Постанова

від 11.06.2021 по справі 757/12935/21-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа 757/12935/21-ц № апеляційного провадження: 22-ц/824/7562/2021 Головуючий у суді першої інстанції: Волкова С.Я. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Семенюк Т.А.

11 червня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Семенюк Т.А.

Суддів: Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,

розглянувши в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України, справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 17 березня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації Товариство індивідуальних забудовників Десенка про припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, що існувало до порушення та примусове виконання обов`язку в натурі,-

В С ТА Н О В И В :

У березні 2021 рокуОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами до ГО Товариство індивідуальних забудовників Десенка про припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, що існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі та просив скасувати пункту 7 рішення загальних зборів громадської організації від 22.12.2020 року в частині виведення зі складу членів ОСОБА_1 та зобов`язано ГО Товариство індивідуальних забудовників Десенка виконати взяте на себе зобов`язання по соціальному захисту позивача у вигляді виділення ОСОБА_1 у користування земельної ділянки АДРЕСА_1 , шляхом письмового оформлення відмови від її подальшої оренди на адресу Київської міської ради.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 17 березня 2021 року справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Громадської організації Товариство індивідуальних забудовників Десенка про припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, що існувало до порушення, та примусове виконання обов`язку в натурі передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) на розгляд до Дніпровського районного суду м. Києва.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати ухвалу суду, вважає, що при постановлені оскаржуваної ухвали судом порушено норми процесуального права та не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що позовні вимоги повинні розглядатися за загальними правилами підсудності, як спір про право та його захист у розумінні положень Конституції України, Цивільного Кодексу України, Закону України Про громадські об`єднання та Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту .

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив, що за положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що позивач звернувся до Печерського районного суду м. Києва із позовом до ГО Товариство індивідуальних забудовників в якій в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що йому було виділено в користування земельну ділянку АДРЕСА_1 із кадастровим номером 8000000000:62:481:0001, площею 0,1000 га під забудову з послідуючою приватизацією, а влітку 2020 року отримав повідомлення про намір позбавити його членства у громадській організації, відібрати земельну ділянку, у зв`язку з чим просив скасувати пункту 7 рішення загальних зборів громадської організації від 22.12.2020 року в частині виведення зі складу членів ОСОБА_1 та зобов`язати ГО Товариство індивідуальних забудовників виконати взяте на себе зобов`язання - виділити ОСОБА_1 у користування земельну ділянку АДРЕСА_1 .

Передаючи цивільну справу на розгляд іншого суду, суд першої інстанції виходив з того, що з врахуванням місцезнаходження спірної земельної ділянки та положень частини першої статті 30 ЦПК України справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Дніпровського районного суду м. Києва.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Колегія суддів звертає увагу, що позови, які виникають з приводу нерухомого майна - це позови, пов`язані з нерухомим майном, нерухомою річчю, а тому усі позови у спорах, які є наслідком правовідносин, пов`язаних з обігом нерухомого майна, повинні бути пред`явлені до суду за місцем знаходження цього майна.

Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Правила про виключну підсудність застосовуються до позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Виходячи з аналізу вищезазначеного, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно, тощо.

З позовної заяви вбачається, що предметом спору є зобов`язання відповідача виділити у користування позивачу земельну ділянку, тобто позов виник щодо нерухомого майна, а саме земельної ділянки АДРЕСА_1 .

Відтак, виходячи з того, що спір виник з приводу нерухомого майна, для якого цивільним процесуальним законом встановлено виключну підсудність, колегія суддів вважає, що вказані у позовній заяві вимоги підлягають розгляду відповідно до положень статті 30 ЦПК України, тобто за місцезнаходженням нерухомого майна.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду

Отже, з огляду на те, що спір у даній справі стосується земельної ділянки, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що за адміністративно-територіальним поділом відноситься до Дніпровського району м. Києва, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, передавши справу на розгляд до Дніпровського районного суду м. Києва.

Доводи апеляційної скарги про те, що спір повинен розглядатись за загальними правилами підсудності, як спір про право та його захист, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки спір між сторонами виник з приводу виділення у користування земельної ділянки, що підлягає розгляду за правилами виключної підсудності.

Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують і не впливають на їх правильність.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, висновки суду обґрунтовані, відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 17 березня 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

Головуючий

Судді