Постанова

від 09.06.2021 по справі 757/1686/13

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

09 червня 2021 року

м. Київ

справа № 757/1686/13-ц

провадження № 61-20476св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал ,

стягувач - Публічне акціонерне товариство Дельта Банк ,

боржники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Мале приватне підприємство Каштан-2000 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 09 липня 2019 року у складі судді Вовка С. В. та постанову Київського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Гуля В. В., Сушко Л. П., Сліпченка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог

У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал (далі - ТОВ Вердикт Капітал ) звернулося до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Дельта Банк (далі - ПАТ Дельта Банк ) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Малого приватного підприємства Каштан-2000 (далі - МПП Каштан-2000 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ Дельта Банк , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , МПП Каштан-2000 , про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

Заяву мотивовано тим, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від 30 вересня 2013 у справі № 757/1686/13-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_1 як основного боржника за кредитним договором від 21 лютого 2008 року № 11303094000, укладеним ним з ПАТ Дельта Банк , та ОСОБА_2 , а також МПП Каштан-2000 на користь ПАТ Дельта Банк 245 206,89 грн, з яких: 161 424,03 грн - основна заборгованість за кредитом, 84 482,86 грн - заборгованість за відсотками. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 20 березня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 вересня 2013 року змінено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ Дельта Банк заборгованість за кредитним договором від 21 лютого 2008 року № 11303094000 у розмірі 245 906,89 грн, з яких: 161 424,03 грн - основна заборгованість за кредитом, 84 482,86 грн - заборгованість за відсотками.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , МПП Каштан-2000 на користь ПАТ Дельта Банк заборгованість за кредитним договором від 21 лютого 2008 року № 11303094000 у розмірі 245 906,89 грн, з яких: 161 424,03 грн - основна заборгованість за кредитом, 84 482,86 грн - заборгованість за відсотками.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , МПП Каштан-2000 на користь ПАТ Дельта Банк судовий збір у розмірі 2 459,07 грн в рівних частинах з кожного. У іншій частині рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 вересня 2013 року залишено без змін.

09 листопада 2018 року між ПАТ Дельта Банк та ТОВ Вердикт Капітал укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 951/К, відповідно до умов якого ПАТ Дельта Банк відступило, а ТОВ Вердикт Капітал набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, зокрема, за договором кредиту № 1133094000.

З урахуванням наведеного ТОВ Вердикт Капітал просило суд замінити стягувача у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа № 757/1686/13-ц замість ПАТ Дельта Банк на ТОВ Вердикт Капітал .

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 09 липня 2019 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року, заяву ТОВ Вердикт Капітал задоволено. Замінено стягувача у виконавчому провадженні № 53705158, відкритому на підставі виконавчого листа Печерського районного суду міста Києва № 757/1686/13-ц, з ПАТ Дельта Банк на правонаступника ТОВ Вердикт Капітал .

Ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду мотивовано наявністю правових підстав, визначених статтею 442 ЦПК України, для заміни стягувача у виконавчому провадженні № 53705158, відкритому на підставі виконавчого листа Печерського районного суду міста Києва № 757/1686/13-ц.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У листопаді 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 09 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просив скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ Вердикт Капітал про заміну сторони виконавчого провадження.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували доводи ОСОБА_1 та надані ним докази на підтвердження того, що станом на 13 серпня 2019 року та 14 жовтня 2019 року стягувачем у виконавчому провадженні ВП № 53705158 є ТОВ Глобал Спліт . Для з`ясування зазначених обставин представником ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції було заявлено клопотання про витребування в органів держаної виконавчої служби відповідної інформації, яке судом необґрунтовано залишено без задоволення. Суд не надав правової оцінки додатку до укладеного між ПАТ Дельта Банк та ТОВ Вердикт Капітал договору купівлі-продажу майнових прав від 09 листопада 2018 року № 951/к в частині його оформлення.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу № 757/1686/13 із суду першої інстанції, відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про зупинення дії ухвали Печерського районного суду міста Києва від 09 липня 2019 року.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у січні 2020 року, ТОВ Вердикт Капітал заперечувало проти доводів ОСОБА_1 , оскаржувані ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду вважало законними та обґрунтованими.

Фактичні обставини, встановлені судами

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 30 вересня 2013 року у справі № 757/1686/13-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_1 як основного боржника за кредитним договором від 21 лютого 2008 року № 11303094000, укладеним ним з ПАТ Дельта Банк , та ОСОБА_2 , а також МПП Каштан-2000 на користь ПАТ Дельта Банк 245 206,89 грн, з яких: 161 424,03 грн - основна заборгованість за кредитом, 84 482,86 грн - заборгованість за відсотками.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 20 березня 2014 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 вересня 2013 року змінено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ Дельта Банк заборгованість за кредитним договором від 21 лютого 2008 року № 11303094000 у розмірі 245 906,89 грн, з яких: 161 424,03 грн - основна заборгованість за кредитом, 84 482,86 грн - заборгованість за відсотками.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , МПП Каштан-2000 на користь ПАТ Дельта Банк заборгованість за кредитним договором від 21 лютого 2008 року № 11303094000 у розмірі 245 906,89 грн, з яких: 161 424,03 грн - основна заборгованість за кредитом, 84 482,86 грн - заборгованість за відсотками.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , МПП Каштан-2000 на користь ПАТ Дельта Банк судовий збір у розмірі 2 459,07 грн в рівних частинах з кожного. У іншій частині рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 вересня 2013 року залишено без змін.

09 листопада 2018 року між ПАТ Дельта Банк та ТОВ Вердикт Капітал укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 951/К, відповідно до умов якого ПАТ Дельта Банк відступило, а ТОВ Вердикт Капітал набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, зокрема, за договором кредиту № 1133094000.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ ) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що ухвала Печерського районного суду м. Києва від 09 липня 2019 року та постанова Київського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року відповідають зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України Про виконавче провадження сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

На підставі частини п`ятої статті 15 Закону України Про виконавче провадження у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства України заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до статті 512 ЦК України та статті 15 Закону України

Про виконавче провадження у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи зі змісту наведених норм права, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи універсального правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття первісного кредитора з одночасною заміною його новим кредитором.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва на стадії виконання рішення суду, є правонаступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах

Таким чином, при вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні необхідно встановити факт вибуття сторони виконавчого провадження та переходу до особи матеріальних прав і обов`язків вибулої сторони.

Тобто, процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

При вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні суд перевіряє наявність правонаступництва у матеріальних відносинах.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження та її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України Про виконавче провадження , статті 442 ЦПК України саме за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник у таких правовідносинах, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 8 Закону України Про виконавче провадження .

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13, Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 803/1273/16 (провадження №11-771ас18), у постанові Верховного Суду у постанові від 08 серпня 2019 року у справі № 334/10744/14-ц та висновками Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09 (провадження

№ 61-16520сво18).

Встановивши, що до ТОВ Вердикт Капітал перейшло право вимоги за кредитним договором № 1133094000, укладеним між ПАТ Дельта Банк та ОСОБА_1 21 лютого 2008 року, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви ТОВ Вердикт Капітал про заміну стягувача у виконавчому провадженні.

У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

У встановленому законом порядку договір купівлі-продажу майнових прав № 951/К, укладений 09 листопада 2018 року між ПАТ Дельта Банк та ТОВ Вердикт Капітал , недійсним не визнано, презумпцію правомірності договору боржником не спростовано.

Доводи касаційної скарги про те, що автоматизована система виконавчого провадження містить відомості про стягувача у виконавчому провадженні ВП № 53705158 в особі ТОВ Глобал Спліт , висновків судів не спростовують, оскільки саме ТОВ Вердикт Капітал підтвердило набуття права вимоги за кредитним договором від 21 лютого 2008 року № 1133094000, укладеним між ПАТ Дельта Банк та ОСОБА_1 , від ПАТ Дельта Банк на підставі договору купівлі-продажу майнових прав від 09 листопада 2018 року № 951/К.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 803/1273/16 (провадження № 11-771ас18) зроблено висновок про те, що продаж права вимоги за кредитним договором не тягне за собою заміну кредитора в зобов`язанні та не призведе до повторного стягнення з боржника заборгованості за одним кредитним договором різними кредиторами. Наслідками такого продажу є виключно заміна стягувача у виконавчому провадженні з виконання рішення суду.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, фактично зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно з вимогами статті 400 ЦПК України.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 09 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець