Рішення

від 08.06.2021 по справі 910/17573/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.06.2021Справа № 910/17573/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Карабань Я.А., за участі секретаря судового засідання Федорової С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Сентам

про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сентам

до 1) Акціонерного товариства Укртрансгаз

2) Акціонерного товариства Банк інвестицій та заощаджень

про визнання дій протиправними та стягнення 141 065, 43 грн,

від позивача: не з`явився;

від відповідача 1 : Ербелідзе А.О.;

від відповідача 2 : Мартиненко О.В.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Сентам (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства Укртрансгаз (надалі - відповідач-1), 2) Акціонерного товариства Банк інвестицій та заощаджень (надалі-відповідач-2), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача-1 в особі філії Оператор газотранспортної системи України в частині відхилення тендерної пропозиції позивача, які зафіксовані протоколом №2R00/19/929-ск від 11.12.2019 засідання тендерного комітету філії Оператор газотранспортної системи України АТ Укртрансгаз на закупівлю послуг з прибирання (послуги з прибирання) (UA-2019-10-04-001756-b);

- стягнути з відповідача-2 суму грошових коштів у розмірі 141 065, 43 грн.

18.05.2021 Господарським судом міста Києва ухвалено рішення в справі №910/17573/20, яким позов задоволено частково, стягнуто з АТ Банк інвестицій та заощаджень на користь ТОВ Сентам 141 065, 43 грн грошових коштів та 2 115, 98 грн судового збору.

25.05.2021 від представника позивача надійшла заява про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до якої останній просить суд стягнути з відповідачів витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000, 00 грн. В обґрунтування заяви зазначено, що в незалежності від того, що позов задоволено частково витрати на правову допомогу мають бути покладено на обох відповідачів, оскільки саме вимога відповідача-1 про сплату гарантійного платежу призвела до сплати такої суми відповідачем-2. Таким чином, на думку позивача, оскільки спір розпочався саме через первісні неправомірні дії відповідача-1 є всі підстави для покладення в тому числі і на нього судових витрат незалежно від того, що в задоволенні позовних вимог до відповідача-1 судом відмовлено.

28.05.2021 від представника відповідача-2 надійшла заява про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, з посиланням на їх захищеність.

31.05.2021 від представника відповідача-1 надішли заперечення на заяву позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, в якій останній зазначає, що підстави для стягнення з відповідача-1 витрат на правову допомогу відсутні, оскільки обов`язок щодо перевірки вимоги та доданих до неї документів є виключної компетенцією банку-гаранта (відповідача-2). Окрім того вказує, що витрати на правову допомогу є завищеними та у випадку покладення повністю або частково таких витрат на відповідача-1 просить зменшити їх розмір до 1 грн.

02.06.2021 від представника позивача надійшла заява про розгляд заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу без його участі, вимоги заяви підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

У судовому засіданні 08.06.2021 представники відповідачів заперечували проти задоволення заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, Представник позивача в засідання не з`явився, про день та час розгляду заяви повідомлений належним чином.

Суд вислухавши думку представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про таке.

За змістом частин 2 та 3 статті 221 Господарського процесуального кодексу України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

При ухвалені Господарським судом міста Києва рішення від 18.05.2021 у справі №910/17573/20, з огляду заяву представника позивача про подачу доказів про понесені витрати на професійну правничу допомогу протягом 5 днів після винесення рішення питання про розподіл між сторонами витрат на професійну правничу допомогу не вирішувалось.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 1-3 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Як убачається зі змісту позовної заяви позивачем надано попередній орієнтовний розрахунок судових витрат та повідомлено про те, що під час розгляду справи ним будуть понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 218, 00 грн та витрати на правову допомогу в сумі 15 000, 00 грн.

Згідно із частинами 4, 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон), адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:

1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Положеннями частини 1 статті 1 Закону договір про надання правової допомоги визначено як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

На підтвердження факту понесення таких витрат позивачем до суду надано: копію договору про надання правової допомоги №б/н від 07.09.2020, укладеного з Адвокатським бюро Кулигін і партнери , ордер серія КВ №716893 від 09.11.2020 на ім`я адвоката Кулигіна Артема Євгеновича, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЗР №21/1282, рахунок на оплату від 08.09.2020 до договору про надання правової допомоги від 07.09.2020 на суму 15 000, 00 грн, платіжне доручення №1790 від 08.09.2020 на суму 15 000, 00 грн, акт виконаних робіт із детальним описом виконаних робіт (наданих послуг) складений до договору про надання правової допомоги від 19.05.2020.

Так, договором про надання правової допомоги сторонами було погоджено види надання правничої допомоги та їх вартість в загальному розмірі 15 000, 00 грн.

Також за результатами надання правничої допомоги 19.05.2021 позивачем та адвокатським бюро складено акт виконаних робіт із детальним описом виконаних робіт (наданих послуг) складений до договору про надання правової допомоги від 07.09.2020 на загальну суму 15 000, 00 грн.

Частина 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України ).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частини 1 та 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України ).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України ).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України ).

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що витрати позивача в сумі 15 000,00 грн є співмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді першої інстанції, затраченим часом на надання таких послуг та відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Отже, суд приходить до висновку, що клопотання відповідачів про зменшення витрат на оплату правничої допомоги задоволенню не підлягає.

Разом з тим, суд вважає необґрунтованими твердження позивача щодо того, що витрати на правову допомогу мають бути покладено на обох відповідачів, так як, на його думку, саме вимога відповідача-1 про сплату гарантійного платежу призвела до сплати такої суми відповідачем-2, оскільки обов`язок щодо перевірки вимоги, яка була направлена бенефіціаром (відповідачем-1) та доданих до неї документів є компетенцією банку-гаранта (відповідача-2) та останній мав право на відмову від задоволення такої вимоги.

Водночас, відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог до відповідача-2, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають покладенню на позивача та відповідача-2 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 240-242, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Сентам про розподіл судових витрат задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Банк інвестицій та заощаджень (04119, місто Київ, вулиця Юрія Іллєнка, будинок 83-Д, ідентифікаційний код 33695095) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сентам (03126, місто Київ, вулиця Білецького Академіка, будинок 9 в, ідентифікаційний код 37888745) 7 500 (сім тисяч п`ятсот) грн 00 коп. витрат на правову допомогу .

3. В іншій частині заяви відмовити.

4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

5. Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України і може бути оскаржено в порядку та строк, встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 11.06.2021.

Суддя Я.А.Карабань