 189,57 грн (кредитна заборгованість); ОСОБА_13 - 28 523,04 доларів США, що за курсом НБУ станом на 19 вересня 2014 року становить 383 182,31 грн (кредитна заборгованість); ОСОБА_4 - 27 467,16 доларів США, що за курсом НБУ станом на 19 вересня 2014 року становить 368 997,48 грн (кредитна заборгованість).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Як вбачається із касаційної скарги, рішення апеляційного суду, визначене у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України оскаржується на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_8 оскаржує постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2020 року виключно в частині вирішення позовних вимог ПАТ УкрСиббанк до неї.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Пред`являючи позов, ПАТ УкрСиббанк посилалось на те, що внаслідок протиправних дій відповідачів, які вироком суду визнані винними у вчиненні злочинів, йому було завдано збитків у вигляді неповернутої суми кредиту, яка обчислена у процентах за користуванням кредитом, яку на підставі статей 22, 1166 ЦК України просило суд стягнути з відповідачів на свою користь в якості відшкодування майнової шкоди.

Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 13 січня 2012 року у кримінальній справі № 1-77/11 ОСОБА_1 , ОСОБА_14 та ОСОБА_3 були притягнуті до кримінальної відповідальності за частиною четвертою статті 190 КК України, а саме за володіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно в особливо великих розмірах, організованою групою. Відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 притягнуті до відповідальності за частиною п`ятою статті 27, частиною четвертою статті 190 КК України за пособництво в заволодінні чужим майном шляхом обману, вчинене в особливо великих розмірах. ОСОБА_8 притягнута до відповідальності за неналежне виконання своїх обов`язків, що спричинили тяжкі наслідки для банківської установи за статтею 197 КК України.

Частиною четвертою статті 61 ЦПК України (в редакції на час звернення до суду із позовом передбачено, що вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце дії та чи вчинені вони цією особою.Аналогічні норма міститься у частині шостій статті 82 ЦПК України.

Загальні підстави відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань містяться у статті 1166 ЦК України, відповідно до частини першої якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Цивільно-правова деліктна відповідальність - це забезпечений державним примусом обов`язок відповідальної особи відшкодувати потерпілому заподіяну шкоду.

Аналіз статті 1166 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв`язок між ними та вина заподіювача шкоди.

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди (умислу або необережності).

Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності, якщо інше не встановлено законом.

Відносини щодо відповідальності за шкоду, спільно заподіяну кількома особами, регулюються статтею 1190 ЦК України, відповідно до якої особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Виходячи зі змісту зазначеної норми матеріального права, особи, які спільно заподіяли неподільну шкоду взаємопов`язаними, сукупними діями або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Для настання солідарної відповідальності при заподіянні шкоди злочином, вчиненим двома або кількома особами, необхідно встановити, що діяння заподіювачів шкоди були об`єднані спільним злочинним наміром, а заподіяна ними шкода стала наслідком їхніх спільних дій.

У постанові Верховного Суду України від 12 лютого 2014 року у справі № 6-168цс13 зроблено висновок по застосуванню статті 1190 ЦК України та вказано, що особи, які спільно заподіяли неподільну шкоду взаємопов`язаними, сукупними діями або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у спірних подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 29 травня 2019 року в справі № 740/967/16-ц та від 04 грудня 2019 року в справі № 463/389/14-ц.

Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вищезазначеним вироком суду, який має преюдиційну силу і не потребує доказування, установлено, що дії засуджених (відповідачів) поєднані єдиним злочинним наміром та вказують на їхні спільні дії для завдання шкоди позивачеві і досягнення злочинного результату.

Таким чином, оскільки встановлено факт заподіяння шкоди неправомірними діяннями відповідачів та, серед інших, також і ОСОБА_8 визнано винною у вчиненні відповідних неправомірних дій (злочину) та притягнуто до кримінальної відповідальності, апеляційним судом обґрунтовано стягнуто з неї в солідарному порядку пряму дійсну шкоду, заподіяну ПАТ УкрСиббанк , у загальному розмірі 199 023,49 доларів США, що за курсом НБУ станом на 19 вересня 2014 року. складає 2 673 708,03 грн.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Апеляційним судом належним чином встановлено та не спростовано ОСОБА_8 її солідарну відповідальність перед позивачем за дійсну заподіяну шкоду внаслідок вчинення злочину, а тому судом ухвалено законне та обгрунтоване рішенння в частині позовних вимог до ОСОБА_8 .

Верховний суд відхиляє доводи касаційної скарги щодо неврахування апеляційним судом правових висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 12 лютого 2014 року в справі № 6-168цс13, оскільки оскаржуване рішення не суперечить висновкам суду по застосуванню статті 1190 ЦК України та ухвалене з урахуванням фактичних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині щодо позовних вимог до відповідача ОСОБА_8 ухвалена без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

ЄСПЛ зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (справа Пономарьов проти України (CASE PONOMARYOV v. UKRAINE ), рішення від 03 квітня 2008 року).

Ураховуючи зазначене, Верховний Суд вважає, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваній частині правильно застосовано норми матеріального та процесуального права на підставі наданих доказів та ухвалено законне і обґрунтоване судове рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Апеляційним судом в оскаржуваній частині повно встановлено обставини справи на підставі належної оцінки наявних у справі доказів, визначено норми права, які підлягали застосуванню.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене у частині позовних вимог до ОСОБА_8 судове рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 , 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палатиКасаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2020 року в частині вирішення позовних вимог публічного акціонерного товариства УкрСиббанк до ОСОБА_8 про відшкодування майнової шкоди залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук