Постанова

від 09.06.2021 по справі 760/24821/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2021року м. Київ

Справа № 760/24821/20

Провадження: № 22-ц/824/9287/2021

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,

суддів Іванової І .В ., Пікуль А.А.

секретар Гулієв М.Д.о,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Корчевного Андрія Васильовича в інтересах ОСОБА_1

на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 20 січня 2021 року, постановлену під головуванням судді Кушнір С.І.,

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики грошей,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 03 лютого 2020 року між ним та ОСОБА_1 був укладений договір позики грошей, який посвідчений ПНКМНО Петренко О.В та зареєстрований в реєстрі за № 133,134. Відповідно до умов договору (п. 1) він, позивач, передав, а відповідач, прийняв грошові кошти у сумі 36 000 000 грн., що еквівалентно 1 500 000 доларам США готівкою, терміном повернення до 30 листопада 2020 року включно. Відповідно до п. 3 договору позики відповідач зобов`язався повернути суму грошових коштів у строк до 30 листопада 2020 року включно. Повернення зазначених в договорі грошей 36 000 000 грн. здійснюється відповідачем наступним чином: 200 000, 00 доларів США, що еквівалентно 4 800 000 грн. - 30 липня 2020 року; 200 000, 00 доларів США, що еквівалентно 4 800 000 грн. - 30 серпня 2020 року; 200 000, 00 доларів США, що еквівалентно 4 800 000 грн. - 30 вересня 2020 року; 450 000, 00 доларів США, що еквівалентно 10 800 000 грн. - 30 жовтня 2020 року; 450 000, 00 доларів США, що еквівалентно 10 800 000 грн. - 30 листопада 2020 року. У разі прострочення відповідачем повернення чергової частини зобов`язань з погашення позики, він, позивач, має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та звернутись до суду. На момент звернення до суду відповідач свої зобов`язання за договором не виконав.

Одночасно з позовною заявою, ОСОБА_2 подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій він просив суд накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 . В обґрунтування заяви посилався на те, що станом на день звернення до суду з заявою про забезпечення позову відповідач грошові за договором позики не повернув. Сума боргу за договором позики є значною, а тому не вжиття заходів забезпечення позову може призвести до ускладнення виконання рішення суду у разі відчуження відповідачем свого майна. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, відповідачу ОСОБА_1 , на праві власності належить земельна ділянка, кадастровий номер: 3222484401:01:002:0111, пл. 0.1301 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 786278132224; що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок з відповідними частинами надвірних будівель, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , із земельними ділянками місця розташування: кадастровий номер: 3221810100:01:280:1001; земельна ділянка, кадастровий номер: 3221810100:01:280:0002, пл. 0.1863 га реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 694711432218, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; земельна ділянка, кадастровий номер: 3221810100:01:280:1001, пл. 0.1 га реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 687716632218, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; земельна ділянка, кадастровий номер: 3221810100:01:280:0001, пл. 0.0751 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 339427032218, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 20 січня 2021 року заяву адвоката Мегедь Л.Н. в інтересах ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт та заборону на відчуження на майно, що належить на праві власності ОСОБА_1 , а саме:

- земельну ділянку, кадастровий номер: 3222484401:01:002:0111, пл. 0.1301 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 786278132224; адреса: АДРЕСА_1 ;

- житловий будинок, з відповідними частинами надвірних будівель, об`єкт житлової нерухомості, загальна пл. 71.6 кв.м., житлова пл. 52.6 кв.м, житловий будинок з пластини , а також надвірні будівлі: сарай - Б, погріб - Під/Б, сарай - В, сарай - Г, навіс - Д, літній душ - Є, убиральня - Ж, сарай - 3, вимощення - І, огорожа - № 1,2,4,7,8. Адреса: АДРЕСА_2 , земельна ділянка місця розташування: кадастровий номер: 3221810100:01:280:1001;

- земельну ділянку, кадастровий номер: 3221810100:01:280:0002, пл. 0.1863 га реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 694711432218, адреса: АДРЕСА_2 ;

- земельну ділянку, кадастровий номер: 3221810100:01:280:1001, пл. 0.1 га реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 687716632218, адреса: АДРЕСА_2 ;

- земельну ділянку, кадастровий номер: 3221810100:01:280:0001, пл. 0.0751 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 339427032218, адреса: АДРЕСА_2 ;

Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Корчевний А.В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та постановити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції не зазначив мотиви та обставини, які б свідчили про те, що є ускладнення та неможливість виконання рішення суду, а також не зазначив, які дії саме відповідача були спрямовані на ухилення від виконання зобов`язання, характер цих дій та час їх здійснення, що свідчить про безпідставність застосування судом заходів забезпечення позову і обмеження прав відповідача. Окрім того, суд першої інстанції в порушення вимог процесуального закону не вирішив питання щодо зустрічного забезпечення. Вказував, що договір позики між сторонами від 03 лютого 2020 року є укладеним лише з моменту передання грошей, отже, вагомим доказом цих обставин може бути лише документи або інші матеріальні об`єкти, які б підтвердили факт передання відповідачу грошових коштів у визначеному договором розмірі, та підтверджували би те, що договір позики був реально укладеним та почав свою дію. Відповідач оспорює договір позики і зазначає, що 03 лютого 2020 року позивачем жодних грошових коштів готівкою не передавалося, як і не передавалися взагалі такі кошти в будь-який інший час.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 20 травня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Мегедь Л.Н. в інтересах ОСОБА_2 заперечувала проти апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість постановленої судом ухвали.

В судовому засіданні адвокат Мегедь Л.Н. в інтересах ОСОБА_2 заперечувала проти апеляційної скарги, просила ухвалусуду першої інстанції залишити без змін.

ОСОБА_7 та його адвокат Корчевний А.В.в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином .

08 червня 2021 року на електронну адресу суду надійшло клопотання адвоката Корчевного А.В. в інтересах ОСОБА_7 про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване тим, що про розгляд поданої ним апеляційної скарги йому стало відомо лише 08 червня 2021 року, а на час розгляду справи він перебуває у відпустці поза межами м. Києва.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності позивача та його адвоката, колегія суддів ураховує наступне.

Відповідно до статті 372 ЦПК суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 зазначив , що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Як убачається із матеріалів справи, адвокат Корчевний А.В. в інтересах ОСОБА_7 про розгляд поданої ним апеляційної скарги був повідомлений 24 травня 2021 року шляхом направлення судової повістки-повідомлення на електронну адресу, яка зазначена ним особисто в апеляційній скарзі.

ОСОБА_7 про розгляд справи був повідомлений шляхом направлення судової повістки-повідомлення на поштову адресу, зазначену в апеляційній скарзі, однак, поштовий конверт із судовою кореспонденцією був повернутий на адресу Київського апеляційного суду з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою .

Зважаючи на належне та своєчасне повідомлення скаржника та його адвоката про розгляд справи, колегія суддів не визнала наведені у клопотанні підстави для відкладення розгляду справи поважними, а тому відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за відсутності скаржника та його адвоката.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із наявності спору між сторонами, предмету та ціни позову та вважав обґрунтованими вимоги позивача щодо накладення арешту на нерухоме майно відповідача. Заявником обрано правильний та допустимий спосіб забезпечення позову, який забезпечить збалансованість інтересів сторін, та який є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками районного суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно частини 1 статті 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належить відповідачеві і знаходиться у нього або в інших осіб.

Частиною 3 ст. 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 31 січня 2019 року у справі №761/45074/17, Верховний Суд зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі,задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема, тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Судом встановлено, що між сторонами існує спір, предметом якого є вимога про захист порушених прав і законних інтересів позивача внаслідок невиконання відповідачем грошового зобов`язання за договором позики від 03 лютого 2020 року, розмір якого є суттєвим (36 000 000 грн).

Отже, предметом позову, з яким звернувся ОСОБА_2 , є матеріально-правова вимога до відповідача (стягнення заборгованості за договором позики), що кореспондується зі способами захисту порушеного права. Предмет позову має правовий характер і випливає з певних матеріально-правових відносин.

Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, кадастровий номер: 3222484401:01:002:0111, пл. 0.1301 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 786278132224; що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; житлового будинку з відповідними частинами надвірних будівель, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , із земельними ділянками місця розташування: кадастровий номер: 3221810100:01:280:1001; земельної ділянки, кадастровий номер: 3221810100:01:280:0002, пл. 0.1863 га реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 694711432218, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; земельної ділянки, кадастровий номер: 3221810100:01:280:1001, пл. 0.1 га реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 687716632218, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; земельної ділянки, кадастровий номер: 3221810100:01:280:0001, пл. 0.0751 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 339427032218, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 232061660 від 11.11.2020 року.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Отже, ОСОБА_1 , як власник вказаного вище нерухомого майна, може розпорядитися своїм майном, відчуживши його іншим особам до вирішення справи по суті, та, на думку позивача, в подальшому продовжувати уникати виконання свого обов`язку щодо повернення заборгованості.

Викладені обставини, ураховуючи положення статті 151 ЦПК України, є достатніми для обґрунтованого припущення позивача, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Сам по собі факт звернення ОСОБА_2 до суду з вказаним позовом свідчить про наявність спору між сторонами, а оскільки предметом позову стягнення коштів у розмірі 36 000 000 грн, накладення арешту на вказане вище нерухоме майно, яке належить відповідачу, гарантуватиме реальне виконання майбутнього судового рішення у разі задоволення позову.

Ураховуючи, що для вжиття заходів забезпечення позову досить обґрунтованого припущення про реальну та дійсну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, оскільки заявлений позивачем вид заходу забезпечення позову є обґрунтованим та доцільним в рамках даної справи.

Також, колегія суддів відмічає, що цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для вирішення справи по суті спору, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. А відтак, посилання скаржника на те, що ОСОБА_1 заперечує факт укладення договору позики та отримання будь-яких коштів, не приймаються до уваги колегії суддів, оскільки такі обставини підлягають встановленню на стадії розгляду справи по суті, а не на стадії забезпечення позову.

Щодо доводів апеляційної скарги про не застосування судом першої інстанції заходів зустрічного забезпечення колегія суддів відмічає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 154 ЦПК України , суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Перелік випадків, у яких суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення визначений частиною третьою статті 154 ЦПК України , та є вичерпним. Так, суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що за відсутності обставин, які є обов`язковою умовою застосування зустрічного забезпечення, таке забезпечення є правом, а не обов`язком суду. Це питання віднесено на розсуд суду і застосовується у разі наявних до того обґрунтованих сумнівів щодо безперешкодного можливого відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.

Оскільки у даній справі застосування зустрічного забезпечення було правом суду, а не його обов`язком, у зв`язку із відсутністю передбачених ч.3 ст.154 ЦПК України обов`язкових підстав для застосування судом зустрічного забезпечення, колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника щодо не застосування судом першої інстанції заходів зустрічного забезпечення. Окрім того, накладення арешту на майно обмежує лише право розпорядження майном, а не право користування, що спростовує імовірність завдання відповідачу збитків у зв`язку із таким забезпеченням.

За правилами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм процесуального права при вирішення питання про забезпечення позову та підстав для скасування оскаржуваної ухвали, а тому апеляційна скарга адвоката Корчевного А.В. в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 8 липня 2019 року підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367 , 368 , 374 , 375 , 381-384 ЦПК України , суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Корчевного Андрія Васильовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволеня.

Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 20 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 10 червня 2021 року.

Головуючий Т.О. Невідома

Судді І .В . Іванова

А.А. Пікуль