Ухвала

від 24.05.2021 по справі 219/2707/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2021 року

м. Київ

справа № 219/2707/18

провадження № 61-1370ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Крата В. І., Русинчука М. М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 12 травня 2020 року та на постанову Донецького апеляційного суду від 22 грудня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Агроінвест , приватного нотаріуса Бахмутського районного нотаріального округу про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ :

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 01 квітня 2005 року її брат ОСОБА_2 уклав договір оренди землі з ТОВ Агроінвест строком на 10 років. Після смерті брата, ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона успадкувала спірну земельну ділянку. У листопаді 2017 року виявилося, що 03 березня 2016 року начебто між її братом та відповідачем укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 01 квітня 2005 року, якою змінено строк дії основного договору та розмір орендної плати. ОСОБА_1 не визнає підпису свого брата на додатковій угоді, оскільки він не схожий на його підпис.

Зазначає, що після смерті брата припинилася його цивільна правоздатність, при цьому відповідач 31 березня 2017 року звернувся до нотаріуса та зареєстрував вказану угоду.

Ураховуючи викладене, просить позов задовольнити, оскільки відповідач не має права користуватися спірною земельною ділянкою.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 12 травня 2020 року в складі судді Медінцевої Н. М., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 22 грудня 2020 року в складі колегії суддів Кішеіної І. В., Азевича В. Б., Никифоряка Л. П., у задоволенні позову відмовлено.

Суди виходили з того, що оспорювана додаткова угода земельної ділянки, укладена у письмовій формі, пройшла відповідну державну реєстрацію, що не заперечує і позивач, тобто ОСОБА_2 мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, його волевиявлення було спрямоване на укладення договору оренди, до договору оренди земельної ділянки додана копія державного акту, при складенні, видачі та реєстрації якого виконано відповідні плани й схеми земельної ділянки, кадастровий план з відображенням обмежень (обтяжень) у їх використанні та встановлених земельних сервітутів, а також акт приймання-передачі земельної ділянки. Таким чином, сторони, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов, склали і підписали договір оренди земельної ділянки, чим погодили його встановлену форму.

Посилання позивача на те, що договір підписаний начебто не її братом так як підпис на договорі не схожий на його підпис, не взято до уваги судом першої інстанції, оскільки позивачу було роз 'яснено положення статті 143 ЦПК України щодо порядку призначення експертизи, але позивач та її представник відмовилися від призначення почеркознавчої експертизи, тобто посилання позивача нічим не були обґрунтовані та не доведені.

22 січня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на зазначені судові рішення.

Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2021 року касаційну скаргу залишено без руху. Виконуючи вимоги вказаної ухвали, ОСОБА_1 усунула недоліки касаційної скарги в повному обсязі.

В уточненій касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, оскільки суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 22 вересня 2020 року в справі № 159/5756/18. Зазначає, що у додатковій угоді є виправлення року укладення такої угоди, а також не вірно вказаний район знаходження земельної ділянки, що є підставою для відмови у державній реєстрації згідно статті 22 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ; реєстрація додаткової угоди проведена нотаріусом після смерті її брата; на додатковій угоді міститься підпис не схожий на підпис її брата. Також брат не міг підписати акт прийому-передачі земельної ділянки, який є невід'ємною частиною договору, оскільки на момент державної реєстрації спірної угоди помер.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України якщо касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу, суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Суди встановили, що на підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ДН №141321 ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 7,1430 га у межах згідно з планом на території Клинівської сільської ради Артемівського району Донецької області, цільове призначення (використання) земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до договору оренди землі від 01 квітня 2005 року між ТОВ Агроінвест та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 7,1430 га строком на 10 років.

Згідно додаткової угоди від 03 березня 2016 року, укладеної між ОСОБА_2 та ТОВ Агроінвест , розділ об`єкт оренди викладено у новій редакції:

- пункт 2. в оренду передається земельна ділянка, яка розташована за адресою: Клинівська сільська рада Артемівського району Донецької області, загальною площею - 6,4500 га, у тому числі: рілля - 6,4500 га, кадастровий номер - 1420984500:01:057:0508, цільове призначення ведення товарного сільськогосподарського виробництва . Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить - 133757,13 грн ;

- пункт 7. договір укладено зі згоди сторін на строк двадцять років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. .

- пункт 8. орендна плата вноситься орендарем у грошовій, натуральній та відробітковій формі у сумі 4012,71 гривень у рік, що складає 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки . Договір укладений на двадцять років та підписаний обома сторонами.

Указаний договір зареєстрований приватним нотаріусом Бахмутського районного нотаріального округу Літвіновою В. А. 31 березня 2017 року, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 1364678114209.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті земельну ділянку, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та яка розташована на території Клинівської сільської ради Бахмутського району Донецької області, успадкувала його сестра ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскарженого рішення суду апеляційної інстанції) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з статтями 16, 203, 2015 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається чи оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим .

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд обґрунтовано врахував, що спірний договір оренди був укладений та підписаний за життя орендодавця, виконувався сторонами, його реєстрація після смерті власника земельної ділянки не свідчить про його неукладеність, умовами договору не передбачене автоматичне припинення оренди у зв`язку із переходом права власності на земельну ділянку .

У постанові від 18 грудня 2013 року судова палата у цивільних справах Верховного Суду України зазначила, що своє волевиявлення на укладання договору учасник (сторона) правочину виявляє в момент досягнення згоди усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документу. Реєстрація договору є адміністративним актом, тобто елементом щодо договору. Відсутність державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, волевиявлення на укладання якого він виявляв в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, не є підставою для визнання договору недійсним у порядку, визначеному частиною третьою статті 203 та частиною першою статті 215 ЦК України.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 грудня 2018 року в справі № 138/2657/16-ц (провадження № 61-21815св18) зазначено, що сам по собі акт приймання-передачі в оренду земельної ділянки є окремим документом, що лише підтверджує виконання орендодавцем умов договору оренди землі з передачі її в користування орендаря. З моменту укладення за життя ОСОБА_6 договору оренди землі він жодною із сторін не оспорювався, питання неправомірності використання ФГ Нусі орендованої земельної ділянки не порушувалося, що свідчить про фактичне визнання і виконання обома сторонами умов вчиненого правочину .

Суди встановивши, що відповідач добросовісно виконує свої обов`язки по теперішній час, ОСОБА_2 вчасно отримував орендну плату, після смерті брата його сестра як власник землі також отримує орендну плату, а обставини, на які посилається позивач, відповідно до вимог Закону України Про оренду землі не можуть бути підставою для визнання додаткової угоди недійсною, дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

Посилання ОСОБА_1 на висновки, викладені у постановах Верховного Суду в справі № 159/5756/18 є необґрунтованими, оскільки вони зроблені у справі за інших фактичних обставин.

Аналіз змісту касаційної скарги та постанови апеляційного суду свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд вже викладав у постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і апеляційний суд переглянув судове рішення відповідно до такого висновку, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ :

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 12 травня 2020 року та на постанову Донецького апеляційного суду від 22 грудня 2020 року відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Н. О. Антоненко

В. І. Крат

М. М. Русинчук