Рішення

від 01.06.2021 по справі 922/1135/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/1135/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

за участю секретаря судового засідання Мороз Ю.В.

розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Лозівської окружної прокуратури (64602, Харківська область, м. Лозова, вул. Богданівська,17) в інтересах держави, в особі Близнюківської селищної ради Близнюківського району Харківської області (64801, Харківська область, смт. Близнюки, вул. Свободи,30, ідентифікаційний код 04400021) 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Близнюківська районна державна адміністрація Харківської області (64801, Харківська область, Близнюківський район, смт. Близнюки, вул. Незалежності, 39, ідентифікаційний код 04059533) до Приватного підприємства "Іржавський Ю.О." (64809, Харківська область, Близнюківський район, с. Садове, вул. Вільна, буд. 8, ідентифікаційний код 40381096) про розірвання договорів оренди землі та повернення земельних ділянок за участю представників учасників справи:

прокурора - Клейн Л.В., службове посвідчення №051089, видане 02.10.2018;

позивача - не з`явився;

3-ої особи - не з`явився;

відповідача - адвоката Бусуєк Л.А., Ордер серія АХ №1048630 від 21.04.2021;

ВСТАНОВИВ:

Керівник Лозівської окружної прокуратури звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Близнюківської селищної ради Близнюківського району Харківської області до відповідача - Приватного підприємства "Іржавський Ю.О." про:

- розірвання договору оренди землі від 30.08.2016 щодо оренди земельної ділянки к.н. 6320655100:03:000:0446 площею 15 га укладеного між Близнюківською районною державною адміністрацією та ПП "Іржавський Ю.О.";

- розірвання договору оренди землі від 05.05.2017 щодо оренди земельної ділянки к.н. 6320655100:03:000:0479 площею 5 га укладеного між Близнюківською районною державною адміністрацією та ПП "Іржавський Ю.О.";

- зобов`язання ПП "Іржавський Ю.О." повернути державі в особі Близнюківської селищної ради земельну ділянку к.н. 6320655100:03:000:0446 площею 15 га;

- зобов`язання ПП "Іржавський Ю.О." повернути державі в особі Близнюківської селищної ради земельну ділянку к.н. 6320655100:03:000:0479 площею 5 га.

Судові витрати прокурор просить покласти на відповідача.

Позов обґрунтовано з посиланням на те, що відповідач отримав за вищевказаними договорами оренди землі вищевказані земельні ділянки сільськогосподарського призначення з видом використання пасовище, проте використовує їх не за цільовим призначенням, замість використання землі для випасу худоби переробив земельну ділянку під ріллю та засіяв сільськогосподарськими культурами, а саме соняшником, що підтверджується протоколом огляду місця події від 12.06.2020 у кримінальному провадженні Близнюківського ВП Лозівського ВП ГУ НП в Харківській області № 42017221380000095.

Вказані обставини на думку прокурора є істотним порушенням законодавства про землю та умов договору оренди землі.

Зважаючи на це прокурор, з посиланням на статті 24, 25, 31, 32 Закону України Про оренду землі щодо дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків за договором та його умов, в тому числі в разі випадкового знищення або пошкодження об`єкту оренду, яке істотне перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 квітня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1135/21. Зазначено, що справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21 квітня 2021 р. о 10:00 год.

В підготовчому судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 21 квітня 2021 року про відкладення підготовчого засідання на 11.05.2021 о 10:30 год.

28.04.2021 від відповідача у справі надійшов відзив на позовну заяву за вх. № 9760, в якому він проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити.

До відзиву на позовну заяву у порядку ст. 165 ГПК України відповідачем надані докази надсилання вказаного відзиву на позовну заяву на адресу позивача та 3-ї особи у справі та судом встановлено, що він поданий у строк визначений судом, а тому судом прийнято відзив на позовну заяву до розгляду.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти позову прокурора та зазначає, зокрема про те, що за означеними договорами оренди землі вказані земельні ділянки передані в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (Пункт 15 договорів) та за цільовим призначенням вказані земельні ділянки відносяться до земель сільськогосподарського призначення (п.16 договорів).

За Витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, який сформовано щодо земельної ділянки 5,000 га кадастровий номер 6320655100:03:000:0479 станом на: 16.07.2018р., 08.02.2019р. , 27.01.2021р., спірна земельна ділянка за категорією земель відноситься до - землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення земельної ділянки: 01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, нормативно грошова оцінка - 49663,72 грн.

За Витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, який сформовано щодо земельної ділянки 15,000 га кадастровий номер 6320655100:03:000:0446 станом на: 23.01.2018р., 07.02.2019р. , 27.01.2021р. спірна земельна ділянка за категорією земель відноситься до - землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення земельної ділянки: 01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, нормативно грошова оцінка - 145630,48 грн.

Зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо). Вказана правова позиція висловлена у постановах Вищого господарського суду України від 16.12.2010 № 6/171-09, Верховного Суду у справі №357/4277/17 від 10.10.2018 та справи №344/10412/16-а від 14.11.2019.

Також, відповідач зазначає, що належно виконує умови означених договорів оренди землі, тобто використовує земельні ділянки за їх цільовим призначенням, сплачує орендну плату і заборгованість щодо сплати орендної плати у відповідача відсутня, що підтверджується повідомленням ГУ ДПС у Харківській області від 21.04.2021 № 15099/6/20-40-04-09-17.

Тобто, підстав для дострокового розірвання вказаних вище договорів оренди землі немає.

Також, відповідач зазначав про те, що протокол огляду місця події від 12.06.2020, який було складено у кримінальному провадженні № 42017221380000095 від 07.07.2017, складено з порушенням вимог закріплених у КПК України.

06.05.2021 до суду від прокурора надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. №10253), яка приєднана судом до матеріалів справи.

До відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України прокурором надані докази надсилання вказаної відповіді на відзив на адресу сторін у справі та судом встановлено, що вона подана у строк визначений судом, а тому судом прийнято відповідь на відзив до розгляду.

У відповіді на відзив на позовну заяву прокурор заперечує проти доводів відповідача викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема посилаючись на те, що вказані земельні ділянки за видом використання відносяться до угіддя - пасовища і відносяться до земель сільськогосподарського призначення та надаються у користування сільськогосподарським підприємствам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. При цьому, вид угідь - це різновид майна, а товарне сільськогосподарське виробництво - це мета, з якою надається угіддя.

Отже, відповідач отримав спірні земельні ділянки для пасовища (вид угідь), на яких міг здійснювати товарне сільськогосподарське виробництво шляхом випасання худоби, але в порушення умов договору використовував їх як ріллю.

Щодо доводів відповідача про те, що протокол огляду місця події від 12.06.2020, який було складено у кримінальному провадженні № 42017221380000095 від 07.07.2017 не є належним та допустимим доказом, прокурор звертає увагу, що строки визначені в ст. 219 КПК України не застосовуються до кримінального провадження № 42017221380000095 від 07.07.2017. Крім того, прокурор посилається на висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 28.01.2019 у справі № 473/4413/17, від 24.07.2019 у справі № 235/7381/16, в яких він визнає, що протокол огляду місця події у кримінальному провадженні є належним та допустимим доказом факту нецільового використання земельної ділянки.

Також, прокурор звертає увагу на те, що позивач у листі від 22.04.2020 № 02-23/484 серед іншого повідомив, що означені земельні ділянки використовуються відповідачем як рілля.

В підготовчому судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 11 травня 2021 року про відкладення підготовчого засідання на 24.05.2021 о 10:30 год.

20.05.2021 відповідачем у справі надані заперечення за вх. № 11616, в яких відповідач відхилив аргументи викладені прокурором у відповіді на відзив.

У наданих запереченнях відповідач звертає увагу зокрема на те, що у тексті означених договорів оренди землі у п.16 не міститься словосполучення угіддя-пасовище, отож на думку відповідача у договорах не визначено, що за цільовим призначенням земельна ділянка передається саме як пасовище. Отож, відповідач не вчиняв жодних дій, направлених на порушення умов закону або Договорів.

У судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 24 травня 2021 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 01.06.2021 року об 10:00 год.

Присутній представник прокуратури позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце цього засідання був повідомлений належним чином.

Позивачем було подано до суду 17.05.2021 клопотання про розгляд справи за відсутності його представника та ухвалення рішення на підставі наявних матеріалів справи, яке було задоволено судом, про що в судовому засіданні 24.05.2021 постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 24.05.2021.

Присутній представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити, з підстав викладених ним у відзиві на позовну заяву та запереченнях.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце цього засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутністю представника позивача та третьої особи.

Як свідчать матеріали справи, прокурор при зверненні до суду з позовом по даній справі обґрунтовує необхідність такого звернення в інтересах держави в особі Близнюківської селищної ради Близнюківського району Харківської області наступним.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч.1, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

За змістом ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Разом із тим, з наведених положень процесуального законодавства вбачається, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган.

Статтею 14 Конституції України та ч. 1 ст. 148 Господарського кодексу України визначено, що земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави та об`єктом права власності Українського народу. Від імені народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 152 Земельного кодексу України право на звернення із позовом про захист права власності належить власнику цієї земельної ділянки.

Відповідно до абз. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

З огляду на викладене, Близнюківська селищна рада є на даний час розпорядником земельних ділянок, що передані в оренду відповідачу за означеними договорами оренди, а тому є уповноваженим державою органом здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до пп. 1) п. б) ч.1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, рад належать делеговані повноваження щодо здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

З огляду на вищевикладене окружною прокуратурою запропоновано Близнюківській селищній раді самостійно вжити заходи щодо розірвання договорів оренди землі та повернення земельних ділянок у зв`язку з порушенням умов договорів та законодавства, про що повідомити прокуратуру.

Листом від 22.04.2020 вих. №02-23/484 Близнюківська селищна рада повідомила про неможливість самостійного звернення до суду та до цього часу заходи щодо розірвання договорів оренди та повернення земельних ділянок не вжито.

Прокурор вказує, що така усвідомлена пасивна поведінка Близнюківської селищної ради безумовно свідчить про неналежне здійснення своїх повноважень щодо захисту інтересів держави, а тому наявні достатні підстави для звернення до суду прокурора в інтересах держави.

Отже, суд констатує, що прокурор виконав вимоги ст. 53 ГПК України та належним чином обґрунтував наявність підстав для звернення до суду з позовом в межах даної справи.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Розпорядженням голови Близнюківської районної державної адміністрації від 19.04.2016 №220 передано в оренду приватному підприємству "Іржавський Ю.О." земельні частки (паї), що перебували в колективній власності колишнього КСП "Близнюківське" та відносяться до нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) орієнтовною площею 20 га (угіддя - пасовища), розташованих на території Близнюківської селищної ради Близнюківського району Харківської області.

На підставі вказаного розпорядження 30.08.2016 між Близнюківською районною державною адміністрацією та ПП "Іржавський Ю.О." укладений договір оренди земельної ділянки к.н. 6320655100:03:000:0446 площею 15 га та зареєстрований 06.10.2016 за номером 16764163.

Договір укладено строком на 7 років або до моменту отримання власником документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку (п. 8 Договору).

Згідно з п. 5 Договору нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки на 2016 рік складає 79903,23 грн.

Прокурор зазначає, що ПП «Іржавський Ю.О.» під час використання спірної земельної ділянки порушує умови договору та використовує її не за видом використання.

Так, відповідно до п.1, 2 вказаного Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 15,0000 га нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) сільськогосподарського призначення (угіддя - пасовища), в п. 15 Договору встановлено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до п.16 Договору цільове призначення земельної ділянки -сільськогосподарського призначення.

В порушення умов Договору ПП «Іржавський Ю.О.» замість використання землі для випасу худоби переробив земельну ділянку під ріллю та засіяв сільськогосподарськими культурами, а саме соняшником.

Крім того, розпорядженням голови Близнюківської районної державної адміністрації від 17.02.2017 №67 передано в оренду приватному підприємству "Іржавський Ю.О." земельні частки (паї), що перебували в колективній власності колишнього КСП "Близнюківське" та відносяться до нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) орієнтовною площею 5,5 га (угіддя - пасовища), розташованих на території Близнюківської селищної ради Близнюківського району Харківської області.

На підставі вказаного розпорядження 05.05.2017 між Близнюківською районною державною адміністрацією та ПП "Іржавський Ю.О." укладений договір оренди земельної ділянки к.н. 6320655100:03:000:0479 площею 5 га та зареєстрований 26.05.2017 за номером 20723145.

Договір укладено строком на 7 років або до моменту отримання власником документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку (п. 8 Договору).

Згідно з п. 5 Договору нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки станом на 01.01.2017 складає 21651,54 грн.

Прокурор зазначає, що ПП «Іржавський Ю.О.» під час використання спірної земельної ділянки порушує умови договору та використовує її не за видом використання.

Так, відповідно до п.1, 2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 5,0000 га у тому числі пасовища 5,0000 га нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв), в п. 15 Договору встановлено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до п.16 Договору цільове призначення земельної ділянки -сільськогосподарського призначення.

В порушення умов Договору ПП «Іржавський Ю.О.» замість використання землі для випасу худоби переробив земельну ділянку під ріллю та засіяв сільськогосподарськими культурами, а саме соняшником.

Прокурором надано протокол огляду місця події від 12.06.2020 у кримінальному провадженні Близнюківського ВП Лозівського ВП ГУ НП в Харківській області № 42017221380000095 від 07.07.2017, яким встановлено, що земельна ділянка к.н. 6320655100:03:000:0446 площею 15 га, та земельна ділянка к.н. 6320655100:03:000:0479 площею 5 га, які розташовані за межами населених пунктів Близнюківської селищної ради Близнюківського району, оброблені та засіяні видимими суцільно видимими рядами сільськогосподарської культури - соняшник. З урахуванням ступеню росту приблизним часом засівання ділянок є квітень 2020 року. В ході огляду на земельній ділянці не виявлені трав`яні кормові культури для сінокосіння та випасу худоби, тобто земельні ділянки використовуються як рілля.

Таким чином, прокурор зазначає, що відповідачем порушуються умови п.п. 1, 2, 31 Договорів від 30.08.2016 та від 05.05.2017, а саме 15 га та 5 га пасовищ, що перебувають в оренді у ПП "Іржавський Ю.О." використовуються всупереч умовам договору оренди та чинного земельного законодавства - як рілля.

Судом також встановлено, а відповідачем не спростовано, що земельна ділянка к.н. 6320655100:03:000:0446 площею 15 га та земельна ділянка к.н. 6320655100:03:000:0479 площею 5 га, які розташовані за межами населених пунктів Близнюківської селищної ради Близнюківського району, оброблені та засіяні сільськогосподарською культурою - соняшник, тобто використовуються відповідачем як рілля.

У п.31 договору оренди землі від 05.05.2017 щодо оренди земельної ділянки к.н. 6320655100:03:000:0479 площею 5 га, який зареєстрований 26.05.2017 за номером 20723145 передбачено обов`язки орендаря (відповідача), зокрема згідно ст. 25 Закону України "Про оренду землі", обов`язок використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, не змінювати вид сільськогосподарських угідь.

У п.31 договору оренди землі від 30.08.2016 щодо оренди земельної ділянки к.н. 6320655100:03:000:0446 площею 15 га, який зареєстрований 06.10.2016 за номером 16764163 також передбачено обов`язки орендаря (відповідача), зокрема згідно ст. 25 Закону України "Про оренду землі".

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) в редакції чинній на момент укладення договорів оренди спірних земельних ділянок, нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Як вбачається із приписів частини 4 статті 32 Закону України Про оренду землі , зміна розпорядника земельної ділянки не є підставою для зміни умов або розірвання договору оренди землі.

Спірні земельні ділянки розміщені в адміністративних межах Близнюківської селищної ради Харківської області, тому на даний час розпорядником спірних земельних ділянок є Близнюківська селищна рада Харківської області.

Статтею 12 Закону України Про охорону земель передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі охорони земель на території сіл, селищ, міст належать: розробка, затвердження і реалізація цільових програм та документації із землеустрою щодо охорони земель відповідно до закону установлення обмежень (обтяжень) у використанні, тимчасова заборона (зупинення) чи припинення використання земельної ділянки громадянами та юридичними особами в разі порушення ними вимог законодавства в галузі охорони земель; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності; економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель відповідно до закону; вирішення інших питань у галузі охорони земель відповідно до закону.

Таким чином, із урахування положень статті 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) Близнюківська селищна рада уповноважена здійснювати контроль за спірними земельними ділянками.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході огляду місця події 12.06.2020 у кримінальному провадження Близнюківського ВП Лозівського ВП ГУ НП в Харківській області №42017221380000095 від 07.07.2017 із залученням представника власника - Близнюківської селищної ради проведені огляди земельних ділянок к.н. 6320655100:03:000:0446 площею 15 га та к.н. 6320655100:03:000:0479 площею 5 га. В ході огляду встановлено, що видимої межі між вказаними ділянками немає, земельні ділянки оброблені та засіяна суцільно видимими рядами сільськогосподарської культури - соняшник. З урахуванням ступеню росту приблизним часом засівання ділянок є квітень 2020 року. В ході огляду на земельній ділянці не виявлені трав`яні кормові культури для сінокосіння та випасу худоби, тобто земельні ділянки використовуються як рілля.

Під час проведення вищезазначеної перевірки здійснювалась фотофіксація використання земельних ділянок, що підтверджується фото земельних ділянок (а.с.33-34).

Таким чином, протоколом огляду місця події зафіксовано, що землі площею 15 га та площею 5 га га із цільовим призначенням пасовища надані із числа невитребуваних паїв для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, використовуються ПП "Іржавський Ю.О." з порушенням умов режиму використання - землі використовуються як рілля для вирощування олійних культур.

Положеннями ч.5 ст.20 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використань встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Статтею 34 Земельного кодексу України визначено такий вид використання землі, як землі для сінокосіння і випасання худоби. Громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.

Відповідно до переліку угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь, що затверджений постановою КМУ Про порядок ведення державного земельного кадастру від 17.10.2012 №1051 до групи 001 відноситься рілля.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 ГК України).

Згідно з положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається із положень ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч. 1 ст.24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів норм і правил.

Згідно ч. 2 ст. 25 Закону України Про оренду землі в редакції закону чинної на момент укладення означених договорів оренди землі, орендар земельної ділянки зобов`язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

За ч. 1 ст.6 Закону України Про оренду землі орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з ч. 1 ст.32 Закону України Про оренду землі , на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст. ст. 24, 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкту оренди, яке істотно перешкоджає передбаченого договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Статтею 35 Закону України Про охорону земель передбачено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 37 цього ж закону власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється.

На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ.

Статтею 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Як вбачається з вищенаведеного, відповідач порушує істотні умови п. п. 1, 2, 31 договорів, а саме, використовує земельну ділянку 15 га та земельну ділянку 5 га із числа пасовищ, що перебувають в оренді у ПП "Іржавський Ю.О.", всупереч умовам договорів оренди та чинного законодавства - як рілля.

Відповідно до положень ст.17 Закону України Про оренду землі об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Згідно п. г ст. 141 Земельного кодексу України, підставою для припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Статтею 19 Земельного кодексу України закріплено такі категорії земель: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; а також землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії згідно з ч.1 ст. 20 ЗК України здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму. Так, земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення.

Землями сільськогосподарського призначення згідно з положеннями ч. 1 ст. 22 Земельного кодексу України визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної інфраструктури оптових призначені для цих цілей.

Відповідно до ч. 3 ст.22 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення, зокрема, можуть передаватися у власність та надаватися у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Статтями 31, 33-37 цього Кодексу встановлений правовий режим видів використання сільськогосподарських земель. Обов`язок власників використовувати землі зазначеної категорії виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлений ст.ст. 31, 33-37 цього Кодексу (ч.5 ст.20 ЗК України).

Окрім цього, в постанові пленуму Верховного Суду України від 08.04.2015 у справі №6-32цс15 надано роз`яснення, що відповідно до закріпленого принципу раціонального використання та охорони земель земельні ділянки (частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування з визначеними щодо неї правами) сільськогосподарського призначення підлягають використанню виключно відповідно до видів їх використання, які відповідають їх цільовому призначенню.

Аналогічна позиція висвітлена у Постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №904/1054/19.

Стаття 1 Закону України Про землеустрій містить визначення поняття цільове призначення земельної ділянки , згідно з яким це є її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку, в даному випадку у договорі оренди земельної ділянки.

Окрім цього, відповідно до положень ст. 25 Закону України Про землеустрій документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Разом з тим, відповідно до положень п. а ст. 25 Закону видом документації із землеустрою є: схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць. Відповідно, в даному випадку документацією із землеустрою є схема розпаювання земель колишнього КСП.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави дійти висновку, що зміна виду використання земельної ділянки в межах її цільового призначення можлива, але порядок вирішення цього питання не встановлений.

Виходячи з принципу раціонального використання та охорони земель, закріпленого в Земельному кодексі України, зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися у порядку, встановленому для зміни цього цільового призначення землі.

У постанові Верховного Суду у справі №904/1054/19 від 12.12.2019 акцентовано увагу на тому, що за змістом статті 37 Закону України Про охорону земель власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно- правовими актами України.

Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється.

На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ; використання деградованих, малопродуктивних, а також техногенно забруднених земельних ділянок; необґрунтовано інтенсивного використання земель.

При цьому суд враховує, що необхідність дотримання обмежень щодо розорювання земель, а також створення, збереження та відновлення сіножатей та пасовищ відповідно до науково обґрунтованих показників з урахуванням регіональних особливостей та природно-кліматичних умов, передбачена Законами України "Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року", Концепцією національної екологічної політики України на період до 2020 року, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 № 880-р, Національним планом дій щодо боротьби з деградацією земель та опустелюванням, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 № 271-р. (п.4.32 постанови Верховного суду України у справі №904/1054/19 від 12.12.2019).

Як вбачається з матеріалів справи, ПП "Іржавський Ю.О." не зверталося з листами про використання зазначених земельних ділянок як ріллі, або ж з клопотаннями на розробку еколого-економічного обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь.

Варто зауважити, що зміна виду цільового призначення користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення, встановленого законодавством та конкретизованого уповноваженим органом державної влади у рішенні про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку, потребує обов`язкового дотримання механізму такої зміни.

Отже, земельні ділянки, віднесені до однієї і тієї ж категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності тощо, та визначені у Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженій наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за № 1011/18306.

За приписами ч. 5 ст.20, ст. 34 ЗК України, земельна ділянка для сінокосіння та випасання худоби може використовуватися лише у межах вказаного виду використання, тобто відповідач зобов`язаний був використовувати земельну ділянку виключно як сіножать та пасовище, тобто в межах виду користування, передбаченому умовами договору.

Зібрані матеріали свідчать про те, що орендовані ПП "Іржавський Ю.О." земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею 15 та 5 га га з видом використання як пасовище фактично використовувались як рілля.

Судом встановлено, що спірні земельні ділянки використовуються відповідачем як рілля, тобто без зміни категорії цільового призначення земельної ділянки, однак, з порушенням (зміною) виду її цільового використання в межах однієї категорії.

Отож, на підставі дослідження обставин справи та оцінки доказів суд дійшов висновку про те, що діяльність відповідача щодо розорювання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які за своїми характеристиками відносяться до пасовищ, є такою, що порушує встановлені законодавством та договором вимоги використання спірної земельної ділянки, а отже, виходячи з предмету та підстав позову, дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

При цьому суд враховує, що статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

В статті 14 Конституції України наголошено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог:

а) раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій;

б) здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища;

в) здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів;

г) застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров`я населення;

д) збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні;

е) здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб;

є) здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов`язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами.

При використанні природних ресурсів має забезпечуватися виконання й інших вимог, встановлених цим Законом та іншим законодавством України.

Суд також враховує, що у рішенні Європейського Суду з прав людини від 27.11.2007 у справі "Хаммер проти Бельгії" Суд вирішив, що незважаючи на той факт, що навколишнє середовище прямо не захищене в Конвенції, проте саме по собі воно є цінністю, в якій як суспільство, так і державні органи мають живий інтерес. Економічні міркування і навіть право на власність, не мають виходити на перший план у питаннях охорони навколишнього середовища, зокрема, коли ця сфера законодавчо регулюється державою. Таким чином, державні органи зобов`язані діяти з метою захисту навколишнього середовища.

Як зазначалось судом, за змістом статті 37 Закону України Про охорону земель власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється.

На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ; використання деградованих, малопродуктивних, а також техногенно забруднених земельних ділянок; необґрунтовано інтенсивного використання земель.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги про розірвання договору оренди землі від 30.08.2016 щодо оренди земельної ділянки к.н. 6320655100:03:000:0446 площею 15 га, який укладений між Близнюківською районною державною адміністрацією та ПП "Іржавський Ю.О." та розірвання договору оренди землі від 05.05.2017 щодо оренди земельної ділянки к.н. 6320655100:03:000:0479 площею 5 га, який укладений між Близнюківською районною державною адміністрацією та ПП "Іржавський Ю.О." є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 3 ст. 653 ЦК України, у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У зв`язку з розірванням договору оренди землі від 30.08.2016 щодо оренди земельної ділянки к.н. 6320655100:03:000:0446 площею 15 га, який укладений між Близнюківською районною державною адміністрацією та ПП "Іржавський Ю.О." та розірванням договору оренди землі від 05.05.2017 щодо оренди земельної ділянки к.н. 6320655100:03:000:0479 площею 5 га, який укладений між Близнюківською районною державною адміністрацією та ПП "Іржавський Ю.О." підлягає задоволенню і вимога щодо зобов`язання відповідача повернути спірні земельні ділянки.

Щодо доводів відповідача стосовно того, що з його боку не має жодних порушень умов спірних договорів, суд зазначає наступне.

Представник відповідача не розділив земельні ділянки за видом використання та видом угідь, що є різними за змістом поняттями.

В ст. 19 Земельного кодексу України закріплено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного

призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Статтею 22 Земельного кодексу України встановлено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування:

а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства;

б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;

г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства;

ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Так, до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя та несільськогосподарські угіддя (ч.2 ст.22 ЗК України).

Землі сільськогосподарського призначення поділяються на: рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги ( п.а ч. 2 ст.22 ЗК України).

При цьому, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування сільськогосподарським підприємствам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ( п.б ч. 3 ст.22 ЗК України).

Таким чином, землі сільськогосподарського призначення, незалежно від того чи рілля, чи багаторічні насадження, пасовища, можуть передаватися сільськогосподарським підприємствам лише для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Разом з цим, до ріллі відносять земельні ділянки, які систематично обробляються під посіви сільськогосподарських культур.

До багаторічних насаджень відносяться земельні ділянки, зайняті штучно створеними деревними, чагарниковими або трав`янистими багаторічними насадженнями, здатними давати урожай плодово-ягідної, технічної або лікарської продукції.

Сінокосами називають земельні ділянки, покриті багаторічною трав`янистою рослинністю, які систематично використовують для сінокосіння.

Пасовищами називають землі, покриті багаторічною трав`янистою рослинністю, які систематично використовуються для випасання худоби.

Отже, і рілля, і багаторічні насадження, сінокоси і пасовища можуть використовуватись для отримання сільськогосподарської продукції, але зі своїми обмеженнями.

З урахуванням вказаного, вид угідь - це різновид майна, яке в даному випадку поділяється на: рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги. А товарне сільськогосподарське виробництво, це мета, з якою надається угіддя.

Отже, ПП "Іржавський Ю.О." отримало спірні ділянки для пасовища, на якій могло здійснювати товарне сільськогосподарське виробництво шляхом випасання худоби, але в порушення умов договору використовувало їх як ріллю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір у разі задоволення позову покладається на відповідача, а отже судові витрати по сплаті судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 9080,00 грн. слід покласти на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати договір оренди землі від 30.08.2016 щодо оренди земельної ділянки к.н. 6320655100:03:000:0446 площею 15 га, укладений між Близнюківською районною державною адміністрацією та Приватним підприємством "Іржавський Ю.О.".

Розірвати договір оренди землі від 05.05.2017 щодо оренди земельної ділянки к.н. 6320655100:03:000:0479 площею 5 га, укладений між Близнюківською районною державною адміністрацією та Приватним підприємством "Іржавський Ю.О.".

Зобов`язати Приватне підприємство "Іржавський Ю.О." (64809, Харківська область, Близнюківський район, с. Садове, вул. Вільна, буд. 8, ідентифікаційний код 40381096) повернути державі в особі Близнюківської селищної ради Близнюківського району Харківської області (64801, Харківська область, смт. Близнюки, вул. Свободи,30, ідентифікаційний код 04400021) земельну ділянку к.н. 6320655100:03:000:0446 площею 15 га.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Зобов`язати Приватне підприємство "Іржавський Ю.О." (64809, Харківська область, Близнюківський район, с. Садове, вул. Вільна, буд. 8, ідентифікаційний код 40381096) повернути державі в особі Близнюківської селищної ради Близнюківського району Харківської області (64801, Харківська область, смт. Близнюки, вул. Свободи,30, ідентифікаційний код 04400021) земельну ділянку к.н. 6320655100:03:000:0479 площею 5 га.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 9 080,00 грн покласти на відповідача: Приватне підприємство "Іржавський Ю.О." (64809, Харківська область, Близнюківський район, с. Садове, вул. Вільна, буд. 8, ідентифікаційний код 40381096).

Стягнути з Приватного підприємства "Іржавський Ю.О." (64809, Харківська область, Близнюківський район, с. Садове, вул. Вільна, буд. 8, ідентифікаційний код 40381096) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Б.Хмельницького, 4, ідентифікаційний код 02910108) судовий збір у розмірі 9080,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Прокурор: Керівник Лозівської окружної прокуратури (64602, Харківська область, м. Лозова, вул. Богданівська,17).

Позивач: Близнюківська селищна рада Близнюківського району Харківської області (64801, Харківська область, смт. Близнюки, вул. Свободи,30, ідентифікаційний код 04400021).

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Близнюківська районна державна адміністрація Харківської області (64801, Харківська область, Близнюківський район, смт. Близнюки, вул. Незалежності, 39, ідентифікаційний код 04059533).

Відповідач: Приватне підприємство "Іржавський Ю.О." (64809, Харківська область, Близнюківський район, с. Садове, вул. Вільна, буд. 8, ідентифікаційний код 40381096).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "10" червня 2021 р.

Суддя І.О. Чистякова